Справа № 168/378/21 Провадження № 33/802/686/21 Головуючий у 1 інстанції:Хаврона О. Й.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач: Денісов В. П.
22 вересня 2021 року місто Луцьк
Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П.,
з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 ,
його захисника - адвоката Михалевича М.М.,
розглянувши в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Старовижівського районного суду Волинської області від 27 серпня 2021 року щодо нього,
Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП із накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, без позбавлення права керування транспортними засобами, відмовлено у клопотанні ОСОБА_1 та його захисника про закриття провадження на підставі ст.18 КУпАП, стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні судового збору.
Згідно з постановою ОСОБА_1 визнаний винним за те, що 11.04.2021 о 21 год 25 хв він керував мотоциклом, марки «Viper» номерний знак НОМЕР_1 , на вул. Незалежності, у с. Брунетівка, з ознаками алкогольного сп'яніння, та від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відповідно до встановленого порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись із рішенням суду, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскаржує його з мотивів незаконності. Стверджує, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Посилається на те, що випив пива, після чого йому зателефонував керівник та повідомив, що біля лісу є пожежа, яку треба ліквідовувати, а тому діяв в умовах крайньої необхідності. З огляду на наведене, просить скасувати рішення судді, а провадження у справі - закрити на підставі ст.18 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 і його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили скасувати постанову судді, закривши провадження у справі, доходжу висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Вимоги ст.280 КУпАП регламентують, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ст.251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
На думку апеляційного суду, вказані вимоги закону при винесенні постанови місцевим судом дотримані.
Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 11.04.2021 серії ДПР18 № 484306, 11.04.2021 о 21 год 25 хв ОСОБА_1 керував мотоциклом, марки «Viper» номерний знак НОМЕР_1 , на вул. Незалежності, у с. Брунетівка, з ознаками алкогольного сп'яніння, та від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відповідно до встановленого порядку відмовився (а.с.3).
Зауваження до протоколу про адміністративне правопорушення відсутні (а.с.3).
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушення поліцейськими процедури проведення огляду на визначення у нього стану алкогольного сп'яніння, однак, на думку апеляційного суду, вона повністю відповідала вимогам нормативно-правових актів, які регламентують це питання.
Так, відповідно до змісту ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі Інструкції), якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану алкогольного сп'яніння у водія транспортного засобу (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), у зв'язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Як вбачається з матеріалів справи, працівники поліції, наздогнавши ОСОБА_1 та виявивши у нього ознаки алкогольного сп'яніння, запитали його: «Сьогодні вживали спиртне?», на що ОСОБА_1 дав ствердну відповідь (а.с.9, час відео: 00:10:43).
На зауваження поліцейського, чому ОСОБА_1 сів за кермо, останній відповів: «Їду в Стожари, чесно. Роблю лісником.» (а.с.9, час відео: 00:10:47).
Тобто, з огляду на викладене, водій ОСОБА_1 не заперечував його перебування у стані алкогольного сп'яніння.
А оскільки у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, працівники поліції мали право запропонувати йому пройти відповідно до встановленого порядку огляд для визначення стану сп'яніння.
Згідно з ч.3 ст.266 КУпАП, у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до п.6 Розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Згідно з п. 7 Розділу І у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я.
Зазначені нормативно-правові акти регламентують, що для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння водія транспортного засобу в закладах охорони здоров'я є дві підстави, а саме незгода водія на проведення огляду на стан сп'яніння працівником поліції з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу та незгода водія з його результатами.
Як убачається з відеозапису з бодікамер працівників поліції, ОСОБА_1 в автомобілі поліцейських відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці та у медичному закладі (а.с.9, час відео: 00:12:08, 00:12:10).
На повторну вимогу працівників поліції пройти такий огляд водій відмовився вдруге (а.с.9, час відео: 00:12:25).
Піддавати сумніву даний доказ у апеляційного суду немає підстав.
Тому доводи сторони захисту про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, на переконання суду апеляційної інстанції, є голослівними.
Що стосується тверджень апеляційної скарги про вчинення водієм адміністративного правопорушення в умовах крайньої необхідності, то, на думку апеляційного суду, вони є безпідставними та були предметом перевірки місцевим судом.
Відповідно ст.18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, коли повертався транспортним засобом додому, що вбачаться з відеофіксації (а.с.9).
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на поведінку ОСОБА_1 , а саме: той факт, що останній не зупинявся на вимогу працівників поліції, а продовжував рух, що вбачаться з відеофіксації (а.с.9).
Після зупинки водія поліцейськими перший вказав: «Їду в Стожари, чесно. Роблю лісником.» (а.с.9, час відео: 00:10:47). Жодних пояснень про те, що зараз він їде брати участь в організації ліквідації пожежі в урочищі «Поди», працівникам поліції ОСОБА_1 не надав.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що після гасіння пожежі повертався додому, коли його зупинили працівники поліції. Від них втікав, так як боявся.
При цьому жодних обставин, які б вказували на те, що він, повертаючись додому, керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, діяв в стані крайньої необхідності, ОСОБА_1 не навів.
Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не свідчать про перебування ОСОБА_1 в умовах крайньої необхідності під час вчинення ним адміністративного правопорушення, яке ставиться йому у провину.
Проаналізувавши зібрані й досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП, які містяться в матеріалах справи.
А невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненому правопорушенні, апеляційний суд розцінює як спосіб уникнення ним адміністративної відповідальності.
За таких обставин, вважаю висновки суду першої інстанції про порушення водієм ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тобто відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, правильними.
Апеляційний суд вважає, що накладаючи адміністративне стягнення, суд першої інстанції, згідно з вимогами ч.2 ст.33 КУпАП, урахував характер правопорушення, дані про особу винного, ступінь суспільної небезпеки вчиненого, конкретні обставини справи та обґрунтовано визначив безальтернативне стягнення у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами, визначене санкцією ч.1 ст.130 КУпАП.
Нових доказів, які спростовували б висновки суду першої інстанції, суду апеляційної інстанції надано не було.
Враховуючи вищенаведене, постанова судді є законною та обґрунтованою, а підстав для скасування оскаржуваного судового рішення з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст.294 КУпАП,
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Старовижівського районного суду Волинської області від 27 серпня 2021 року щодо нього - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського апеляційного суду В.П. Денісов