22 вересня 2021 року справа №360/1938/21
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Міронової Г.М., суддів Блохіна А.А., Сіваченка І.В., секретаря судового засідання Тішевського В.В., за участю представника позивача Євсюкова А.А., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 р. (повний текст рішення складено та підписано 15 липня 2021 у м. Сєвєродонецьк) у справі № 360/1938/21 (головуючий І інстанції суддя В.С. Шембелян) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про визнання протиправними та скасування приписів,
У квітні 2021 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Луганського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про визнання протиправними та скасування приписів про усунення порушень земельного законодавства винесені державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного Управління Держгеокадастру у Луганській області Гончаровим Юрієм Євгеновичем відносно неї, складених на підставі акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки від 19 серпня 2020 року, а саме: № 412-ДК/0201Пр/03/01/-20 від 21 жовтня 2020 року; № 412- ДК/203Пр/03/01/-20 від 21 жовтня 2020 року. Вирішити питання судових витрат (а.с. 1-9).
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 5 липня 2021 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано припис Головного управління Держгеокадастру в Луганській області від 21.10.2020 № 412/ДК/203Пр/03/01/-20.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання судових витрат (а.с. 168-173).
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати судове рішення в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування припису про усунення порушень земельного законодавства № 412-ДК/0201Пр/03/01/-20 від 21.10.2020 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідачем в цій справі не доведено факт використання земельної ділянки за нецільовим призначенням; позивач зазначає, що після отримання нею в оренду вказаної земельної ділянки відповідно до договору оренди землі від 17.03.2017 № 7, вона діяла на законних підставах в межах договору оренди землі.
За рішенням засновника № 1 Фермерського господарства «Атіс-Агро» від 30.03.2017, як засновник даного підприємства, вона після створення цього фермерського господарства передала для використання в виробничій діяльності отримані нею на умовах оренди земельні ділянки, в тому числі земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 4425487000:09:001:0076. За вказаним вище рішенням статутний капітал товариства складає 1000 грн.
В пп. а п. 4.8 статуту Фермерського господарства «Атіс-Агро» вказано, що землі фермерського господарства складаються із земельних ділянок, які надані в оренду засновнику ФГ ОСОБА_1 , в т.ч. й земельної ділянки з кадастровим номером 4425487000:09:001:0076.
З урахуванням наведеного позивач вважає, що вона на законних підставах передала в користування ФГ «Атіс-Агро» земельну ділянку отриману в оренду, у зв'язку з чим користувачем вказаної вище земельної ділянки на час проведення перевірки являлось ФГ «Атіс-Агро».
Апелянт також посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 927/79/19 від 30 червня 2020.
Крім того, апелянт вважає перевірку такою, що проведена всупереч вимогам Закону України № 877 без її повідомлення про час проведення перевірки та у її відсутність. Крім того, в акті перевірки та оскаржених приписах зазначено інший номер земельної ділянки, що перевірялась.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Рішення не оскаржено в частині задоволених позовних вимог.
Представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав, наполягав на її задоволенні.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Позивач має право оренди земельної ділянки площею 67,1683 га, кадастровий номер 44254870000:09:001:0076, розташована на території Тимонівської сільської ради Троїцького району Луганської області, землі сільськогосподарського призначення державної власності (платне користування строком дії 7 років з правом пролонгації на підставі договору оренди землі від 15.03.2017 №7), що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, дата реєстрації 17.03.2017. У витязі також зазначено цільове призначення земельної ділянки: для ведення фермерського господарства (а.с.24).
Згідно з п.2 договору оренди землі № 7, що укладений 15.03.2017 між позивачем та Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області в оренду передається земельна ділянка загальною площею 67,1683 га, з яких: площа 59,3840 га угіддя-пасовища; площа 4,9417 га угіддя - з усіх лісів лісові насадження лінійного типу; площа 1,4937 га угіддя - яри; площа 1,3489 га угіддя - піски (а.с. 25-30).
За унормуванням пп. 14-16 договору № 7 земельна ділянка передається в оренду для введення фермерського господарства за рахунок земель резервного фонду. Цільове призначення земельних ділянок землі сільськогосподарського призначення державної власності. Умови збереження стану об'єкта, крім іншого: - додержання державних стандартів, норм, правил та проектних рішень; - використання згідно з цільовим призначенням; - дотримання вимог земельного та природоохоронного законодавства України.
