Справа 367/768/17 Головуючий у І-й інстанції - Оладько С.І.
апеляційне провадження № 22-ц/824/745/2021 Доповідач Заришняк Г.М
09 вересня 2021 рокуКиївський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - Заришняк Г.М.
Суддів - Кулікової С.В., Рубан С.М.
при секретарі - Діденко А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 до якої приєдналась ОСОБА_2 , на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 травня 2018 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання поруки припиненою,-
03 лютого 2017 року Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» звернулося в суд з позовом до відповідачів, в якому просило: стягнути солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» суму заборгованості за кредитним договором №МL-009/027/2008 від 01 лютого 2008 року в розмірі 32 603,76 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на дату проведення розрахунку заборгованості становить 809 095,16 грн.
В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» за кредитним договором №МL-009/027/2008 від 01 лютого 2008 року в розмірі 809 095,16 грн., яка складається із залишку заборгованості - 684 755,05 грн., заборгованості суми несплачених відсотків за користування кредитом - 124 340,11 грн., звернути стягнення на підставі договору іпотеки №РМL-009/027/2008 від 01 лютого 2008 року на іпотечне майно - квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 42,9 кв. м., що складається з двох житлових кімнат, площею 30,2 кв.м., яка належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Кошти, отримані від реалізації заставного майна, направити на погашення заборгованості в сумі 809 095,16 грн. перед Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» за кредитним договором № МL-009/027/2008 від 01 лютого 2008 року.
Стягнути солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» суму сплаченого судового збору в розмірі 12 136,42 грн.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 01 лютого 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №МL- 009/027/2008, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 38 376,20 доларів США строком до 01 лютого 2035 року зі сплатою плаваючої процентної ставки, що складається з фіксованого відсотка в розмірі 3,99 % річних та FIDR на купівлю нерухомого майна.
З метою забезпечення повного та своєчасного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, 01 лютого 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №SR-009/027/2008.
Разом з тим, позичальник вказані зобов'язання належним чином не виконує, внаслідок чого утворилась прострочена до повернення заборгованість зі сплати кредиту та процентів за користування кредитом.
07 листопада 2016 року на адресу позичальника засобами поштового зв'язку було направлено досудову вимогу за вих. №5737 від 04 листопада 2016 року.
Станом на дату подання позовної заяви досудова вимога позичальником не виконана та відповідні суми позивачу не сплачені.
З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором від 01 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки №PML-009/027/2008.
За умовами договору іпотеки, зокрема п. 1.1, для забезпечення повного і своєчасного виконання боржником боргових зобов'язань, іпотекодавець надає іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 42,9 кв.м., що складається з двох житлових кімнат, площею 30,2 кв.м.
04 листопада 2016 року на адресу поручителя засобами поштового зв'язку було направлено досудову вимогу за вих. №5722 від 03 листопада 2016 року.
Станом на дату подання позовної заяви досудова вимога поручителем не виконана.
13 червня 2017 року ОСОБА_2 звернулася в суд із зустрічним позовом до ПАТ «ОТП Банк» про визнання поруки припиненою, в якому просила визнати договір поруки №SR - 009/027/2008 від 01 лютого 2008 року, укладений між Приватним акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_2 , припиненим.
Свої вимоги позивач за зустрічним позовом мотивувала тим, що вимоги ПАТ «ОТП Банк» є необґрунтованими та заявлені зі спливом строку позовної давності.
Боржник ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами, сплачуючи її частинами ( щомісячними платежами ).
Таким чином, умовами кредитного договору установлені окремі самостійні зобов'язання, які передбачають обов'язок боржника повернути весь борг частинами.
Отже, право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
Пунктом 4.1. статті 4 укладеного між позивачем та відповідачем договору поруки №PML - 009/027/2008 встановлено, що правочин вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.
Відповідно до умов кредитного договору, позичальник повинен був здійснювати повернення кредиту відповідно до п. 4 ч. 1 кредитного договору шляхом сплати позичальником платежів, що зменшуються, до 01 лютого 2035 року.
Таким чином, в умовах кредитного договору не встановлений строк виконання основного зобов'язання, так як зобов'язання повинно виконуватись частинами.
З умов кредитного договору витікає, що в кредитному договорі встановлений момент пред'явлення вимоги про дострокове повернення суми кредиту в разі невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов'язань з боку позичальника.
Останній платіж за кредитним договором ОСОБА_1 було здійснено 02 лютого 2015 року.
Загалом, ОСОБА_1 було сплачено відповідачу за цим позовом понад 37 тисяч доларів США.
