Справа № 759/17207/20 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/128/2021 Доповідач у ІІ інстанції ОСОБА_2
21 вересня 2021 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду
кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Київської місцевої прокуратури № 8 ОСОБА_8 на вирок Святошинського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2020 року, яким:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаїв, українця, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , судимого:
- 23.03.2004 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч. 1 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі, на основі ст. 75 КК України звільненого від відбуття покарання з іспитовим строком на 1 рік;
- 24.06.2004 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, 69, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі, 01.11.2005 року умовно-достроково звільнений з Павлоградської виправної колонії з невідбутим строком 1 рік 5 місяців 11 днів;
- 27.02.2008 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, 06.01.2010 року звільнений з Казанської виправної колонії № 93 з невідбутим строком 1 рік 10 місяців 20 днів;
- 25.11.2010 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч. 2 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі;
- 22.04.2011 року Очаківським районним судом м. Миколаєва за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі;
- 24.05.2011 року Заводським районним судом м. Миколаєва за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі;
- 20.10.2011 року Центральним районним судом м. Миколаєва ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі;
- 17.05.2012 року Корабельним районним судом м. Миколаєва за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років 7 місяців позбавлення волі, 09.04.2015 рок звільнений з Казанської виправної колонії № 93 по відбуттю строку покарання,-
визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України,-
ОСОБА_7 15.09.2020 року у невстановлені досудовим розслідуванням час та спосіб, домовився з невстановленою особою через Телеграм-канал «Kyrnut.net» про придбання психотропної речовини - амфетаміну, для особистого вживання, здійснивши оплату шляхом переказу коштів в сумі 800 гривень на вказаний йому номер електронного гаманця через термінал самообслуговування «Іbох»
Діючи за вказівкою зазначеної невстановленої особи, ОСОБА_7 , в денний час, 15.09.2020 року, прибув за адресою: м. Київ, вул. Зодчих 1, де на земельній ділянці біля озера «Віра» забрав залишені в схованці-«закладці» два прозорих поліетиленових пакетика, в яких знаходилась порошкоподібна речовина білого кольору. Сховавши поліетиленові пакетики з придбаною психотропною речовиною в праву кишеню штанів, ОСОБА_7 пішки направився у власних справах.
В подальшому, ОСОБА_7 , 15.09.2020 року, приблизно о 15.40 годин, знаходячись біля будинку №12 по вул. Симиренка в м. Києві був викритий працівниками поліції, яким добровільно видав для подальшого вилучення два поліетиленові пакетики, в яких знаходилась порошкоподібна речовина білого кольору, в якій виявлено психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін масою 0,505 г. та 1,080 г. Загальна маса амфетаміну становить 0,719 г.
Амфетамін, згідно Списку № 2 «Психотропних речовин, обіг яких обмежено» в Таблиці № II «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770, є психотропною речовиною, обіг якої обмежено.
Вироком Святошинського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2020 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України і призначено покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі. На підставі ст.75 КК України обвинуваченого ОСОБА_7 звільнено від відбуття покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 1 (один) рік та на підставі ст.76 КК України зобов'язати періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання. Стягнуто з ОСОБА_7 вартість проведення експертизи, що становить 1307 (одна тисяча триста сім) гривень 60 (шістдесят) копійок на користь держави. Вирішено питання стосовно речових доказів.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції прокурор у кримінальному провадженні подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок Святошинського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2020 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання. Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі.
В обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначає, що не оспорюючи фактичні обставини вчинення ОСОБА_7 інкримінованого проступку, доведеність його вини, апеляційна скарга подається з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що виразилась у безпідставному звільненні останнього на підставі ст.75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням.
Апелянт зазначає, що судом не належно враховано вид кримінального правопорушення, характер суспільної небезпечності особи обвинуваченого, а саме те, що ОСОБА_7 відповідно до ст.12 КК України вчинив кримінальний проступок, будучи неодноразово засудженим за вчинення корисливих злочинів до покарання у вигляді позбавлення волі, маючи не погашену та не зняту в установленому порядку судимість. Таким чином ОСОБА_7 належних висновків для себе не зробив та на шлях виправлення не став. Крім того, судом не враховані обставини, що обвинувачений ніде не працює, не одружений, у останнього відсутні соціальні та родинні зв'язки.
