Справа № 640/23726/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:
Кузьменко А.І., Добрівська Н.А., Маруліна Л.О.
23 вересня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.;
за участю секретаря: Несін К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2021 року (розглянута у відкритому судовому засіданні, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - 29 червня 2021 року) у справі за розглядом заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства закордонних справ України про визнання протиправними та скасування розпорядження, наказів та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
У жовтні 2020 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач 1), Міністерства закордонних справ України (далі - відповідач 2), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 280-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади державного секретаря Міністерства закордонних справ України»; визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства закордонних справ України від 11 березня 2020 року № 416-ос «Про припинення роботи ОСОБА_1 на посаді державного секретаря МЗС»; визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства закордонних справ України від 04 вересня 2020 року № 1495-ос «Про звільнення з державної служби ОСОБА_1 »; поновити ОСОБА_1 на посаді державного секретаря Міністерства закордонних справ України з 11 березня 2020 року; стягнути з Міністерства закордонних справ України на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виходячи з розміру його середньоденної заробітної плати з дня наступного за днем звільнення по день постановлення рішення суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що частиною 1 статті 87-1 Закону України «Про державну службу», на підставі якої прийнято оскаржувані розпорядження та накази, було розширено повноваження суб'єктів призначення щодо звільнення з посади, зокрема, державного секретаря та встановлено додаткові підстави для такого звільнення, що не було передбачено законодавством, чинним на момент призначення позивача на посаду. Вказане, на думку позивача, свідчить про встановлення додаткових обмежень для реалізації його прав, як особи, яка перебувала на публічній службі. Крім того, позивач вказує, що йому не було запропоновано жодної вакантної посади.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2021 року адміністративний позов задоволено.
Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2021 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнено на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства закордонних справ України (01018, місто Київ, Михайлівська площа, будинок 1, код ЄДРПОУ 00026620) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8507 (вісім тисяч п'ятсот сім) грн 50 коп.
Стягнено на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Кабінету Міністрів України (01008, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 12/2) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8507 (вісім тисяч п'ятсот сім) грн 50 коп.
В задоволенні решти заяви відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним додатковим судовим рішенням відповідачем 1 подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції як таке, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Частково задовольняючи заяву про ухвалення додаткового судового рішення суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на складність справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, заявлені витрати обґрунтовані частково.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2021 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 280-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади державного секретаря Міністерства закордонних справ України».
Визнано протиправними та скасовано накази Міністерства закордонних справ України від 11 березня 2020 року № 416-ос «Про припинення роботи ОСОБА_1 на посаді державного секретаря МЗС» та від 04 вересня 2020 року № 1495-ос «Про звільнення з державної служби ОСОБА_1 ».
Поновилено ОСОБА_1 на посаді державного секретаря Міністерства закордонних справ України з 11 березня 2020 року.
Стягнено на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок Міністерства закордонних справ України (01018, місто Київ, Михайлівська площа, будинок 1, код ЄДРПОУ 00026620) заробітну плату за період вимушеного прогулу в сумі 696 639 (шістсот дев'яносто шість тисяч шістсот тридцять дев'ять) грн 58 коп.
Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді державного секретаря Міністерства закордонних справ України з 11 березня 2020 року підлягає негайному виконанню.
Рішення в частині стягнення на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок Міністерства закордонних справ України (01018, місто Київ, Михайлівська площа, будинок 1, код ЄДРПОУ 00026620) середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, що становить 77 705 (сімдесят сім тисяч сімсот п'ять) грн 99 коп. підлягає негайному виконанню.
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою, в якій просив стягнути солідарно за рахунок бюджетних асигнувань Кабінету Міністрів України 90;а Міністерства закордонних справ України на його користь витрати на професійну правничу допомогу в сумі 84 515, 00 грн.
Надаючи правову цінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 7 статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Так, позивачем не пропущений п'ятиденний строк, встановлений для звернення з заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено види судових витрат. Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Згідно з пунктом четвертим частини 1статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт дев'ятий частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт шостий частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та адвокатом Слівінським Ігорем Олександровичем укладено договір про надання правової допомоги від 21 вересня 2020 року, відповідно до пункту 4.1 якого гонорар (винагорода) адвоката за надання ним правової допомоги становить 84 515,0 грн.
Згідно акту приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 04 червня 2021 року ОСОБА_1 адвокатом Слівінським Ігорем Олександровичем надано такі послуги: аналіз законодавства та судової практики необхідної для підготовки адміністративного позову в Окружний адміністративний суд міста Києва - 50 годин на суму 25 000,00 грн.; опрацювання поданих Клієнтом документів для подачі адміністративного позову в Окружний адміністративний суд міста Києва в інтересах позивача - 12 годин на суму 6 000,00 грн.; складання процесуальних документів - 86 годин на суму 43 000,00 грн., а саме: позовної заяви - 46 годин на суму 23 000,00 грн., відповідь на відзив на позовну заяву - 16 годин на суму 8 000,00 грн., заперечення на клопотання відповідача 2 про залишення адміністративного позову без розгляду - 8 годин на суму 4 000,00 грн., додаткових пояснень до позовної заяви - 8 годин на суму 4 000,00 грн., адвокатський запит до Національного агентства України з питань державної служби від 23 вересня 2020р. - 2 години на суму 1000,00 грн., адвокатський запит до Міністерства закордонних справ України від 23 вересня 2020р. - 2 години на суму 1000,00 грн., адвокатський запит до Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2020р. - 2 години на суму 1000,00 грн., адвокатський запит до Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2021р. - 2 години на суму 1000,00 грн., представництво інтересів Клієнта в Окружному адміністративному суді міста Києва за адміністративним позовом Клієнта шляхом участі адвоката в судових засіданнях - 4 (чотирьох) судових засідання на загальну суму 10 000, 00 грн. (4х2 500 грн.); Ознайомлення з матеріалами справи 24 березня 2021р. - 1 година на суму 515 грн.
