Житомирський апеляційний суд
Справа №288/1938/20 Головуючий у 1-й інст. Рудник М. І.
Категорія 68 Доповідач Галацевич О. М.
22 вересня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Галацевич О.М.,
суддів: Борисюка Р.М., Микитюк О.Ю.,
з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу №288/1938/20 за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_2 , третя особа - Попільнянська селищна рада Попільнянського району Житомирської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 ,
на заочне рішення Попільнянського районного суду Житомирської області, ухвалене 01 березня 2021 року суддею Рудником М.І. в смт. Попільня,
У грудні 2020 року ОСОБА_11 звернувся до суду із позовом, у якому просив позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно дочок: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь аліменти на утримання дочок ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у розмірі 1/3 всіх видів доходів відповідачки, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку до досягнення дочок повноліття. В обґрунтування позову зазначив, що він із відповідачкою перебували у шлюбі до 2016 року. Після розірвання шлюбу, відповідачка залишилась проживати в м.Києві, а він переїхав на постійне місце проживання в смт.Попільня. У квітні 2017 року відповідач примусово віддала йому старшу дочку - ОСОБА_5 , а в серпні 2018 року передала меншу дочку - ОСОБА_6 . З 2018 року ОСОБА_2 дітей не провідувала і не бачила їх жодного разу, не цікавилась їх здоров'ям, розвитком і навчанням, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, не спілкується з дітьми навіть по телефону. Відповідач не дбає про нормальне самоусвідомлення дітей, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, діти не отримують від матері жодного подарунку, жодної іграшки на день народження або свята. Найголовніше, що діти позбавлені материнського тепла та уваги.
На даний час діти проживають разом із ним, дочка ОСОБА_5 навчається в другому класі Попільнянської гімназії № 2, а менша дочка ОСОБА_6 відвідує дошкільний навчальний заклад «Лелека» у селі Попільня.
Вихованням та фактичним утриманням дітей займається він один, також допомагають йому в цьому його батьки, а відповідачка свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по утриманню та вихованню дітей. Окрім того, ОСОБА_2 жодним чином не була позбавлена інформації стосовно місця перебування дітей, він зі свого боку не створював перешкод у їх спілкуванні з матір'ю та її участі у їх вихованні.
Заочним рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 01 березня 2021 року позов задоволено. Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до її дочок: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_11 аліменти на утримання дітей: - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму доходів громадян для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення найстаршою дитиною повноліття, починаючи з 28 грудня 2020 року. Допущено негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалою Попільнянського районного суду Житомирської області від 11 травня 2021 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , позивач: ОСОБА_11 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Попільнянська селищна рада Попільнянського району Житомирської області, про перегляд заочного рішення по справі № 288/1938/20 - залишено без задоволення (а.с.84-86).
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати заочне рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 01 березня 2021 року та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позовних вимог про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав та встановити розмір аліментів в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму доходів громадян для дитини відповідного віку, а саме, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_11 аліменти на утримання дочки ОСОБА_5 в сумі 1159 грн, на утримання дочки ОСОБА_6 в сумі 929,50 грн.
Зокрема, зазначила, що після розірвання шлюбу дочки тривалий час проживали разом із матір'ю, яка піклувалася про них і забезпечувала всім необхідним до того часу, поки батько шляхом обману не забрав їх до себе і не повернув, погрожуючи ОСОБА_2 , щоб остання не зверталася до правоохоронних органів або суду. Починаючи з 2017 року по теперішній час, відповідачка намагалася неодноразово провідати дочок, приїздила разом із бабусею (своєю матір'ю) за адресою проживання позивача, але у зв'язку з конфліктними відносинами сторін, останній не надав побачення із доньками та навмисно створює штучні перешкоди для неможливості нормального спілкування матері з дітьми. Для мирного врегулювання питання щодо прийняття участі ОСОБА_2 у вихованні своїх дітей на адресу позивача була направлена супровідним листом від 20 травня 2021 року пропозиція та проект договору про участь у вихованні, утриманні дітей та сплати аліментів, де зазначається, що вона не відмовляється від участі у вихованні, утриманні та сплати аліментів на їх спільних дітей. Даний лист позивачем було отримано 01 червня 2021 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення, однак прийняття пропозиції або надання своїх умов щодо виховання дітей від позивача не надходило.