В пункті 26 договору № 7 окреслено, що орендар зобов'язаний, в тому числі, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни рельєфу; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі.
Сторони несуть відповідальність відповідно до вимог чинного законодавства та цього договору (п.35 договору № 7).
За вимогами пункту 36 договору № 7 орендар не має права передавати у заставу та вносити до статутного фонду право оренди землі.
Відповідно до матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивача в оренду для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Тимонівської сільської ради Троїцького району Луганської області, а саме за відомостями довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками, землекористувачами, угіддями до проекту землеустрою згідно форми 6-зем станом на 01.01.2016:
- відведення вказаної земельної ділянки здійснюється за рахунок земель запасу всього площею 67,1683 га; площа 59,3840 га - пасовища (сільськогосподарські землі); площа 3,3274 га - полезахисні смуги, площа 1,6143 га - інші лісові насадження (ліси та інші лісо вкриті площі); площа 1,4937 га - яри, площа 1,3489 га інші (відкриті землі без рослинного покрову);
- після відведення згідно з проектом категорія земель не змінюється: за ОСОБА_1 має обліковуватися земельна ділянка всього площею 67,1683 га; площа 59,3840 га - пасовища (сільськогосподарські землі); площа 3,3274 га - полезахисні смуги, площа 1,6143 га - інші лісові насадження (ліси та інші лісо вкриті площі); площа 1,4937 га - яри, площа 1,3489 га інші (відкриті землі без рослинного покрову) (а.с. 159-162).
Фермерське господарство «Атіс-Агро» зареєстроване 07.04.2017 № 13781020000000156, код ЄДРПОУ: 41268273, місцезнаходження товариства: 92100, Луганська область, Троїцький район, смт. Троїцьке, вул. Мічуріна, буд. 5, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.17).
Зі змісту рішення засновника № 1 Фермерського господарства «Атіс-Агро» від 30.03.2017 ОСОБА_1 прийнято до складу членів Фермерського господарства «Атіс-Агро» та призначено головою, надано їй право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності у тому числі підписувати договори. Засновник передає для використання в виробничій діяльності отримані ним на умовах оренди земельні ділянки, в тому числі й земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 4425487000:09:001:0076, загальною площею 67,1683 га, розташовану на території Тимонівської сільської ради Троїцького району Луганської області. Статутний капітал товариства 1000 грн. (а.с. 22-23).
Із статуту Фермерського господарства «Атіс-Агро» вбачається, що засновником та власником є ОСОБА_1 (а.с. 18-20).
Підпунктом а) пункту 4.8 статуту Фермерського господарства «Атіс-Агро» занотовано, що землі фермерського господарства складаються із земельних ділянок, які надані в оренду засновнику Фермерського господарства ОСОБА_1 , в тому числі й земельної ділянки з кадастровим номером 4425487000:09:001:0076, загальною площею 67,1683 га (а.с.19 зв. бік).
В пункті 1.2.3. Плану роботи управління з контролю за використання та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Луганській області на ІІІ квартал 2020 року, затвердженого наказом Головного управління від 03.07.2020 № 88 та пояснювальної записки до цього плану, було заплановано організацію та проведення перевірок дотримання вимог земельного законодавства, в тому числі, Тимонівської сільської ради Троїцького району Луганської області, земельної ділянки з кадастровим номером 4425487000:09:001:0076, загальною площею 67,1683 га (можливі порушення - використання земельної ділянки не за призначенням) орендар ОСОБА_1 (а.с. 98-107).
17.08.2020 Головним управлінням виданий наказ № 412-ДК про здійснення головним спеціалістом планового заходу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів під час використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 67,183 га (кадастровий номер 4425487000:09:001:0076), розташованої за межами населених пунктів на території Тимонівської сільської ради Троїцького району Луганської області, в термін з 18.08.2020 по 01.09.2020 (а.с. 65).
19.08.2020 за результатами перевірки державним інспектором Курячим Є.П. складено акт обстеження земельної ділянки № 412-ДК/110/АО/10/01/-20 та акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки № 412-ДК/303/АП/09/01/20 (а.с. 54-56, 61-63).
