Справа № 320/4152/21 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:
Кушнова А.О.
23 вересня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.;
за участю секретаря: Несін К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Приватного виконавця Малкової Марії Вікторівни на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2021 року ( розглянута у порядку письмового провадження, м. Києва, дата складання повного тексту рішення - 30 липня 2021 року ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця Малкової Марії Вікторівни про визнання неправомірними та скасування постанов, -
У квітні 2021 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до приватного виконавця Малкової Марії Вікторівни (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати неправомірною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 09.02.2021 №64427269, винесену приватним виконавцем Київського виконавчого округу Малковою Марією Вікторівною, при примусовому виконанні виконавчого напису №1586 виданий 20.01.2021 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем про стягнення з ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованість в розмірі 11339,49 грн., та постанову про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження від 09.02.2021 для боржника ОСОБА_1 в розмірі 669,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем при винесенні оскаржуваних постанов про відкриття виконавчого провадження та про розмір мінімальних витрат ви5конавчого провадження порушено вимоги Закону України «Про виконавче провадження», оскільки позивач як боржник не має жодного відношення до виконавчого округу міста Києва, адже проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . На думку позивача, у даному випадку приватний виконавець повинен був повернути виконавчий документ стягувачу у зв'язку із пред'явленням його не за місцем виконання, чого останнім зроблено не було.
Відтак, на думку позивача, винесені відповідачем в рамках виконавчого провадження №64427269 оскаржувані постанови про відкриття виконавчого провадження та про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження є неправомірними та підлягають скасуванню.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправною та скасовано постанову Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни від 09.02.2021 про відкриття виконавчого провадження ВП №64427269 з примусового виконання виконавчого напису №1586, виданого Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем 20.01.2021, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 11339,49 грн.
Визнано протиправною та скасовано постанову Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни від 09.02.2021 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на суму 669,
Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем у справі подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно п.2 ч.1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
З огляду на викладене та у зв'язку із неприбуттям учасників справи у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також враховуючи те, що справу можливо вирішити на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Миронівським РВ ГУ МВС України в Київській області 29.03.2000. Зареєстрованим місцем проживання позивача з 19.09.1986 рокує: АДРЕСА_2 (а.с.14-15).
Судом встановлено, що Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем 20.01.2021 вчинено виконавчий напис № 1586 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_1 , заборгованості на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» у розмірі 11339,49 грн., про що зазначено в оскаржуваній постанові про відкриття виконавчого провадження від 09.02.2021 ВП №64427269.
09.02.2021 Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Малковою Марією Вікторівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64427269 з примусового виконання виконавчого напису №1586, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем 20.01.2021 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» у розмірі 11339,49 грн.
При цьому в якості адреси боржника ОСОБА_1 в цій постанові вказано дві адреси:
- АДРЕСА_3 ;
- АДРЕСА_1 .
Також у виконавчому провадженні № 64427269 Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Малковою Марією Вікторівною 09.02.2021 винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на суму 669,00 грн.
Не погодившись з винесеними Приватним виконавцем постановами, позивач звернулася до суду з вищевказаними позовними вимогами.
Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VIII, у редакції на момент виникнення спірних відносин).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 3 Закону №1404-VIII встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону №1404-VIII у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.
Приписами частини 1 статті 5 Закону № 1404-VІІІ визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Положеннями ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Пунктом 4 частини 2 статті 23 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон № 1403-VІІІ) передбачено, що в Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3, 6 ст. 25 Закону № 1403-VІІІ виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону № 1404-VІІІ знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Інформація про приватних виконавців виконавчого округу та реквізити їхніх офісів розміщуються у всіх судах та в органах державної виконавчої служби, розташованих у межах відповідного виконавчого округу.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
За приписами ч. 2 ст. 24 Закону № 1404-VІІІ приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України (ч. 4 ст. 24 Закону № 1404-VІІІ).