Відтак, на думку прокурора, вказані вище обставини свідчать про суспільну небезпеку особи ОСОБА_7 та необхідність призначення йому покарання лише з реальним його відбуттям, саме такий захід примусу внесе корективи в соціально-психологічні властивості обвинуваченого, нейтралізує негативні настанови та змусить додержуватись положень закону про кримінальну відповідальність і позбавить можливості вчиняти нові кримінальні правопорушення.
Не врахування судом вказаних обставин призвело до неправильного визначення суспільної небезпечності особи ОСОБА_7 та відповідно до безпідставного звільнення його від відбування покарання з випробуванням.
За таких обставин, на думку апелянта, мета покарання не може бути досягнута, а тому вирок Святошинського районного суду міста Києва від 13.10.2020 відносно ОСОБА_7 , підлягає скасуванню в частині призначеного покарання з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме скасування рішення про звільнення останнього, на підставі ст.75 КК України, від відбування покарання з випробуванням.
Заслухавши доповідь судді,
пояснення прокурора ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити,
пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 , який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора,
перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до вимог ст.404 КПК України, апеляційний суд переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги. У зв'язку з цим, апеляційний суд не наводить доводів на підтвердження тих висновків суду першої інстанції, які не оскаржено в апеляційній скарзі.
Розгляд обвинувального акту відбувся в спрощеному провадженні на підставі ст.ст.301,302 КПК України.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини, без мети збуту, тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені представленими у справі доказами у їх сукупності.
Разом з тим, на думку колегії суддів, є обґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, що виразилось у безпідставному звільненні ОСОБА_7 на підставі ст.75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням.
Згідно ч.1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Звільняючи обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання, суд першої інстанції не навів переконливих доводів на підтвердження свого висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, обмежившись формальним перерахуванням даних, що характеризують особу обвинуваченого, та пославшись на обставину, що відповідно до ст. 66 КК України пом'якшує покарання - щире каяття, дійшов висновку про можливість виправлення та перевиховання обвинуваченого без ізоляції від суспільства та звільнив ОСОБА_7 від призначеного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.
При цьому, суд першої інстанції залишив поза увагою та не врахував ту обставину, що ОСОБА_7 будучи неодноразово засудженим за вчинення корисливих злочинів до покарання у вигляді позбавлення волі, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, належних висновків для себе не зробив та на шлях виправлення не став, вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.309 КК України. Крім того, колегія суддів враховує дані, які характеризують особу обвинуваченого, зокрема те, що ОСОБА_7 офіційно не працює, не одружений, не має міцних соціальних та родинних зв'язків.
Зазначені обставини свідчать про підвищену суспільну небезпеку особи обвинуваченого ОСОБА_7 , його схильність до вчинення злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також про його стійке небажання стати на шлях виправлення, а відтак застосування щодо нього положень ст.75 КК України та звільнення від відбування призначеного вироком суду покарання з випробуванням виключається.
Згідно ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому враховуються ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Колегія суддів погоджується з видом та розміром покарання, призначеним ОСОБА_7 судом першої інстанції за ч.1 ст.309 КК України, так як при визначенні обвинуваченому виду та розміру покарання судом дотримано вимоги ст.65 КК України, враховано дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття та відсутність обставин, які обтяжують покарання. Таким чином, на переконання колегії суддів, призначене судом першої інстанції ОСОБА_7 покарання, без застосування ст.75 КК України буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення ним нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст.50 КК України.
На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора є обґрунтованою та підлягає до задоволення, а вирок Святошинського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2020 року скасуванню, в частині призначеного покарання, з ухваленням в цій частині нового вироку, що відповідає вимогам закону про кримінальну відповідальність.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Київської місцевої прокуратури № 8 ОСОБА_8 - задовольнити.
Вирок Святошинського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2020 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання - скасувати.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_7 вважати засудженим за ч.1 ст.309 КК України до покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту його прибуття до виконавчої установи відкритого типу.
В решті вирок залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Судді ____________________ ___________________ _____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4