печерський районний суд міста києва
Справа № 757/46998/20-ц
14 вересня 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Остапчук Т.В.,
при секретарі судових засідань - Дорось М.О. ,
за участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування квартирою
У жовтні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визначення порядку користування квартирою, що є спільною власністю. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є власником 5 / 6 частин квартири АДРЕСА_1 . Інша 1 / 6 частина квартири, належить на праві власності брату позивача, відповідачу у справі ОСОБА_3 . Згідно з технічним паспортом на квартиру спірна квартира є двокімнатною, житлова площа - 29,00 кв.м., у тому числі 1-а кімната - 16,8 кв.м., 2-а кімната - 12,2 кв.м., кухня - 5,8 кв.м., вбиральня (поєднана) - 0,7 кв.м., ванна кімната - 2,3 кв.м., коридор - 6,0 кв.м. Загальна площа квартири - 44,6 кв.м. Кімнати в квартирі ізольовані.Враховуючи, що сторони не можуть дійти згоди щодо порядку користування квартирою, відповідач чинить перешкоди у користуванні нею, позивач звернувся до суду про встановлення порядку користування квартирою, у такий спосіб:у користування позивача виділити житлову кімнату площею 16,8 кв. м. разом з балконом 0,8 м. кв.; у користування відповідача виділити житлову кімнату, площею 12,2 кв.м, в загальному користуванні залишити кухню - 5,8 кв.м., вбиральню - 0,7 кв.м., ванну кімнату - 2,3 кв.м., коридор - 6,0 кв.м.
12 листопада 2020 року провадження у справі відкрито та призначено підготовче засідання на 8 грудня 2020 року.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги.
Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, мотивуючи тим, що спору з приводу порядку користування квартирою у них немає, вже спір розглядався.
Заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку.
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, зокрема статтею 1 Першого протоколу до неї (1952 року) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено і в статті 41 Конституції України, в якій гарантовано право кожному володіти, користуватись та розпоряджатись своєю приватною власністю, набутою у порядку, визначеному законом.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником 5 / 6 частин квартири АДРЕСА_1 , що стверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 29.05.2014 року, що зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за номером 11-614, а також договором дарування 2/3 часток квартири від 19.04.2017 року, який зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за номером 12-117
Інша 1 / 6 частина квартири, належить на праві власності брату позивача, відповідачу у справі ОСОБА_3 .
Згідно з технічним паспортом на квартиру спірна квартира є двокімнатною, житлова площа - 29,00 кв.м., у тому числі 1-а кімната - 16,8 кв.м., 2-а кімната - 12,2 кв.м., кухня - 5,8 кв.м., вбиральня (поєднана) - 0,7 кв.м., ванна кімната - 2,3 кв.м., коридор - 6,0 кв.м. Загальна площа квартири - 44,6 кв.м. Кімнати в квартирі ізольовані.
Проте, сторони не можуть дійти згоди у порядку користування квартирою, оскільки відповідач займає велику кімнату квартири, у зв'язку з чим чинить перешкоди у користуванні позивачем квартирою.
Відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.95 року № 20 «Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.95 року № 20» квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
Згідно з п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.91 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку.
У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності. Порядок користування жилим будинком може бути встановлено також і між учасниками спільної сумісної власності.
Відповідно до п. 7 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України в спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на нього може бути виділено відокремлену його частину, яка відповідає розміру їхніх часток у праві власності. Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з урахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною у зв'язку з цим стосовно до ст. 119 ЦК ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.
Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-12цс13 виходячи з аналізу ст. 358 ЦК України слід дійти висновку, що ця норма регулює саме порядок здійснення права часткової власності, тобто порядок користування спільною частковою власністю без її поділу в натурі, наслідком якого є припинення права спільної часткової власності. Зокрема при встановленні порядку користування будинком кожному із співвласників передається в користування конкретна частина будинку, виходячи із його частки в праві спільної власності на будинок. Разом з тим виділені у користування приміщення можуть бути і неізольовані, і не завжди точно відповідати належним співвласникам часткам, оскільки встановлення порядку користування майном не припиняє право спільної часткової власності на це майно.
Встановлення співвласниками порядку користування будинком з виділенням конкретних приміщень в натурі, не припиняє право спільної часткової власності, оскільки такі частини не перетворюються в об'єкт самостійної власності кожного з них.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За правилами частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частиною першою статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно зі ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Ця стаття свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.
При цьому згідно з вимогами статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.
Таким чином, потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.
У даному випадку спірні правовідносини стосуються не поділу квартири, а встановлення порядку спільного користування нею. Тому критерій необхідності виділення у користування кожному зі співвласників ізольованого приміщення, особливо, якщо при цьому неможливо забезпечити відповідність ідеальних часток реальним, не є обов'язковим.
Оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-1500цс15 від 17 лютого 2016 року .
Вирішуючи спір, суд визначає порядок користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 , виділивши у користування позивача житлову кімнату площею 16,8 кв. м. разом з балконом 0,8 м. кв.; у користування відповідача житлову кімнату, площею 12,2 кв.м, в загальному користуванні залишити кухню - 5,8 кв.м., вбиральню - 0,7 кв.м., ванну кімнату - 2,3 кв.м., коридор - 6,0 кв.м. Позивач погодився на перевищення відповідачу ідеальної частки
суд виходить із того, що оскільки частина квартири належить позивачу , а відповідач чинить перешкоди у користуванні майном, що позбавляє позивача права користуватися та володіти належним нерухомим майном. Суд вважав за можливе визначити порядок користування спірною квартирою, запропонований позивачем, а відповідач іншого варіанту не запропонував. Посилання відповідача на Рішення Печерського районного суду м.Києва від 26.03.2018р. про вирішення спору, суд вважає безпідставним, оскільки предметом розгляду був інший порядок користування квартирою.
Ураховуючи викладене, суд на підставі належним чином оцінених доказів дійшов висновку про задоволення позову.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 840грн.80 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст. 355, 356, 358 ЦК України, та ст. 12, 13, 81, 141-142, 200, 263-265, 267, 273, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування квартирою задовольнити.
Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 виділивши у користування ОСОБА_1 житлову кімнату площею 16,8 кв. м. разом з балконом 0,8 м. кв. у користування в ОСОБА_3 виділити житлову кімнату, площею 12,2 кв.м, в загальному користуванні залишити кухню - 5,8 кв.м., вбиральню - 0,7 кв.м., ванну кімнату - 2,3 кв.м., коридор - 6,0 кв.м.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840грн.80 коп.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_2
Відповідач: ОСОБА_3 : АДРЕСА_3
Дата складання повного тексту рішення 23.09.2021р.
Суддя Остапчук Т.В.