В матеріалах справи наявна квитанція про отримання гонорару (винагороди) від 04 червня 2021 року, згідно з якою адвокат Слівінський Ігор Олександрович отримав гонорар у готівковій формі в розмірі 84 515,0 грн.
Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Як зазначено вище, аналіз законодавства та судової практики, необхідної для підготовки адміністративного позову в Окружний адміністративний суд міста Києва, у представника позивача зайняв 50 годин. Натомість, зі змісту позову вбачається посилання лише на вісім рішень Конституційного Суду України та п'ять рішень Європейського суду з прав людини, з огляду на що суд погоджується з доводами представника Міністерства закордонних справ України щодо завищення часу, необхідного для аналізу судової практики, з урахуванням викладеного у позовній заяві.
Колегія суддів звертає увагу на те, що аналіз судової практики та опрацювання наданих позивачем документів є взаємопов'язаними (нерозривними) етапами написання позову.
За таких підстав, вважає обґрунтованими доводи Міністерства закордонних справ України щодо завищення часу, необхідного для аналізу судової практики - 50 годин, написання позовної заяви - 46 годин та опрацювання наданих позивачем документів - 12 годин.
Такж, колегія суддів зазначає, що підготовка представником позивача чотирьох адвокатських запитів (на одному аркуші кожен) вочевидь не вимагала від адвоката витрат часу у заявленому обсязі (8 годин на чотири запити).
Також, відповідь на відзив фактично ґрунтується на доводах, викладених у позовній заяві, отже не потребує витрат часу у розмірі 16 годин.
Більш того, під час судового засідання адвокат Слівінський Ігор Олександрович не зміг пояснити суду пропорційність суми, сплаченої позивачем за участь адвоката в підготовчих та судових засіданнях.
Так, за умовами договору про надання правової допомоги від 21 вересня 2020 року між клієнтом і адвокатом узгоджена виплата клієнтом сума гонорару за надання адвокатом правової допомоги (пункт 4.1 договору). Пунктом 8.1 договору передбачено складення окремих додатків, що мають бути невід'ємною частиною цього договору, в разі виникнення будь-яких інших питань, які можуть з'явитися в процесі виконання цього договору.
До таких випадків, на переконання суду, відносяться питання, з огляду на непередбачуваність судового процесу, і участі адвоката у судових засіданнях, кількість таких засідань, їх тривалість та змістовна участь у них адвоката (оголошення клопотань, надання пояснень, наведення заперечень щодо аргументів іншої сторони, тощо).
Як зазначив представник позивача - адвокат у судовому засіданні, додаткових угод (додатків) до договору про надання правової допомоги від 21 вересня 2020 року не укладалось, окремо вартість послуг адвоката щодо його участі у судових засіданнях не визначалась.
При цьому, в акті приймання - передачі наданих послуг від 04 червня 2021 року (пункт 4) визначена загальна вартість послуг адвоката щодо представництва інтересів клієнта у судових засіданнях у розмірі 10000,00 грн.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, підготовче засідання 19 листопада 2020 року тривало 36 хв. (з 13:37 до 14:13) за активної участі адвоката позивача. Оплата участі адвоката в цьому засіданні склала 2500,00 грн.
Судове засідання, призначене на 28 січня 2021 року, тривало 3 хв. (з 14:41 до 14:44) і згідно протоколу судового засідання участь адвоката виразилась у висловленні думки щодо клопотання учасника справи.
У судовому засіданні 18 березня 2021 року, яке тривало 11 хв. (з 14:07 до 14:18) участь представника позивача зводилась до висловлення заперечення щодо клопотання одного з учасників.
Водночас, судове засідання 03 червня 2021 року тривало 55 хв. (з 14:36 до 15:31) і передбачало активну участь представника позивача у розгляді справи по суті.
Разом з тим, за участь у всіх вказаних судових засіданнях вартість наданих адвокатом послуг визначена у розмірі 2500,00 грн, не зважаючи на відмінність у витраченому адвокатом часі та його активної участі у судових процесах.
Будь-яких доводів на обґрунтування пропорційності заявленої вартості послуг адвоката щодо участі у судових засіданнях представник позивача не навів. Разом з тим, суд акцентує увагу на невизначеність фіксованої вартості таких послуг адвоката ні у договорі, ні в інших документах, які могли б бути складені в додаток до договору. Наведене дає підстави для сумніву щодо обґрунтованості заявлених вимог.
До того ж, як свідчать матеріали справи, фіксована у договорі сума послуг складеним через 9 місяців актом приймання-передачі наданих адвокатам послуг на ту ж саму суму, вказує на спробу виправдати заявлену суму витрат позивача на правову допомогу.
З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку, що заявлений до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу є не належно підтвердженим, а тому слід частково задоволити заяву позивача про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу понесених при розгляді справи у суді апеляційної інстанції та стягнути з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу на загальну суму 17 015,0 грн, а саме за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства закордонних справ України 8 507,5 грн. та за рахунок бюджетних асигнувань Кабінету Міністрів України 8 507,5 грн.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 250, 251, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України - залишити без задоволення, а додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.
(Повний текст виготовлено - 23 вересня 2021 року).
Головуючий суддя: Л.О. Костюк
Судді: Н.П.Бужак,
М.І. Кобаль