Поза увагою залишилось те, що неможливість прийняття участі матері в житті доньок спричинена тривалим конфліктом між сторонами, проживання відповідачки на значній відстані від дітей та неналежним усвідомленням батька необхідності участі матері у вихованні доньок. Після відібрання дітей незаконним шляхом ОСОБА_2 була фактично позбавлена можливості спілкуватися із доньками, а формування відношення дітей до матері відбувається лише за впливом батька. Відповідачка не відмовляється від виконання своїх батьківських обов'язків і надалі піклуватиметься про фізичний і духовний розвиток дітей та буде приймати участь у вихованні дітей.
Про вищевказані обставини відповідачка не могла повідомити суду, оскільки її не було повідомлено про розгляд даної справи. ОСОБА_2 не отримувала копію позовної заяви, не мала можливості подати відзив, суд позбавив її права приймати участь у розгляді справи, подавати докази, тощо.
Також, вважає, що розмір аліментів необхідно встановити у розмірі 50% прожиткового мінімуму для відповідного віку дитини, а саме, для дочки ОСОБА_5 в сумі 1159 грн, на утримання дочки ОСОБА_6 в сумі 929,50 грн
У доводах апеляційної скарги просила під час вирішення даного спору врахувати висновки Верховного Суду викладені у постанові від 06 травня 2020 року у справі №753/2025/19 (провадження №61-1344св20), від 09 листопада 2020 року у справі №753/9433/17 (провадження №61-3462св20).
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримала із наведених у ній підстав. Окрім того, пояснила, що відповідачка не зверталась до органу опіки і піклування або суду із заявами про визначення способів участі у вихованні дітей.
ОСОБА_11 апеляційну скаргу не визнав, пояснив, що будь-яких перешкод у здійсненні права матері на виховання дітей не вчиняв, остання самоусунулася від виконання батьківських обов'язків, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення його позовної заяви. Не заперечував про наявність конфліктних відносин з відповідачкою після розірвання шлюбу.
Заслухавши пояснення зазначених осіб, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Статтею 5 Сімейного кодексу України (визначено, що держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї; створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство; забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини).
Згідно частини другої статті 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Статтею 164 СК України передбачений вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав. Батько або мати можуть бути позбавлені судом батьківських прав, зокрема, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Згідно приписів статті 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Пунктами 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Відповідно до статті 11 Закону України "Про охорону дитинства" предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Крім того, статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно статей 9, 18 Конвенції «Про права дитини», ратифікованої Постановою Верховної Ради України 27 лютого 1991 року, № 780-Х11, батьки несуть основну відповідальність за виховання дітей. Найважливіший обов'язок матері і батька це обов'язок виховувати, ростити дитину; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати до самостійного життя, забезпечити здобуття повної загальної освіти, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони є батьками: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та розірвали шлюб 05 серпня 2016 року (а.с.4-6).
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживають без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить довідка виконавчого комітету Попільнянської селищної ради за №522 від 09 вересня 2020 року, видана ОСОБА_11 (а.с.8).
Зі змісту довідки від 04 серпня 2020 року за вих.№53, виданої Попільнянським ліцеєм №2 Попільнянської селищної ради ОСОБА_11 , вбачається, що його дружина - ОСОБА_12 не приділяє уваги вихованню своєї дочки ОСОБА_5 , учениці 2-го класу Попільнянського ліцею №2, не приходить на батьківські збори, не цікавиться навчанням доньки (а.с.7).
Актом обстеження матеріально - побутових умов від 04 жовтня 2017 року ОСОБА_11 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що на момент обстеження сім'ї останнього, його дочка - ОСОБА_5 за вказаною адресою проживає без реєстрації (а.с.9).
Також, в Акті обстеження житлово-побутових умов проживання дитини від 18 жовтня 2017 року за вищевказаною адресою встановлено, що дитина - ОСОБА_5 з квітня 2017 року проживає разом з батьком - ОСОБА_11 . Для дитини створені належні умови для проживання та її розвитку, а також самоствердження як особистості. Мати дитини - ОСОБА_12 , проживає за місцем реєстрації: в АДРЕСА_2 , з нею проживає та зареєстрована ще одна дитина - ОСОБА_6 (а.с.10).
