Справа № 33/824/3347/2021 Суддя І інстанції - Первушина О.С.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Суддя суду апел. інст.- Кепкал Л.І.
17 вересня 2021 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кепкал Л.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Кузьміна Є.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 09 червня 2021 року, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 09 червня 2021 року, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, поряд з цим стягнуто судовий збір в розмірі 454,00 грн.
Постановою суду встановлено, що ОСОБА_1 15.03.2021 о 02:18 год., поблизу будинку №118 по проспекту Голосіївському в м. Києві, керував транспортним засобом «Mercedes-Benz CLS 650», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, від проходження огляду на стан сп'яніння відповідно до встановленого порядку відмовився у присутності двох свідків - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, адвокат Кузьмін Є.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 09 червня 2021, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Апелянт вважає постанову суду першої інстанції незаконною, оскільки судом першої інстанції допущено суттєві порушення закону, що потягло за собою винесення незаконного рішення без ретельного з'ясування всіх обставин справи. Так, на думку апелянта, працівниками поліції при оформленні матеріалів про адміністративне правопорушення, не дотримано вимоги Інструкції, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуванням під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 №1103, відповідно до яких, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.
Тобто, як зазначає апелянт, порядок вчинення дій співробітниками поліції досить чітко унормовано: спочатку пропозиція пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу, потім у випадку відмови - направлення водія до медичного закладу для проведення огляду. І лише після відмови пройти огляд у медичному закладі - складання протоколу про адміністративне правопорушення. Отже, на думку апелянта, лише відмова водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки, без його направлення до закладу охорони здоров'я для проведення огляду на стан сп'яніння не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.
Однак, як вказує апелянт, у протоколі не зазначено, що ОСОБА_1 у зв'язку з відмовою пройти тестування на стан сп'яніння на місці зупинки, видавалося направлення до закладу охорони здоров'я для проведення медичного огляду на стан сп'яніння і останній відмовився від проходження медичного огляду на стан сп'яніння. При цьому, апелянт зауважує, що до матеріалів справи про адміністративне правопорушення не долучено направлення до закладу охорони здоров'я.
Крім того, апелянт посилається на відеозапис, з якого вбачається, що ОСОБА_1 пропонувалося пройти огляд лише на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер і після відмови не пропонувалося проїхати до найближчого закладу охорони здоров'я.
Тому апелянт вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, так як його вину поліцейським не доведено належним чином, а обґрунтовано на припущеннях, що є неприйнятним та суперечить, як нормам національного законодавства, так і міжнародного.
Заслухавши доповідь судді, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , пояснення захисника Кузьміна Є.О., який підтримав апеляційну скаргу, та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи в повному обсязі, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.
Розглядаючи справи про адміністративне правопорушення, суддя, як це визначено у ст. 245 КУпАП, повинен всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати всі обставини справи на основі належно досліджених та оцінених в судовому засіданні доказів та вирішити справу в точній відповідності з законом.
Водночас, згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
В силу ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку відповідним органом встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, з огляду на положення ст. 251, 252 КУпАП суддя в постанові повинен навести докази наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, винності особи у його вчиненні, а також дати належну оцінку цим доказам у їх сукупності.
Проте, вищевказані вимоги закону суддею місцевого суду дотримані не були і висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, наведених у постанові, не підтверджується доказами.
Так, положеннями ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція) та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103 (далі - Порядок).
За положеннями ст. 266 КУпАП, в редакції, що діяла станом на 15.03.2021, особи, які керують транспортними засобами, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння, підлягають огляду на стан алкогольного сп'яніння, який проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів у присутності двох свідків, а у разі незгоди водія на проведення такого або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я, які мають право на проведення такого огляду, не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.
Крім того, порядок проведення огляду передбачений і в п. 7 розділу 1 Інструкції , в якому визначено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення, відповідно до ст. 266 КУпАП.
А окрім того, відповідно до п. 6 Порядку вказано, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я; водночас, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Частиною 5 ст. 266 КУпАП передбачено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 встановлено, що суддя місцевого суду при розгляді справи дотримання поліцейським зазначених вимог закону та підзаконних нормативних актів під час складання протоколу про адміністративне правопорушення не перевірив, а його висновки в постанові про доведеність вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не відповідають фактичним обставинам провадження.
Як убачається з матеріалів справи, приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР України, суддя місцевого суду формально послався в постанові на протокол про адміністративне правопорушення, пояснення свідків, рапорт інспектора патрульної поліції від 15.03.2021 та відеозапис з нагрудної камери інспектора патрульної поліції, проте належної оцінки усім доказам не надав і залишив поза увагою питання щодо дотримання поліцейським при складанні протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 вимог ст. 266 КУпАП, не дивлячись на те, що згідно з положеннями ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №193364 від 15.03.2021 (а.с. 1) ОСОБА_1 15.03.2021 о 02 год. 18 хв., по проспекту Голосіївському в м. Києві, керував транспортним засобом «Mercedes-Benz CLS 650», державний номерний знак - НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння а саме - запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, однак від проходження огляду на стан сп'яніння відповідно до встановленого порядку відмовився у присутності двох свідків - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Але, в протоколі відсутні дані про те, які саме види огляду на стан алкогольного сп'яніння пропонувалися водію (на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу чи в закладі охорони здоров'я, або після відмови від огляду на місці зупинки транспортного засобу в закладі охорони здоров'я), отже доводи апелянта про те, що за своїм змістом протокол не в повному обсязі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП і суддя місцевого суду в даному випадку повинен був більш ретельно перевірити фактичні обставини правопорушення, заслуговують на увагу.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що 15.03.2021 о 02 год. 18 хв., по проспекту Голосіївському в м. Києві, керував транспортним засобом «Mercedes-Benz CLS 650», державний номерний знак - НОМЕР_2 та був зупинений працівниками поліції, за нібито порушення ПДР, однак які саме ПДР він порушив, працівники поліції не повідомили. При цьому, останні називали йому адреси по яких він нібито рухався на зазначеному автомобілі, однак ОСОБА_1 стверджував, як під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, так і під час судового розгляду в суді апеляційній інстанції, що за адресами, які називали йому працівники поліції, він не перебував. В подальшому працівники поліції його запідозрили в керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, та йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, але без уточнення яким способом. ОСОБА_1 пояснив, що оскільки знаходився на місці зупинки транспортного засобу, сприйняв пропозицію поліцейського як пропозицію пройти огляд на місці зупинки за допомогою приладу Драгер, та відмовився, бо знав, що ці прилади показують результати зі значними похибками. Іншої ж пропозиції від працівників поліції, як то проходження огляду у медичному закладі йому взагалі не надходило.
Вказані пояснення ОСОБА_1 , повністю підтверджуються долученим до матеріалів справи про адміністративне правопорушення відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, який являється об'єктивним доказом у справі. Так, з переглянутого в суді апеляційної інстанції відеозапису подій вбачається, що працівник поліції пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння без конкретизації чи на місці зупинки транспортного засобу чи у медичному закладі. Окрім того, дане відео підтверджує, що ОСОБА_1 працівники поліції дійсно не пропонували проходження огляду на стан сп'яніння у найближчому медичному закладі, і від цього він не відмовлявся.
Дані відеозапису повністю підтверджуються письмовими показаннями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з яких вбачається, що в їх присутності ОСОБА_1 відмовився від проходження виключно тесту на стан алкогольного сп'яніння.
Таким чином, під час апеляційного розгляду встановлено, що працівниками поліції не дотримані вимоги закону при складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З огляду на обставини, встановлені під час апеляційного розгляду, з урахуванням положень, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.09.2016 у справі «Карелін проти Росії», відповідно до якого збір судом доказів на підтвердження винуватості особи за відсутністю сторони обвинувачення у справах про адміністративне правопорушення, свідчить про порушення права особи на неупереджений судовий розгляд, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду, апеляційний суд доходить висновку, що наявною сукупністю доказів у справі не доведена наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому апеляційна скарга адвоката Кузьміна Є.О., подана в інтересах ОСОБА_1 підлягає до задоволення, а постанова суду - скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Апеляційну скаргу адвоката Кузьміна Є.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 09 червня 2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік - скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, а саме у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Л.І. Кепкал