Згідно з п. 10 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за № 512/5, місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених ст. 24 Закону № 1404-VІІІ.
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VІІІ).
У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (ч. 3 ст. 26 Закону № 1404-VІІІ).
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VІІІ).
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що Закон № 1404-VІІІ і Закон № 1403-VІІІ визначають вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження.
При цьому згідно з ч. 3 ст. 25 Закону № 1403-VІІІ право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
За приписами п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо, зокрема, виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Положеннями ч. 5 ст. 24 Закону № 1404-VІІІ визначено, що у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.
Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.
Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.
Положення наведених вище норм свідчать про те, що саме на виконавця покладено обов'язок встановити, чи пред'явлено виконавчий документ за належним місцем виконання, відповідно до ст. 24 вказаного Закону.
Матеріалами справи встановлено, що згідно з витягом з Єдиного реєстру приватних виконавців, приватний виконавець Малкова Марія Вікторівна (посвідчення від 12.03.2020 №0476) здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва.
Згідно наявної в матеріалах справи копії паспорту громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , виданого Миронівським РВ ГУ МВС України в Київській області 29.03.2000, зареєстрованим місцем проживання позивача з 19.09.1986 року є: АДРЕСА_2 (а.с.14-15).
Відомостей про зміну місця реєстрації ОСОБА_1 матеріали справи не містять. Доказів того, що позивач має у власності майно на території м. Київ, матеріали справи також не містять.
Також, як вбачається зі змісту постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.02.2021 та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 09.02.2021, адресою боржника ОСОБА_1 вказано дві адреси:
- АДРЕСА_3 ;
- АДРЕСА_1 .
Таким чином, відомості про місце проживання ОСОБА_1 вказані у виконавчому написі Приватного нотаріуса Горай О.С. № 1586 від 20.01.2021 та відповідно в оскаржуваних постановах Приватного виконавця Малкової М.В., зокрема: АДРЕСА_3 , не відповідають тим відомостям щодо фактичного місця проживання боржника, які вказані в паспорті громадянина України.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем - Приватним виконавцем не наведено будь-якого джерела відомостей щодо вищезазначеної адреси боржника - АДРЕСА_3 , з урахуванням того, що згідно наданих позивачем доказів, місцем реєстрації та фактичного проживання боржника з 19.09.1986 року є: АДРЕСА_1 .
Наведене свідчить про те, що Приватний виконавець Малкова М.В., при відкритті виконавчого провадження, не пересвідчилась з достовірних джерел про наявність майна боржника у відповідному виконавчому окрузі та місце проживання позивача. Наявні матеріали справи не містять доказів щодо підтвердження інформації, зазначеної у постанові про відкриття виконавчого провадження, що боржник мешкає за адресою: АДРЕСА_3 .
Надані позивачем докази не вказують на можливе місце фактичного проживання позивача саме в місті Києві, що свідчить про те, що на момент відкриття виконавчого провадження, приватний виконавець не володів достовірною інформацією про фактичне місце проживання боржника за вказаною адресою у м. Києві.
При цьому відповідач в ході розгляду справи на надав підтверджуючих документів, які б свідчили про те, що боржник проживає/перебуває за вказаною адресою в м. Києві.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на таке.
Як зазначалось вище, у спірних відносинах належним місцем виконання є місце проживання або перебування боржника, або місце знаходження його майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, визначає Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 р. № 1382-IV (далі - Закон № 1382-IV), відповідно до статті 3 якого місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.
Положеннями ч. 1 ст. 6 Закону № 1382-IV встановлено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов'язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.
Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції (ч. 10 ст. 6 Закону № 1382-IV).
Особи, які не проживають за адресою, що зареєстрована як місце їх проживання, більше одного місяця і які мають невиконані майнові зобов'язання, накладені в адміністративному порядку чи за судовим рішенням, або призиваються на строкову військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов'язані письмово повідомити орган реєстрації про своє місце перебування (ч. 17 ст. 9 Закону № 1382-IV).
Тобто, саме зареєстроване місце проживання фізичної особи має визначальне значення для цілей визначення місця виконання виконавчого документа.
Враховуючи, що зазначені у постановах про відкриття виконавчого провадження від 09.02.2021 та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 09.02.2021 місце проживання боржника ( АДРЕСА_3 ) та фактичне місце реєстрації боржника за паспортом громадянина України ( АДРЕСА_1 ) відрізняються та територіально знаходяться у межах різних виконавчих округах, беручи до уваги, що відомості про місце проживання позивача у м. Київ не підтверджені наявними в матеріалах справи доказами, суд вважає, що в цьому випадку Приватний виконавець був зобов'язаний скористатися правом, наданим ч. 5 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» та здійснити перевірку відомостей щодо місця проживання боржника або місця знаходження його майна.
Вказана у виконавчому написі № 1586 від 20.01.2021 інформація про проживання боржника на час його вчинення, зокрема у місті Києві, на думку суду, не може слугувати достатньою та достовірною підставою для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цього виконавчого напису у місті Києві, без перевірки приватним виконавцем інформації щодо проживання боржника на час вчинення відкриття виконавчого провадження, адже у протилежному випадку допускалася б можливість зазначення стягувачем будь-якої адреси боржника (не підтвердженої доказами) для штучної зміни виконавчого округу.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 29.07.2021 у справі №440/2965/20.
Отже, з огляду на встановлені обставини, зазначена відповідачем в оскаржуваній постанові про відкриття виконавчого провадження адреса боржника - АДРЕСА_3 , документально не підтверджена, тому таку інформацію неможливо вважати відомостями, що ідентифікують боржника.
При цьому саме зазначення цієї адреси боржника у постанові про відкриття виконавчого провадження від 09.02.2021 зумовило визначення виконавчого округу (м.Київ), в межах якого діє Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна.
Також, суд зазначає, що приватним виконавцем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів того, що кошти боржника або інше майно, на момент винесення оскаржуваної постанови, знаходились у виконавчому окрузі, на території якого приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова М.В. здійснює свою діяльність та відомості, щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
Тобто, відсутнє обґрунтування правомірності винесення постанови про відкриття виконавчого провадження у ВП № 64427269 від 09.02.2021 та прийняття виконавчого документу не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, і не за місцезнаходженням його майна - грошових кошів.
Отже, місце проживання та місце отримання доходів боржника не відноситься до виконавчого округу, на території якого приватний виконавець Малкова М.В. здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України, а виконавчий документ у виконавчому провадженні № 64427269 прийнято до виконання відповідачем не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, у зв'язку з чим суд вважає, що у відповідача були відсутні законні підстави для прийняття приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження про стягнення коштів з фізичної особи боржника, яка проживання у Київській області.
Однак, приватним виконавцем Малковою М.В. не доведено, що вона при відкритті виконавчого провадження про стягнення коштів з ОСОБА_1 та винесенні постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, діяла в межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом № 1404-VІІІ.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що відповідач при винесенні оскаржуваних постанов від 09.02.2021 ВП № 64427269 діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження».
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що постанова приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 61868013 від 09.02.2021 є протиправною та підлягає скасуванню.
Також, у зв'язку з тим, що судом визнається протиправною постанова про відкриття виконавчого провадження, протиправною є і постанова відповідача про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні № 64427269 від 09.02.2021, як така, що винесена у виконавчому провадженні, відкритому з порушенням правил територіальної підвідомчості.
У зв'язку з тим, що у приватного виконавця були відсутні підстави для відкриття виконавчого провадження, інші постанови, винесені в рамках виконавчого провадження № 64427269 також є протиправними та підлягають скасуванню.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 205, 241, 242, 243, 251, 272, 287, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Приватного виконавця Малкової Марії Вікторівни - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.
Головуючий суддя: Л.О. Костюк
Судді: Н.П. Бужак
М.І. Кобаль