Київський апеляційний суд
22 вересня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференції під час трансляції з приміщення Державної установи “Київський слідчий ізолятор” матеріали кримінального провадження № 12020110040000379 щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м. Новомиргород Кіровоградської області,
що зареєстрований та проживає за адресою:
АДРЕСА_1 , не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України,
за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 9 вересня 2021 року,
Ірпінським міським судом Київської області здійснюється судовий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 09.09.2021 ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою на 60 днів по 07.11.2021 включно.
Цією ж ухвалою суд відмовив у задоволенні клопотання захисника про зміну ОСОБА_7 запобіжного заходу.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання про продовження строку тримання під вартою та застосувати до нього запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Як зазначає ОСОБА_7 , висунуте йому обвинувачення неконкретне і ґрунтується на припущеннях, а зазначені в клопотанні прокурора ризики є лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для застосування запобіжного заходу, які не підтверджені належними доказами та заявлені формально. А тому висновки суду про існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що він буде переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та вчиняти інші кримінальні правопорушення не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. При цьому звертає увагу, що судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо нього в Кіровоградському районному суді Кіровоградської області триває майже 6 років, його причетність до вчинення кримінальних правопорушень не встановлено і вину не доведено. Ірпінський міський суд Київської області дослідив всі докази, допитав свідків та потерпілу, і жоден з цих доказів не доводить, що саме ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення.
Крім того, обвинувачений стверджує про відсутність у нього наміру переховуватись від суду, оскільки він зацікавлений у якнайшвидшому розгляді справи. До того ж, тримання під вартою з метою запобігти спробам вчинити такі дії, яке обґрунтоване характером кримінального правопорушення, суворістю можливого покарання, складністю справи є достатнім лише на початку застосування запобіжного заходу, і зі збігом часу, проведеного під вартою, ризики зменшуються.
Заслухавши суддю-доповідача; доводи обвинуваченого і захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити; доводи прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи ухвалу суду першої інстанції законною, обґрунтованою і вмотивованою; провівши судові дебати, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні належить відмовити, з таких підстав.
Згідно з ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог цих норм у сукупності з положеннями ст.ст.184, 199 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Задовольняючи клопотання прокурора, суд першої інстанції погодився з його доводами про наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КК України, переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Згідно з ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.
Судом першої інстанції вказані вимоги закону дотримано, викладені в ухвалі висновки є обґрунтованими і доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Зважаючи на стадію кримінального провадження та особливості апеляційного розгляду з перегляду конкретного судового рішення, колегія суддів позбавлена можливості дати оцінку доводам обвинуваченого про відсутність доказів його причетності до інкримінованого злочину. Не вправі давати таку оцінку доказам і суд першої інстанції, оскільки це виходить за межі його повноважень під час судового розгляду, в ході якого докази досліджуються, а оцінка їм може бути надана в нарадчій кімнаті під час прийняття рішення за наслідками розгляду кримінального провадження по суті.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Відповідно до практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку і може оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (справа “Бекчиєв проти Молдови”).
Суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_7 , особу обвинуваченого, який не має міцних соціальних зв'язків з огляду на відсутність сім'ї, роботи та постійного доходу, обґрунтовано поставивши під сумнів його можливість прибувати в судові засідання з іншого регіону. Також суд врахував наявність інших кримінальних проваджень щодо ОСОБА_7 , чим мотивував існування ризику вчинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому посилання обвинуваченого на тривалість судового розгляду кримінального провадження в Кіровоградському районному суді Кіровоградської області колегія суддів не приймає до уваги, враховуючи відсутність достовірних даних про причини тривалого розгляду до затримання ОСОБА_7 і те, що обвинувачений утримується в Державній установі “Київський слідчий ізолятор” і не бажає брати участь у тому кримінальному провадженні в режимі відеоконференції.
Тому висновки суду з посиланням на практику ЄСПЛ в рішенні “Харченко проти України” в контексті того, що тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи, є вірними.
Такі обставини, на думку колегії суддів, переконливо свідчать, що обвинувачений може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов'язків та не запобігатиме спробам вчинити вказані дії.
Всупереч твердженням в апеляційній скарзі суд не мотивував своє рішення існуванням ризику незаконного впливу на потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні.
Отже, ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і вмотивованою, тому підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407, 4221 КПК України, колегія суддів
Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 9 вересня 2021 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3