Справа № 357/6933/20 Головуючий у І інстанції Бондаренко О.В.
Провадження №22-ц/824/12259/2021 Головуючий у II інстанції Голуб С.А.
23 вересня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
судді-доповідача Голуб С.А.,
суддів: Ігнатченко Н.В., Таргоній Д.О.,
розглянувши у в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,
У липні 2020 року позивач звернулась до суду з вище вказаним позовом, посилаючись на те, що 08 серпня 2013 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі № 357/8844/13-ц було стягнуто аліменти з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 19 червня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати(при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.
В зв'язку з вищевикладеним та несплатою відповідачем аліментів у визначеному судом розмірі, а також враховуючи вимоги ст. 196 СК України, починаючи з 19 червня 2013 року загальна сума пені за несплату аліментів становить 900 681,02 грн., але враховуючи положення ч. 1 ст. 196 СК України (у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості), стягненню підлягає 112 212,29 грн.
На підставі викладеного в позові, просила суд першої інстанції стягнути з відповідача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 19 червня 2013 року по 30 червня 2020 року в розмірі 112 212, 29 грн.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 травня 2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 19 червня 2013 року по 30 червня 2020 року у розмірі 60785,59 грн.
В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що з моменту відкриття 19 серпня 2013 року виконавчого провадження своєчасно сплачував аліменти у визначеному судом розмірі, про що свідчить відсутність боргу за період з 19 серпня 2013 року по 29 серпня 2016 року (дата завершення виконавчого провадження), жодні заходи впливу з метою забезпечення виконання рішення суду в примусовому порядку не здійснювались. Тривалий час сторони намагались відновити стосунки та зберегти сім'ю, однак відповідач продовжував сплачувати аліменти на дитину.
На підтвердження сплати аліментів в добровільному порядку надав суду копії квитанцій, однак зазначав про те, що більша частина з них втрачена. З метою доведення своїх вимог, відповідач просив суд витребувати у банку відомості про рух коштів, однак судом першої інстанції було безпідставно відмовлено в задоволенні такого клопотання, що призвело до неповного з'ясування всіх обставин справи.
Не погоджується скаржник також і з висновком суду першої інстанції про наявність вини в його діях, що призвели до виникнення заборгованості по сплаті аліментів, оскільки він сплачував та продовжує сплачувати аліменти на дитину, вважаючи при цьому що виконавче провадження завершено, а про наявність дублікату виконавчого листа йому відомо не було, як і не було відомо про наявність нового виконавчого провадження, що не може ставитися у вину відповідачу.
На підставі викладеного в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В порядку визначеному ст. 360 ЦПК України, на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив від ОСОБА_2 , в якому зазначено, що оскаржуване рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому не може бути скасовано з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі.
Окрім того, в поданому відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що судом першої інстанції були враховані заперечення відповідача та зменшено розмір пені, що підлягає стягненню з урахуванням сплачених відповідачем сум в якості аліментів на дитину.
Відповідач ухилявся від сплати аліментів, та сплачував такі кошти періодично, що не заперечувалось позивачем, так як дійсно на її рахунки в банку надходили грошові кошти від відповідача. Щодо сплати аліментів в готівковій формі, то такі твердження відповідача не можуть бути враховані судом, оскільки жодними належними та допустимими доказами не підтверджуються. Зазначені дії відповідача свідчать про ухилення від виконання обов'язку утримувати дитину.
Також, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що у нього була відсутня заборгованість по сплаті аліментів, в той час як її наявність підтверджується матеріалами виконавчого провадження.
На підставі викладеного у відзиві просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Згідно зі ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року було призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін у справі.
Вивчивши матеріали справи, доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Судом першої встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 21 жовтня 2013 року, що підтверджується копією паспорта (а.с. 7, 8). Від шлюбу сторони мають малолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 11).
