Справа №754/6007/21 Суддя (судді) першої інстанції: Клочко І.В.
22 вересня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Беспалова О.О.,
Грибан І.О.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу поліцейського першої роти першого батальйону Управління патрульної поліції у Чернігівській області Департаменту патрульної поліції України капрала поліції Мехед Олени Сергіївни на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 16 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського першої роти першого батальйону Управління патрульної поліції у Чернігівській області Департаменту патрульної поліції України капрала поліції Мехед Олени Сергіївни про визнання протиправною та скасування постанови, -
ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до поліцейського першої роти першого батальйону Управління патрульної поліції у Чернігівській області Департаменту патрульної поліції України капрала поліції Мехед Олени Сергіївни, у якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу, в якій зазначено, що позивач о 12-34 год. на в'їзді в с. Красилівка Козелецького району Чернігівської області перевищив встановлені обмеження руху більше як на 20 км/год в населеному пункті позначеному дорожнім знаком 5.5 при дозволеній швидкості руху 50 км/год, рухався зі швидкістю 90 км/год та при цьому перевищив швидкість на 40 км/год. Рух вимірювався приладом Трукам лті2020 тс, чим порушив п. 12.4 ПДР України.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 16.07.2021 адміністративний позов задоволено: скасовано постанову ЕАН №3950065 від 21 березня 2021 року, винесену поліцейського першої роти першого батальйону Управління патрульної поліції у Чернігівській області Департаменту патрульної поліції України капралом поліції Мехед Олени Сергіївни про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, провадження по справі закрито.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, в якій просить скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 16.07.2021 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі відповідач вказує, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права: прийняв оскаржуване рішення на наступний день після направлення відповідачу ухвали відкриття провадження та позовних матеріалів, чим порушив право відповідача на висловлення своєї правової позиції у даній справі та розглянув позов до неналежного відповідача, оскільки поліцейський Управління патрульної поліції не може бути самостійним відповідачем у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Оскаржувану постанову відповідач вважає правомірною та такою, що не підлягає скасуванню.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №754/6007/21 та призначено її до розгляду у судове засідання 22.09.2021.
20.09.2021 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій позивач просить залишити таку без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, думку представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів зазначає наступне.
Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що 21.03.2021 відносно ОСОБА_1 винесено постанову ЕАН №3950065 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КпАП України у вигляді штрафу за порушення п. 5.45 Правил дорожнього руху.
Позивач, вважаючи протиправною вказану постанову серії, звернувся з даним позовом до суду.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 16.07.2021 адміністративний позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у справі відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав. Крім того, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, дії якого оскаржуються позивачем, суду не надано будь-яких доказів правомірності свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, отже адміністративний позов підлягає до задоволення..
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Керуючись приписами п. 5 ч. 1 ст. 213 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
За приписами абз. 2 ст. 222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Отже, інспектор поліції, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, виконує публічно-владні управлінські функції й у розумінні КАС України є окремим суб'єктом владних повноважень.
Частиною 3 ст. 288 КУпАП, якою визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Отже, працівники органів поліції не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями ст. 222 КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Зважаючи на вказані норми, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права не запропонував позивачу залучити до справи Департамент патрульної поліції у якості другого відповідача.
Згідно із ч. 3 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо:
1) справу розглянуто неповноважним складом суду;
2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою;
3) справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;
4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі;
5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у судовому рішенні;
6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;
7) суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права та не залучив до розгляду даної справи за згоди позивача другого відповідача, втім, зважаючи на приписи ч. 3 ст. 317 КАС України, дане порушення не є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, зокрема тези про порушення норм процесуального права та ненадання відповідачу часу для подання відзиву на позовну заяву, колегія суддів зазначає наступне.
Керуючись ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 47 КАС України крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, відповідач має право визнати позов повністю або частково, подати відзив на позовну заяву.
