Провадження №2/760/76/21
Справа №760/9651/20
22 вересня 2021 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Шереметьєвої Л.А, за участю секретаря - Фареник А.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФОРЗА»» про визнання недійсним кредитного договору та відшкодування моральної шкоди, суд
Позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ» КФ.ЮА», та, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить визнати недійсним Кредитний договір від 17 січня 2020 року, укладений між ТОВ'КФ.ЮА» та невідомою особою від його імені, та стягнути з відповідача на його користь 10 000, 00 гр. в відшкодування моральної шкоди.
Посилається в позові на те, що 01 лютого 2020 року він отримав СМС-повідомлення на мобільний телефон від ТОВ» »КФ.ЮА» про заборгованість за умовами кредитного договору.
Після з'ясування обставин йому стало зрозуміло, що в компанії на його ім.»я оформлений кредит на 4 298, 00 гр. на підставі договору від 17 січня 2020 року.
Однак, він не подавав заяв на оформлення кредиту, а тому і не має буд-яких обов'язань перед товариством.
Разом з тим, через бюро кредитних історій він дізнався, що на його ім.»я відповідачем оформлено ще декілька кредитів.
Йому також стало відомо, що гроші були перераховані на картку № НОМЕР_1 .
Укладення договору мало місце поза його волею, невідомими особами, які скористалися його даними, оформили кредит у відповідача, представники якого, в свою чергу, не встановили та не перевірили особу позичальника та надали кредит іншій особі.
Зазначає, що він став жертвою шахрайських дій інших осіб, які використали його персональні дані та заволоділи грошовими коштами, які товариство перерахувало на банківський рахунок шахрая.
Такими діями відповідача йому завдана моральна шкода.
Ситуація, що склалася, негативно впливає на його психічний та емоційний стан, він став знервованим та дратівливим, втратив сон, оскільки постійно відчуває психологічний тиск та знаходиться в стані нервового стресу.
З урахуванням характеру та обсягу завданих йому страждань оцінює розмір моральної шкоди в 10 000. 00 гр.
Виходячи з цього, просить задовольнити позов.
Позовна заява була зареєстрована в канцелярії суду 22 квітня 2020 року та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.
Ухвалою суду від 24 квітня 2020 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу - ТОВ» КФ.ЮА» копію позовної заяви з додатками.
Згідно з відомостями, які містяться в рекомендованому повідомленні про вручення поштових відправлень, представник відповідача отримав копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви в справі 14 липня 2020 року.
/ а. с. 26 /
Відповідачу був наданий строк для надання відзиву.
Відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав.
Ухвалою суду від 10 вересня 2020 року за клопотанням представника відповідача була проведена заміна відповідача на належного - ТОВ» ФК'ФОРЗА» у зв'язку з укладенням 30 квітня 2020 року Договору факторингу та відступлення останньому права вимоги до позивача.
Дана ухвала була отримана ТОВ'ФК'ФОРЗА» 02 листопада 2020 року.
/ а.с. 101 /
Новий відповідач відзив на позов також не подав, приведених у позові обставин не спростував.
З урахуванням цього суд приходить до висновку про розгляд справи за наявними в справі доказами.
Дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони повинні усвідомлювати, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Тобто сторони, які укладають правочин, повинні насправді прагнути досягнення саме того правового результату, який завжди виникає при укладенні правочину такого виду.
Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.
Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття / акцепт / може бути подана шляхом:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання).
Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.639 ЦК Украни договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Основні принципи правового регулювання у сфері електронної комерції визначені в ст.5 Закону України « Про електронну комерцію».
В частинах 2, 3 ст.5 Закону зазначено, що обмеження прав і свобод учасників відносин у сфері електронної комерції можуть встановлюватися виключно законом.
Правочин не може бути визнано недійсним у зв'язку з його вчиненням в електронній формі, якщо інше не передбачено законом.
З матеріалів справи вбачається, що сам договір позивачем при зверненні до суду до позову не долучений.
З точки зору закону метою підписання договору в електронній формі є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання:
1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди;
2) електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом;
3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.
Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.
За змістом ст.ст.76. 80, 229 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обгрунтовують заявлені вимоги чи заперечення, або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обов'язок доказування покладається на сторін.
Це положення є одним із основних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності.
Звертаючись до суду, позивач зазначає, що оспорюваний з ТОВ» «КФ.ЮА» кредитний договір він не укладав.
В той же час, зазначаючи номер картки, на яку були перераховані кредитні кошти, не зазначає, що картка належить не йому, а іншій особі.
Крім того, зазначає, що в бюро кредитних історій дізнався, що на його ім.»я укладено з товариством ще декілька договорів, не спростовуючи при цьому їх укладення.
Самого кредитного договору, який є предметом спору, позивач суду не надав і про неможливість його отримання суду не повідомив.
При цьому, надана позивачем інформація в вигляді «Кредитна історія УБКІ», сама по собі не може замінити оспорюваний позивачем договір, тим більше перевірити приведені позивачем в обґрунтування позову обставини.
З урахуванням цього, будучи забезпеченим правовою допомогою, з клопотаннями до суду в порядку вимог ст.84 ЦПК України, не звертався.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За змістом ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Суд враховує, що відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З урахуванням цього та викладеного вище, ненадання позивачем доказів укладення оспорюваного кредитного договору, підстави для задоволення вимог позивача в цій частині відсутні.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Згідно зі ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Визначення моральної шкоди міститься у ст. 23 ЦК України та п.3 постанови Пленуму Верховного Суду № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Так, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, завданих фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Протиправна поведінка особи, яка завдала моральної шкоди, може полягати у: завданні каліцтва або іншого ушкодження здоров'я; протиправної поведінки щодо членів сім'ї чи близьких родичів потерпілого; знищенні чи пошкодженні майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Обов'язковою підставою для деліктної відповідальності за завдання моральної шкоди є встановлення причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою особи.
Моральна шкода відшкодовується лише за наявності вини особи, яка завдала шкоди.
Цивільне законодавство встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за завдання моральної шкоди настає за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв'язку та вини заподіювача.
При цьому необхідно враховувати, чим підтверджується факт завдання особі моральної шкоди, за яких обставин та якими діями (бездіяльності) вона завдана, в якій грошовій формі чи в якій матеріальній формі особа оцінює завдану їй шкоду та з чого вона при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювана шкоди.
При цьому, в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювана шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв'язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.
З урахуванням викладеного вище, висновку суду про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про визнання недійсним кредитного договору, підстави для задоволення вимог позивача і в цій частині відсутні.
Керуючись ст.ст. 1,2, 6, 11, 202, 203, 204, 207, 215, 509, 626, 638, 639, 641, 644,1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст.ст. 12,13, 76-81, 209, 258, 259, 263- 268, 273 ЦПК України, суд
В позові ОСОБА_1 до Твариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФОРЗА»» про визнання недійсним кредитного договору та відшкодування моральної шкоди відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л .А. Шереметьєва