Як вбачається з Акту обстеження побутових умов проживання ОСОБА_15 (батька позивача) від 04 вересня 2020 року, в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , проживають: дружина - ОСОБА_16 ; син - ОСОБА_11 ; онука - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (проживає без реєстрації); онука - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (проживає без реєстрації) та син - ОСОБА_11 (зареєстрований, але не проживає за даною адресою) (а.с.11).
Згідно Акту обстеження матеріально-побутових умов від 02 жовтня 2020 року ОСОБА_11 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з ним проживають: дочка - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочка - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батько - ОСОБА_15 , брат - ОСОБА_11 . Позивач разом з дітьми власного житла не має, проживає в будинку батьків. Житлова площа будинку має 63.4 м2 та складається з трьох жилих кімнат. Будинок газифікований, наявне електропостачання, скважина, кімнати умебльовані, санітарний стан будинку задовільний, умови проживання дітей задовільні (а.с.12).
05 серпня 2020 року завідувачем ДНЗ «Лелека» видано характеристику на ОСОБА_6 , згідно якої дитина відвідує дошкільний навчальний заклад з 2018 року. Мати - ОСОБА_2 не цікавиться розвитком та станом здоров'я дитини, не спілкується з вихователями, не приймає участі в підготовці до свят та розваг, також, не відвідує батьківські збори, які проходять у дошкільному навчальному закладі (а.с.13).
Відповідно до довідок Попільнянського дошкільного навчального закладу «Лелека» від 12 жовтня 2017 року № 2 та від 03 березня 2020 року № 5, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідувала дошкільний заклад з 07 серпня 2017 року по 29 травня 2019 року. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відвідує дошкільний заклад з 05 вересня 2018 року і по даний час (а.с.14-15).
Рішенням виконавчого комітету Попільнянської селищної ради №90 від 11 грудня 2020 року затверджено та надано висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , по відношенню до її малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.16,17).
ОСОБА_11 з 17 серпня 2019 року працює в приватному підприємстві «Шеріфф» на посаді водія автотранспортних засобів, його дохід за період з 17 серпня 2019 року по 01 липня 2020 року склав 49431,01 грн (а.с.18).
Окрім того, судом першої інстанції допитано свідків. Зокрема, свідок ОСОБА_20 пояснила, що вона проживає по сусідству з позивачем та його батьками. Їй відомо, що старша дочка ОСОБА_11 - ОСОБА_5 , проживає з ним з 2017 року, а молодша дочка - ОСОБА_6 , з серпня 2018 року. Коли привезли дітей, вони були недоглянуті, худі, одяг був брудний. З 2018 року мати - ОСОБА_21 жодного разу не відвідувала дітей. З часу проживання дітей разом з батьком, діти охайні, забезпечені всім необхідним, відвідують школу та садочок.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_11 посилався на те, що відповідач з 2018 року не провідувала і не бачила жодного разу своїх доньок, не надавала їм материнського тепла і уваги, не цікавилась про їх здоров'я, розвитком і навчанням, свідомо ухиляється від виконання своїх обов'язків, пов'язаних із вихованням дітей, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток, не спілкується з доньками навіть по телефону, тобто, не дбає про їх нормальне самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей. Також, вказував, що відповідачка не бере участі у забезпеченні дітей необхідним харчуванням, медичним доглядом та лікуванням.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог, встановлення обставин свідомого ухилення матері від виконання своїх обов'язків, відсутності інтересу до дітей. Суд розглянув справу у відсутність відповідачки, ухваливши заочне рішення, у перегляді якого у подальшому їй відмовив.
Разом з тим, згідно відомостей, наданих Відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м.Києві та Київській області, ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.33).
Однак, як вбачається з матеріалів справи, кореспонденція направлялась судом першої інстанції на будинок АДРЕСА_3 , тобто за адресою, неправильно зазначеною позивачем у позовній заяві, у зв'язку із чим ОСОБА_2 не була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи.
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Крім того, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Отже, не повідомлення ОСОБА_2 про дату, час і місце розгляду справи є порушенням зазначених вимог законодавства та підставою для безумовного скасування судового рішення у відповідності до п.3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України.