Частина 4 ст. 159 КАС України визначає, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
За приписами п. 8 ч. 9 ст. 171 КАС України про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються, зокрема, строк для подання відповідачем відзиву на позов.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 28.04.2021 відкрито провадження у справі №754/6007/21 та постановлено, що відповідач має право протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали надіслати до суду відзив на позовну заяву, письмові докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення проти позову. Вказана ухвала 03.07.2021 направлена відповідачу рекомендованим листом №0222516435421 та отримана останнім 15.07.2021. Отже, останнім днем для подання відзиву на позовну заяву є 29.07.2021. Матеріалами справи підтверджено, що відповідач направив відзив на позовну заяву до суду та позивачу - 23.07.2021, тобто в межах строку, встановленого ухвалою про відкриття провадження у справі. Натомість, суд першої інстанції, не перевіривши належним чином вказані обставини 16.07.2021 прийняв оскаржуване рішення.
Отже, оскільки судом першої інстанції було встановлено строк для подачі відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, судова колегія приходить до висновку про те, що відзив на позов направлено відповідачем у межах встановленого судом строку, що, у свою чергу, свідчить про, по-перше, про своєчасне виконання Інспектором поліції вимог ухвали суду першої інстанції, по-друге, можливість врахування судом апеляційної інстанції даного відзиву в якості доказів в силу положень частин 2-4 ст. 308 КАС України.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, допустивши вказане порушення норм процесуального права, прийшов до помилкового висновку, що відповідач знехтував своїм обов'язком на подання відзиву на позов та як наслідок прийшов до помилкового висновку про задоволення позовних вимог, отже колегія суддів вважає зазначене достатньою підставою для скасування рішення Деснянського районного суду міста Києва від 16.07.2021.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до постанови серії ЕАН №3950065 від 21.03.2021, позивач о 12 год. 34 хв. на 112 км. а/д М-01, с. Красилівка Козелецького району, Чернігівської області, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки Mercedes-Benz Е 280, державний номерний знак НОМЕР_1 перевищив встановлені обмеження швидкості більше, ніж на 20 км./год. в населеному пункті позначеному дорожнім знаком 5.45 при дозволеній швидкості руху 50 км/год. - рухався 90 км/год. та при цьому перевищив швидкість на 40 км/год., чим порушив вимоги п. 12.4 ПДР. Швидкість руху вимірювалась приладом ТгиСат LT120/20 ТС.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР)
Пунктом 12.4. ПДР передбачено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Відповідно до абз. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За змістом ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У позовній заяві позивач заперечував вчинення будь-яких протиправних дій та вважав протиправними дії інспектора патрульної поліції у зв'язку із складанням відносно нього спірної постанови.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин відповідач у справі зобов'язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та довести факт порушення ним ПДР відповідними доказами.
Колегія суддів звертає увагу, що усі сумніви у правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень трактуються на користь позивача. Для позивача достатньо вказати на факт прийняття рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, якщо допустимі докази для цього недоступні. У свою чергу відповідач має довести факт прийняття такого рішення чи вчинення дії і їх правомірність, або ж спростувати цей факт і довести правомірність своєї бездіяльності. У разі невиконання цього обов'язку адміністративний суд повинен задовольнити вимогу позивача і визнати протиправними рішення, дії чи бездіяльність, на які вказував позивач. Єдиною умовою для цього є повідомлення позивачем мінімально достатньої інформації про такі рішення чи дії.
За приписами ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015 (далі - Закон №580-VIII), поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання (п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону №580-VIII).
Згідно п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону №580-VIII, поліція регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно ст. 31 Закону №580-VIII, поліція може застосовувати такі превентивні заходи: 1) перевірка документів особи; 2) опитування особи; 3) поверхнева перевірка і огляд; 4) зупинення транспортного засобу; 5) вимога залишити місце і обмеження доступу до визначеної території; 6) обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю; 7) проникнення до житла чи іншого володіння особи; 8) перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ; 9) застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису; 10) перевірка дотримання обмежень, установлених законом стосовно осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, та інших категорій осіб; 11) поліцейське піклування.
Відповідно до ст. 40 Закону №580-VIII, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто, положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Як видно з наявних у матеріалах справи фотозйомки, позивач вчинив інкриміноване правопорушення та перевищив швидкість руху в межах населеного пункту, позначеного дорожніми знаками 5.45, 5.46.
Відповідно до матеріалів адміністративної справи протокол про вчинення адміністративного правопорушення як один із можливих доказів по справі не складався, однак відповідачем надані інші беззаперечні докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Швидкість руху транспортного засобу було зафіксовано за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС001134). Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху, транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому, враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м. Нахил приладу - не викликає більшу похибку, ж передбачено свідоцтвом про повірку та технічною характеристикою приладу.