Таким чином, право пред'явлення вимоги Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_2 , як до поручителя, повинно було бути здійснено протягом 6 місяців від дати настання, на думку банку, порушення зобов'язання.
Враховуючи вищезазначене, Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» пропустив строк пред'явлення вимоги до ОСОБА_2 , оскільки відповідно до вимог чинного законодавства України не скористався своїм правом пред'явлення вимоги поручителю протягом 6 місяців з дати настання порушення зобов'язання чи подання позову до суду протягом одного року з дати укладання договору поруки, як це передбачено вимогами ч. 4 ст. 559 ЦК України.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 17 травня 2018 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» суму заборгованості за кредитним договором №МL-009/027/2008 від 01 лютого 2008 року в розмірі 32 603,76 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на дату проведення розрахунку заборгованості становить 809 095,16 грн.
В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» за кредитним договором №МL-009/027/2008 від 01 лютого 2008 року в розмірі 809 095,16 грн. звернуто стягнення на підставі договору іпотеки №РМL-009/027/2008 від 01 лютого 2008 року на іпотечне майно - квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 42,9 кв.м., що складається з двох житлових кімнат, площею 30,2 кв.м., яка належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Кошти, отримані від реалізації заставного майна, направити на погашення заборгованості в сумі 809 095,16 грн. перед Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» за кредитним договором №МL-009/027/2008 від 01 лютого 2008 року.
Стягнуто із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» судовий збір по 6 068, 21 грн. з кожного.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального права та процесуального права при його ухваленні, просить рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 травня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.
ОСОБА_2 в установленому законом порядку подала до апеляційного суду заяву про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 , яку просить задовольнити.
У поданому відзиві представник Банку просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник підтримали подану апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.
Представник Банку проти апеляційної скарги заперечив, вважаючи рішення суду обґрунтованим.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 207 ЦК України правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ч.ч. 1 та 2 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Як вбачається з матеріалів справи, що 01.02.2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № МL- 009/027/2008, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 38 376,20 доларів США строком до 01.02.2035 року зі сплатою фіксованої процентної ставки - фіксованого відсотка в розмірі 3,99 % річних. Наведені обставини справи підтверджуються копією кредитного договору (а.с. 10-14), належним чином завіреними меморіальними ордерами (а.с.180-181), умовами кредитування та розрахунком орієнтовної сукупної вартості кредиту із підписами відповідача ОСОБА_1 (а.с. 167-172,190-195).
Даний кредитний договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним і є чинним.
01.02.2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № SR-009/027/2008, відповідно до умов якого поручитель ОСОБА_2 зобов'язалась відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов'язань перед кредитором за Кредитним договором.
Згідно п. 2.1 Договору поруки, порукою за цим договором забезпечуються вимоги кредитора щодо сплати боржником кожного і всіх його зобов'язань за Кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено у Кредитному договорі. Зокрема порукою забезпечуються вимоги кредитора щодо: а) повернення основної суми кредиту, наданого боржнику; б) сплати відсотків за користування кредитом; в) сплати пені за прострочення повернення кредиту (а.с.30).
У судовому засіданні також встановлено, що 01 лютого 2008 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено Договір іпотеки № PML-009/027/2008, за умовами якого ( п. 1.1) для забезпечення повного і своєчасного виконання відповідачем боргових зобов'язань, Іпотекодавець надає Іпотекодержателю в Іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 42,9 кв. м., що складається з двох житлових кімнат площею 30,2 кв. м.
Пунктом 2.1. Договору іпотеки передбачено, що іпотека за Договором іпотеки забезпечує вимоги іпотекодержателя щодо сплати боржником кожного і всіх його платіжних зобов'язань за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в Кредитному договорі, з усіма змінами і доповненнями до нього, укладеними протягом терміну його дії (а.с. 28-29).
Як видно з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконує умови кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість зі сплати кредиту та процентів за користування кредитом.
Із розрахунків заборгованості та довідкипро рух коштів по рахунку відповідача (а.с.34,86-132), наданих позивачем, вбачається, що станом на 04.08.2016 року у відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором існує заборгованість перед позивачем в розмірі 32 603,76 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на дату проведення розрахунку заборгованості становить 809 095,16 гривень й складається із:
- залишку заборгованості за кредитом в розмірі 27 593,28 доларів США, що еквівалентно 684 755,05гривень за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку заборгованості;
- суми несплачених відсотків за користування кредитом за період з 02.03.2015 року по 03.08.2016 року в розмірі 5 010,48 доларів США, що еквівалентно 124 340,11 гривень за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку заборгованості.
