Справа № 758/10294/17
Категорія 33
07 вересня 2021 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Петрова Д.В.,
при секретарі судового засідання Бурдун М.В.,
за участю
позивачки ОСОБА_1 ,
представника позивачки ОСОБА_2 ,
відповідачки ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеною позовною заявою про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що у лютому місяці 2016 року відбулося залиття квартири АДРЕСА_1 . Дана квартира на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .
24 лютого 2016 року працівниками «Керуючої компанії з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» було складено акт обстеження квартири АДРЕСА_1 .
Комісією було встановлено, що залиття квартири № 51 відбулося з вище розташованої квартири № 55 по причині неналежного користування сантехнічним обладнанням мешканцями цієї квартири. Власницею зазначеної квартири є ОСОБА_3 .
Зазначений Акт було складено приблизно через десять днів після залиття квартири.
В Акті зазначено, що під час обстеження квартири № 51 було виявлено залиття в кухні площею - 6 м 2, пошкоджено: стелю площею - 6 м 2 (водоемульсіонне фарбування), стін площею 3 м2 (водоемульсіонне фарбування).
Квартира АДРЕСА_1 заливалась мешканцями квартири № 55 неодноразово. Сусіди намагались врегулювати конфлікт в рамках добросусідських відносин, однак безрезультатно. Власниця квартири № 55 не виконала своєї обіцянки та не провела ремонт. У січні 2017 року позивачка потрапила до лікарні, а тому не могла вирішувати питання пов'язані з відшкодування завданої їй шкоди.
08 червня 2017 року між суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено договір № 6/06-17 на проведення експертного дослідження.
Відповідно до п. 1.1 договору його предметом є експертне дослідження для визначення вартості ремонтно-будівельних робіт, які необхідно виконати для усунення наслідків залиття в приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. 2.1. договору вартість наданих послуг з проведення дослідження складає 2500,00 грн.
На підставі проведеного експертного дослідження було складено висновок експерта № 6/07-2017, згідно якого вартість ремонтно-будівельних робіт внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 на час складання висновку складає 5250,00 грн. з урахуванням ПДВ.
Окрім майнових збитків, позивачці заподіяно моральну шкоду, яку вона оцінює в розмірі 5000 грн.
Моральна шкода виразилась у фізичних та душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї та пошкодженням її майна. Внаслідок неправомірних дій відповідачки позивачка була позбавлена нормальних умов проживання, оскільки кухня стала непридатною для використання. Моральної шкоди їй було завдано і поведінкою відповідачки, яка постійно обіцяла врегулювати ситуацію мирним шляхом, але протягом досить тривалого часу, який їй надавався, не дотрималась обіцянки та вела себе досить нахабно по відношенню до позивачки. Крім того, позивачка була змушена звернутися за правовою допомогою та укласти договір з адвокатом. Вартість послуг з надання правової допомоги, а саме складання позовної заяви та представництво інтересів позивачки в суді складає 3 000,00 грн.
Просила стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 вартість ремонтно-будівельних робіт, внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 у розмірі 5 250,00 грн, моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн, 2 500,00 грн. понесених позивачем на оплату експертного дослідження, 3 000,00 грн. витрат на правову допомогу.
На виконання ухвали суду від 22.11.2017 відповідачкою ОСОБА_3 подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги вона не визнає у повному обсязі з наступних підстав. Позивачка не скористалася можливістю досудового врегулювання спору. Відповідачка вважає акт від № 24.02.2016, яким підтверджується начебто її вина в заподіянні шкоди необґрунтованим так як члени комісії в її квартиру не входили, протікання води відбулося не в квартирі, а в каналізаційному стояку холодної води, що знаходиться в шурфі будинку, а тому її вини в цьому немає. Крім того відповідачка за власні кошти після виявлення залиття квартири позивачки провела ремонт стояків, для чого розібрала підлогу у ванній кімнаті, видалила мокрий пісок, усунула протікання на стикові труб стояка. На думку відповідачки, збитки матеріальної шкоди, які просить стягнути позивачка суперечать приписам ст. 22 ЦК України. Вартість послуг на правничу допомогу не відповідає вимогам ст. 137 ЦПК України.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд їх задовольнити.
Представник позивачки ОСОБА_2 підтримала доводи позивачки, просила позов задовольнити.
У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала у повному обсязі, просила відмовити у задоволені позовних вимог, підтримала обставини викладені у відзиві.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, до суду подав письмові пояснення щодо позову.
