П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 вересня 2021 р.м. ОдесаСправа № 540/2800/21
Головуючий в І інстанції: Войтович І.І.
Дата та місце ухвалення рішення: 01.07.2021 р. м. Херсон
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шеметенко Л.П.
судді - Стас Л.В.
судді - Турецької І.О.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 01 липня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання відмову протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
У червні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач, ВДВС), в якому просить: визнати протиправною відмову Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за № 32485 від 08.06.2021 року та зобов'язати повернути стягувачу виконавчий документ - постанову № ХС2282/327/АВ/П/ТД-ФС від 04.09.2018 року.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 01 липня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, наголошуючи на неповному з'ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, та неправильному застосуванні норм матеріального права.
Також, позивачем подана заява, в якій останній вказує, що не заперечує проти розгляду справи в порядку письмового провадження.
Представником відповідача поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить розглянути справу без його участі.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), згідно якого суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням Держпраці у Херсонській області 04.09.2018 року, на підставі ст. 259, абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, ст. 53 Закону України «Про зайнятість населення», ч. 3 ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2013 року № 509, винесено постанову № ХС2282/327/АВ/П/ТД-ФС про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу у розмірі 558450 грн.
Постанова набрала законної сили 04.09.2018 року, строк пред'явлення постанови до виконання 04.12.2018 року.
Постанова прийнята та підписана першим заступником начальника ГУ Держпраці Франкевич Т.І.
30.11.2018 року, за підписом заступника начальника Головного управління Держпраці Бондарчук В., складено заяву № 01-08/1/3089 про відкриття виконавчого провадження, яку разом з постановою № ХС2282/327/АВ/П/ТД-ФС від 04.09.2018 року надіслано на адресу ВДВС та боржнику до відома та виконання.
Заяву від 30.11.2018 року за № 01-08/1/3089 та постанову № ХС2282/327/АВ/П/ТД-ФС отримано ВДВС 04.12.2018 року за вх. №9120.
05.12.2018 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 57838465 з примусового виконання постанови № ХС2282/327/АВ/П/ТД-ФС, виданої 04.09.2018 року, про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 558450 грн. та за вих. № 45906 від 05.12.2018 року направлено для виконання на адресу боржника ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .
До ВДВС був повернутий конверт разом з постановою про відкриття виконавчого провадження № 57838465 з відтиском печатки Укрпошти з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
23.03.2021 року до ВДВС надійшла заява від ОСОБА_1 про те, що заява про відкриття виконавчого провадження підписана не уповноваженою особою - В. Бондарчуком та не скріплена печаткою ГУ Держпраці у Херсонській області, у зв'язку з чим, в даній заяві ОСОБА_1 просив повернути виконавчий документ стягувачу.
25.03.2021 року державним виконавцем було направлено запит до ГУ Держпраці у Херсонській області про надання підтверджуючих документів щодо повноважень особи В.Бондарчука підписувати заяву про відкриття виконавчого провадження.
30.03.2021 року до ВДВС надійшла відповідь на вищенаведений запит, в якій вказано, що заява про відкриття виконавчого провадження від 30.11.2018 року за № 01-08/1/3089 підписана заступником начальника Головного управління Бондарчуком В.В. відповідно до ч. 3 Наказу про розподіл обов'язків між керівництвом ГУ Держпраці у Херсонській області від 05.07.2018 року № 666 та зазначено, що 30.11.2018 року начальник Головного управління Берлим В.В. знаходився у відрядженні з підстави наявності Наказу про відрядження від 30.11.2018 року № 319-к, перший заступник начальника Головного управління Франкевич Т.І. перебувала на лікарняному відповідно до листка непрацездатності Серія АДВ №902071, у зв'язку з чим, право підпису на час їхньої відсутності було надано ОСОБА_2
ВДВС надіслано на адресу позивача за № 32485 від 08.06.2021 року відмову у задоволенні заяви про повернення виконавчого документа стягувачу, яку позивач отримав 08.06.2021 року, вважає необґрунтованою та протиправною.
