20 вересня 2021 року місто Київ.
Справа 755/17483/20
Апеляційне провадження № 22-ц/824/13295/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Желепи О.В.,
суддів: Кравець В.А., Мазурик О.Ф.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 березня 2021 року (у складі судді Чех Н.А., повний текст складено 30.03.2021 року )
в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сент Софія Проперті Менеджмент» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,-
У листопаді 2020 році позивач звернувся до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги посилаючись на те, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 з підземним паркінгом. ТОВ «Сент Софія Проперті Менеджмент» є управителем та надає послуги з утримання на балансі житлового комплексу, що розташований по АДРЕСА_2 . Тобто, товариство є виконавцем житлово-комунальних послуг у житловому будинку, розташованому по АДРЕСА_2 . 30.09.2015 року між ними та відповідачем був укладений Договір про надання житлово-комунальних послуг № РО-18/89, предметом якого є забезпечення виконавцем належної експлуатації будинку та надання житлово-комунальних послуг, а споживач має забезпечувати своєчасну оплату цих послуг у строки та на умовах передбачених договором. Окрім того, за умовами договору цілодобово надаються послуги з конс'єрж-сервісу. Однак, з березня 2019 року відповідач оплату житлово-комунальних послуг не здійснює. За період з 01.03.2019 року по 31.10.2020 року відповідач має заборгованість зі сплати обслуговування будинку та прибудинкової території у розмірі 22 783,86 грн., конс'єрж-сервіс - 26 429,91 грн., загально будинкові витрати - 160,61 грн. За порушення зобов'язання просив стягнути пеню у розмірі 4 868,70 грн., 3 % річних - 1 383,31 грн. та інфляцію - 2 387,57 грн.
Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 30 березня 2021 року позовні вимоги за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сент Софія Проперті Менеджмент» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сент Софія Проперті Менеджмент» (адреса: м. Київ, вулиця Лаврська, будинок № 16-В, код ЄДРПОУ 35265826) заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг за період з 01.03.2019 року по 31.10.2020 року у розмірі 57 630,65 (п'ятдесят сім тисяч шістсот тридцять гривень 65 копійок) грн. та судовий збір - 2 102,00 грн.
17.06.2021 року відповідачем подано заяву про перегляд заочного рішення.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 21 липня 2021 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення від 30.03.2021 року по справі № 755/17483/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сент Софія Проперті Менеджмент» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - залишено без задоволення.
Не погоджуючись із заочним рішенням, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 13 серпня 2021 року, згідно поштової відмітки, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати заочне рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволені позову. Вказує, що оскаржуване рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відповідач не був належним чином повідомлений про дату, час і місце засідання суду, що згідно п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України є порушення норм процесуального права.
Вказує, що суд першої інстанції не врахував та не дослідив умови Договору про надання послуг № РО-18/К від 30. 09.2015 року та Договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій № РО-18/89 від 30.09.2015 р., внаслідок чого не врахував що розмір плати за цими договорами значно менший ніж заявлені позовні вимоги;
Суд не надав належної оцінки факту односторонньої зміни Позивачем розміру плати за Договором про надання послуг № РО-18/К від 30.09.2015 р. без дотримання порядку, визначеного умовами договору;
не звернув уваги на відсутність доказів, що мали б підтвердити існування у Відповідача зобов'язань зі сплати загально будинкових витрат.
Ухвалою від 18 серпня 2021 року Київським апеляційним судом відкрито апеляційне провадження в даній справі та надано учасникам справи 5-ти денний строк з моменту отримання ухвали для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Копію ухвали разом з апеляційною скаргою ТОВ «Сент Софія Проперті Менеджмент» отримано відповідно до електронного листа підтвердження 25 серпня 2021 року ( а.с. 117) та в визначений судом строк відзиву подано не було.
Відповідно до ч. 1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За правилами ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» господарська діяльність, спрямована на задоволення потреб фізичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них території є діяльністю з утримання будинків і прибудинкових територій.
Згідно зі статтею 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Частиною 1 статті 20 вказаного Закону встановлено, що частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.
За змістом ст. 151 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію. Безгосподарне утримання громадянином належного йому будинку (квартири) тягне за собою наслідки, передбачені Цивільним кодексом України.
За змістом ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Задовольняючи позов , суд вважав встановленими такі обставини.
26.08.2010 року між ОСББ «Раїси Окіпної, 18» та ТОВ «Сент Софія Проперті Менеджмент» (як управителем) був укладений договір про надання послуг з утримання на балансі та управління житловим комплексом щодо будинку АДРЕСА_2 .
29.10.2010 року складено акт приймання передачі житлового комплексу з балансу ТОВ «Д.І.А. Девелопмент» на баланс ТОВ «Сент Софія Проперті Менеджмент».
Відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 , з підземним паркінгом, загальною площею 241,6 м2. Крім того, за відповідачем зареєстровано право власності на гараж № НОМЕР_2 та НОМЕР_3 по АДРЕСА_2 .
30.09.2015 року між ТОВ «Сент Софія Проперті Менеджмент», як виконавцем, та ОСОБА_2 , як споживачем, було укладено Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій № РО-18/89 та Договір про надання послуг № РО-18/К-89.
За змістом п. 1.2. договору, виконавець надає послуги відповідно до встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг наведені у додатку 1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною.
Згідно п.п. 2.2., 2.4., договору, споживач оплачує послуги щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим, у розмірі, визначеному у рахунках на оплату послуг. Рахунки на оплату послуг надаються споживачеві виконавцем не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим. Рахунки на оплату послуг є одночасно актами наданих послуг. За несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня в розмірі 0,001 % річних від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Так, між сторонами укладено Договір, яким врегульовано спірні правовідносини, за умовами якого відповідач зобов'язаний сплачувати вартість фактично отриманих житлово-комунальних послуг.
За період з 01.03.2019 року по 31.10.2020 року відповідач має заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг з обслуговування будинку та прибудинкової території у розмірі 22 783,86 грн., з загально будинкових витрат - 160,61 грн., та конс'єрж-сервіс - 26 429,91 грн. Дані кошти підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Закріплена у п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та 3 % річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові.
Дослідивши наявні в справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними.
Висновок суду про наявність підстав для стягнення заборгованості у визначеному судом розмірі, а також індексу інфляції в порядку ст. 625 ЦК України відповідає таким обставинам та вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд належним чином не дослідив умови Договору про надання послуг № РО-18/К від 30. 09.2015 року та Договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій № РО-18/89 від 30.09.2015 р., не надав належної оцінки факту односторонньої зміни Позивачем розміру плати за Договором про надання послуг № РО-18/К від 30.09.2015 р. без дотримання порядку, визначеного умовами договору колегія суддів не приймає, з огляду на наступне.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, (ч. 4 ст. 82 ЦПК України)
Як вбачається із практики Верховного суду, зокрема з п. 46 постанови ВС від 18.12.2019 р. у справі № 761/29966/16-ц, преюдиція - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.
Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені, (п. 47 постанови ВС від 18.12.2019 р. у справі № 761/29966/16-ц)
Відповідно до рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 вересня 2019 року у спорі між тими ж сторонами про той же предмет, стягнення заборгованості за попередній період встановлено.
Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) №936 від 01.06.2018 року, тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлений у розмірі 18,28 грн. за 1 кв. м. загальної площі квартири за місяць (з ПДВ), крім квартир першого поверху. Отже, з 01.07.2018 року тариф для відповідача змінився і з урахування площі його квартири становить 4416,45 грн.
Суд також встановив, що позивачем правомірно нараховано відповідачу суми на оплату консьєрж-сервісу з 01.01.2019 року - 2971,68 грн.на місяць, оскільки згідно умов укладеного між сторонами договору, позивач мав право на збільшення в одностороннєму порядку розміру плати. При цьому за змістом п. 2.6. договору, який передбачає обов'язкове повідомлення споживача про зміну розміру плати, не передбачено будь-яких наслідків його невиконання позивачем, в тому числі і щодо не розповсюдження нового розміру плати на споживача, до відома якого за 30 днів до початку дії нового тарифу не було доведено відповідної інформації.
Крім того, відповідач отримував рахунки на сплату послуг консьєрж-сервісу, отже йому було відомо про зміну розміру плати за таку послугу, однак в матеріалах справи відсутні будь-які докази про те, що відповідач з таким розміром не погодився та звертався з цього приводу до позивача. Натомість заперечення з цього приводу виникли у відповідача лише після звернення позивача до суду.
Так як заборгованість в даній справі нарахована, виходячи з вищенаведених тарифів, правомірність підняття яких, порівняно з умовами договору встановлена в попередній справі, апеляційний суд відхиляє доводи скарги в цій частині.
Щодо доводів скарги про порушення судом норм процесуального права, що полягало в неналежному повідомленні відповідача про розгляд справи, колегія суддів вважає їх безпідставними та такими, що не вплинули на законність рішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 04 грудня 2021 року відкрито провадження у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сент Софія Проперті Менеджмент» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.Відповідно до вимог статті 274 ЦПК України розгляд справи районни суд призначив проводити в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).
Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); справи про розірвання шлюбу; справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ч.ч.1-4 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.
У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
З урахуванням вимог ст. 274 ЦПК України суд першої інстанції обґрунтовано розглянув вказану справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, а тому доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції розглянув вказану справу , не повідомивши відповідача є безпідставними.
Та обставина, що позовна заява не надсилалась відповідачу за місцем його проживання не є підставою для скасування рішення суду, оскільки це не призвело до неповноти судового розгляду.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог є законними і обґрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав до його скасування колегія суддів не вбачає.
Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанцій - без змін.
Оскільки, апеляційна скарга залишається без задоволення, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судом першої інстанції.
В зв'язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст.ст.268, 367-369,374,375,381-384, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 20 вересня 2021 року.
Головуючий О.В. Желепа
Судді: В.А. Кравець
О.Ф. Мазурик