Вислухавши сторони, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до копії договору купівлі-продажу квартири серії ВАА № 020669 від 16.07.2002 ОСОБА_1 є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з копією акту б/н від 24.02.2016, складеного комісією Керуючою компанією з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва, під час обстеження квартир АДРЕСА_1 було виявлено залиття в кухні площею - 6 кв. м пошкоджено: стеля площею - 6 кв. м. (водоемульсійне фарбування), стіни площею - 3 кв. м (водоемульсійне фарбування). Комісією встановлено, що залиття в квартирі № 51 відбулося з вище розташованої квартири № 55 по причині неналежного користування сантехнічним обладнанням мешканцями цієї квартири.
Згідно з висновком експерта № 6/07-2017 за результатами проведення експертного дослідження від 27.07.2017, вартість ремонтно-будівельних робіт, внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 на час складання висновку складає 5250,00 грн з урахуванням ПДВ.
Отже, з досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу відшкодування завданих позивачці відповідачкою матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири. Вказані правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.
У частинах першій, другій статті 22 ЦК України зазначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.12.2019 у справі № 686/11256/16-ц.
Факт залиття квартири, власником якої є позивачка, з вини відповідачки підтверджується актом про залиття від 24 лютого 2016 року, затвердженого начальником-головним інженером дільниці № 2, яким встановлено, що залиття квартири № 51 відбулось з вини власників квартири № 55 , які неналежним чином користуються сантехнічним обладнанням. Зазначений акт є належним і допустимим доказом.
Отже, відповідно до ст. 22 ЦК України позивачка має право на відшкодування втрат, яких вона зазнала у зв'язку з пошкодженням квартири та витрат для відновлення свого порушеного права, тобто на відшкодування реальних збитків, а тому суд вважає, що позивачка ОСОБА_1 має право на стягнення з відповідачки на її користь реальних збитків, які згідно із висновком договору № 6/06-17 на проведення експертного долідження складають 5 250,00 грн. та 2 500,00 грн. вартість витрат на проведення експертного дослідження.
Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 тисяч гривень, суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Пунктами 3, 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зі змінами та доповненнями, передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку із порушенням наданих прав, порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя. Розмір відшкодування моральної (немайнової шкоди) суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (душевних, психічних), яких зазнав позивач та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Згідно з п. 5 вказаної вище постанови Пленуму, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
На думку суду, позивачка поза всяким розумним сумнівом зазнала моральних та душевних страждань у зв'язку з пошкодженням її майна на значну суму та неможливість його використання у звичному режимі. Вказані прояви душевних страждань є типовими для будь-якої звичайної людини, майно якої було пошкоджено на значну суму та яка має змінити свій нормальний уклад життя для здійснення заходів з приводу відновлення пошкодженого майна та здоров'я. Наявність у позивачки цих душевних страждань є очевидною.
На думку суду, справедливим та розумним розміром відшкодування моральної шкоди на користь позивачки в даному випадку буде сума в розмірі 2 500 грн, що враховує глибину та тривалість душевних страждань позивачки і відповідає принципу співмірності.
Щодо вимоги позивачки про стягнення з відповідачки витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов'язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).
Статтею 1 Закону України від 20 грудня 2011 року «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» визначено граничний розмір витрат на правову допомогу.
Відповідно до ст. 1 зазначеного вище Закону передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Така позиція закріплена і у п. 47, 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», у яких судам роз'яснено, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України).
Зокрема, п. 48 зазначеної вище постанови встановлено, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Проте, позивачка до позовної заяви не надала ні доказів щодо обсягу виконаних робіт адвокатом та їх вартості, ні документу на підтвердження сплати правової допомоги, тобто позивачка не навела жодного належного доказу понесення нею витрат на правову допомогу, а тому ця позовна вимога задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Понесення позивачкою судових витрат підтверджується квитанцією № 0.0.882717836.1 від 31.10.2017 про сплату судового збору у сумі 640,00 грн, який відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідачки на користь позивачки.
На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 5 250 (п'ять тисяч двісті п'ятдесят) гривень майнової шкоди, спричиненої унаслідок залиття квартири, 2 500 (дві тисячі п'ятсот) гривень на відшкодування моральної шкоди, 2 500 гривень витрат на проведення експертного дослідження.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 640 (шістсот сорок) гривень.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
- позивачка - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків - НОМЕР_1 ;
- відповідачка - ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_5 .
Суддя Д. В. Петров