Справа № 620/5191/21 Суддя (судді) першої інстанції: Житняк Л.О.
22 вересня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Єгорової Н.М., Федотова І.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - апелянт, відповідач, ГУ ПФУ в Чернігівській області), в якому просить: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати частини основного розміру пенсії з 27.11.2018 по 15.10.2019 в сумі 323 460,97 грн, які були виплачені в квітні 2021 року, та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходу за період з 27.11.2018 по 15.10.2019 за методикою відповідно до статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати» на суму пенсії 323 460,97 грн, виплаченої з порушенням строків виплати.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.06.2019 по справі №620/848/19 йому нарахована та 21.04.2021 виплачена заборгованість у розмірі 323 460,97 грн. Позивач зазначає, що оскільки нараховані та виплачені суми пенсії за минулий час є тим доходом, що не був отриманий з вини відповідача, тому він вважає, що має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасним отриманням виплат, нарахованих і виплачених на підставі рішення суду.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 липня 2021 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати частини основного розміру пенсії з 27.11.2018 по 15.10.2019 в сумі 323 460,97 грн, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу за період з 27.11.2018 по 15.10.2019 за методикою відповідно до статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати» на суму пенсії 323 460,97 грн, виплаченої з порушенням строків виплати.
Не погоджуючись з судовим рішенням від 01 липня 2021 року ГУ ПФУ в Чернігівській області подано апеляційну скаргу, в якій зазначено, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, ухвалено рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.
Апелянт стверджує, що судом першої інстанції не надано правової оцінки доводам пенсійного органу в частині компенсаторного характеру виплат у зв'язку з втратою частини доходів. Окрім того відповідач вказує, що зазначена компенсація підлягає нарахуванню та виплаті лише у разі наявності вини органу, який провадить відповідні виплати, проте, ГУ ПФУ у Чернігівській області діє у межах асигнувань, виділених державним бюджетом.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року відкрито провадження за апеляційною скаргою ГУ ПФУ в Чернігівській області, призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження з 01 вересня 2021 року.
ОСОБА_1 відзиву на апеляційну скаргу не подавав, що не перешкоджає розгляду скарги за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильності застосування норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судовою колегією встановлено, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.06.2019 у справі №620/848/19, зокрема, зобов'язано Ніжинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Чернігівської області провести ОСОБА_1 згідно доданих до заяви про призначення пенсії документів, перерахунок і виплату пенсії відповідно до частин другої, тринадцятої статті 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру», починаючи з 27.11.2018 без обмеження граничного розміру.
На виконання зазначеного рішення позивачу 21.04.2021 виплачено заборгованість в сумі 323 460,97 грн., через що 14.05.2021 позивачем подано заяву до відповідача щодо здійснення розрахунку, нарахування та виплатити йому компенсації за втрату частини доходів, у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії з 27.11.2018 по 15.10.2019.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що компенсація за порушення строків виплати доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування самим органом Пенсійного фонду України добровільно чи на виконання судового рішення.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції та надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Стаття 2 цього Закону визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до статті 3 Закону України №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 цього Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону України №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України 21 лютого 2001 року прийняв постанову №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).
Пунктами 2, 3 вказаного Порядку передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року.
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:
- пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);
- соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);
- стипендії;
- заробітна плата (грошове забезпечення).
Згідно пункту 4 цього Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.06.2019 у справі №620/848/19 задоволено позов ОСОБА_1 , зобов'язано Ніжинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Чернігівської області провести ОСОБА_1 згідно доданих до заяви про призначення пенсії документів, перерахунок і виплату пенсії відповідно до частин другої, тринадцятої статті 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру», починаючи з 27.11.2018 без обмеження граничного розміру.
Рішення набрало законної сили, виконано відповідачем 21.04.2021.
Зважаючи на наведене вище правове регулювання та встановлені судом обставини, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії за період з 27.11.2018 до 15.10.2019.
При цьому колегія суддів зазначає, що компенсація, передбачена Законом України №2050-ІІІ, виплачується у разі порушення строків виплати доходу (перерахованої пенсії), а не виконання рішення суду. Оскільки вказані кошти нараховані в результаті перерахунку пенсії та відновлення прав позивача, порушених при виплаті пенсії у меншому розмірі, вказана сума є доходом в розумінні статті 2 Закону України №2050-ІІІ.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі №159/1615/17, від 29 квітня 2020 року у справі №420/2093/16-а, від 16 грудня 2020 року у справі №521/21718/16-а та від 23 грудня 2020 року у справі №640/7975/15-а.
Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд України висловив раніше у постановах від 19 грудня 2011 року (справа №6-58цс11), від 11 липня 2017 року (справа №21-2003а16). Такий підхід підтримано і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 3 липня 2018 року (справа №521/940/17).
Отже, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції та не узгоджуються з чинними нормами законодавства та сформованою судовою практикою розгляду справ аналогічної категорії.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
В частині доводів відповідача щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, апелянтом жодних аргументів не наведено, не зазначено які саме матеріали, що мають значення для правильного вирішення справи, не досліджено судом першої інстанції, не наведено інших доводів на підтвердження іншої, ніж було представлено під час розгляду справи в суді першої інстанції, позиції.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки суд залишає рішення суду першої інстанції без змін, підстави для перерозподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 липня 2021 року у справі №620/5191/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина
Судді Н.М. Єгорова
І.В. Федотов