22 вересня 2021 року справа №200/1518/21-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Сіваченка І.В., Геращенка І.В., розглянув у письмовому провадженні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 р. (повний текст рішення складено та підписано 12 липня 2021 у м. Слов'янськ) у справі № 200/1518/21-а (головуючий І інстанції суддя Волгіна Н.П.) за позовом ОСОБА_1 до Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_2 у лютому 2021 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати їй у повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 1 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;
- зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 1 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року у розмірі 85 993,62 грн. із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати у повному розмірі позивачу індексації грошового забезпечення за період з 1 березня 2018 року по 18 травня 2020 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 3 876,55 грн. відповідно до абз. 4 п. 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 1 березня 2018 року по 18 травня 2020 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 3 876,55 грн. відповідно до абз. 4 п. 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (а.с. 1- 4).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року у справі № 200/1518/21-а позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за грудень 2015 року без застосування в якості базового місяця - січня 2008 року.
Визнано протиправною бездіяльність Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, яка виразилась у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року із застосуванням в якості базового місяця - січня 2008 року.
Визнано протиправною бездіяльність Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, яка виразилась у не вирішенні питання відповідно до абзаців 3, 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, про наявність або відсутність підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з березня 2018 року по листопад 2018 року із застосуванням при цьому в якості базового місяця січня 2008 року.
Зобов'язано Донецький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (з врахування виплачених сум) індексацію грошового забезпечення за період з 1 грудня 2015 року по 30 листопада 2018 року із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року - із урахуванням приписі абз. 4 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, та із урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено (а.с. 80-87).
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанці та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що січень 2008 є місяцем підвищення посадових окладів, а тому відповідно до Порядку № 1078 січень 2008 є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Посилається на лист Міністерства соціальної політики від 29.12.2017.
Зазначає, що єдиним визначеним законодавством методом визначення чи належить позивачу індексація грошового забезпечення в березні 2018 є визначення суми, яка була б належна позивачу до виплати за виключенням суми збільшення грошового доходу.
Представник відповідача також подав апеляційну скаргу на рішення суду та просив його скасувати, постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на п. 10-2 Порядку № 1078, ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та зазначає, що на момент прийому на військову службу військовослужбовець отримує грошове забезпечення з урахуванням всіх вимог законодавчих актів. Таким чином, базовим місяцем доцільно вважати день прийому на службу.
Таким чином, вважає, що базовим місяцем для початку обчислення індексації є травень 2015 він же є місяцем в якому позивач почав проходити військову службу за призовом.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто у письмовому провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , є громадянкою України, РНОКПП НОМЕР_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 26 листопада 2015 року (а.с. 31-33).
З 19 травня 2015 року позивач проходила військову службу у Кальміусько-Нікольському об'єднаному районному військовому комісаріаті Донецької області.
Витягом з наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 18 травня 2020 року № 141 позивача звільнено наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 (по особовому складу) від 8 травня 2020 року № 19-РС з військової служби в запас відповідно до пп. «а» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», виключено зі списків особового складу Кальміусько-Нікольському об'єднаному районному військовому комісаріаті Донецької області та всіх видів забезпечення з 18 травня 2020 року (а.с. 29-30).
11 листопада 2020 року позивач звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою, в якій просила, крім іншого, нарахувати та виплатити їй індексацію грошового забезпечення за період з 1 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, провести перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення (враховуючи фіксовану суму індексації за березень 2018 року) за період з 1 березня 2018 року по 18 травня 2020 року та видати відповідні довідки (а.с. 15).
Листом від 12 грудня 2020 року за № 09/02/70 відповідач надав відповідь на вказану заяву, в якій зазначив, що з січня 2016 року по лютий 2018 року Державним бюджетом України не було закладено асигнувань на індексацію грошового забезпечення, механізм нарахування грошового забезпечення був відсутній, а тому індексація за вказаний період не нараховувалась та не виплачувалась. Індексація грошового забезпечення за період з 1 березня 2018 року по 18 травня 2020 року (у зв'язку зі збільшенням грошового забезпечення у березні 2018 року) нараховувалась і виплачувалась щомісяця відповідно до Порядку № 1078, тобто, із врахуванням того, що індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з квітня 2018 року по жовтень 2018 року (опубліковано в листопаді 2018 року) перевищив поріг індексації (103%) і становив 103,7% (або 1,037) у листопаді 2018 року (100,8% * 100% * 100,0% * 99,3% * 100,0% * 101,9% * 101,7%). Отже, тільки у грудні 2018 року у військовослужбовців настало право для проведення індексації грошового забезпечення по індексу 3,7% (103,7% - 100%), а тому фактично індексація грошового забезпечення нараховувалась та сплачувалась позивачу саме з грудня 2018 року по день її звільнення (а.с. 16).