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 серпня 2013 року у справі №357/8844/13-ц було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 19 червня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 кошти на її особисте утримання, в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, починаючи з 19 червня 2013 року і до досягнення дитиною трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На виконання вищевказаного рішення 19 серпня 2013 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області було видано виконавчий лист, який перебував на примусовому виконанні у Білоцерківському районному відділі ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
З відповіді Білоцерківським районним відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) від 14 травня 2021 року (т. 1 а.с. 222), вбачається, що на виконанні у даному відділі перебував виконавчий лист №2/357/2909/13 від 19 серпня 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 19 червня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття, 29 серпня 2016 року виконавче провадження було завершено, згідно п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» та направлено за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.
З матеріалів виконавчого провадження №60974876 вбачається, що 24 грудня 2019 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області було видано дублікат виконавчого листа №357/8844/13-ц, провадження № 6/357/285/19, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 19 червня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття, який ОСОБА_2 пред'явила до примусового виконання 14 січня 2020 року та 15 січня 2020 року державним виконавцем Білоцерківського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було відкрито виконавче провадження № 60974876.
Державним виконавцем Білоцерківського районного відділу ДВС Шульгою М.Ю. було винесено постанови: 1) про арешт майна боржника від 13 травня 2020 року; 2) про розшук майна боржника від 10 липня 2020 року; 3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі) від 10 липня 2020 року; 4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 10 липня 2020 року; 5) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання від 10 липня 2020 року; 6) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та холощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, спорядженими гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії від 10 липня 2020 року; 7) про арешт коштів боржника від 10 липня 2020 року.
Відповідно до довідки-розрахунку №119 від 13 липня 2020 року, що видана Білоцерківським районним відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с. 12-15), що по виконавчому листу №357/8844/13-ц, провадження № 6/357/285/19, що виданий 24 грудня 2019 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, за період з 19 червня 2013 року по 30 червня 2020 року наявна заборгованість по виплаті аліментів в розмірі 112 212,29 грн.
Згідно з довідки-розрахунку №193 від 02 грудня 2020 року, яка видана Білоцерківським районним відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) (а.с.129-132), по виконавчому листу №357/8844/13-ц, провадження № 6/357/285/19, що виданий 24 грудня 2019 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, за період з 19 червня 2013 року по 30 листопада 2020 року наявна заборгованість по виплаті аліментів в розмірі 119 706,30 грн.
З матеріалів виконавчого провадження №60974876 (а.с. 164-200), вбачається, що державний виконавець Білоцерківського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Шульга М.Ю. вживає заходи щодо примусового виконання рішення про стягнення аліментів, ефективно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Разом з тим, відповідач з моменту відкриття виконавчого провадження (з 15 січня 2020 року) на виклики державного виконавця не з'являється, лише 23 жовтня 2020 року здійснив оплату аліментів на користь ОСОБА_2 на суму 5733,00 грн. (платіжне доручення №6378), 08 січня 2021 року подав декларацію про майно і доходи боржника, на виконання вимог постанови про відкриття виконавчого провадження від 15 січня 2020 року та заяву про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та ознайомлення про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів згідно ст. 164 КК України та 28 січня 2021 року здійснив оплату боргу по аліментам на користь ОСОБА_2 на суму 13000,00 грн. (платіжне доручення №1025).
Також, в матеріалах виконавчого провадження міститься довідка-розрахунок №125 від 01 лютого 2021 року (а.с.198-199), з якої вбачається, що по виконавчому листу (дублікат) №357/8844/13-ц, 6/357/285/19, що виданий 24 грудня 2019 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, за період з 19 червня 2013 року і вже по 30 січян 2021 року наявна заборгованість по виплаті аліментів в розмірі 114046,61 грн., з урахуванням сплати в жовтні 2020 року та січня 2021 року.
