Шаргородський районний суд
Вінницької області
22 вересня 2021 року
м. Шаргород
Cправа № 152/1019/21
провадження №2/152/362/21
Шаргородський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Соколовської Т.О.,
з участю
секретаря судового засідання Здищук А.С.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області про визнання причини пропуску строку для прийняття спадщини поважною, надання додаткового строку для прийняття спадщини та визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування,
учасники справи - не прибули,
встановив:
I.Виклад позицій позивача та відповідача.
25.08.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області про визнання причини пропуску строку для прийняття спадщини поважною, надання додаткового строку для прийняття спадщини та визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування,
У обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 , який по день смерті проживав та був зареєстрований в с. Конатківці Жмеринського району Вінницької області.
Після смерті батька залишилось спадкове майно, яке складається, у тому числі із права на постійне користування земельною ділянкою, яке посвідчено державним актом на право користування землею на ім'я ОСОБА_2 .
Спадкоємцем майна після смерті батька ОСОБА_1 за законом є він - ОСОБА_1 .
Спадщину після смерті батька він не прийняв у зв'язку з необізнаністю про наявність спадщини.
Отримати свідоцтво про право на спадщину він не має можливості, оскільки 18.08.2021 державним нотаріусом Шаргородської державної нотаріальної контори Вінницької області Хлапоніним О.О. було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на право користування земельною ділянкою та через пропуск строків для прийняття спадщини, встановлених ст.1270 ЦК України,
Просить визнати строк для прийняття спадщини пропущеним ним з поважних причин, визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини - три місяці та визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 право постійного користування земельною ділянкою для ведення особистого підсобного господарства розміром 0,9873 га, що розташована на території Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області.
Представник відповідача Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області - адвокат Країло С.В. позовні вимоги визнав у повному обсязі.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
У підготовче засідання сторони не з'явилися, до суду надійшли заяви про розгляд справи в їх відсутності.
Позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримує, представник відповідача адвокат Країло С.В. визнає позовні вимоги в повному обсязі. Сторони просили ухвалити рішення у підготовчому засіданні (а.с. 22 - 26).
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 26.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою прийнято рішення про розгляд справи у порядку загального позовного провадження і відкрито підготовче провадження. Підготовче засідання призначено на 22 вересня 2021 року, з викликом сторін. Відповідачеві - Шаргородській міській раді Жмеринського району Вінницької області запропоновано надати в 15-денний строк з дня отримання даної ухвали відзив на позовну заяву (а.с. 17 - 18).
Ухвалу суду від 26.08.2021 направлено на адресу відповідача.
Відповідач - Шаргородська міська рада Жмеринського району Вінницької області відзив на позовну заяву не подала.
За змістом частини четвертої статті 200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 4 ст.206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Згідно абз. 3 п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Відповідно до абз. 6 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 "Про судове рішення в цивільній справі", у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.
Таким чином, ЦПК України допускає ухвалення рішення в підготовчому засіданні в правовідносинах, що виникли між сторонами.
Представник відповідача позов визнав, визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, отже у суду наявні законні підстави для прийняття визнання позову судом та ухвалення рішення про задоволення позову в підготовчому засіданні.
Перешкод для здійснення розгляду справи у підготовчому засіданні за відсутності учасників справи та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами, судом не установлено.
За вказаних обставин, за приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку із неявкою в підготовче засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.
У підготовчому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який по день смерті проживав та був зареєстрований в с. Конатківці Жмеринського району Вінницької області, що підтверджується копією повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Шаргородським відділом ДРАЦС у Жмеринському районі Вінницької області Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) 10 червня 2021 року та довідкою виконавчого комітету Шаргородської міської ради №401 від 19.07.2021 (а.с.10, 11).
Спадкоємцем майна ОСОБА_2 за законом є його син ОСОБА_1 . Факт родинних відносин підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Івашковецькою сільською радою 01.12.1969 (а.с. 9).
ОСОБА_1 всупереч вимогам законодавства не подав у нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини через те, що не знав про існування спадкових прав.
З довідки виконавчого комітету Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області № 401 від 19.07.2021 вбачається, що ОСОБА_1 на час смерті батька ОСОБА_2 проживав з у будинку останнього - в АДРЕСА_1 , без реєстрації та вступив у фактичне володіння та управління спадковим майном після його смерті (а.с.11).
При зверненні в нотаріальну контору з заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 відмовлено у видачі правовстановлюючого документа через пропуск строків для прийняття спадщини, встановлених ст.1270 ЦК України та відсутність правовстановлюючих документів на спадкові права, що підтверджується постановою державного нотаріуса Шаргородської державної нотаріальної контори Вінницької області Хлапоніна О.О. від 18.08.2021 (а.с. 13).
Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно, яке складається у тому числі з права на постійне користування землею площею 0,9873 га, яка знаходиться на території Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області (а.с.12).
Право постійного користування замельною ділянкою ОСОБА_2 підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії ВН від 29.12.2001 виданим та зареєстрованим за № 38 Конатковецькою сільською Радою народних депутатів Шаргородського району Вінницької області 29.12.2001 на підставі рішення 15 сесії 23 скликання Конатковецької сільської Ради народних депутатів Шаргородського району Вінницької області від 28.02.2001 (а.с.12).
Вказаний державний акт ОСОБА_2 був втрачений, у зв'язку з чим у газеті "Шаргородщина" було поміщено оголошення про втрату державного акту та визнання його недійсним (а.с.14).
Як вбачається з повідомлення ДНК Центрально - Західного міжрегіонального управління МЮ (м. Хмельницький) № 380/01 - 16 від 20.09.2021 спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , згідно з інформаційної довідки зі Спадкового реєстру, не заводилась (а.с.28).
V. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.
Відповідно до ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
В силу ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 р., ратифікована Україною 17 липня 1997 р.) кожна людина, права і свободи якої, викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.
Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.
При цьому, в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Новоселецький проти України" від 11 березня 2003 року, "Федоренко проти України" від 1 червня 2006 року).
Відповідно до частини другої статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Стаття 7 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року № 561-XII (чинного на час видачі державного акта) визначала, що користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, серед іншого: громадянам України для ведення селянського (фермерського)
господарства, особистого підсобного господарства.
Відповідно до ст. 19 ЗК УРСР сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами, зокрема, для особистого підсобного господарства.
Стаття 22 ЗК УРСР встановлювала, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
За приписами статті 23 ЗК УРСР право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Стаття 27 ЗК УРСР встановлювала, що право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі: добровільної відмови від земельної ділянки; закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; нераціонального використання земельної ділянки; використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; використання землі не за цільовим призначенням; невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу. Право користування землею може бути також припинено у випадках, зазначених у статті 114 цього Кодексу. Право користування орендованою землею припиняється також при розірванні договору оренди землі.
У ст. 56 ЗК УРСР зазначено, що для ведення особистого підсобного господарства громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються безплатно у власність земельні ділянки, в межах населених пунктів, у розмірах, вказаних у земельно-облікових документах, або надаються безплатно у власність у розмірі не більше 0,6 гектара. За бажанням громадян їм додатково можуть надаватися земельні ділянки у користування. Загальна площа цих ділянок не повинна перевищувати одного гектара.
01 січня 2002 року набрав чинності Земельний Кодекс України від 25.10.2001.
Відповідно до частини першої статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 вказав, що стаття 92 ЗК України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб (Постанова Кабінету Міністрів від 2 квітня 2002 року № 449 (чинна до 23 липня 2013 року).
Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов'язковій заміні. Право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством, перелік яких є вичерпним.
У справі, що розглядається суд бере до уваги позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі №179/1043/16-ц, яка з урахуванням позиції ВП ВС, висловленій у постанові від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 прийшла до наступного висновку.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
Згідно ст. 1220 ЦК України внаслідок смерті громадянина відкривається спадщина.
Право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 1 січня 2002 року, не втрачається внаслідок його непереоформлення користувачем. Право постійного користування земельною ділянкою зберігається за таким користувачем до приведення прав і обов'язків щодо вказаної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства.
Право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з передбачених у статті 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року підстав, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою (постанова ВП ВС від 05.11.2019 у справі № 906/392/18).
За правилами статті 141 ЗК України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.
Отже, ні статті 27, та 114 ЗК УРСР, ні ст. 141 ЗК України не передбачають припинення права постійного користування земельною ділянкою внаслідок смерті особи, якій було надано таке право на підставі відповідного державного акта, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки.
Перелік прав та обов'язків особи, які не входять до складу спадщини визначений у статті 1219 ЦК України. За змістом вказаного переліку право постійного користування земельною ділянкою, яке належало спадкодавцю, не є тим правом, яке не можна успадкувати. А тому таке право за загальним правилом входить до складу спадщини.
За приписами статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема - визнання прав.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч.1 ст.1268 ЦК України).
Відповідно до вимог ч.1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
За приписами ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з відкриття спадщини.
Відповідно до ч.3 ст. 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття. Закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Враховуючи викладене, правила ч.3 ст. 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви і ці обставини визнані судом поважними.
VІ. Висновки суду.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , у визначений законом спосіб набув право
постійного користування земельною ділянкою площею 0,9873 га, розташованою на території Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області (колишня територія Конатковецької сільської ради Шаргородського району Вінницької області), переданою для ведення особистого підсобного господарства, вказане право не припинилося внаслідок його смерті і входить до спадкової маси. Отже, позивач ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , вправі порушувати питання про успадкування права постійного користування земельною ділянкою, наданою спадкодавцю.
Визнання за позивачем ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом, права постійного користування земельною ділянкою не порушує права, свободи чи охоронювані законом інтереси інших осіб.
ОСОБА_1 вступив у фактичне управління спадщиною після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , але всупереч вимогам законодавства не подав у нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини, через те, що не знав про існування права батька, яке успадковується, що у даному випадку є поважною причиною і підставою для застосування до спірних правовідносин положень ч.3 ст.1272 ЦК України.
За таких обставин, враховуючи обставини справи, суд вбачає підстави для визнання строку для прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 пропущеним ОСОБА_1 з поважних причин та визначення йому додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини в три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.
Враховуючи, що відповідачем Шаргородською міською радою Жмеринського району Вінницької області визнано позовні вимоги ОСОБА_1 про що подано до суду відповідну заяву, то суд вважає, що в даному випадку наявні всі законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову, оскільки право ОСОБА_1 порушено і підлягає судовому захисту шляхом задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. 13 Конституції України, ст.ст. 6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 Конвенції" і є частиною національного законодавства України, ст.ст. 7,22, 23, 27 ЗК УРСР, ст.ст. 92,141,152 ЗК України, ст.ст. 1216 - 1220, 1268 - 1270,1272 ЦК України, ст.ст. ст. 7, 10, 76 - 81, 89, 200, 206, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області про визнання причини пропуску строку для прийняття спадщини поважною, надання додаткового строку для прийняття спадщини та визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати строк для прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 пропущеним ОСОБА_1 з поважних причин.
Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 - три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 право постійного користування землею для ведення особистого підсобного господарства площею 0,9873 га, що розташована в с. Конатківці на території Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області (Державний акт на право постійного користування землею серії ВН від 29.12.2001, виданий та зареєстрований за № 38 Конатковецькою сільською Радою народних депутатів Шаргородського району Вінницької області 29.12.2001 на підставі рішення 15 сесії 23 скликання Конатковецької сільської Ради народних депутатів Шаргородського району Вінницької області від 28.02.2001).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шаргородський районний суд Вінницької області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Ім'я (найменування) сторін:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт громадянина України НОМЕР_4 , виданий Шаргородським РВ УМВС України у Вінницькій області 13.05.1996;
відповідач - Шаргородська міська рада Жмеринського району Вінницької області, с. Шаргород Жмеринського району Вінницької області, вул. Героїв Майдану, 224, ЄДРПОУ 04326253.
Рішення ухвалено та підписано суддею 22.09.2021.
Головуючий суддя: Т.О. Соколовська