Вказаний розрахунок щодо розміру заборгованості за кредитом сумнівів у колегії суддів не викликає, оскільки підтверджений матеріалами справи й відповідачами належним чином не спростований.
Разом з тим, колегія судів не може погодитися із вказаним розрахунком щодо заборгованості по відсотках, оскільки сума несплачених відсотків за користування кредитом обрахована, виходячи із плаваючої процентної ставки, що складається із фіксованого відсотка в розмірі 3,99 % річних + FIDR на купівлю нерухомого майна, проте пунктом три вказаного кредитного договору передбачено сторонами, що для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися фіксована процентна ставка в розмірі 3,99 % річних.
За таких обставин, заборгованість за процентами за користування кредитом, що підлягає стягненню на користь позивача за період з 02.03.2015 року по 03.08.2016 року в розмірі 3,99 % річних, становить 1571,52 долар США (27 593,28х3,99/100/365х521=1571,52), що за офіційним курсом НБУ ( 24,816 грн. за 1 долар) на дату проведення розрахунку заборгованості становить 38 998,84 грн., а всього заборгованість за кредитним договором становить 29 164,80 доларів (27 593,28 +1571,52=29 164,80 доларів США), що по курсу НБУ складає 723 753,68 грн.
04.11.2016 року на адресу відповідачів було направлено Досудові вимоги за вих. № 5728 та № 5729 від 03.11.2016 року про дострокове виконання боргових зобов'язань за кредитним договором, які станом на 25.10.2016 р. складаються із: залишку заборгованості за кредитом в сумі 27 593,28 доларів США та суми відсотків за користування кредитом 5 772, 50 доларів США (т.1 а.с.31-32)
Однак данівимоги відповідачами не виконані.
Відповідно до п. 3.1 Договору поруки, у випадку невиконання боржником боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором, кредитор має право звернутись до поручителя з вимогою про виконання боргових зобов'язань в повному обсязі чи в частині.
Згідно п. 3.2 Договору поруки, поручитель приймає на себе зобов'язання, у випадку невиконання боржником боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором, здійснити виконання боргових зобов'язань в обсязі, заявленому кредитором, протягом 3-х (трьох) банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги кредитора.
При цьому, відповідно до п. 3.4 Договору поруки, обов'язок Поручителя виконати боргові зобов'язання виникає при отриманні від кредитора відповідної вимоги. Така вимога вважається отриманою Поручителем, якщо кредитор надіслав її поштою за адресою, вказаною в цьому договорі.
Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.
З огляду на викладені приписи, порука є строковим зобов'язанням і незалежно від того, встановлений її строк договором чи законом, сплив цього строку припиняє суб'єктивне право кредитора.
У постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі
№ 6-1451цс16 зроблено висновок, що «відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України). Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України). З договорів поруки вбачається, що у них не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки (пункт 4.2 договору поруки) про його дію до припинення всіх зобов'язань боржника за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частинні першій статті 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України. Згідно із частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. Непред'явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання у разі, якщо строк дії поруки не встановлено, є підставою для припинення останнього, а отже, і обов'язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов'язанням».
У постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі
№ 6-53цс14 зроблено висновок, що «строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.
З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку (статті 61, 64 ГПК України, стаття 122 ЦПК України) протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання. Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18) вказано, що Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком у справі № 6-53цс14 і не вбачає підстав для відступлення від нього.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11 (провадження № 14-265цс18) викладено правовий висновок такого змісту: «Умови договорів поруки про їхню дію до повного припинення всіх зобов'язань за основним договором або до припинення всіх зобов'язань поручителя за договором поруки, тобто до настання першої з цих подій, невстановлюють строк припинення поруки у розумінні статті 251 ЦК України. Тому має застосовуватися припис частини четвертої статті 559 цього кодексу (у редакції, чинній час виникнення спірних правовідносин) про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимоги до поручителя».
Таким чином, з огляду на зазначені правові норми та позицію Великої Палати Верховного Суду, можна зробити висновок, що строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові у позові.
Строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення заборгованості за платежами, які позичальник був зобов'язаний згідно з умовами кредитного договору вносити періодично, має обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
У постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі
№ 6-53цс14 зроблено висновок, що у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку. Разом із тим, правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань, та в частині вимог про дострокове погашення кредитних коштів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18) вказано, що Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком у справі № 6-53цс14 і не вбачає підстав для відступлення від нього.