Як вбачається із довідки від 10 березня 2021 № 09/02/81, індексація грошового забезпечення позивача здійснювалась таким чином: в грудні 2015 року індексація грошового забезпечення позивачу нарахована в розмірі 30,32 грн.; за період з січня 2016 року по листопад 2018 року індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась; за період з грудня 2018 року по травень 2020 року індексація грошового забезпечення позивачу нараховувалась: у грудні 2015 року 30,32 грн. у грудні 2018 року 71,08 грн. у січні 2019 року 71,08 грн. у лютому 2019 року 71,08 грн. у березні 2019 року 134,47 грн. у квітні 2019 року 134,47 гр. у травні 2019 року 134,47 грн. у червні 2019 року 134,47 грн. у липні 2019 року 206,72 грн. у серпні 2019 року 206,72 грн. у вересні 2019 року 206,72 грн. у жовтні 2019 року 206,72 грн. у листопаді 2019 року 206,72 грн. у грудні 2019 року 216,51 грн. у січні 2020 року 216,51 грн. у лютому 2020 року 216,51 грн. у березні 2020 року 216,51 грн. у квітні 2020 року 216,51 грн. у травні 125,71 грн. (а.с. 57).
Матеріали справи не містять відомостей щодо місяця, який при нарахуванні позивачу індексації за грудень 2015 року був взятий відповідачем в якості базового, але у відзиві на позов відповідач зазначає, що оновлений Порядок проведення індексації грошових доходів населення № 1078 був прийнятий у грудні 2015 року, отже, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації лише з січня 2016 року.
Отже, індексація грошового забезпечення позивача за грудень 2015 року нараховувалась відповідачем без врахування в якості базового місяця - січня 2008 року.
За період з грудня 2018 року по травень 2020 року індексація нараховувалась із врахуванням в якості базового місяця - березня 2018 року, із застосуванням індексу, на який було перевищено поріг індексації: у грудні 2018 року - лютому 2019 року - 3,7% (103,7% - 100%), у березні-червні 2019 року - 7,0%, у липні 2019 року - травні 2020 року - 10,3% (а.с. 56-57).
Будучи не згодною з не нарахуванням та не виплатою їй в належному (на переконання позивача) розмірі, ОСОБА_1 звернулась до суду із цим позовом.
При вирішенні справи суд виходить з наступного.
Відповідно до положень 1 статті 1-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Частиною першою статті другої Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
В силу абзацу 2 частини третьої статті 9 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”, грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 3 липня 1991 року № 1282-XII “Про індексацію грошових доходів населення” (далі - Закон № 1282-XII).
За визначенням статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Приписи частини першої статті 4 Закону № 1282-XII встановлюють, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Частинами першою, другою статті 5 Закону № 1282-XII передбачено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною другою вказаної статті занотовано, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Викладене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, сформованим у постанові від 16.04.2020 у справі № 822/3307/17.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1078).
Пунктом 1-1 Порядку № 1078 закріплено, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 року № 491-IV “Про внесення змін до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
За приписами пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Аналіз редакцій норми пункту 5 Порядку № 1078 дозволяє зробити висновок, що до 01.12.2015 будь-яке зростання доходів громадян, в тому числі військовослужбовців, мало наслідком зміну базового місяця для нарахування індексації.
Відтак, до 01.12.2015 базовий місяць для обрахунку індексації не був прив'язаний до події зростання тарифних окладів працівника.
Проте, редакція пункту 5 Порядку № 1078, яка діє з 01.12.2015, покладає обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення військовослужбовців) на підприємства, установи, організації у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації з урахуванням базового місяця, в якому відбулося підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання тарифних ставок (окладів).
Таким чином з 01.12.2015 зміна базового місяця для нарахування індексації залежить від підвищення тарифних ставок (окладів).
Згідно з пунктом 6 Порядку № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація допомоги по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, проводиться за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; 5) індексація стипендій особам, які навчаються, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються; 6) індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів; 7) індексація сум відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також сум, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.
Приписами пункту 10-1 Порядку № 1078, у редакції, чинній до 01.12.2015, визначалось, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.
Порядок № 1078 доповнено пунктом 10-2 згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 526 від 13.06.2012, яка діє в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015.
Пункт 10-2 Порядку № 1078 застосовується з 01.12.2015 та встановлює, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Відтак, з 01.12.2015 положення пункту 10-2 Порядку № 1078 застосовуються до новоприйнятих працівників.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що 01.12.2015 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а з моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація допомоги по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, проводиться за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; 5) індексація стипендій особам, які навчаються, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються; 6) індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів; 7) індексація сум відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також сум, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються (пункт 6 Порядку № 1078).
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу (далі - постанова № 1294), яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018, встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені, зокрема, Додатками № 1-7 до Постанови № 1294.
01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - постанова № 704), якою було затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що з 1 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року відповідач мав встановити базовий місяць для обчислення індексації грошового забезпечення позивача січень 2008 року.
Проаналізувавши наведені нормативно-правові приписи суд дійшов висновку, що відповідачем неправомірно була проведена індексація грошового забезпечення позивача у грудні 2015 року без застосування в якості базового місяця - січня 2008 року.
Посилання на зміст пункту 14 Порядку № 1078, згідно з яким єдиним органом, який має право надавати роз'яснення щодо порядку нарахування індексації грошових доходів населення, є Мінсоцполітики, а саме роз'яснення, надані у листі від 29.12.2017 № 122/0/66-17 стосовно визначення базового місяця для розрахунку індексації, не приймається судом до уваги, оскільки вказаний лист не є нормативно-правовим актом, носить інформаційний, роз'яснювальний та рекомендацій характер.
Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначив, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
На підставі системного аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.
Отже, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
Посилання відповідача на відсутність коштів для виплати індексації судом не береться до уваги, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
Суд також не погоджується з доводами апелянта - відповідача, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах наявних фінансових ресурсів бюджетів, як на підтвердження правомірності своєї бездіяльності щодо не виплати позивачу індексації грошового забезпечення, оскільки невиплата індексації є обмеженням його права на оплату праці та не може залежати від наявності або відсутності фінансових ресурсів бюджету.
В цій частині судом враховані правові висновки щодо застосування норм права, що викладені в постановах Верховного Суду, зокрема від 03 квітня 2019 року у справі № 638/9697/17, від 19 липня 2019 року в справі № 240/4911/18, від 07 серпня 2019 року в справі № 825/694/17, від 20 листопада 2019 у справі № 620/1892/19,від 05 лютого 2020 року в справі № 825/565/17, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Зокрема, Європейський Суд з прав людини у справі “Кечко проти України” з цього приводу зазначив, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Таким чином реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Суд звертає увагу також на правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у п. 23 справи “Сук проти України” від 10.03.2011 року, заява № 10972/05, де зазначено, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року у зв'язку із відсутністю механізму нарахування індексації та не закладення до бюджету коштів для виплати індексації в цей період - є неправомірним.
Щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації за період з 1 березня 2018 року по 30 листопада 2018 року, суд зазначає наступне.
З 1 березня 2018 року у зв'язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704), якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, - відбулась зміна грошового забезпечення військовослужбовців.
Пунктом 4 Постанови № 704 установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, Постановою № 704 визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а також змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців.
Відповідно до абз. 1 п. 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у п. 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Таким чином, враховуючи те, що підвищення посадового окладу позивача з березня 2018 року відбулося у зв'язку із прийняттям Постанови № 704, якою змінено (підвищено) розміри окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців саме березень 2018 року в контексті застосування у спірних правовідносинах норми абз. 1 п. 5 Порядку № 1078 є місяцем підвищення доходів позивача (базовим місяцем), а тому значення індексу споживчих цін у цьому місяці приймається за 1 або 100 відсотків.
Згідно із абз. 2 п. 5 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, з квітня 2018 року по жовтень 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103% (http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2006/ct/cn_rik/isc/isc_u/isc_m_u.htm).
Разом із цим питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано абзацами 3, 4, 6 п. 5 Порядку № 1078.
Відповідно до абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у п. 1-1 цього Порядку.
Аналізуючи вищевказані положення спеціального підзаконного нормативно-правового акта, суд дійшов висновку, що підвищення посадового окладу у певному місяці не тягне за собою безумовне припинення виплати індексації у подальших періодах.