Вирішуючи справу та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що заява про відкриття виконавчого провадження не є виконавчим документом у розумінні положень Закону України «Про виконавче провадження», але вона має бути подана стягувачем відповідно до ч. 1 ст. 26 вказаного Закону, яка перевіряється державним виконавцем на предмет виконання вимог до неї, визначених пунктом 3 розділу ІІІ Інструкції № 152/5.
Суд першої інстанції зазначив, що в даній справі заява про відкриття виконавчого провадження від 30.11.2018 року за № 01-08/1/3089 була подана державною установою ГУ Держпраці за підписом заступника начальника Головного управління Бондарчуком В.В., а тому, долучення до даної заяви належним чином оформленої довіреності не вимагається.
Також, суд першої інстанції виходив з того, що заява ГУ Держпраці про відкриття виконавчого провадження від 30.11.2018 року за № 01-08/1/3089 підписана уповноваженою особою, заступником начальника Головного управління Бондарчуком В.В., відповідно до ч. 3 Наказу про розподіл обов'язків між керівництвом ГУ Держпраці у Херсонській області від 05.07.2018 року № 666.
Щодо позиції позивача про те, що заява не містить на собі гербової печатки ГУ Держпраці, суд першої інстанції зазначив, що наявність гербової печатки вимагається до виконавчого лита відповідно до вимог ч. 3 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», а не до заяви про відкриття виконавчого провадження.
На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав у державного виконавця щодо повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до абз. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», за п. 4 розділу III Інструкції № 512/5, оскільки заява ГУ Держпраці належним чином оформлена.
Крім того, суд першої інстанції визнав необґрунтованою позицію позивача щодо пропуску стягувачем строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, оскільки постанова ГУ Держпраці № ХС2282/327/АВ/П/ТД-ФС від 04.09.2018 року була пред'явлена до виконання з дотримання трьохмісячного строку - до 04.12.2018 року.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на викладене.
У даній справі позивачем оскаржується відмова Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), яка викладена у листі від 08.06.2021 року № 32485, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про повернення виконавчого документу - постанови Головного управління Держпраці у Херсонській області від 04.09.2018 року, виконання якого здійснюється у виконавчому провадженні № 57838465.
При цьому, у поданій заяві до виконавчої служби позивачем зазначено, що заява про відкриття наведеного виконавчого провадження підписана не уповноваженою особою - В. Бондарчуком та не скріплена печаткою стягувача і до такої заяви не додано документів, підтверджуючих повноваження В. Бондарчука.
За таких обставин, позивач вважає, що виконавчий документ підлягає поверненню стягувачу на підставі ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», а відмова у задоволенні наведеної заяви позивача є протиправною.
В свою чергу, відповідач, обґрунтовуючи відмову у задоволенні заяви позивача про повернення виконавчого документу, послався на те, що заява про відкриття виконавчого провадження № 57838465 підписана заступником начальника Головного управління Держпраці у Херсонській області Бондарчуком В.В. відповідно до наказу від 05.07.2018 року № 666.
Також, відповідач виходив з того, що заява про відкриття виконавчого провадження не є виконавчим документом.
Надаючи оцінку наведеним доводам сторін, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову та визнання протиправною наведеної відмови, з огляду на викладене.
Згідно ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 1-1) судові накази; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 4 вказаного Закону у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.
Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов'язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов'язаний мати таку печатку.
Частиною 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Згідно ч.ч. 1, 5 ст. 26 наведеного Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
За наведеного правового регулювання, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заява стягувача про примусове виконання рішення не є виконавчим документом у розумінні Закону України «Про виконавче провадження», що виключає можливість застосування до її форми та змісту положень статті 4 цього Закону, що визначають вимоги до виконавчих документів, та відповідно положень цього ж Закону щодо повернення виконавчого документа стягувачу з підстав його невідповідності вимогам, зазначеним у цій статті.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно відхилені доводи позивача щодо невідповідності заяви про примусове виконання рішення вимогам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно про наявність підстав для повернення виконавчого документа стягувачу на підставі ч. 4 цієї статті.