Виробник приладу TruCam (LTI, США) застосував алгоритм шифрування AES з метою посилення достовірності доказової бази дорожньої поліції в суді в разі оскарження факту порушення.
Правильність реалізації у приладі зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.
На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань типів вимірювальної техніки, наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 05.04.2012 р. №437 затверджено перелік засобів вимірювальної техніки. До вказаного переліку було включено засіб вимірювальної техніки - Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam», який на підставі вказаного наказу було зареєстровано в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ 197-12. На підставі вищевикладеного, 29.08.2012 фірмі Laser Technology, Inc., яка виробником TruCAM, було видано Сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки № UA-MI/1 -2903-2012.
Вищевказана процедура проведення державних приймальних випробувань типів вимірювальної техніки з подальшою реєстрацією таких типів вимірювальної техніки в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки і видачою Сертифікатів затвердження типу засобів вимірювальної техніки проводилась виключно відносно тих засобів вимірювальної техніки, які планувалося серійно вироблялися в Україні або ввозити на територію України партіями та була передбачена положеннями Закону України «Про метрологію та петрологічну діяльність» від 11.02.1998 №113/98-ВР, Порядку оформлення та видачі сертифікатів затвердження типу засобів вимірювальної техніки, сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу та свідоцтв про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки, затвердженого наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 19.02.2002 №100 та іншими підзаконними нормативно-правовими актами, які наразі втратили чинність.
Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 1.11.2015 №1362, TruCAM був виключений з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки.
Виходячи з вищевказаних положень, у разі виключення затвердженого типу засобів вимірювальної техніки із Державного реєстру - заборонялося їх серійне виробництво або ввезення на територію України.
Однак, засоби вимірювальної техніки, які були ввезені на територію України та введені в експлуатацію до моменту виключення їх із вказаного Державного реєстру, дозволяється застосовувати, оскільки в даному випадку закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Також необхідно зауважити, що відповідно до п. 3 Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.07.2016 №1161, який є чинним, зберігання інформації про затверджені типи засобів вимірювальної техніки, внесені з установленому порядку до набрання чинності Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, як і формування та ведення вказаного реєстру, здійснювалося до 01.01.2019. При цьому, прилад TruCAM було введено в експлуатацію в період його перебування в Державному реєстрі, відповідно, його подальша експлуатація жодним чином не обмежена нормами чинного законодавства.
Наразі єдиною та визначальною вимогою діючого законодавства у сфері метрології та метрологічної діяльності до засобів вимірювальної техніки, які вже зведено в експлуатацію, є необхідність здійснення їх повірки.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 15.06.2014 №1314-VI (далі - Закон №1314-VI) законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.
В свою чергу, відповідно до Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/19765, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 17.09.2020 та чинного до 17.09.2021, вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam ТС001134 є придатним до застосування.
Закон №1314-VI не передбачає повторного проходження даної процедури сертифікації для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію. Більше того, такої процедури як сертифікація взагалі вже не міститься в нормах чинного законодавства України.
Для всіх законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, згідно наказу Мінекономрозвитку від 13.10.2016 №1747 «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями» встановлено міжповірочні інтервали. В тому числі це стосується вимірювачів швидкості руху транспортних засобів дистанційних, до яких відноситься і вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam. Міжповірочний інтервал для нього становить не більше одного року.
Можливість використання виробу ТгиСАМ також підтверджується наявністю виданого Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України експертного висновку від 27.09.2018 року №3008, який підтверджує правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IES 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних.
Також той факт, що лазерний вимірювач ТшСАМ LTI 20/20 відноситься до ручних вимірювачів швидкості руху, тобто створений для утримання в руках під час вимірювання підтверджується листом ДП «Укрметртестстандарт» від 01.10.2019 №22-38/49.
Таким чином, лазерні вимірювачі швидкості TruCAM, які були введені в експлуатацію до моменту виключення їх з Державного реєстру, дозволяється застосовувати за умови позитивних результатів їх повірки. Наявним свідоцтвом пре повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки підтверджено придатність лазерного вимірювача швидкості TruCAM LTI 20/20 до застосування.
Належність таких доказів слідує з приписів ст. 251 КУпАП, відповідно до яких доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Оцінюючи вказані докази, колегія суддів вважає їх належними, оскільки такі відображені в спірній постанові.