В даному випадку, суб'єкту владних повноважень необхідно вираховувати розмір підвищення доходу і визначати різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідної особи.
Отже, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи та суму індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу і встановлювати, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці його підвищення.
Якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то індексація не нараховується; якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. При цьому, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у п. 1-1 Порядку № 1078.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку № 1078 обов'язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо на роботодавця.
Відтак, відповідач при вирішенні питання про індексацію грошових доходів позивача протиправно врахував лише норми абзаців 1, 2 п. 5 Порядку № 1078, згідно з якими у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення, не враховуючи при цьому приписи абзаців 3, 4, 6 п. 5 Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року), не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу.
Згідно ст. 245 КАС України суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Враховуючи, що відповідачем протиправно не здійснювалось нарахування та виплата позивачу індексація за грудень 2015 року - лютий 2018 року із застосуванням в якості базового місяця - січень 2008 року, а за період з березня по листопад 2018 року відповідачем не були враховані приписи абзаців 3, 4, 6 п. 5 Порядку № 1078 та не вирішено питання про наявність або відсутність підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення у зазначені місяці (із застосуванням при цьому в якості базового місяця січня 2008 року), беручи до уваги, що відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку № 1078 обов'язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо на роботодавця, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що належним та достатнім способом захисту порушеного права позивача в частині не отримання індексації грошового забезпечення (отримання в неналежному розмірі, зокрема, у грудні 2015 року) за період з 1 грудня 2015 року по 30 листопада 2018 року є визнання бездіяльності відповідача неправомірною в частині такого не нарахування та виплати та зобов'язання його нарахувати та виплатити позивачу індексацію за вказаний період з врахуванням вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку № 1078, а також з урахуванням правової оцінки його дій (бездіяльності), наданої судом у даному рішенні.
Щодо позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, суд першої інстанції правомірно зазначив, що вказані вимоги є передчасними, так як в межах цієї справи відсутній спір про невиконання відповідачем нормативно-правових приписів щодо відрахування 1,5% військового збору та проведення компенсації сум податку з доходів позивача при нарахуванні та виплаті індексації у визначеному судом порядку.
При вирішенні питання щодо правильності проведення відповідачем індексації грошового забезпечення позивача за період з 1 грудня 2018 року по 18 травня 2020 року, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом під час розгляду справи у період з грудня 2018 року по травень 2020 року позивачу нараховувалась індексація грошового забезпечення в розмірі: у грудні 2018 року - лютому 2019 року - 71,08 грн.; у березні - червні 2019 року - 134,47 грн.; у липні - листопаді 2019 року - 206,72 грн.; у грудні 2019 року - квітні 2020 року - 216,51 грн.; у травні 2020 року - 125,71 грн.
За поясненням відповідача за вказаний період індексація нараховувалась із врахуванням в якості базового місяця - березня 2018 року, та із застосуванням індексу, на який було перевищено поріг індексації: у грудні 2018 року - лютому 2019 року - 3,7%, у березні-червні 2019 року - 7,0%, у липні 2019 року - травні 2020 року - 10,3% (а.с. 56-57).
Як вже зазначалось судом, визначення розміру індексації грошового забезпечення, який підлягає виплаті на користь позивача належить до компетенції роботодавця і суд не має повноважень здійснювати її розрахунок до моменту його проведення відповідачем.
Разом із цим у випадку здійснення такого розрахунку суд наділений повноваженнями перевірити його правильність у контексті застосування нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини.
Як вказано раніше, згідно ст. 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Відповідно до п. 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Обчислення індексу споживчих цін для визначення порогу індексації і величини приросту індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком шляхом множення місячних індексів споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли за результатами такого обчислення величина індексу споживчих цін перевищить поріг індексації, який встановлено в розмірі 103 відсотка.
Після перевищення такого порогу індексації для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається знову, з місяця наступного за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив цей поріг індексації.
При цьому величина приросту індексу споживчих цін для проведення кінцевої індексації (коефіцієнт індексації), розрахована між цими проміжками, розраховується як добуток сум проміжних індексів споживчих цін перевищення порогу індексації помножений на коефіцієнт 100.
Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2006/ct/cn_rik/isc/isc_u/isc_m_u.htm), індекс споживчих цін перевищив встановлений поріг у 103% у жовтні 2018 року (1,008 х 1,000 х 1,000 х 0,993 х 1,000 х 1,019 х 1,017 * 100 = 103,7).
