Головуючий І інстанції: В.О. Павлічек
23 вересня 2021 р. Справа № 480/9021/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Бершова Г.Є.,
Суддів: Чалого І.С. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.05.2021, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 18.05.21 по справі № 480/9021/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Сумській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0004111303 від 10.04.2019, №0004131303 від 10.04.2019 та №0004121303 від 10.04.2018.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, за наслідком якої складено акт перевірки №207/18-28-13-03/3366115593/41 від 22.02.2019, в якому встановлено такі порушення позивачем, а саме: не подання Декларацій про майновий стан і доходи за 2016 та 2017 рік, у зв'язку з чим платнику податку донараховано до сплати податку на доходи фізичних осіб у сумі 356004,00 грн. та військового збору в сумі 29667,00 грн.
На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення.
Позивач не погоджується з зазначеними податковими повідомленнями рішеннями, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 року позовні вимоги було задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.04.2018 №0004121303 в частині визначення податкового зобов'язання в розмірі 260,38 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 65,10 грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.04.2019 №0004111303 в частині визначення податкового зобов'язання в розмірі 3 124,62 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 781,15 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Позивач не погодився із таким рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Згідно з вимогами статті 308 КАС України справа переглядається судом апеляційної інстанції в межах відмови у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що Головним управлінням ДФС у Сумській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків - громадянина ОСОБА_1 у зв'язку з неподанням в установлений законом строк податкової декларації про майновий стан і доходи за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, за наслідками якої складено акт перевірки №207/18-28-13-03/3366115593/41 від 22.02.2019 (а.с. 103 - 107).
Актом перевірки встановлено порушення ОСОБА_1 :
- п.49.2 ст.49 Податкового кодексу України, а саме не подання Декларацій про майновий стан і доходи за 2016 та 2017 рік, за що передбачена штрафна санкція в розмірі 340, 00 грн.;
- п.п. 163.1.2. п. 163.1. ст.163 п.164.1. ст.164, п.п.168.1.3. п.168.1. ст.168 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим платнику податку донараховано до сплати податку на доходи фізичних осіб у сумі 356004, 00 грн. у т.ч. за 2016 рік - 200 573, 28 грн., за 2017 рік - 155430, 72 грн.;
- п.п. 16-1 п.10 р.20 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим платнику податку донараховано до сплати в бюджет військового збору в сумі 29667, 00 грн., у т.ч. за 2016 рік - 16714, 44 грн., за 2017 рік - 12952, 56 грн.
Підставою вказаних висновків, викладених в акті перевірки, став аналіз податковим органом відомостей, зазначених у листі ТОВ «Пост Фінанс» від 16.11.2018 №16-11/2018-5 та у листі ТОВ «Нова Пошта» від 20.11.2018 №816.
На підставі зазначеного акту перевірки Головним управлінням ДФС у Сумській області прийнято податкові повідомлення - рішення:
- №0004111303 від 10.04.2019, яким донараховано грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 356 004,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові санкції) у сумі 89 001,00 грн. (а.с. 111);
- №0004131303 від 10.04.2019, яким застосовано (штрафні (фінансові) санкції у розмірі 340, 00 грн. (а.с. 110);
- №0004121303 від 10.04.2018, яким донараховано грошове зобов'язання з військового збору у розмірі 29 667,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові санкції) у сумі 7416, 75 грн. (а.с. 109).
Не погоджуючись із такими податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.
Суд першої інстанції, частково відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що контролюючим органом, при проведенні спірної перевірки було виконано вимоги Податкового кодексу України, які є умовою для призначення та проведення, а також, що лист ТОВ «Пост Фінанс» №16-11/2018-5 від 16.11.2018 є належним та допустимим доказом факту отримання позивачем доходу у вигляді сум грошових переказів, які є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб та військового збору відповідно до ст.163 ПК України, внаслідок чого у позивача виник обов'язок щодо подання декларації про майновий стан і доходи за 2016 та за 2017 роки із зазначенням відповідних показників.
Колегія суддів не погоджується із таким рішенням суду першої інстанції в частині, що оскаржується, з таких підстав.
Так, згідно із пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з приписами підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Відповідно до п.п.78.1.1, п.п.78.1.2, п.п.78.1.7 п.78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту;
платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звітність для податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, якщо їх подання передбачено законом;
розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.
Тобто, існують зовсім різні підстави для проведення документальної позапланової перевірки.
З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що запит відповідача на отримання інформації від позивача стосувався надання інформації у зв'язку із його перевіркою, пов'язаною із припиненням підприємницької діяльності останнього (тобто п.п.78.1.7 п.78.1 статті 78 ПК України).
Натомість, наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 від 28.01.2019 №172 видано на підставі п.п.78.1.1 та п.п.78.1.2 у звязку з ненаданням пояснення та їх документальних підтверджень, а також у зв'язку із неподанням позивачем податкової декларації про майновий стан і доходи за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 (на підставі інформації, отриманої відповідачем від ТОВ "Нова Пошта" та ТОВ "Пост фінанс").
Проте, судом з матеріалів справи встановлено, що на момент направлення запиту позивачу на отримання інформації, у відповідача ще не було інформації, наданої ТОВ "Нова Пошта" та ТОВ "Пост фінанс" та вказаний запит не містить конкретних посилань на інформацію, надану ТОВ «Нова пошта» та ТОВ «Пост Фінанс», з якої встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства (накладні, чеки, виписки, договори про надання послуг), а також джерело походження даної інформації.
Таким чином, навіть за умови отримання позивачем вказаного запиту та надання запитуваної інформації, він не мав обов'язку надавати інформацію щодо правовідносин з ТОВ «Нова пошта» та ТОВ «Пост Фінанс», оскільки запит не містив конкретних посилань на інформацію, надану ТОВ «Нова пошта» та ТОВ «Пост Фінанс», а був направлений у зв'язку з припиненням підприємницької діяльності позивача.
Отже, проведення перевірки відповідачем з підстав, зазначених у наказі від 28.01.2019 року є неправомірним.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи (підпункт 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України).
Згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Пунктом 176.1 статті 176 ПК України передбачено, у тому числі, обов'язок платників податків подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.
Відповідно до пункту 49.2. статті 49 ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
Згідно з пунктом 179.1. статті 179 ПК України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Судом встановлено, що відповідно до листів ТОВ «Нова Пошта» та ТОВ «Пост Фінанс» позивач користувався послугами ТОВ «Нова Пошта», ТОВ «Пост Фінанс» та отримав протягом 2016 року грошові перекази у загальному розмірі 1114296,00 грн. та протягом 2017 року - 863504,00 грн.
Однак, колегія суддів звертає увагу, що будь-які документальні підтвердження щодо сум грошових переказів, і як наслідок отримання позивачем доходу за 2016 та 2017 роки в матеріалах справи відсутні.
Крім того, окрім вказаних листів, будь-яких інших документів від ДФС України, ТОВ «Нова пошта» та ТОВ «Пост Фінанс», відповідачем не надано та не було витребувано.
Також встановлено, що про надсилання відповідачем та отримання позивачем будь-яких інших запитів про надання інформації та її документального підтвердження щодо продажу товарів позивачем, отримання ним грошових переказів у 2016 та 2017 роках за допомогою ТОВ «Нова пошта» та ТОВ «Пост Фінанс», а також доказів звернення до позивача з відповідними запитами відповідач суду не надав.
При цьому, колегія суддів зазначає, що документальна перевірка вимагає дослідження первинних документів, а порушення способу перевірки доводить неналежне виконання контрольної функції податковим органом та унеможливлює прийняття будь-яких рішень за наслідками проведення такої перевірки, та не може слугувати підставою для формування висновків про отримання позивачем в 2016 та 2017 році доходу, що підлягає оподаткуванню.
Суд зазначає, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.
Дані перевірок результатів діяльності платника податків є необхідною передумовою для прийняття податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.
Акт перевірки, складений за результатами документальної виїзної перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Податкові повідомлення-рішення прийняті за наслідками незаконної перевірки на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатися правомірними та підлягають скасуванню.
Неприйнятним є також спосіб встановлення податковим органом правопорушення без перевірки документів, адже у будь-якому випадку документальна перевірка вимагає дослідження документів, на підставі яких встановлюються податкові правопорушення. Порушення способу перевірки доводить неналежне виконання контрольної функції податковим органом та унеможливлює прийняття будь-яких рішень за наслідками не проведення перевірки. Документальний спосіб дослідження у будь-якому випадку передбачає документи, як предмет такого дослідження, висновок податкового органу про податкове правопорушення по факту відсутності документів можливий виключно у випадку їх ненадання податковому органу платником податку під час проведення належної перевірки.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 821/597/17 (К/9901/48710/18).
Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині, що оскаржується, прийнято з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 по справі № 480/9021/20 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.04.2018 №0004121303 в частині визначення податкового зобов'язання в розмірі 29406,62 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 7351,65 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.04.2019 №0004111303 в частині визначення податкового зобов'язання в розмірі 352879,38 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 88219,85 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.04.2019 №0004131303.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Г.Є. Бершов
Судді І.С. Чалий В.В. Катунов