СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/15675/20
пр. № 2/759/1493/21
22 вересня 2021 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого-судді: Шум Л.М.
за участю секретаря: Дмитришиної В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім"ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини з матір'ю, суд-
В вересні 2020 року позивачка звернулася до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім"ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини з матір'ю.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 18.09.2020 року відкрито провадження у справі .
24.11.2020 року відповідачем подано зустрічний позов до ОСОБА_1 щодо обмеження виїзду за кордон малолітньої дитини.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 22.03.2021 року зустрічний позов ОСОБА_2 було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
10.03.2021 року Служба у справах дітей та сім"ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації надіслала до суду висновок про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 21.09.2021 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім"ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації щодо обмеження виїзду за кордон малолітньої дитини, в зв"язку з не усуненням недоліків повернуто ОСОБА_2 .
В судовому засіданні 22.09.2021 представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 позовні вимоги своєї довірительки підтримала в повному обсязі та пояснила суду, що 06.09.2013 року між її довірителькою та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області за актовим записом №227.
Під час перебування сторін у шлюбу у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 27.11.2018 року
17.11.2020 року позивачкою було подано заяву про розірвання шлюбу до Святошинського районного суду м. Києва, однак на даний час позов не розглянуто.
На теперішгій час дитина зареєстрована та проживає з позивачкою за адресою : АДРЕСА_1 .
Представник позивача далі зазначив, що оскільки між її довірителькою та відповідачем існує спір щодо місця проживання дитини, просила позов задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 позов не визнала у повному обсязі, просила у його задоволенні відмовити. При цьому, зазначила, що у його довірителя з сином склалися дружні відносини, він є йому справжнім другом. Вважає, що взагалі цей спір безпідставний, адже на даний час його довіритель прописаний і проживає за спірною адресою : АДРЕСА_1 . і цей факт в судовому засіданні підтвердила представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 .
Представник третьої особи - Служба у справах дітей та сім"ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з"явилася, подала до суду заяву в якій просила слухати справу у її відсутність та просила суд врахувати висновок від 03.03.2021 року за №107-40/1333 про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами письмові докази, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 06.09.2013 року сторони зареєстрували шлюб , що підтверджується актовим записом №227 виданим Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області .
Судом встановлено, що під час перебування сторін у шлюбу у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 27.11.2018 року.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 прописаний і проживає за спірною адресою : АДРЕСА_1 і цей факт в судовому засіданні підтвердила представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 .
Судом встановлено, що згідно висновку від 03.03.2021 року за №107-40/1333 Служби у справах дітей та сім"ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації батько дитини, громадянин ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Також в матеріалах справи міститься позитивна характеристики на відповідача за місцем його роботи, та матеріалами справи підтверджується, що відповідач має самостійний стабільний дохід, достатній для утримання дитини.
Судом встановлено, що згідно висновку про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 Служба у справах дітей та сім"ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації від 03.03.2021 року - з метою захисту прав, свобод та законних інтересів малолітньої дитини , керуючись ст. 161 СК Укараїни, п. 6 Декларації про права дитини, вважає доцільним та таким, що відповідає інтересам дитини, проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір"ю за її постійним місцем реєстрації та проживання. Як слідує з даного висновку, мати характеризується позитивно, матеріально-побутові умови проживання задовільні, створено всі умови для навчання та розвитку дитини. Мати має стабільний дохід, що дає можливість матеріально утримувати дитину.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Ст. 160 СК України передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Cт. 141 СК України та ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що мати й батько мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей.
Згідно зі статями 18, 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікаваної Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789-ХІІ, чинної для України з 27.09.1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання та розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини.
У ч. 1 ст. 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
П. 1 ст. 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо та необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до ст. 11, 15 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї разом з батьком або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкування з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
У § 54 рішення ЄСПЛ від 07.12.2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага й, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні ЄСПЛ від 11.07.2017 року (заява № 2091/13) у справі «М. С. проти України» стверджується, що при визначенні найкращих інтересів дитини в кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, в найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях стосовно дітей їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
Відповідно до ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Аналіз наведених норм права, практики ЄСПЛ, практики Верховного Суду, дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини судом беруться до уваги ставлення обох батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність малолітньої дитини до кожного з них, вік дитини, психологічний стан дитини та стан її здоров'я, сталі соціальні зв'язки, які склалися на момент розгляду спору, стан місця проживання дитини, можливість створення дитині умов для виховання та розвитку, та інші обставини, що мають істотне значення, що підтверджені доказами у справі.
Так частина 4 статті 19 СК України передбачає, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Участь органів опіки та піклування обумовлена в першу чергу інтересами дитини, та необхідністю проведення актів обстеження умов проживання як батька, так і матері, та дачі свого висновку щодо рекомендацій та доцільності визначення місця проживання дитини з одним з батьків. Висновок органів опіки долучається до матеріалів справи та не має для суду наперед встановленого значення.
Частина статті 19 СК України визначає, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд, при винесенні рішення, в більшості випадків керується висновком органу опіки та піклування, проте може відступити від нього, адже суд оцінює усю сукупність доказів, та звертає увагу про прихильність дитини.
Статтею 89 ЦПК України установлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед установленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
З урахуванням вищезазначеного, суд вважає, що позивачка не довела належними та допустимими доказами, про необхідність визначення місця проживання дитини саме за її місцем реєстрації.
Отже, враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення позову про визначення постійного місця проживання дитини з матір'ю, оскільки відповідач проживає та зареєстрований за тією ж адресою, що і позивачка, а саме: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у задоволенні позову відмовлено - судові витрати позивачці не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 12,81, 259-265 ЦПК УКраїни, суд -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім"ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини з матір'ю - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів».
Суддя: Л.М. Шум