Оскільки індекс інфляції за жовтень 2018 року опубліковано в листопаді, то вперше грошове забезпечення позивача виходячи із базового місяця березень 2018 року повинно індексуватися у грудні 2018 року.
Відповідно до Порядку № 1078 індексації підлягає заробітна плата у межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина заробітної плати, яка перевищує прожитковий мінімум, індексації не підлягає), розмір якого щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України.
Розмір індексації розраховується за формулою:
І = Д x Кі / 100, де
І - сума індексації;
Д - індексований дохід (в межах прожиткового мінімуму);
Кі - коефіцієнт індексації (величина приросту індексу споживчих цін).
Величина приросту індексу споживчих цін у грудні 2018 року склала 3,7% (у жовтні 2018 року індекс споживчих цін перевищив установлений поріг індексації 103,0% і склав 103,7%, при цьому величина приросту індексу споживчих цін для проведення індексації у квітні (наступний місяць після базового) 2018 року - жовтні 2018 року складатиме 3,7% (103,7 - 100).
Згідно абз. 2 п. 5 Порядку № 1078 з листопада 2018 року обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком для визначення наступного перевищення порогу індексації для проведення подальшої індексації заробітної плати починається знову.
З 1 грудня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб було затверджено у розмірі 1 921,00 грн.
Отже, індексація позивача за грудень 2018 року склала: 1 921,00 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб у грудні 2018 року) х 3,7% (коефіцієнт індексації у грудні 2018 року) / 100 = 71,08 грн.
В такому ж самому порядку розраховується індексація за січень 2019 року - травень 2020 року:
- січень 2019 року: 1 921,00 грн. х 3,7% / 100 = 71,08 грн.;
- лютий 2019 року: 1 921,00 грн. х 3,7% / 100 = 71,08 грн.;
- березень 2019 року: 1 921,00 грн. х 7% / 100 = 134,47 грн.;
- квітень 2019 року: 1 921,00 грн. х 7% / 100 = 134,47 грн.;
- травень 2019 року: 1 921,00 грн. х 7% / 100 = 134,47 грн.;
- червень 2019 року: 1 921,00 грн. х 7% / 100 = 134,47 грн.;
- липень 2019 року: 2 007,00 грн. х 10,3% / 100 = 206,72 грн.;
- серпень 2019 року: 2 007,00 грн. х 10,3% / 100 = 206,72 грн.;
- вересень 2019 року: 2 007,00 грн. х 10,3% / 100 = 206,72 грн.;
- жовтень 2019 року: 2 007,00 грн. х 10,3% / 100 = 206,72 грн.;
- листопад 2019 року: 2 007,00 грн. х 10,3% / 100 = 206,72 грн.;
- грудень 2019 року: 2 102,00 грн. х 10,3% / 100 = 216,51 грн.;
- січень 2020 року: 2 102,00 грн. х 10,3% / 100 = 216,51 грн.;
- лютий 2020 року: 2 102,00 грн. х 10,3% / 100 = 216,51 грн.;
- березень 2020 року: 2 102,00 грн. х 10,3% / 100 = 216,51 грн.;
- квітень 2020 року: 2 102,00 грн. х 10,3% / 100 = 216,51 грн.;
- травень 2020 року: 2 102,00 грн. х 10,3% / 100 = 216,51 грн. (з врахуванням 18 днів роботи позивача - 125,71 грн.).
Отже, розрахунок індексації грошового забезпечення позивача у період з грудня 2018 року по травень 2020 року відповідачем проведений відповідно до приписів Порядку № 1078.
Суд відхиляє доводи позивача про те, що щомісячна індексація у цей період має складати фіксований розмір у сумі 3 876,55 грн., враховуючи наступне.
Обґрунтовуючи свої розрахунки позивач зазначає, що згідно роз'яснень Мінсоцполітики від 29 грудня 2017 року № 122/0/66-17 індексація мала дорівнювати фіксованому розміру - 4 258,75 грн., а отже, враховуючи, що у березні 2018 року грошовий дохід позивача збільшився на суму 382,20 грн., то фіксована сума індексації у подальших місяцях (до наступного підвищення окладу, при якому сума збільшення заробітної плати перевищить фіксовану суму індексації) має становити 3 876,55 грн. (4 258,75 грн. - 382,20 грн.).
