Ухвала від 23.09.2021 по справі 320/2171/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/2171/20

УХВАЛА

23 вересня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Бєлової Л.В. та суддів Безименної Н.В., Єгорової Н.М., перевіривши клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження, клопотання про продовження строку на сплату судового збору та апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІМ-КЛІМАТ» до Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Головним управлінням ДПС у м. Києві подано апеляційну скаргу, яка зареєстрована судом першої інстанції 16 серпня 2021 року за вх.№4080/21.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Чернігівській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року відмовлено, апеляційну скаргу залишено без руху через її невідповідність вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Апелянту надано строк для усунення недоліків 7 (сім) днів з моменту отримання копії даної ухвали для усунення вказаних недоліків апеляційної скарги, шляхом подання до суду: доказів щодо дати, коли апелянт дізнався про оскаржуване рішення та обґрунтованого клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року із зазначенням поважних причин його пропуску та подання доказів їх поважності; оригіналу документу (квитанції) про сплату судового збору.

31 серпня 2021 року відповідач отримав копію ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року, що підтверджується відміткою про отримання на супровідному листі.

Відповідно до ч. 6 ст. 120 КАС України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Останнім днем строку для усунення недоліків апеляційної скарги є 07 вересня 2021 року.

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, 08 вересня 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, оскільки для сплати судового збору та надання до суду оригіналу платіжного доручення потрібен додатковий час.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.

Згідно з ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й юридичних осіб.

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» Кабінет Міністрів України зобов'язано забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб'єктами, що реалізують свою владну компетенцію.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.

У зв'язку із цим обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою та самостійною підставою для продовження процесуальних строків.

Отже, доводи апелянта є необґрунтованими, а клопотання безпідставним, оскільки належних доказів того, що наявні обставини, які перешкоджають виконанню вимог процесуального закону апелянтом не надано.

Більш того, відповідач не надає належних доказів вчинення будь-яких дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України саме за даною апеляційною скаргою та які б свідчили, що апелянт виконає в подальшому вимоги ухвали суду апеляційної інстанції.

Тому, апелянтом не доведено недостатність строку для вчинення дій щодо сплати судового за подання апеляційної скарги на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року.

Сплата судового збору за подання апеляційної скарги в силу положень КАС України є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду з апеляційною скаргою. При цьому, колегія суддів враховує, що апелянт мав достатньо часу для усунення недоліків апеляційної скарги.

Відтак, клопотання апелянта про продовження процесуального строку для сплати судового збору, не підлягає задоволенню.

Окрім того, на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, Головним управлінням ДПС у м. Києві подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та визнання поважними причин пропуску строку.

Перевіривши клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Із матеріалів справи вбачається, що Головне управління ДПС у м. Києві оскаржує рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року.

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року зареєстровано судом першої інстанції 16 серпня 2021 року за вх.№ 4080/21.

Отже, апеляційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року подано з пропуском 30-денного строку, передбаченого КАС України.

Обгрунтовуючий пропуск строку на звернення з апеляційною скаргою, в тексті останньої апелянт вказував, що Головне управління ДПС у м. Києві зазначає, що у справі за №320/2171/20 не були стороною, у зв'язку з чим управління не мала інформації про перебіг справи, в тому числі про прийняте судове рішення. Про наявність судового рішення апелянту стало відомо після надходження на їх адресу листа від Державної податкової служби України в якому повідомлено, що Київським окружним адміністративним судом від 16 лютого 2021 року прийнято рішення без врахування того, що позивачем оскаржується рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яке прийнято Головним управління Державної податкової служби у м. Києві.

Залишаючи апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року, суд апеляційної інстанції вказав, зокрема, що що на підтвердження вказаних вище обставин, апелянтом не було додано копію листа Державної податкової служби України, на який посилається останній. Відтак, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості перевірити дотримання апелянтом тридцятиденного строку на оскарження рішення, з моменту, коли Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві дізнались про оскаржуване рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року.

Однак, всупереч зазначеному в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року про залишення апеляційної скарги без руху, при поданні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апелянтом так і не було надано доказів на підтвердження дати листа Державної податкової служби України, на який посилається останній.

Більше того, колегія суддів звертає увагу, що клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року, подане апелянтом на усунення недоліків апеляційної скарги, мотивоване тим, що подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження вже саме по собі є підставою для поновлення відповідного строку.

В той же час, колегія суддів наголошує, що поважність причин пропуску строку підлягає оцінці у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин.

Таким чином, клопотання про поновлення строку на апеляційну оскарження, подане представником контролюючого органу, суперечить фактичним обставинам справи, є абсолютно безпідставним та вказує, що при поданні відповідно клопотання, представник податкової не ознайомився ані з матеріалами справи, ані зі змістом ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року про залишення апеляційної скарги без руху.

Подане апелянтом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження Київського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року свідчить про ігнорування вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року та неналежне виконання посадових обов'язків працівниками Головного управління ДПС у м. Києві.

Отже, Головним управлінням ДПС у м. Києві на виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року про залишення апеляційної скарги без руху не було надано копії листа Державної податкової служби України, на підтвердженя того, що про наявність судового рішення апелянту стало відомо після надходження на їх адресу відповідного листа. в якому повідомлено, що Київським окружним адміністративним судом від 16 лютого 2021 року прийнято відповідне рішення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судових рішень у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі»).

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

З викладеного вбачається, що об'єктивні та поважні причини пропуску зазначеного строку відсутні, отже оскільки інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження апелянтом не наведено, а також з урахуванням ненадання відповідачем доказів на підтвердження дати, коли апелянт дізнався про існування оскаржуваного рішення та ігнорування вимог процесуальної ухвали суду, підстав до поновлення пропущеного відповідачем строку суд не вбачає.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» від 06 жовтня 2015 року Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Європейський суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом певного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є обмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип правової визначеності, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Враховуючи відсутність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку апеляційного оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Згідно з частиною третьою статті 299 КАС України, питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Відтак, з огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Керуючись ст. 248, 255, 298, 299 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про продовження строку на сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року - відмовити.

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року - відмовити.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІМ-КЛІМАТ» до Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії- відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду з урахуванням положень статті 329 КАС України.

Суддя-доповідач Л.В. Бєлова

Судді Н.В. Безименна,

Н.М. Єгорова

Попередній документ
99833708
Наступний документ
99833710
Інформація про рішення:
№ рішення: 99833709
№ справи: 320/2171/20
Дата рішення: 23.09.2021
Дата публікації: 27.09.2021
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; зупинення, відмова в реєстрації податкових накладних
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено склад суду (03.11.2021)
Дата надходження: 03.11.2021
Предмет позову: про визнання протиправним та скасування рішення