Справа № 754/12441/20 Суддя (судді) першої інстанції: Бабко В.В.
22 вересня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Єгорової Н.М., Федотов І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 12 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора патрульної поліції Єсікова Дмитра Олександровича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до Департаменту патрульної поліції, інспектора патрульної поліції Єсікова Дмитра Олександровича, в якому просить скасувати постанову серії 1 АВ №00799136 від 30.08.2020 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання на території України, та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30 серпня 2020 року інспектором Департаменту патрульної поліції Єсіковим Дмитром Олександровичем винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 255,00 грн. Позивач отримав постанову 04 серпня 2020 року через поштове відправлення. Відповідно до змісту постанови, камерою автоматичної фіксації, яка розміщена на Північному мосту м. Києва зафіксовано, що автомобіль ЗАЗ», державний номер НОМЕР_1 перевищив дозволену швидкість руху на 28 км/год у зв'язку з чим порушено п. 12.9 (б) Правил дорожнього руху України.
Позивач не погоджується з постановою вважає рішення посадової особи протиправним та таким, що порушує його права, вважає, що не порушував Правил дорожнього руху.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 12 березня 2021 року адміністративний позов задоволено, скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення серії 1АВ №00799136 від 30.08.2020, відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП закрито за відсутності в його діях складу порушення.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Департаментом патрульної поліції подано апеляційну скаргу, в якій останній просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції прийнято рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та недотриманням норм процесуального права. Зокрема, в апеляційній скарзі зазначається, що фіксація порушення ПДР здійснювалася сертифікованим засобом вимірювання - комплексом фото/відеофіксації правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху «Каскад», яким зафіксовано перевищення позивачем швидкості руху на 28 км/год, у зв'язку з чим винесена постанова є законною та скасуванню не підлягає. Також відповідач зауважує, що швидкість у межах населеного пункту є загальновстановленою, та не може перевищуватися більш ніж на 20 км/год, що передбачено статтею 122 КУпАП, тому встановлення додаткових дорожніх знаків з вказанням дозволеної швидкості не є обов'язковим.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року, після усунення апелянтом недоліків апеляційної скарги відповідно до ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року, відкрито апеляційне провадження у справі №754/12441/21, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Позивачем письмового відзиву на апеляційну скаргу не подавалося, що не перешкоджає розгляду скарги за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що 30 серпня 2020 року інспектором Департаменту патрульної поліції Єсіковим Дмитром Олександровичем винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 255,00 грн.
Відповідно до зазначеної постанови, камерою автоматичної фіксації, яка розміщена на Північному мосту м. Києва, зафіксовано, що автомобіль ЗАЗ», державний номер НОМЕР_1 перевищив дозволену швидкість руху на 28 км/год у зв'язку з чим порушено п. 12.9 (б) Правил дорожнього руху України.
Правопорушення зафіксовано технічним засобом, який відповідає вимогам ДСТУ 8809:2018 «Метрологія. Прилади контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото- і відеофіксації. Вимірювачі швидкості руху транспортних засобів дистанційні, вимірювачі просторово-часових параметрів місцеположення транспортних засобів дистанційні.
Водночас, як зазначив суд першої інстанції, при розгляді справи не знайшов свого підтвердження факт вчинення правопорушення ОСОБА_1 , в матеріалах справи такі підтвердження відсутні, є в наявності лише постанова про вчинення правопорушення та накладення стягнення у вигляді штрафу, що не дає підстав стверджувати про порушення позивачем правил дорожнього руху.
Виходячи з такого, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками не погоджує, та, надаючи оцінку спірним правовідносинам, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість прийнятої постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Тому, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, колегія суддів перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності з прийняттям постанови про адміністративне правопорушення з визнанням його вини у вчиненні адміністративного правопорушення та накладення стягнення.
Підставами для визнання протиправним дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов'язковою умовою для визнання таких дій/бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Правила дорожнього руху, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
У відповідності до 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР України.
Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно із п. 12.4 ПДР України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
За змістом п. 1.10 ПДР населений пункт - забудована територія, в'їзди на яку і виїзди з якої позначаються дорожніми знаками 5.45, 5.46, 5.47 та 5.48.
Знак 5.70 «Фото-відеофіксування порушень Правил дорожнього руху» інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.