З матеріалів даної справи вбачається, що у пункті 4 кредитного договору від 01 лютого 2008 року № ML-009/027/2008 передбачений сторонами термін повернення кредиту - 01 лютого 2035 року, а також обов'язок із погашення кредиту шляхом виконання окремих зобов'язань із внесення щомісячних платежів за цим договором.
Тобто, позичальник зобов'язується сплачувати нараховані відсотки за користування кредитними коштами щомісяця. Останній платіж ОСОБА_1 здійснено 02 лютого 2015 року. В договорі поруки, який є предметом спору зустрічного позову у цій справі, сторони не встановили строк поруки, оскільки умова договорів поруки про те, що його дія припиняється повним виконанням боргових зобов'язань за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки.
Судом встановлено, що у зв'язку із неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору банк 04 листопада 2016 року на адресу відповідачів направив Досудові вимоги за № 5728 та № 5729 про дострокове виконання боргових зобов'язань за кредитним договором, які станом на 25.10.2016 р. складаються із: залишку заборгованості за кредитом в сумі 27 593,28 доларів США та суми відсотків за користування кредитом 5 772, 50 доларів США (т.1 а.с.31-32), які ними не виконано.
Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Таким чином, оскільки кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати щомісячно, а за договором поруки відповідальність поручителя наступає з наступного дня за датою платежу, яка передбачена кредитним договором, тому з часу несплати кожного з платежів розпочинається обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.
У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання, в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.
Разом із тим, правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань.
Оскільки останній платіж ОСОБА_1 здійснено 02 лютого 2015 року, Досудові вимоги про дострокове виконання боргових зобов'язань за кредитним договором надіслані відповідачам 03.11.2016 року, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитом за період з 02.03.2015 року по 03.08.2016 року та достроково - всю суму кредиту, тому правовідносини поруки за договором поруки в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України є припиненими в частині чергових платежів поза межами шести місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання.
Даний позов у суді заявлено ПАТ «ОТП Банк» 03.02.2017 р., тому порука є припиненою щодо чергових платежів за період з 02.03.2015 року по 03.08.2016 року за тілом кредиту в сумі 19 661,58 доларів США, що по курсу НБУ становить 487 921, 78 грн. та за процентами за вказаний період в сумі 1571,52 долар США, що за офіційним курсом НБУ ( 24,816 грн. за 1 долар) на дату проведення розрахунку заборгованості становить 38 992,14грн., а всього 20 781, 37доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 515 710,48грн. Вказана заборгованість підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 .
Разом з тим, поручитель ОСОБА_2 повинна нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником ОСОБА_1 за основним зобов'язанням щодо дострокового повернення всієї суми кредиту станом 03.11.2016 року, яка становить 6195,06 доларів США (25523,64-19661,58), що по курсу НБУ складає 6 195 доларів США 92 центів, що за офіційним курсом НБУ станом на дату проведення розрахунку заборгованості становить 153 757 грн.95 коп.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про необхідність солідарного стягнення всієї заявленої заборгованості з обох відповідачів є помилковими.
Посилання відповідачів на необхідність обрахування заборгованості за тілом кредиту, виходячи із Розрахунку суми щомісячних необхідних платежів за кредитним договором, визначених у Висновку експерта за результатами проведення економічної експертиз у даній справі, наданому відповідачами, не заслуговують на увагу, оскільки згідно Розрахунку, наданого позивачем, щомісячні платежі щодо повернення суми кредиту визначені в розмірі 114,98 доларів США, разом з тим, у висновку експерта сума на погашення основного кредиту визначена в більшій сумі - 118, 45 доларів США. Якщо врахувати розмір щомісячних платежів згідно з висновком експерта, то сума заборгованості буде становити 26 294, 30 доларів США (118,45х221 місяць =116,85=26296,30), що перевищує заявлені позовні вимоги в сумі 25 523,64 долари США.
З огляду на викладене, зустрічний позов ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, поруку ОСОБА_2 за договором поруки №SR-009/027/2008 від 01 лютого 2008 року необхідно визнати припиненою станом на 07 серпня 2016 року.
Згідно ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
У відповідності з ч.1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки Іпотекодержатель має право задовольними свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленим іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь - якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Згідно ст. 33 ЗУ «Про Іпотеку», в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до п. 1.1 договору іпотеки для забезпечення повного і своєчасного виконання боржником боргових зобов'язань, Іпотекодавець надає Іпотекодержателю в Іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 42,9 кв. м., що складається з двох житлових кімнат площею 30,2 кв. м.
