03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 757/23464/21 Головуючий у суді першої інстанції - Хайнацький Є.С.
Номер провадження № 22-ц/824/12737/2021 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.
22 вересня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Яворського М.А.,
суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
за участю секретаря - Владімірової О.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 11 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чмирука Олександра Валерійовича, про скасування рішення державного реєстратора та витребування майна, -
У квітні 2021 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , та просив: скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чмирука О.В., індексний номер 57601837 від 13 квітня 2021 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 ; витребувати вказану квартиру у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 ; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
Позовні вимоги ОСОБА_3 обґрунтовував тим, що 26 лютого 2019 року між ним та ОСОБА_1 укладено договір позики грошей, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаренко О.С., за реєстровим №175. Відповідно до умов вказаного договору він позичив в борг у ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 3 086 100 грн, які зобов'язувався повернути до 26 серпня 2020 року. На забезпечення виконання вказаного зобов'язання сторони уклали договір іпотеки від 26 лютого 2019 року, який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаренко О.С., за реєстровим №176. Відповідно до умов вказаного договору він передав ОСОБА_1 в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 , яка належала позивачеві на праві власності.
Позивачем вказано, що не зважаючи на введений в країні карантин він намагався повертати грошові кошти й ним було повернуто ОСОБА_1 22 900 доларів США, що еквівалентно 642 574 грн за курсом НБУ.
В позовній заяві вказано, що 15 квітня 2021 року ОСОБА_3 випадково дізнався, що зазначене іпотечне майно - квартира АДРЕСА_1 була переоформлена 13 квітня 2021 року на відповідача шляхом прийняття державним реєстратором - приватним нотаріусом Чмироком О.В. рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер №57601837 від 13 квітня 2021 року.
Позивач наголошує, що було порушено порядок реєстрації спірної квартири за відповідачем, а надані відповідачем документи нотаріусу не підтверджують безспірність заборгованості та не доводять факт повідомлення його про наявність письмової вимоги стягувача про сплату заборгованості.
Одночасно з позовною заявою ОСОБА_3 було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони проводити будь-які реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заяви ОСОБА_3 зазначав, що невжиття заходів забезпечення позову, виходячи із предмету позову, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки існує ризик продажу майна, яке є предметом позову, на користь третіх осіб.
Так, зокрема, позивач дізнався про намір ОСОБА_1 продати спірну квартиру шляхом розміщення оголошення на сайті dom.ria.com. З оголошення вбачається, що продається квартира за тою ж адресою, з такими ж характеристиками (площа 118,6 кв.м., трикімнатна).
У зв'язку із наміром відповідача відчужити спірне майно та враховуючи значний розмір вартості вказаного нерухомого майна ОСОБА_3 просив суд забезпечити поданий ним позов шляхом накладення арешту та заборони проводити будь-які реєстраційні дії із вказаним нерухомим майном до вирішення вказаної справи по суті спору.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 11 травня 2021 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , шляхом заборони розпорядження. В іншій частині заяви - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, відповідно до якої посилається на неповне з'ясування судом обставин справи та недоведеність заявником обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права.
Апелянт вказує, що до позовної заяви ОСОБА_3 додано Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру іпотек №253830435 від 22 квітня 2021 року, згідно якої вбачається, що на спірну квартиру накладено обтяження від 26 лютого 2019 року на підставі договору іпотеки від того ж числа. Зазначений факт обтяження майна позбавляє його можливості вчинити відчуження спірної квартири та у нього відсутній такий намір, оскільки апелянт проживає у вказаній квартирі.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 вважає, що вжиття судом такого заходу забезпечення позову як заборона розпорядження спірною квартирою, фактично є тотожним задоволенню позовних вимог.
Враховуючи викладене, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить апеляційний суд скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вирішити питання розподілу судових витрат.
Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив.
При апеляційному розгляді справи представник відповідача у справі ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити - скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції.
Позивач у справі ОСОБА_3 , та його представник ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи до суду апеляційної інстанції на розгляд справи не з'явилися і належних та допустимих доказів щодо поважності неявки не подали, тому суд з врахуванням положень ч.2 ст. 372 ЦПК України розглянув справу у їх відсутність.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача у справі ОСОБА_2 , вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Так, суд першої інстанції, задовольняючи подану заяву про забезпечення позову мотивував своє рішення тим, що з матеріалів справи вбачається, що між сторонами дійсно виник спір та існує ризик відчуження нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , яка є предметом позову, на користь третіх осіб. Судом також було зазначено, що не підлягають задоволенню вимоги заяви про забезпечення позову в частині заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо об'єкта спірного нерухомого майна, оскільки вказані дії є прямим наслідком застосування такого заходу забезпечення позову як арешт майна.
Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову відповідає з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до положень ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пункту 2 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 2 грудня 2006 року вказано, що вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч. 1 ст.152 ЦПК перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.
Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 2 грудня 2006 року, міститься роз'яснення, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Як зазначено в п. 4 Рішення Конституційного Суду від 31 травня 2011 року № 4-рп/2011, інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Разом з тим, у Кодексі встановлено систему захисту прав особою, щодо якої застосовано заходи забезпечення позову. Складовими такої системи є: співмірність видів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами; можливість суду вимагати від позивача забезпечити його вимогу заставою; відшкодування особі збитків, завданих забезпеченням позову; право на апеляційне оскарження ухвали суду щодо забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Зі змісту поданої позовної заяви вбачається, що між сторонами справи виник спір щодо законності реєстрації за ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 й відповідно до поданої позовної заяви позивач просить суд скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чмирука О.В., індексний номер 57601837 від 13 квітня 2021 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 та витребувати вказану квартиру у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 .
Зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що ОСОБА_3 просить накласти арешту та заборони проводити будь-які реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_1 .
Системний аналіз матеріалів справи та норм закону дає підстави для висновку, що суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про часткове задоволення поданої заяви про забезпечення позову та наклав арешт на спірну квартиру, оскільки позивач оспорює саме правомірність переходу права власності на спірну квартиру до відповідача й реєстрації за ним такого права.
Доводи апеляційної скарги щодо того, що вимоги заяви про забезпечення позову є тотожними позовним вимогам апеляційним судом сприймаються критично, оскільки обраний вид забезпечення позову не позбавляє відповідача права власності на квартиру, права володіння нею, а лише обмежує його можливість розпоряджатись нею до вирішення спору по суті.
Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, заявлені заходи забезпечення позову в повній мірі відповідають обставинам справи.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 11 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови викладено 22 вересня 2021 року.
Головуючий суддя : М.А.Яворський
Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв