Справа № 546/567/20 Номер провадження 33/814/440/21Головуючий у 1-й інстанції Романенко О. О. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.
Категорія
22 вересня 2021 року м. Полтава
Суддя Полтавського апеляційного суду Обідіна О.І.,
з участю секретаря Гнатюк О.С., Міщенко Я.О.
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
захисника - адвоката Беркути В.Л.
учасника справи ОСОБА_2
розглянувши в судовому засіданні у м. Полтава справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Беркути Владислава Леонідовича на постанову судді Решетилівського районного суду Полтавської області від 20 квітня 2021 року,
Постановою судді Решетилівського районного суду Полтавської області від 20 квітня 2021 року визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого водієм у ФОП ОСОБА_3 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрито на підставі п. 7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Згідно з постановою судді 22.07.2020 о 19:20 год. на 306 км. автодороги Київ-Харків-Довжанський, керуючи автомобілем Volkswagen Bora д.н.з. НОМЕР_1 , рухався зі сторони м. Полтави в напрямку м. Києва та перед зміною напрямку руху, а саме здійсненням повороту ліворуч, не переконався що це буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого допустив зіткнення із автомобілем Сhery Аmulet д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.10.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Беркута В.Л. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та закрити провадження в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що суд ухвалюючи постанову, самостійно, по фотографіях механічних пошкоджень автомобілів встановив розташування автомобілів на момент скоєння ДТП та дійшов висновку про винуватість водія ОСОБА_1 , хоча у висновку судового експерта було зазначено про неможливість однозначного встановлення розташування автомобілів відносно один одного на час скоєння ДТП. Вважає, що висновки суду ґрунтуються на неналежних доказах, що виключає правомірність оскаржуваної постанови.
Заслухавши пояснення притягнутого до відповідальності ОСОБА_1 , іншого учасника дорожньої пригоди ОСОБА_2 , а також захисника - адвоката Беркути В.Л. на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом закону, протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення.
Судом встановлено, що відповідно до протоколу серії ДПР18 №410111 від 22.07.2020, ОСОБА_1 , 22.07.2020 о 19:20 год. керуючи автомобілем Volkswagen Bora д.н.з. НОМЕР_1 на 306 км. автодороги Київ-Харків-Довжанський, рухаючись зі сторони м. Полтави в напрямку м. Києва перед зміною напрямку руху, а саме здійсненням повороту ліворуч, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого допустив зіткнення із автомобілем Сhery Аmulet д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.10.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.
Так, ст.124 КУпАП передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
За змістом п. 10.1 ПДР України перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
? Судом встановлено та не заперечується учасниками дорожньої пригоди, що автомобіль Volkswagen Bora д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 рухався в попутному напрямку з автомобілем Сhery Аmulet д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 зі сторони м. Полтава в сторону м. Києва.
Маневр - поворот ліворуч був здійснений водієм ОСОБА_1 . В місці скоєння дорожньо-транспортної пригоди проводились дорожні роботи, у зв'язку з чим ліва проїжджа частина дороги мала дорожню розмітку - суцільна лінія 1.1.
Слідової інформації на місці ДПТ не зафіксовано.
Заперечуючи свою винуватість, водій ОСОБА_1 пояснював, що 22.07.2020 року близько 19:20 год. рухаючись по трасі Харків-Київ в м. Решетилівка, він здійснював маневр повороту ліворуч на автозаправну станцію, ввімкнувши лівий поворот та зайняв крайнє ліве положення на проїзній частині (в напрямку міста Києва) до повної зупинки автомобіля для того, щоб визначитися, як заїхати на територію заправки «Glusco», після чого несподівано отримав удар у передній бампер та ліве переднє крило, в результаті чого бампер від його автомобіля опинився на узбіччі, а автомобіль, який завдав цього удару - Сhery Аmulet д.н.з. НОМЕР_2 зупинився орієнтовно на відстані 55 метрів від нього.
Вважає, що порушення ПДР були з боку саме водія ОСОБА_2 , який рухався на великій швидкості та не надав йому можливості закінчити маневр повороту ліворуч та здійснив зіткнення по його лівій стороні автомобіля, об'їжджаючи його на великій швидкості зліва при наявності обмежувальних швидкість знаків.
Інший водій ОСОБА_2 суду першої інстанції пояснював, що 22.07.2020 близько 19:20 год. він їхав з Харківської області у напрямку м. Києва. В м. Решетилівка, автомобіль під керуванням ОСОБА_1 різко виїхав праворуч від нього та вдарив його автомобіль. В зв'язку з різким маневром іншого водія він не встиг загальмувати. Автомобіль під керуванням ОСОБА_1 не обганяв. Рухався зі швидкістю приблизно 50-60 км/год. Зазначив, що пояснення ОСОБА_1 не відповідають дійсності, оскільки він фізично не міг об'їжджати його автомобіль зліва, оскільки для цього йому б прийшлося перетнути суцільну лінію, розділяючу полоси руху, та при цьому повністю «збити» огороджувальні засоби, які стояли суцільно на розмежувальній лінії. Вважає, що порушення правил ПДР допустив саме ОСОБА_1 , який не пересвідчився в безпеці перестроювання з однієї полоси на іншу та при маневрі ліворуч допустив зіткнення з іншим автомобілем.
При розгляді справи, судом було вірно встановлено фактичні обставини та надана правильна оцінка зібраним доказам.
Так, місцевий суд встановив, що на ділянці автодороги, на якій мала місце ДТП здійснювались ремонтні роботи у зв'язку з чим на ній були розміщені наступні дорожні знаки - перед АЗС «Шел» 1.37. «Дорожні роботи» 4.8. «Об'їзд перешкоди з лівого боку» з правої сторони полоси руху; навпроти нього з лівої сторони полоси руху розташовані дорожні знаки 1.4.1 «напрямок повороту» та 3.43 «небезпека»; на території розташування АЗС «Шел» з правої сторони полоси руху 1.37. «Дорожні роботи» 4.8. «Об'їзд перешкоди з лівого боку».
На асфальтному покритті полоси руху позначено крейдою білого кольору місце зіткнення автомобілів та розташування автомобіля ОСОБА_1 після ДТП.
Зіткнення автомобілів згідно до схеми ДТП мало місце на крайній лівій смузі в попутному напрямку руху автомобілів.
На вказаній ділянці дороги малась горизонтальна дорожня розмітка 1.1. «вузька суцільна лінія», а впродовж неї розміщувались бетонні та пластикові огороджувальні засоби червоно-білого кольору.
Згідно розділу 34 Правил дорожнього руху горизонтальна розмітка має таке значення: 1.1 (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі ділянок проїзної частини, на які в'їзд заборонено; позначає межі місць для стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей.
Лінію 1.1 перетинати забороняється. Якщо лінією 1.1 позначено місце стоянки, майданчик для паркування або край проїзної частини, суміжний з узбіччям, цю лінію перетинати дозволяється. Як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1 для об'їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об'їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год.
Суд, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності та з дотриманням принципу «поза розумним сумнівом», дійшов висновку, що здійснюючи поворот ліворуч водій ОСОБА_1 , не переконався в безпеці свого маневру, перетнув зазначену жовту лінію та допустив зіткнення з правою боковою частиною автомобіля під керуванням водія ОСОБА_2 .
При цьому, будь-яких об'єктивних даних, які б доводили переконливість версії водія ОСОБА_1 про винуватість водія ОСОБА_2 в скоєнні ДТП внаслідок перевищення ним швидкості руху, матеріали справи не містять.
Доводи апеляційної скарги вказаних висновків суду першої інстанції не спростовують.
Так, не заслуговують на увагу твердження апелянта про те, що суд невірно оцінив докази по справі, безпідставно взяв до уваги фотокартки з місця пригоди, які не є належним та беззаперечним джерелом доказування, і на цій підставі дійшов висновку про винуватість водія ОСОБА_1 .
Відхиляючи вказане твердження, апеляційний суд зазначає, шо судом в повній мірі, об'єктивно та всебічно здійснено аналіз зібраних по справі доказів. При цьому, суд не обмежувався вибірковим дослідженням лише фотокарток, як про це стверджує апелянт, а в достатній мірі проаналізував всі наявні в справі письмові докази, що відобразив в мотивувальній частині постанови.
Здійснена судом правова оцінка доказів узгоджується з положеннями ст. 252 КУпАП.
Так, вірно оцінивши докази по справі, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що саме внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 п. 10.1 ПДР України, який перед перестроюванням, зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, відбулось зіткнення автомобілів.
Враховуючи, що доводи апеляційної скарги не містять нових даних та доказів, які б спростували висновки суду та доводили б версію водія ОСОБА_1 про те, що саме водій ОСОБА_2 внаслідок перевищення швидкості є винуватцем вказаного ДТП, достатніх правових підстав для скасування постанови місцевого суду - не має.
Враховуючи, що доказів на спростування висновків місцевого суду в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено, і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а постанова суду першої інстанції залишенню без змін.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Беркути Владислава Леонідовича залишити без задоволення.
Постанову судді Решетилівського районного суду Полтавської області від 20 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського апеляційного суду О.І. Обідіна