Тому, суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позову з урахуванням встановлених судом першої інстанції обставин та наданих відповідачкою апеляційному суду доказів, які вона не могла подати суду першої інстанції з причин, які об'єктивно не залежали від неї.
Зокрема, суд апеляційної інстанції враховує, що ОСОБА_2 , в апеляційній скарзі заперечувала щодо позбавлення її батьківських прав, зазначила, що не відмовляється від виконання своїх батьківських обов'язків і буде надалі піклуватися про фізичний і духовний розвиток дітей, а також приймати участь у вихованні дітей.
До апеляційної скарги та клопотання про долучення доказів відповідачка надала довідку за вих. №325/УМ від 15.06.2021 про те, що вона дійсно працює в ТОВ «Сільпо-ФУД» на посаді продавця продовольчих товарів, характеристику за вих. №ЦР 10/14-7004 від 16.06.2021, яка не містить негативних відгуків про неї; довідку про доходи від 16.06.2021 №004054/СФ, відповідно до якої розмір доходу відповідачки за період з грудня 2020 року по травень 2021 року становить 64008,21 грн та довідки про місце реєстрації дітей за її місцем проживання, а саме: АДРЕСА_2 .
Крім того, 20 травня 2021 року відповідачкою направлена позивачу пропозиція та проект договору про участь у вихованні, утриманні дітей та сплати аліментів, де зазначається, що вона не відмовляється від участі у вихованні, утриманні та сплати аліментів на їх спільних дітей.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошено на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини. У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Зважаючи на особистість ОСОБА_2 , яка позитивно характеризується, працює, має зареєстроване місце проживання, заперечує проти позову про позбавлення батьківських прав, бажає приймати участь у вихованні дітей, колегія суддів, з огляду на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, вважає, що підстави для задоволення позову у цій частині на даний час відсутні.
При цьому, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав, оскільки він здійснений без врахування думки відповідачки, є недостатньо обґрунтованим, таким, що суперечить інтересам дітей, які потребують материнської любові та турботи. У висновку також не наведено підстав та аргументів, які б вказували на доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав, а також позитивного впливу такого рішення на інтереси дітей.
Разом з тим, враховуючи, що ОСОБА_2 належних доказів того, що відповідач з 2018 року чинив їй перешкоди у вихованні дітей, не надала, що свідчить про самоусунення її від виконання батьківських обов'язків, та, враховуючи бажання матері спілкуватися з дітьми, піклуватися про їх розвиток, приймати участь у їх утриманні, колегія суддів вважає за потрібне попередити останню про необхідність змінити ставлення до виховання своїх дітей.
Щодо позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дітей, суд апеляційної інстанції вважає їх обґрунтованими та доведеними.
Посилання у апеляційній скарзі на необхідність встановлення розміру аліментів у твердій грошовій сумі є безпідставними, оскільки саме позивач, у відповідності до ч.3 ст.181 СК України, обирає спосіб стягнення аліментів в частці від доходу відповідачки або у твердій грошовій сумі.
Отже, враховуючи, що ОСОБА_11 обрав спосіб стягнення аліментів у частці від доходу ОСОБА_2 та з огляду на положення ст.ст. 150, 180, 181, 182, 183 СК України, суд апеляційної інстанції задовольняє позов у цій частині.
У відповідності до ст. 141 та п.п.б) п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України з позивача на користь відповідачки підлягає стягненню 1715,30 грн судових витрат, понесених на сплату судового збору за подання заяви про перегляд заочного рішення суду та апеляційної скарги, яка задоволена частково.
Також з ОСОБА_2 підлягає стягненню в дохід держави 840,80 грн судового збору за подання позову в частині стягнення аліментів, оскільки позивач при його подачі був звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 01 березня 2021 року скасувати, ухваливши нове судове рішення про часткове задоволення позову.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_11 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .
Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання своїх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_11 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму доходів громадян для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення найстаршою дитиною повноліття, починаючи з 28 грудня 2020 року. Після досягнення найстаршою дитиною повноліття, аліменти на утримання ОСОБА_6 стягувати за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_2 1715,30 грн судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 840,80 грн судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді
Повний текст постанови складений 23 вересня 2021 року.