Справа № 580/2337/21
23 вересня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н. П.
Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.
За участю секретаря: Шевченко Е.П.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року, суддя Білоноженко М.А., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язапння вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Черкаській області в якому просив визнати дії відповідача щодо відмови у списанні боргу протиправними та про зобов'язання списати з позивача нараховану вимогою №Ф-60866-17 від 13.11.2020 року заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені в розмірі 17 312,02 грн.
Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що перебуває на обліку в ГУ ДПС в Черкаській області як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування, проте звільнений від сплати єдиного внеску, так як з 30.06.2015 року є пенсіонером за віком.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління ДПС у Черкаській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 від 30.06.2015р. позивач є пенсіонером за віком.
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач перебував на обліку у податковому органі як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування за видом діяльності - код КВЕД 69.10 Діяльність у сфері права (основний). Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності - 03.02.2021 р.
Позивач є адвокатом згідно свідоцтва №246/н від 28.08.2006 р. та взятий на облік у Головному управлінні ДПС у Черкаській області з 21.02.2018 р., як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність.
13.11.2020 р. Головним управлінням ДПС у Черкаській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-60866-17, згідно якої, заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску станом на 31.10.2020 р. складає 17312,02 грн.
16.02.2021 р. позивач подав до ГУ ДПС у Черкаській області заяву, в якій повідомив, що є пенсіонером за віком, у зв'язку з чим просив зняти його з обліку як платника єдиного внеску.
23.02.2021 р. позивачем подано податкову звітність за 2017-2020 роки в якій відображено не отримання позивачем як особою, що здійснює незалежну професійну діяльність, доходу за період 2017-2020 роки та подано заяву в якій просив списати нараховану суму боргу з єдиного внеску на підставі п. 9-15 розділу 8 ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Листом №3709/6/23-00-24-0313 від 03.03.2021 р. відповідач відмовив у списанні боргу, зазначивши, що перевіркою встановлено невідповідність умовам, визначених пунктом 9-15 Закону №2464, так як згідно відомостей ІС "Податковий блок" відсутні відомості про припинення незалежної професійної діяльності.
Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Відповідно до п. 63.2 ст. 63 ПК України, взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків. Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того або іншого податку та збору.
Абзацом 2 п. 63.5 ст. 65 ПК України, передбачено, що фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464 - VI зі змінами та доповненнями (далі - Закон №2464), платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Законом України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 1774) було внесено зміни до Закону України від 08 липня 2010 року №2464, зокрема щодо нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ФОП, у тому числі ФОП - платниками ЄП, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, які набули чинності з 01 січня 2017 року.
Згідно ч. 4 ст. 4 Закону №2464, особи, зазначені у п.п. 4 та 5-1 ч.1 цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Базою нарахування ЄВ для платників, зазначених у пп. 4 (крім ФОП - платників ЄП) та 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі-якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов'язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом №2464. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464 у редакції Закону № 1774).
Таким чином, починаючи з 01.01.2017, у разі якщо ФОП, які застосовують загальну систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов'язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом № 2464. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. ФОП - платники ЄП та ФОП, які перебувають на загальній системі оподаткування, звільняються від сплати за себе ЄВ, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу (частина четверта ст. 4 Закону № 2464 у редакції Закону № 1774).
Тобто, ч. 4 ст. 4 Закону №2464 встановлено пільгу щодо сплати єдиного внеску, зокрема для пенсіонерів за віком. При цьому, вказана стаття не передбачає наявності вказаної пільги при провадженні пенсіонером за віком незалежної професійної діяльності зокрема у сфері права.
В подальшому, Розділ VIII Закону №2464 доповнено пунктом 9-15 згідно із Законом №592-IX від 13.05.2020р.
Відповідно до пункту 9-15 Розділу VIII Закону №2464 (в редакції чинній станом на 01.01.2021р.), підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на 1 грудня 2020 року з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки включно до дати подання заяви про списання недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання до 1 березня 2021 року:
б) особами, які станом на дату подання заяви про списання недоїмки є платниками, або у період з 1 січня 2017 року до дати подання заяви вважалися платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року. Такі документи подаються платником (особою) виключно у випадку, якщо вони не були подані раніше.
Після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску (особою) зазначених документів (якщо відповідні документи не були подані раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.
Податковим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, за умови якщо за результатами перевірки буде встановлено, що:
1) платник податків отримав дохід (прибуток) від здійснення підприємницької та/або незалежної професійної діяльності протягом періоду з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року;
2) суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником (особою) або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом.
З аналізу вказаних положень пункту 9-15 Розділу VIII Закону №2464, вбачається, що необхідними умовами для списання несплачених станом на 1 грудня 2020 року сум недоїмки, що нараховані платникам єдиного внеску, зокрема особам, які провадять незалежну професійну діяльність за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року є:
1) подання такою особою заяви про списання;
2) не отримання доходу (прибутку) від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб;
3) подання до 1 березня 2021 року:
- платником до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску;
- звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року.
Як встановлено вище судом першої інстанції , відповідачем обліковано за позивачем, як особою, яка проводить незалежну професійну діяльність, суму недоїмки зі сплати єдиного внеску, станом на 31.10.2020 р., в розмірі 17312 грн. 02 коп., та складено вимогу №Ф-60866-17 від 13.11.2020 року.
16.02.2021 р. позивачем подано до відповідача заяву про зняття з обліку як платника єдиного внеску. 23.02.2021 р. позивачем подано податкову звітність (звіти за формою №Д5 (річна)) за 2017-2020 роки в якій відображено не отримання позивачем як особою, що здійснює незалежну професійну діяльність, доходу за період 2017-2020 роки та подано заяву про списання нарахованої суми боргу з єдиного внеску на підставі п. 9-15 розділу 8 Закону №2464.
Отже, позивачем у повному обсязі дотримано вимоги п. 9-15 розділу 8 Закону №2464 для списання суми недоїмки, що визначені згідно вимоги №Ф-60866-17 від 13.11.2020 року, оскільки ним своєчасно, у строки встановлені зазначеним п. 9-15, подано до відповідача заяву про списання боргу, заяву про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітність з єдиного внеску, згідно якої відсутній дохід у період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року.
При цьому, суд зазначає, що п. 9-15 встановлено вичерпний перелік підстав для відмови у списанні суми недоїмки, зокрема, якщо:
- платник податків отримав дохід (прибуток) від здійснення підприємницької та/або незалежної професійної діяльності протягом періоду з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року;
- якщо суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником (особою) або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом.
Проте, відповідач відмовив у списанні суми недоїмки з підстав відсутності відомостей щодо припинення/зупинення адвокатської діяльності позивача.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, відсутність відомостей щодо припинення/зупинення адвокатської діяльності позивача може слугувати підставою для відмови у знятті позивача з обліку як платника єдиного внеску, однак згідно положень п. 9-15 розділу 8 Закону №2464 не є підставою для відмови у списанні суми недоїмки.
Таким чином, суд дійшов вірного висновку, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у списанні сум недоїмки з єдиного внеску в розмірі 17312 грн. 02 коп., згідно вимоги №Ф-60866-17 від 13.11.2020 року.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Кобаль М.І.