Справа № 359/5388/21 Суддя (судді) першої інстанції: Муранова-Лесів І.В.
22 вересня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Єгорової Н.М.,
суддів - Сорочка Є.О., Федотова І.В.
при секретарі - Поляновської О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа - Міністерство оборони України, про визнання протиправними та скасування постанов, -
У червні 2021 ОСОБА_1 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа - Міністерство оборони України, в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 02 червня 2021 року ВП № 65641985 Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ);
- визнати протиправною та скасувати постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 02 червня 2021 року ВП №65641985 Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ);
- визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 02 червня 2021 року ВП №65641985 Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ);
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не повернення виконавчого документу стягувачу та зобов'язати Бориспільський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повернути виконавчий лист Бориспільського міськрайонного суду Київської області за Постановою Київського апеляційного адміністративного суду №2а-372/2009 від 06 травня 2014 року стягувачу без прийняття до виконання; судові витрати стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 липня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, третя особа - Міністерство оборони України подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що стягувачем було пропущено строк подання до виконання виконавчого листа № 2-а-372/2009. Крім того, наголошує, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права у зв'язку з незастосуванням ч. 2 ст. 205 КАС України.
Відзиви на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходили.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 06 травня 2014 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області у справі № 2-а-372/2009 видано виконавчий лист про допущення повороту виконання постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 квітня 2009 року в адміністративній справі № 2-а-372/09 та зобов'язання, в тому числі, ОСОБА_1 повернути Міністерству оборони України безпідставно стягненні з нього кошти для виплати грошової компенсації замість продовольчих пайків. Строк пред'явлення виконавчого листа до виконання до 31 березня 2013 року
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2014 року у справі № 359/4751/14-а було визнано поважними причини пропуску строку для пред'явлення документу до виконання та поновлено Міністерству оборони України пропущений строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого 06 травня 2014 року. З урахуванням редакції ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» чинній на 22 липня 2014 року, дату набрання ухвалою суду законної сили, строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа триває до 22 липня 2015 року
Як свідчать матеріали справи, вказаний виконавчий лист неодноразово пред'являвся до виконання та був повернутий стягувачу:
19 серпня 2014 року, 14 серпня 2015 року та 22 серпня 2016 року - на підставі п. 6. ст. 26 Закону України Про виконавче провадження (у чинній редакції закону 1999 року), тобто відмовлено у відкритті виконавчого провадження у зв'язку з невідповідністю виконавчого документа вимогам, передбаченим ст. 18 цього Закону;
29 березня 2017 року - на підставі п. 2 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження (у чинній редакції закону 2016 року), тобто у зв'язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, при цьому суд звертає увагу, що відомості про дату пред'явлення виконавчого документу до виконання матеріали виконавчого провадження, а також долучені до скарги документи не містять;
09 січня 2020 року, 20 березня 2020 року та 10 березня 2021 року - на підставі п. 2 ч. 4. ст. 4 Закону України Про виконавче провадження (у чинній редакції закону 2016 року) у зв'язку з пропущенням встановленого законом строку пред'явлення виконавчого документа до виконання;
До Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 02 червня 2021 року надійшла заява стягувача Міністерства оборони України про примусове виконання рішення.
Цього ж дня державний виконавець Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Братусь Л.М. в рамках ВП №65641985 виніс постанову про відкриття виконавчого провадження, постанову про арешт коштів боржника та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
Позивач в обґрунтування протиправності вказаних постанов державного виконавця зазначив про те, що всупереч вимог ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року державний виконавець відкрив виконавче провадження після спливу встановленого законом тримісячного строку.
Таким чином, позивач, вважаючи постанову про відкриття виконавчого провадження, постанову про арешт коштів боржника та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження винесені в рамках ВП №65641985 протиправними та такими, що порушують його права та інтереси, звернувся з даним позовом до суду
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий лист Бориспільського міськрайонного суду Київської області № 2а- 372/2009, виданий 06 травня 2014 року, було пред'явлено представником Міністерства оборони України з пропуском встановленого тримісячного строку у зв'язку з чим державним виконавцем допущено бездіяльність щодо неповернення виконавчого документа стягувачу та протиправно ухвалено постанову щодо відкриття виконавчого провадження, визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження та арешт коштів боржника.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року, який набрав чинності 05 жовтня 2016 року, (далі - Закон України № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів і посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частинами 1, 2 ст. 11 Закону України № 1404-VIII передбачено, що строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.
Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України № 1404-VIII визначено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Частинами 4 і 5 зазначеної статті передбачено, що у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються, при цьому у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.
Колегією суддів встановлено, що стягувачем за виконавчим листом № 2а- 372/2009 є держава в особі державного органу - Міністерство оборони України.
Аналізуючи зміни у чинному законодавстві, що регулює порядок здійснення виконавчого провадження, колегія суддів зазначає, що з набранням чинності нової редакції Закону України № 1404-VIII змінився строк пред'явлення виконавчих листів суду до виконання, строк пред'явлення яких до виконання ще не сплинув, саме: збільшився з одного року до трьох років, за виключенням виконавчих листів, стягувачем за якими є держава або державний орган, строк пред'явлення яких скоротився до трьох місяців, які мали бути пред'явлені до виконання протягом трьох місяців з дати набрання Законом чинності, тобто до 06 січня 2017 року.
Отже, зважаючи на вищенаведені вимоги Закону України № 1404-VIII та відмітки, що містяться на виконавчому документі, після його повернення стягувачу 29 березня 2017 року повторно виконавчий документ мав бути пред'явлений до спливу визначено ст.12 Закону України № 1404-VIII строку, а саме до 29 червня 2017 року включно.
Проте та обставина, що виконавчий лист був прийнятий до виконання та повернутий стягувачу 29 березня 2017 року не дає підстави стягувачу стверджувати при зверненні із заявою про примусове виконання рішення від 27 травня 2021 року, що строк пред'явлення виконавчого листа до виконання ним не пропущений, а, відповідно, державному виконавцю, дійти такого висновку для прийняття рішення про відкриття виконавчого провадження.
З огляду на викладене, виконавчий лист Бориспільського міськрайонного суду Київської області № 2-а-372/2009, виданий 06 травня 2014 року, було пред'явлено стягувачем з пропуском встановленого ст. 12 Закону України № 1404-VIII тримісячного строку.
З наведеного у сукупності вбачається, що отримавши до виконання виконавчий документ, пред'явлений до виконання з явним пропуском строку, відповідач не мав будь-яких підстав та повноважень для відкриття виконавчого провадження, тобто діяв у порушення встановленої Законом процедури.
В той же час, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження винесена з порушенням ст. 4 Закону України № 1404-VIII та не відповідає критеріям правомірності, визначених ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому, позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 02.06.2021 року ВП №65641985 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому, оскільки постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 02 червня 2021 року ВП №6564195 та про арешт коштів боржника від 02 червня 2021 року винесені для забезпечення виконання постанови про відкриття ВП №65641985, яка вище визнана протиправною, то колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову і в цій частині.
Що стосується доводів апелянта про те, що судом першої інстанції не були виконанні вимоги ч. 2 ст. 205 КАС України, чим порушено норми процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 205 КАС України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Як вбачається з апеляційної скарги, третя особа зазначає про неповідомлення її про призначення до судового розгляду справи на 06 липня 2021 року.
Колегія суддів звертає увагу, що розгляд справи 06 липня 2021 року не відбувся у зв'язку з наданням іншого дня відпочинку судді, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання від 06 липня 2021 року.
Положення п. 3 ч. 3 ст. 317 КАС України передбачають порушення норм процесуального права саме якщо справу було розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання.
Однак, як вже зазначено 06 липня 2021 року розгляд справи не відбувся, оскаржуване рішення суду було прийнято у відкритому судовому засіданні 22 липня 2021 року. Обґрунтувань про те, що третя особа не була повідомлена належним чином про розгляд справи саме 22 липня 2021 року апеляційна скарга не містить.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 240, 242-244, 250, 308, 310, 312, 315, 320, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 липня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Н.М. Єгорова
Судді Є.О. Сорочко
І.В. Федотов