В актах зафіксовано, що на земельній ділянці площею 67,1683 га (кадастровий номер 4425487000:09:001:0076), яка розташована за межами населених пунктів на території Тимонівської сільської ради Троїцького району Луганської області, що належить ОСОБА_1 на підставі договору оренди землі № 7 від 15.03.2017, наявні ознаки аграрної обробки із знищенням дернини, що призвело до використання частини зазначеної земельної ділянки не за цільовим призначенням та є порушенням норм чинного законодавства. Також встановлено, що всупереч вимогам чинного законодавства зазначена земельна ділянка використовується позивачем без заходів щодо проведення агрохімічної паспортизації орних земель, сіножатей та пасовищ.
29.09.2020 відповідач листом № 412-ДК/0041/04/01/-20 повідомив позивача про розгляд справи про адміністративне правопорушення, призначений на 10.00 год. 08.10.2020 (а.с. 72).
21.10.2020 державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного Управління Держгеокадастру у Луганській області Гончаровим Ю.Є. винесено постанову № 412-ДК/0163По/08/01/-20 про накладення адміністративного стягнення на позивача у вигляді штрафу в розмірі 170 грн. за ст. 53 КУпАП (а.с. 66-67).
21.10.2020 державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного Управління Держгеокадастру у Луганській області Гончаровим Ю.Є. винесено оскаржені приписи про усунення порушень земельного законодавства відносно громадянки ОСОБА_1 , що складені на підставі акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки від 19 серпня 2020 року, а саме:
- № 412-ДК/0201Пр/03/01/-20 від 21 жовтня 2020 року;
- № 412- ДК/203Пр/03/01/-20 від 21 жовтня 2020 року.
Зі змісту припису № 412-ДК/0201ПР/03/01/-20 вбачається, що позивачу приписано до 21.11.2020 усунути виявлене порушення на земельній ділянці державної форми власності площею 34,3523 га із загальною площею земельної ділянки - 67,1683 га (кадастровий номер 4425487000:09:001:0076), яка розташована за межами населених пунктів на території Тимонівської сільської ради Троїцького району Луганської області, шляхом приведення земельної ділянки у стан, придатний для використання за цільовим призначенням (угіддя - пасовища) (а.с. 69).
Приписом № 412-ДК/203/Пр/03/01/-20 позивача зобов'язано до 21.11.2020 усунути виявлене порушення шляхом здійснення агрохімічної паспортизації земельної ділянки державної форми власності загальною площею земельної ділянки - 67,1683 га (кадастровий номер 4425487000:09:001:0076), яка розташована за межами населених пунктів на території Тимонівської сільської ради Троїцького району Луганської області (а.с. 73).
Рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 09.02.2021 в адміністративній справі № 433/1534/20, яке набрало законної сили 11.05.2021, скасовано постанову державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного Управління Держгеокадастру у Луганській області Гончарова Ю.Є. № 412-ДК/0163По/08/01/-20 від 21.10.2020 про накладення адміністративного стягнення за ст. 53 КУпАП на позивача (а.с. 117-126).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Статтею 2 Земельного кодексу України (далі також - ЗК України) визначено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Контроль за використанням та охороною земель згідно зі ст. 187 Земельного кодексу України полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.
Статтею 188 Земельного кодексу України визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом (частина 2 статті 188 ЗК України).
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 (далі також - Положення про Держгеокадастр) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Підпунктом 25-1 п. 4 Положення про Держгеокадастр визначено, що Держгекадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використання та охороною земель усіх категорій і форм власності.
Пунктом 7 Положення про Держгеокадастр передбачено, що Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Абзацом 5 пункту 5-1 Положення про Держгеокадастр посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право:
- безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;
- давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;
- складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;
- у разі неможливості встановлення особи порушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення;
- отримувати в установленому законодавством порядку від центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності документи, матеріали та іншу інформацію, необхідну для виконання покладених на Держгеокадастр завдань;
- проводити лабораторний аналіз стану забруднення земель, у тому числі радіоактивного, в зонах безпосереднього впливу викидів і скидів підприємствами забруднюючих речовин, а також у разі виникнення аварій та надзвичайних ситуацій;
- звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився;
- викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для отримання від них усних або письмових пояснень з питань, пов'язаних з порушенням земельного законодавства;
- передавати до органів прокуратури, органів дізнання та досудового слідства акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки злочину;
- проводити у випадках, установлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства.