Як підтверджено матеріалами справи, автомобіль Mersedes-benz Е 280 із державним номерним знаком НОМЕР_2 рухався в населеному пункті зі швидкістю 90 км/год, що є перевищенням дозволеної швидкості руху в населених пунктах згідно ПДР на 40км/год. Попереду автомобіля позивача інших транспортних засобів не було, що дозволило приладу TruCAM належним чином зафіксувати перевищення швидкості руху його автомобілем.
Зважаючи на те, що прилад ТгиСАМ автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, відмітка про що міститься у верхній частині фотографії з приладу, де зазначено, що правопорушення вчинено за адресою: М-01 «Київ-Чернігів- Н.Яриловичі», швидкість - 90 км.\ год. та відстань - 159,6 м.
На фотознімку (Стоп - кадр) також зафіксовано, що позначка приладу ТгиСАМ «+» зафіксована саме на автомобілі позивача, що підтверджує факт вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Крім того, на автомобільній дорозі М-01 «Київ-Чернігів- Н.Яриловичі» на 117 км (в напрямку м. Київ) та на 63 км (в напрямку м. Чернігова) встановлені дорожні знаки 5.70, що свідчить про те, що перед початком руху в с. Красилівка, де було вчинено правопорушення, учасники дорожнього руху завчасно проінформовані про здійснення фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху.
За приписами п. 2.3 ПДР саме водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування автомобілем у дорозі.
Згідно із п. 8.2 1 ПДР дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам національного стандарту.
Дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами.
Дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менш як 100 м за напрямком руху та розміщеними не вище 6 м над рівнем проїзної частини.
Дорожні знаки встановлюються обабіч дороги на тому її боці, що відповідає напрямку руху. Для поліпшення сприйняття дорожніх знаків вони можуть бути розміщені над проїзною частиною. Якщо дорога має більше ніж одну смугу для руху в одному напрямку, установлений обабіч дороги відповідного напрямку дорожній знак дублюється на розділювальній смузі, над проїзною частиною або на протилежному боці дороги (у разі, коли для руху в зустрічному напрямку є не більше ніж дві смуги).
Дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена.
За приписами ПДР порожній знак 5.45 «Початок населеного пункту». Найменування і початок забудови населеного пункту, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах.
5.46 «Кінець населеного пункту». Місце, з якого на даній дорозі втрачають чинність вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах.
Знаки 5.45 і 5.46 установлюються на фактичній межі забудови, яка прилягає до дороги.
Колегія суддів зазначає, що на фотознімку з лазерного вимірювача швидкості руху ТгиСАМ №ІС001134 зафіксований дорожній знак 5.46, що дає можливість встановити, що позивач рухався із перевищенням швидкості руху саме у межах населеного пункту с. Красилівка. Крім того, із фотознімку та відеозапису вбачається, що дорожній знак знаходиться у видимості дороги і його видимість не обмежена будь-якими деревами чи іншими об'єктами, а отже водій повинен був бути уважним дотримуватись вимог дорожнього знаку, а не керуватись межами фактичної забудови.
Враховуючи фото та відео докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач під час розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності та винесення постанови серії ЕАН №3950065 від 21.03.2021, діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а оскаржувана постанова повністю відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.
Отже, доводи, зазначені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та спростовують висновки суду першої інстанції, а відтак, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який ним, в даному випадку, не виконано.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки допущені порушення норм процесуального права призвели до неповного з'ясування обставин справи, неврахування правової позиції відповідача та передчасного висновку про необхідність скасування оспорюваної постанови ЕАН №3950065 від 21.03.2021.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
У відповідності до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, при цьому неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ч. 2 ст. 19, ст. 61 Конституції України, ст.ст. 272, 286, 308, 311, 313, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу поліцейського першої роти першого батальйону Управління патрульної поліції у Чернігівській області Департаменту патрульної поліції України капрала поліції Мехед Олени Сергіївни задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 16 липня 2021 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до поліцейського першої роти першого батальйону Управління патрульної поліції у Чернігівській області Департаменту патрульної поліції України капрала поліції Мехед Олени Сергіївни про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України.
Головуючий суддя В.Ю. Ключкович
Судді О.О. Беспалов
І.О. Грибан