Відповідно до частини першої статті122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» встановлено, що результати вимірювань можуть бути використані у сфері законодавчо регульованої метрології за умови, що для таких результатів відомі відповідні характеристики похибок або невизначеність вимірювань.
Згідно частин першої, другої статті 8 вищезазначеного Закону передбачено, що у сфері законодавчо регульованої метрології застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам щодо точності, регламентованим для таких засобів, у встановлених умовах їх експлуатації. Експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології (далі - законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки), здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби.
Як вбачається з фактичних обставин справи, фіксацію порушення ПДР здійснено комплексом фото/відеофіксації правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху «Каскад», який, враховуючи вимоги ДСТУ щодо стаціонарних приладів контролю вимірювання швидкості з функціями фото/відеофіксації подій з ознаками порушень ПДР, вимірює швидкість основним та контрольними каналами і передає результати вимірів, у складі інформаційних файлів, по обох каналах до системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі.
Як пояснює відповідач, отримання автоматизованою системою обробки інформаційних файлів та метаданих від комплексу «Каскад» було протестоване. Відповідно до експертного висновку (наявний у матеріалах справи) комплекс відповідає вимогам нормативних документів з технічного захисту інформації в обсязі функцій, зазначених у документі «Комплекс фото/відеофіксації правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху «Каскад». Технічні вимоги за критеріями технічного захисту інформації» зареєстровано в Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України 02 квітня 2020 року за №1100 і є дійсним до 02.04.2023 р.
Отже, колегією суддів встановлено, що комплекс «Каскад», як складова частина Системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі, пройшли необхідні тестування та мають дозвільні документи на їх використання.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що згідно з додатком до рішення Київської міської ради від 09.10.2018 №1739/5803 встановлено перелік ділянок доріг, на яких дозволяється швидкість руху транспортних засобів до 80 км/год у період з 01.04.по 01.11. Виходячи із вказаного Переліку, місце фіксації перевищення швидкості руху (міст Північний) не входить до переліку доріг з дозволеною швидкістю руху 80 км/год.
Рух у межах м. Києва здійснюється відповідно до пункту 12.4 ПДР. На загальнодержавному рівні у зв'язку із змінами, внесеними до постанови КМУ №883 від 10.11.2017, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Отже, швидкість в межах населеного пункту є загальновстановленою, та не може перевищуватися більше, ніж на 20 км/год, що передбачено статтею 122 КУпАП.
При цьому ж жодними положеннями Закону України «Про Національну поліцію» не передбачено обмеження поліції використовувати фототехніку і відеотехніку виключно в межах будь-яких дорожніх знаків. У той же час Закон не зобов'язує встановлювати такі знаки перед ділянкою, на якій використовуються засоби фото- відеофіксації порушень дорожнього руху.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
За змістом статті 31 цього Закону поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Згідно зі статтею 283 КУпАП, постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.05.2015 №5-рп/2015, скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.
Частиною другою статті 258 КУпАП встановлено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Частиною четвертою статті 258 КУпАП встановлено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Відповідно до приписів частин першої, другої статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів, зокрема за порушення, передбачені частинами першою, другою, третьою і п'ятою статті 122 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Отже, винесення поліцейським постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП не суперечить вимогам діючого законодавства.
Таке право підтверджено численними рішеннями Верховного Суду, зокрема, постановою від 04.04.2018 в справі № 523/6540/16 (номер в Єдиному реєстрі судових рішень 73249859).
Таким чином, фіксація порушення ПДР комплексом фото/відеофіксації правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху «Каскад» здійснена правомірно, на підставі отриманих інформаційних файлів, з ознаками адміністративного правопорушення, внаслідок чого винесено оскаржувану постанову без участі позивача, стосовно власника транспортного засобу.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції рішення ухвалено при неповному з'ясуванні обставин справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому рішення Деснянського районного суду міста Києва від 12 березня 2021 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Згідно з пунктом другим частини другої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 12 березня 2021 року у справі №754/12441/20 - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора патрульної поліції Єсікова Дмитра Олександровича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності від 30 серпня 2020 року №1АВ №00799136 - відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина
Судді Н.М. Єгорова
І.В. Федотов