Відповідач на підтвердження сплати аліментів надав до суду копії квитанцій від 18 грудня 2019 року на суму 6000,00 грн., від 07 квітня 2020 року на суму 2010,05 грн., 28 грудня 2018 року на суму 4522,61 грн., від 18 червня 2018 року на суму 1314,00 грн., від 08 березня 2018 року на суму 1000,00 грн., від 08 травня 2018 року на суму 1005,03 грн., від 14 липня 2019 року на суму 12361,81 грн., від 05 березня 2020 року на суму 6030,15 грн., від 11 квітня 2018 року на суму 1000,00 грн., від 11 жовтня 2017 року на суму 703,52 грн., від 02 серпня 2017 року на суму 700,00 грн., від 01 грудня 2014 року на суму 995,00 грн., від 01 грудня 2014 року на суму 995,00 грн., 15 вересня 2014 року на суму 1194,00 грн., 10 лютого 2015 року на суму 995,00 грн., від 07 квітня 2015 року на суму 2000,00 грн., від 19 серпня 2018 року на суму 1507,54 грн., від 11 липня 2018 року на суму 6000,00 грн., від 05 липня 2018 року на суму 1470,00 грн. (а.с. 47-53, 62, 63, 67,68, 70), всього на суму 51803,71 грн..
Вказані квитанції підтверджують сплату коштів на загальну суму 51803,71 грн., оскільки таку оплату не заперечує позивач, вони здійснені шляхом перерахування на картки позивача ОСОБА_2 , відкриті в АТ КБ «Приватбанк», що підтверджується матеріалами справи (а.с. 91).
Задовольняючи позовні вимоги частково суд виходив з того, що відповідач мав можливість сплачувати аліменти відповідно до рішення суду щомісячно у визначеному розмірі, однак, допустив все ж таки заборгованість, тому позивач має право на отримання від відповідача неустойки (пені) відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У разі застосування до особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Нормами чинного законодавства передбачено, що відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов'язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 334/7702/16.
Таким чином, наявність судового рішення про стягнення з відповідача аліментів на дитину вже свідчить про наявність у останнього відповідного зобов'язання, яке передбачено нормами сімейного законодавства та спрямовано на забезпечення належного утримання та розвитку дитини.
Доводи апелянта про те, що він належним чином виконував зобов'язання щодо сплати аліментів, а їх заборгованість виникла не з його вини спростовується матеріалами справи та наявним виконавчим провадження, з матеріалів якого вбачається, що відповідач не вживає заходів щодо своєчасної сплати аліментів, сплачує їх періодичними платежами, а тому вказане не може свідчити по належне виконання зобов'язань щодо сплати аліментів та не дає підстави вважати, що в діях відповідача відсутня вина.
Окрім того, вирішуючи питання про наявність правових підстав для нарахування пені, слід також враховувати, що у стягувача аліментів таке право виникає у випадку наявності заборгованості по сплаті аліментів. Матеріалами справи та матеріалами виконавчого провадження підтверджується наявність у ОСОБА_1 заборгованості по сплаті аліментів, розрахунок такої заборгованості було проведено державним виконавцем в порядку примусового виконання рішення суду. ОСОБА_1 стверджуючи, що він своєчасно виконував рішення суду про стягнення аліментів не скористався своїм прав на оскарження складеного державним виконавцем розрахунку заборгованості у порядку встановленому чинним законодавством, не оскаржував дії державного виконавця щодо безпідставного не зарахування сплачених коштів в рахунок аліментів, а тому суд апеляційної інстанції не може ставити під сумнів те, що заборгованість виникла за відсутності вини ОСОБА_1 .
З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції вірно встановив всі обставини справи, надав належну правову оцінку наданим сторонами доказам, а тому дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача пені за невиконання ним зобов'язання щодо сплати аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом апеляційної інстанції переглядається рішення суду лише в частині задоволених позовних вимог, розмір заборгованості по аліментах позивачем не оскаржувався, а відповідно судом апеляційної інстанції в цій частині не переглядається.
Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для скасування оскаржуваного рішення, яке ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі, таким чином апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 375 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків встановлених ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач
Судді: