справа № 371/530/14-ц
провадження № 22-ц/824/7257/2021
головуючий у суді І інстанції Рудик Ю.В.
21 вересня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
за участю секретаря судового засідання - Зиль Т.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миронівського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Карапишівської сільської ради Миронівського району Київської області про визнання права власності на жилий будинок та господарські споруди в порядку спадкування за законом,
У квітні 2014 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Карапишівської сільської ради Миронівського району Київської області про визнання права власності на жилий будинок та господарські споруди в порядку спадкування за законом. В обґрунтування позовних вимог вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки площею 2,552 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та розташованої на території Козинської сільської ради Миронівського району Київської області. Спадкоємцем 1/3 частки цієї земельної ділянки за законом був батько позивачки ОСОБА_4 , який отримав свідоцтво про право власності на вказану на 1/3 частку земельної ділянки після смерті ОСОБА_3 . Батько не встиг замовити та виготовити державний акт на право власності на успадковану земельну ділянку.
Крім неї спадкоємцем першої черги за законом є дружина померлого ОСОБА_5 , яка у встановлений законом строк до приватного нотаріуса подала заяву про відмову від прийняття спадщини.
Зазначала, що отримати свідоцтво про право на спадщину не має змоги, оскільки померлий не одержав державного акта на право власності на земельну ділянку. Просила визнати в порядку спадкування за законом право на успадкування 1/3 частини вказаної земельної ділянки в розмірі 2,552 га в судовому порядку.
Рішенням Миронівського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2014 року позовні вимоги задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на житловий будинок під номером АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись із указаним рішенням суду ОСОБА_1 - особа, яка не брала участі у справі, але щодо якої суд вирішив питання про її права, інтереси та(або) обов'язки, звернулась до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що предметом позову є спірний будинок з господарськими будівлями, а ОСОБА_1 , як донька померлого ОСОБА_6 , є спадкоємцем першої черги згідно ст. 529 Цивільного Кодексу Української PCP, в силу якої у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця. Проте, в порушення вказаної статті в рішенні суду вказано, що «крім позивача спадкоємців по закону та заповіту не має».
Зазначає, що на момент відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 була неповнолітньою і фактично прийняла спадщину, постійно проживаючи разом зі спадкодавцем на день його смерті, але по невідомим причинам позивач надала до суду неправдиві та недостовірні відомості щодо відсутності інших спадкоємців після смерті ОСОБА_6 , крім неї, а тому суд ухвалив рішення, не залучивши ОСОБА_1 , як учасника справи і без її участі ухвалив рішення, чим порушив права та інтереси ОСОБА_1 , як спадкоємця першої черги за законом після смерті батька.
Вказує, що позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом не повідомивши суд про те, що в неї та спадкодавця є двоє дітей, які на момент смерті спадкодавця були малолітні. Позивач отримала в Карапишівській сільській раді Миронівського району Київської області довідку від 31 березня 2014 року № 244 про те, що «На день смерті, з ОСОБА_6 разом проживали за адресою: АДРЕСА_1 : дружина ОСОБА_7 , дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які фактично спадщину в шестимісячний строк прийняли». Проте, при подачі 8 квітня 2014 року позову до суду, довідка позивачем до нього долучена не була.
Також вказує, що брату ОСОБА_8 про подання позивачем позову про розгляд даної справи судом було відомо. Згідно довіреності від 14 квітня 2014 року (а.с. 114) позивач уповноважила його представляти її інтереси в суді при розгляді справи. На підставі вказаної довіреності, ОСОБА_8 подав до суду власноруч написану заяву від 23 квітня 2014 року про підтримання позову в повному обсязі, задоволення позовних вимог та розгляд справи в його відсутність (а.с. 45). Рішення суду в апеляційному порядку не оскаржував, тобто спадкоємець першої черги ОСОБА_8 не захотів реалізувати своє право про отримання права власності на частину житлового будинку в порядку спадкування за законом після смерті батька.
Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.
21 вересня 2021 року на адресу Київського апеляційного суду від позивача ОСОБА_2 надійшла заява про відмову від позову ОСОБА_2 до Карапишівської сільської ради Миронівського району Київської області про визнання права власності на жилий будинок та господарські споруди в порядку спадкування за законом. Також у заяві зазначила, що їй відомі і зрозумілі наслідки відмови від позову.
В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_1 - адвокат Тетеря Л.М. відмову від позову підтримала та просила задовольнити заяву.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши думку учасників справи, вивчивши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.
У відповідності до ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Таким чином, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності наступних критеріїв: вирішення судом питання про її право, свободи, інтерес, обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Як слідує із матеріалів справи, оскаржуваним рішенням визнано право ОСОБА_2 , яка є позивачем у цій справі та матір'ю ОСОБА_1 , на будинковолодіння у порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_6 в цілому, в той час як ОСОБА_1 також є спадкоємицею першої черги після смерті ОСОБА_6 , який був їй батьком, та спадщину після якого вона прийняла у порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України.
На підтвердження указаних обставин ОСОБА_1 надала свідоцтво про її народження, у якому матір'ю зазначено ОСОБА_2 , а батьком ОСОБА_6 ,свідоцтво про смерть батька ОСОБА_6 та довідку, видану 2014 року №244 виконавчим комітетом Карапишівської сільської ради, якою підтверджено, що ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 . На день його смерті разом з ним проживали: дружина - ОСОБА_7 , дочка - ОСОБА_1 , син - ОСОБА_8 .
Таким чином, колегією встановлено, що оскаржуваним рішенням вирішені права на спадщину без залучення усіх спадкоємців, що прийняли спадщину, зокрема ОСОБА_1 .
Разом з тим, 21 вересня 2021 року до апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_2 про відмову від позову.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши думку учасників справи, вивчивши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість прийняття відмови ОСОБА_2 від позову, з огляду на наступне.
У відповідності до вимог статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів учасників справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно зі ст. 373 ЦПК України в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206, 207 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
Як передбачено п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
При цьому, згідно з ч. 2 ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Заява ОСОБА_2 про відмову від позову не суперечить вимогам статей 206, 373 ЦПК України.
За таких обставин, коли позивач, користуючись правом, відмовляється від позову і така відмова не суперечить закону і не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, колегія суддів вважає, що слід прийняти відмову позивача від позову та закрити провадження у справі, а також, у відповідності з вимогами ч.2. ст.373 ЦПК України, визнати нечинним ухвалене у справі судове рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.
Таким чином, враховуючи подану заяву про відмову від позову та її прийняття судом, з державного бюджету підлягає поверненню на користь ОСОБА_1 50 % судового збору, що підлягав сплаті при поданні апеляційної скарги в розмірі 1 466,85 грн (від 31 березня 2021 року на суму 2 933,70 грн).
Керуючись ст.ст. 362, 364 ЦПК України, апеляційний суд,
Заяву ОСОБА_2 про відмову від позову задовольнити.
Прийняти відмову від позову ОСОБА_2 до Карапишівської сільської ради Миронівського району Київської області про визнання права власності на жилий будинок та господарські споруди в порядку спадкування за законом.
Визнати нечинним рішення Миронівського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2014 року за позовом ОСОБА_2 до Карапишівської сільської ради Миронівського району Київської області про визнання права власності на жилий будинок та господарські споруди в порядку спадкування за законом.
Провадження у цивільній справі № 371/530/14-ц за позовом ОСОБА_2 до Карапишівської сільської ради Миронівського району Київської області про визнання права власності на жилий будинок та господарські споруди в порядку спадкування за законом закрити.
Повернути ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні апеляційної скарги у розмірі 1 466 (тисячу чотириста шістдесят шість) грн 85 коп.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 23 вересня 2021 року.
Головуючий Т.О. Писана
Судді К.П. Приходько
С.О. Журба