Згідно абзацу 10 частини 1 статті 1 Закону № 963 невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням - це невикористання земельної ділянки, крім реалізації науково обґрунтованих проектних рішень, або фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначенню, встановленому при передачі земельної ділянки у власність чи наданні в користування, в тому числі в оренду, а також недодержання режиму використання земельної ділянки або її частини в разі встановлення обмежень (обтяжень).
Державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі (частина 1 статті 5 Закону № 963).
Статтею 9 Закону № 963 встановлено: державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, серед іншого, шляхом проведення перевірок.
За правилами частини 1 статті 10 Закону № 963-IV до повноважень державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель віднесено, зокрема, надання обов'язкових для виконання вказівок (приписів) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом.
Поняття "господарська діяльність" визначене статтею 3 Господарського кодексу України (далі також - ГК України), відповідно до якої під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність) (ч. 2 статті 3 ГК України).
Діяльність негосподарюючих суб'єктів спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів (ч. 3 статті 3 ГК України)
Частиною 1 статті 2 Закону № 877 визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Частиною 10 статті 4 Закону № 877 передбачено, що посадові особи органу державного нагляду (контролю) з метою з'ясування обставин, які мають значення для повноти проведення заходу, здійснюють у межах повноважень, передбачених законом, огляд територій або приміщень, які використовуються для провадження господарської діяльності, а також будь-яких документів чи предметів, якщо це передбачено законом.
Статтями 8-92 Закону № 877 визначені повноваження, обов'язки та відповідальність посадових осіб органу державного нагляду (контролю).
Статтями 10-12 Закону № 877 передбачені права, обов'язки та відповідальність суб'єкта господарювання.
Процедура прийняття рішення про відбір зразків продукції, порядок та процедура відбору зразків продукції, проведення експертизи визначені статтями 13-18 Закону № 877.
Оскарження рішень органів державного нагляду (контролю) передбачені статтею 21 Закону № 877.
Як вбачається з матеріалів справи, відносно позивача був проведений захід державного контролю за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель шляхом проведення перевірки відповідної земельної ділянки, що відповідає положенням статті 9 Закону № 963.
Оскільки предметом перевірки були виключно земельна ділянка, Закон № 963 для спірних правовідносин є спеціальним.
Таким чином під час проведення перевірки посадовими особами відповідача не було допущено порушень норм Закону № 963 як спеціального, внаслідок чого посилання представника позивача на порушення норм законодавства при проведенні перевірки, зокрема, порушення положень ст.ст. 2, 4, 6, 7 Закону № 877, є безпідставними та нормативно не обґрунтованими.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 826/11708/17.
Щодо аргументів позивача, що відповідачем застосовані приписи не до належного суб'єкту, суд зазначає наступне.
З апеляційної скарги вбачається, що позивач посилається на те, що, оскільки відповідно до засновницького договору вона передала орендовану спірну земельну ділянку створеному нею фермерському господарству, яке фактично і користується нею для ведення господарської діяльності, то саме фермерське господарство і мало бути належним суб'єктом відповідальності за порушення вимог земельного законодавства щодо використання даної земельної ділянки.
В суді першої інстанції представник позивача надав пояснення, в яких зазначив, що договір суборенди між позивачем та Фермерським господарством «Атіс-Агро» не укладався, право користування за Фермерським господарством «Атіс-Агро» не зареєстровано, договір оренди землі №7, укладений між позивачем та відповідачем на спірну ділянку є чинним, право користування зареєстроване саме за позивачем на підставі вказаного договору. Ці обставини також підтверджені дослідженими в судовому засіданні копією договору № 7 від 15.03.2017 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, дата реєстрації 17.03.2017.
Вимоги ч. 1 ст. 31 Земельного кодексу України обумовлюють: землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.
За приписами ч. 5 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
За унормуванням вимог ст. 12 Закону України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 року № 973-IV1 землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.
Таким чином, до земель фермерського господарства не належать земельні ділянки, які перебувають в оренді у членів фермерського господарства. І фермерське господарство не має права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться в оренді членів фермерського господарства.
З урахуванням наведеного, єдиним землекористувачем спірної земельної ділянки відповідно є позивач як фізична особа, що підтверджено договором та інформацією з реєстру. Статут же і засновницький договір Фермерського господарства «Атіс-Агро» не відповідають вказаним вище вимогам законодавства в частині визначення спірної земельної ділянки як земель фермерського господарства, отже є нікчемними в цій частині.
Крім того, відповідно до вимог пункту 36 договору оренди землі №7 від 15.03.2017 позивач як орендар не має права передавати у заставу та вносити до статутного фонду право оренди землі.
Тому саме позивач як землекористувач на підставі договору оренди цієї земельної ділянки має нести відповідальність за зміну її цільового призначення відповідно до вимог чинного законодавства.
Отже, використовуючи вказану земельну ділянку за призначенням відповідно до вимог договору та чинного законодавства - для ведення фермерського господарства, позивач мала право надати вказану земельну ділянку в суборенду, а не передати право користування земельною ділянкою до статутного капіталу фермерського товариства.
Також згідно з пунктами 14-16 договору № 7 земельна ділянка передається в оренду для введення фермерського господарства за рахунок земель резервного фонду. Цільове призначення земельних ділянок землі сільськогосподарського призначення державної власності. Умови збереження стану об'єкта, крім іншого: - додержання державних стандартів, норм, правил та проектних рішень; - використання згідно з цільовим призначенням; - дотримання вимог земельного та природоохоронного законодавства України.
Таким чином позивач мала використовувати спірну земельну ділянку за п. 16 договору № 7, дотримуючись умов збереження стану об'єкта, в тому числі проектних рішень.
Частина 1 статті 20 Земельного кодексу України в редакції, яка була чинна станом на час укладення договору оренди з позивачем (час виникнення спірних правовідносин), передбачала, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
Як встановлено судом, відповідно до проектної документації, на підставі якої позивач набула право оренди землі для ведення фермерського господарства (зміна цільового призначення), після відведення згідно з проектом категорія земель не змінюється: за позивачем має обліковуватися земельна ділянка всього площею 67,1683 га; площа 59,3840 га - пасовища (сільськогосподарські землі); площа 3,3274 га - полезахисні смуги, площа 1,6143 га - інші лісові насадження (ліси та інші лісо вкриті площі); площа 1,4937 га - яри, площа 1,3489 га інші (відкриті землі без рослинного покрову) (а.с.162).
Відповідно до вимог пункту 26 договору №7 орендар зобов'язаний, в тому числі, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни рельєфу; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі. Сторони несуть відповідальність відповідно до вимог чинного законодавства та цього договору (п.35 договору №7).
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач здійснювала користування земельною ділянкою з порушенням зазначених вище вимог чинного законодавства, договору оренди земель та проектної документації, що призвело до зміни стану об'єкта договору - земельної ділянки кадастровий номер 4425487000:09:001:0076, що є підставою для відповідальності за вимогами пунктів 26, 35 договору оренди землі №7 від 15.07.2017, тому вимоги оскарженого припису № 412-ДК/0201ПР/03/01/-20 щодо усунення виявлених порушень шляхом приведення земельної ділянки у стан, придатний для використання за цільовим призначенням (угіддя - пасовища) є законними та обґрунтованими.
Суд не приймає до уваги висновки рішення Троїцького районного суду Луганської області від 09.02.2021 в адміністративній справі № 433/1534/20, яким, скасовано постанову № 412-ДК/0163По/08/01/-20 від 21.10.2020 про накладення адміністративного стягнення за ст.53 КУпАП на позивача, оскільки мотивувальна частина цього рішення свідчить, що судом загальної юрисдикції під час розгляду цієї справи не досліджувалися установчі документи Фермерського господарства «Атіс-Агро», договір оренди землі № 7 від 15.07.2017 та проектна документація з землеустрою за вказаною земельною ділянкою, отже суд не мав можливості в межах розгляду тієї справи встановити зазначені вище порушення вимог чинного законодавства, договору та проектних рішень до користування спірною земельною ділянкою.
Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.
За приписами ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
І відповідачем доведено, що у спірних правовідносинах він діяв правомірно.
Положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і, відповідно, для скасування оскарженого судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись ст.ст. 195, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 р. - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 р. ) у справі № 360/1938/21 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 23 вересня 2021 року.
Головуючий суддя Г.М. Міронова
А.А. Блохін
І.В. Сіваченко