Посилається при цьому також і на постанову Верховного Суду від 23 квітня 2020 року № 816/1728/16 та постанову Верховного Суду від 10 вересня 2020 року № 200/9297/19-а.
Суд зазначає, що постанова Верховного Суду від 10 вересня 2020 року № 200/9297/19-а прийнята за наслідком розгляду касаційної скарги на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 5 травня 2020 року про роз'яснення судового рішення, а не на судове рішення по суті позовних вимог, а тому не приймається судом.
Постанова Верховного Суду від 23 квітня 2020 року № 816/1728/16 прийнята за наслідком розгляду касаційної скарги на рішення суду про скасування постанови про накладення на фізичну особо-підприємця штрафу.
В межах касаційного розгляду справи № 816/1728/16 Верховний Суд дійшов висновку (який цитує позивач у позові), що «…фіксована сума індексації виплачується до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення заробітної плати перевищить фіксовану суму індексації».
Суд зазначає, що наведений висновок взятий позивачем без врахування контексту судового рішення. Так, у вказаній постанові зазначено, що згідно із ст. 8 Закону України від 25 грудня 2015 року № 928-VIII "Про Державний бюджет України на 2016 рік" станом на1 січня 2016 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 1 378,00 грн, а з 1 травня 2016 року - у розмірі 1 450,00 грн. Оскільки на момент проведення перевірки (позивача) підвищення заробітних плат не було, тому позивач зобов'язаний був виплачувати фіксовану суму індексації особі (своєму працівникові продавцю) за лютий, березень та квітень 2016 року у зазначеному фіксованому розмірі.
Отже, при розгляді вказаної справи судом було встановлено, що розмір індексації у лютому, березні та квітні 2016 року був фіксованою величиною; при цьому у вказані періоди не змінювався прожитковий мінімум (мінімальна заробітна плата), не змінювався коефіцієнт індексації та не змінювалась заробітна плата працівника позивача, якому останній сплачував заробітну плату.
По-друге, на переконання суду, термін «фіксована сума індексації», застосований Верховним Судом у постанові від 23 квітня 2020 року, «фіксує» цю суму лише за наявності інших «фіксованих» чинників - прожиткового мінімуму доходів громадян (мінімальної заробітної плати), коефіцієнту індексації (величини приросту індексу споживчих цін) та заробітної плати працівника (окладу). Тобто, лише у випадку, якщо всі ці чинники є постійними («фіксованими»), сума індексації також має бути «фіксованою».
Але при зміні зазначених чинників величина розміру індексації буде змінюватись.
У протилежному випадку, якщо при зміні зазначених чинників величина індексації буде «зафіксованою» на попередньому рівні (розмірі), не будуть дотримані приписи Порядку № 1078, яким чітко визначений порядок розрахунку індексації грошових доходів населення, в тому числі і у випадку, коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення заробітної плати не перевищує суму індексації (п. 5).
Щодо посилання позивача на роз'яснення Мінсоцполітики від 29 грудня 2017 року № 122/0/66-17, суд зазначає, що у даному листі зазначені міркування та висновки посадових осіб Мінсоцполітики («на нашу думку») з приводу розміру індексації грошових доходів військовослужбовців у г р у д н і 2017 року (місяць надання відповіді на запит) за умови останнього збільшення окладів у січні 2008 року (вказано, що розмір індексації складає 4 258,75 грн.) та за умови збільшення окладів у лютому 2009 року (розмір індексації складає 3 087,02 грн.). При цьому у даному листі-роз'ясненні Мінсоцполітики наводить формулу розрахунку зазначених розмірів індексації (прожитковий мінімум для працездатних осіб (1 762,00 грн.) х коефіцієнт індексації (241,7 та 175,2 відповідно) / 100), що цілком відповідає приписам Порядку № 1078.
Отже, висновок позивача про те, що у період з грудня 2018 року по травень (з врахуванням 18 днів) 2020 року розмір індексації має бути у фіксованому розмірі 3 876,55 грн. - є помилковим.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що пред'явлений позов підлягає частковому задоволенню з урахуванням висновків суду в дані справі.
Частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
І відповідачем не доведено, що у спірних відносинах він діяв правомірно.
З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування рішення суду не вбачається.
Керуючись ст. ст. 195, 205, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 р. - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 р. у справі № 200/1518/21-а - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 22 вересня 2021 року.
Колегія суддів: Г.М. Міронова
І.В. Геращенко
І.В. Сіваченко