Крім того, надаючи оцінку доводам позивача щодо підписання заяви про примусове виконання рішення не уповноваженою особою - заступником начальника Головного управління Держпраці у Херсонській області Бондарчуком В.В., колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано прийняті до уваги надані відповідачем докази щодо повноважень стягувача, а саме наказ Головного управління Держпраці у Херсонській області від 05.07.2018 року № 666, відповідно до якого на час відсутності начальника, першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Херсонській області право вчиняти дії від імені Головного управління, зокрема, право підпису документів надається - заступнику начальника Бондарчуку В.В., а також наказ Головного управління Держпраці у Херсонській області від 30.11.2018 року № 319-к про відрядження начальника Головного управління Берлим В.В., листок непрацездатності серії АДВ № 902071 щодо лікарняного першого заступника - Франкевчи Т.І. з 26.11.2018 року, з яких вбачається, що станом на момент подання заяви про примусове виконання спірного виконавчого документа у ОСОБА_2 були наявні повноваження діяти від Головного управління Держпраці у Херсонській області, в тому числі, право підпису.
На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання протиправною відмови Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), яка викладена у листі від 08.06.2021 року № 32485, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про повернення виконавчого документу - постанови Головного управління Держпраці у Херсонській області від 04.09.2018 року, виконання якого здійснюється у виконавчому провадженні № 57838465.
Також, у заявленому позові, окрім вимог про визнання протиправної наведеної відмови, позивачем заявлені вимоги про зобов'язання відповідача повернути стягувачу виконавчий документ - постанову Головного управління Держпраці у Херсонській області від 04.09.2018 року.
При цьому, у позовній заяві, в якості підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, позивачем визначені не лише обставини, що були наведені у заяві до органу ДВС, за результатами розгляду якої прийнята оскаржувана відмова.
Так, позивач додатково вказує на те, що виконавчий документ - постанова Головного управління Держпраці у Херсонській області від 04.09.2018 року підписана не уповноваженою особою - Франкевич Т.І., а також зазначає, що виконавчий документ поданий до примусового виконання після сплину тримісячного строку, встановленого для пред'явлення його виконання.
На вказані доводи позивач звертає увагу і в поданій апеляційній скарзі.
Проте, доводи, які наведені позивачем у позовній заяві не були предметом розгляду органом ДВС та відповідно їм не надавалась оцінка при прийнятті оскаржуваної відмови, а тому, відповідно ці доводи не можуть бути підставою для визнання протиправною відмови відповідача у повернені виконавчого документу стягувачу та зобов'язання останнього вчинити дії щодо повернення виконавчого документу стягувачу.
Крім того, надаючи оцінку наведеним доводам заявленого позову, колегія суддів зазначає, що виконавчий документ - постанова Головного управління Держпраці у Херсонській області про накладення штрафу від 04.09.2018 року підписана особою, що її прийняла, - першим заступником начальника Головного управління Франкевич Т.І. та скріплена печаткою управління, що цілком відповідає вимогам ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», а тому, у відповідача не було підстав для повернення цієї постанови без виконання.
Також, колегія суддів наголошує, що позивачем не надано доказів щодо оскарження постанови першого заступнику начальника Головного управління Держпраці у Херсонській області Франкевич Т.І. про накладення на позивача штрафу від 04.09.2018 року з підстав відсутності у неї повноважень на її прийняття та відповідно ця постанова є чинною і підлягає примусовому виконанню.
Крім того, колегія суддів вказує на те, що наведений виконавчий документ - постанова Головного управління Держпраці у Херсонській області про накладення штрафу від 04.09.2018 року пред'явлена до виконання протягом трьохмісячного строку за заявою від 30.11.2018 року, яка отримана ДВС 04.12.2018 року та за якою відкрито виконавче провадження - 05.12.2018 року, що цілком відповідає наведеним вище вимогам Закону України «Про виконавче провадження».
Доказів щодо оскарження позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження останнім не надано.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно відхилив доводи позивача щодо пропуску строку пред'явлення виконавчого документу до виконання.
На підставі наведеного у сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого позову.
Доводи апеляційної скарги спростовуються наведеними висновками суду апеляційної інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 272, 287, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 01 липня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судове рішення складено у повному обсязі 23.09.2021 р.
Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко
Суддя: Л.В. Стас
Суддя: І.О. Турецька