Справа № 753/4151/21 Головуючий у І інстанції - Гусак О.С.
Суддя-доповідач - Губська Л.В.
22 вересня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Губської Л.В.,
суддів: Грибан І.О., Карпушової О.В.,
за участю секретаря Кондраток А.В.,
представника позивача Андрієнка С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м.Києва від 09 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора Дарницького управління поліції ГУНП у м.Києві Носенка Богдана Олексійовича, третя особа: Головне управління Національної поліції у м.Києві, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просиввизнати протиправною та скасувати постанову від 19.02.2021 серії ЕГА № 164591 про накладення на нього адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 44-3 КУпАП, а саме, за перебування в приміщенні кафе без захисної маски.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що положення ч.2 ст. 44-3 КУпАП є бланкетними, а постановою Головного санітарного лікаря України від 30.12.2020 № 57, якою визначено правила і норми щодо боротьби з інфекційними хворобами, передбачено відповідальність за відсутність засобів індивідуального захисту виключно для персоналу закладів громадського харчування. При цьому, у нього відсутні трудові відносини із директором закладу харчування, в якому він знаходився. Крім того, в момент фотофіксування поліцейським позивач приймав їжу, тому знаходився без маски, що відповідно до п. 13 постанови Головного санітарного лікаря України від 30.12.2020 року № 57 не заборонено. Позивач звертає увагу, що оскаржувана постанова містить неточності в написанні адреси кафе.
Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 09 червня 2021 року у задоволені адміністративного позову відмовлено. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» у редакції, чинній на час вчинення адміністративного правопорушення, установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 19.12.2020 року до 28.02.2021 року на території України карантин, відповідно до п.п. 1 п. 2 цієї Постанови на території України на період дії карантину запроваджуються обмежувальні протиепідемічні заходи, а саме: забороняється, зокрема, перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, а тому оскаржувана постанова є правомірною.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення адміністративного позову в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги аналогічні тим, що викладені у позові.
В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав, просив скаргу задовольнити.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду представники відповідача і третьої особи до суду не прибули, що не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що 19.02.2021 інспектором Дарницького УП ГУНП в місті Києві Носенком Б.О. винесено постанову серії ЕГА № 164591 у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 44-3 КУпАП.
З постанови вбачається, що 19.02.2021 близько 13:25 за адресою: м.Київ, вул. Гришка 8-а, в приміщенні кав'ярні «Айква» ОСОБА_1 перебував без належно вдягнутих засобів індивідуального захисту, а саме захисної маски, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 44-3 КУпАП, і його притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170, 00 грн.
Вказана постанова є предметом цього позову, оскільки позивач вважає її протиправною.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову,суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено суду, що позивач знаходився в приміщення кав'ярні без належних засобів захисту, а тому постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності є правомірною.
Колегія суддів погоджує такий висновок суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Відповідно до ст. 252 КАС України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Як зазначено в оскаржуваній постанові, позивач перебував в приміщенні кав'ярні без належно вдягнутих засобів індивідуального захисту, а саме захисної маски.
Частиною2 статті 44-3 КУпАП встановлено, що за перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, - тягне за собою накладення штрафу від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до положень ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Так, ст. 29 Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб'від 06.04.2000 № 1645-III, передбачено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.
З 12.03.2020 по 31.04.2021 на усій території України було встановлено карантин, відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами), від 20.05.2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», та від 22.07.2020 № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України).
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 06.11.2020 № 1000-IX, статтю 44-3 КУпАП доповнено частиною другою, відповідно до якої, перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, - тягне за собою накладення штрафу від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 170 до 255 грн.).
Надано право розглядати справи про дотримання цих протиепідемічних заходів виконавчим комітетам сільських, селищних, міських рад, а також Національній поліції, органам державної санітарно-епідеміологічної служби.
Окрім цього, п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» встановлено заборони, порушення яких призводить до притягнення до відповідальності за ст.44-3 КУпАП. Зокрема, за приписами ч. 2 статті 44-3 КУпАП, на території України на період дії карантину забороняється перебування в громадських місцях, будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, тягне за собою адміністративну відповідальність і стягнення.
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України.
Таким чином, посилання позивача на постанову Головного санітарного лікаря України від 30.12. 2020 № 57 є помилковим, оскільки у преамбулі цієї постанови вказано, що вона прийнята на виконання п. 4 Постанови № 1236, згідно з якою Головним державним санітарним лікарем України розробляються та затверджуються протиепідемічні заходи, які визначають особливості провадження діяльності суб'єктами господарювання на період карантину.
Пунктом 4 Постанови № 1236 та постановою Головного санітарного лікаря України від 30.12.2020 № 57 встановлено правила поведінки виключно для суб'єктів господарювання, проте позивач у контексті розглядуваної справи таким не є.
Згідно з нормами ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII), поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України.
Із змісту ст. 247 КУпАП вбачається, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Положення ст. 251 КУпАП визначають, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 31 Закону №580-VIIIполіція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Згідно із ст. 252 цього Кодексу орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Виходячи з наведеного, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
На підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення представником відповідача надано фото особи, яка стояла за касовим апаратом без одягнених засобів індивідуального захисту. При цьому позивач не заперечує, що це був він.
Позивач наголошує, що перед здійсненням інспектором фотозйомки вживав їжу та не встиг відразу одягнути засіб індивідуального захисту (до моменту здійснення фотозйомки). Проте, такі його доводи спростовуються фотознімком, наданим суду відповідачем, на якому зображений позивач, який, перебуваючи за прилавком біля касового апарату, знаходиться без засобів індивідуального захисту. При цьому, факт того, що цей знімок зроблений саме в тому місці і в той час, як зазначено в спірній постанові, підтвердив представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріали справи містять докази щодо вчинення позивачем адміністративного порушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.44-3 КУпАП.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 238, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м.Києва від 09 червня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменти її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий-суддя: Л.В. Губська
Судді: І.О. Грибан
О.В. Карпушова