За умовами Договору іпотеки, а саме п. 2.1. Іпотека за Договором Іпотеки забезпечує вимоги Іпотекодержателя щодо сплати Боржником кожного і всіх його платіжних зобов'язань за Кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в Кредитному договорі, з усіма змінами і доповненнями до нього, укладеними протягом терміну його дії.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 37 Постанови пленуму ВССУ №5 від 30.03.2012р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зі змінами, внесеними згідно з Постановою ВССУ № 7 від 07.02.2014 визначено, що невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 03.02.2016р зазначено, що відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
За змістом цієї статті звернення стягнення на предмет іпотеки повинне задовольнити вимоги кредитора за основним зобов'язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов'язання, що вважається виконаним згідно зі статтею 599 ЦК України.
Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя. Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суди повинні розглядати питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений у позовній вимозі. При цьому здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.
Доводи апеляційної скарги про те, що звернення стягнення на предмет іпотеки призведе до подвійного стягнення заборгованості за кредитним договором, є безпідставними, оскільки задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов'язанням.
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .
Разом з тим, суд не врахував, що порука є припиненою щодо чергових платежів за період з 02.03.2015 року по 03.08.2016 року за тілом кредиту в сумі 19 661,58 доларів США, а тому заборгованість за вказаний період має бути стягнута із ОСОБА_1 .
З огляду на викладене, колегія суддів вважає необхідним рішення суду в частині стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути із ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за Кредитним договором в розмірі 20 781 доларів США 37 центів, що за офіційним курсом НБУ станом на дату проведення розрахунку заборгованості становить 515 710 грн. 48 коп. та стягнути солідарно з відповідачів на користь Банку суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 6 195 доларів США 92 центів, що за офіційним курсом НБУ станом на дату проведення розрахунку заборгованості складає 153 757 грн.95 коп. Рішення суду в частині звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 необхідно змінити, вказавши щодо звернення стягнення на це майно в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 в сумі 515 710 грн. 48 коп. та солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором сумі 153 757 грн.95 коп., а кошти, отримані від реалізації заставного майна, направити на погашення заборгованості в загальній сумі 669 468 грн. 43 коп.
Зустрічний позов ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, необхідно визнати припиненою поруку ОСОБА_2 за договором поруки №SR-009/027/2008 від 01 лютого 2008 року станом на 07 серпня 2016 року.
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» судовий збір у сумі 7 744 грн. 25 коп., із ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» судовий збір у розмірі 2 308 грн. 35 коп. та з ПАТ «ОТП Банк» на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 640 грн.
Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , до якої приєдналась ОСОБА_2 , - задовольнити частково.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 травня 2018 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором та судового збору скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Дніпровським РУГУ МВС України в м. Києві 08.05.1998 року) на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (адреса: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43, п/р № НОМЕР_3 в АТ «ОТП Банк» м. Київ, МФО 300528, ЄДОПОУ 21685166) суму заборгованості за Кредитним договором № МL-009/027/2008 від 01.02.2008 року в розмірі 20 781 доларів США 37 центів, що за офіційним курсом НБУ станом на дату проведення розрахунку заборгованості становить 515 710 грн. 48 коп.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Дніпровським РУГУ МВС України в м. Києві 08.05.1998 року) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Дніпровським РУГУ МВС України в м. Києві 10.04.1998 року) на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (адреса: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43, п/р № НОМЕР_3 в АТ «ОТП Банк» м. Київ, МФО 300528, ЄДОПОУ 21685166) суму заборгованості за Кредитним договором № МL-009/027/2008 від 01.02.2008 року в розмірі 6 195 доларів США 92 центів, що за офіційним курсом НБУ станом на дату проведення розрахунку заборгованості становить 153 757 грн.95 коп.
Рішення суду в частині звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 - змінити, вказавши щодо звернення стягнення на це майно в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 в сумі 515 710 грн. 48 коп. та солідарного стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в сумі 153 757 грн.95 коп., а всього на загальну суму 669 468 грн. 43 коп. Кошти, отримані від реалізації заставного майна, направити на погашення заборгованості в загальній сумі 669 468 грн. 43 коп.
Зустрічний позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Визнати припиненою поруку ОСОБА_2 за договором поруки №SR-009/027/2008 від 01 лютого 2008 року станом на 07 серпня 2016 року
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» судовий збір в сумі 7 744 грн. 25 коп.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» судовий збір у розмірі 2 308 грн. 35 коп.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 640 грн.
В решті дане судове рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня виготовлення повної постанови.
Повний текст постанови виготовлений 22 вересня 2021 року.
Головуючий
Судді: