1/1518
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
22 вересня 2021 року м. Київ № 640/2553/21
Окружний адміністративний суду міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Азербайджану»
до Головного управління ДПС у місті Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Азербайджану» (надалі - позивач) адреса: 04214, м. Київ, проспект Оболонський, буд. 54 до Головного управління ДПС у місті Києві (надалі - відповідач), адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19), в якій позивач просить:
- визнати незаконною фактичну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Азербайджану» Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі наказу №4791 від 17.07.2020;
- скасувати винесене Головним управлінням ДПС у м. Києві податкове повідомлення - рішення форми «С» від 16.09.2020 № 0006920901.
Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача, внаслідок прийняття суб'єктом владних повноважень оскаржуваного рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що податковим органом проведено фактичну перевірку із порушенням норм законодавства, оскільки додаток до наказу про призначення такої перевірки підписано неуповноваженою особою. Крім того позивачем зазначено, що і спірне податкове повідомлення-рішення винесено неуповноваженою особою, оскільки згідно з наказом ГУ ДПС у м. Києві від 02.09.2020 року № 5635 заступника начальника управління - начальник відділу контролю за виробництвом та обігом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів управління контролю за обігом підакцизних товарів та адміністрування акцизного податку ОСОБА_1 уповноважена на винесення податкових повідомлень-рішень форми «Р», тоді як спірне податкове повідомлення-рішення складено за формою «С».
Крім того, зазначили, що відповідно до пункту 8 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2013 №790, рішення про застосування фінансових санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за порушення норм Закону складається за формою згідно з додатком до цього Порядку. Всупереч наведеному, відповідачем протиправно прийнято податкове повідомлення-рішення за формою «С», а не рішення про застосування фінансових санкцій, винесення котрого не належить до компетенції відповідача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрити провадження в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Азербайджану» до Головного управління ДПС у м. Києві визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
Не погоджуючись з доводами викладеними в позові Головним управлінням ДПС у м. Києві 16.03.2021 року подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого податковим органом щодо задоволення позовних вимог заперечено.
Також, до Окружного адміністративного суду міста Києва 22.03.2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Начальником головного управління 17 липня 2020 року на підставі п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України та Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв , тютюнових виробів та пального» прийнято наказ №4791 «про проведення фактичних перевірок»
Додатком № 27 до вказаного наказу встановлено проведення фактичної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Азербайджану» терміном на 10 діб починаючи з 07.08.2020 року.
На підставі зазначеного наказу з додатком та направлень на проведення перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено фактичну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Азербайджану» з питань дотримання суб'єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами. За результатами перевірки складено акт від 17.08.2020 року № 1962/26-19-32-01/41309999 (надалі - акт перевірки).
Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень ч. 3 ст. 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спиту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напої та тютюнових виробів», а саме: товариством звіти про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі за червень та липень 2020 року, подано із недостовірними відомостями, крім того, звіт за формою 1-ОА подано із порушенням граничних строків.
На підставі висновків проведеної перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві 16.09.2020 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006920901 (форма «С»), яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 51 000,00грн.
Не погоджуючись із прийнятим податковим органом податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо визнання незаконною фактичної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Азербайджану» Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі наказу №4791 від 17.07.2020, суд зазначає наступне.
Право на проведення перевірки, в тому числі фактичної перевірки визначено положеннями пункту 75.1. статті 75 та підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, при чому така перевірка повинна проводитися в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.
Отже, проведення камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок є правом податкового органу.
Відповідно до вимог п.75.1.3 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Таким чином, фактична перевірка здійснюється лише за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника; фактична перевірка здійснюється з питань наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, до яких віднесено алкогольні напоїв та тютюнові вироби.
Порядок проведення фактичної перевірки визначено статтею 80 ПК України. Так, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (п. 80.1 ПК України). Перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція (п. 80.4 ПК України).
Згідно з п.80.5 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 ПК України.
Відповідно до п. 80.7 ст.80 ПК України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 ПК України (п. 80.10 ст.80 ПК України).
Вимогами п.81.1 ст.81 ПК України перебачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
У відповідності до вимог п.81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити, зокрема, до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених ПК України, та за умови пред'явлення копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються, зокрема, і період діяльності, який буде перевірятися та підстави для проведення перевірки, визначені ПК України.
Так, перевірка позивача здійснювалась, на підставі наказу №4791 від 17.07.2020 року. У додатку № 27 до такого наказу вказувалось, що перевірці підлягає ТОВ «ХЕМПЕЛЬ УКРАЇНА» (тривалість перевірки 10 діб, дата початку 07 серпня 2020 року, період діяльності, що перевіряється - згідно статті 102 ПК України).
Суд звертає увагу, що додаток № 27 до наказу ГУ ДПС у м. Києві №4791 від 17.07.2020 є складовою такого наказу, де мають міститися найменування та реквізити суб'єкта, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені ПК України, дата початку і тривалість перевірки, а тому зазначена частина наказу має бути скріплення печаткою контролюючого органу у відповідності до вимог статті 81 ПК України.
Між тим, у документі де міститься весь перелік інформації, який стосується саме проведення перевірки ТОВ «Торговий дім Азербайджану» (підписаний Начальником управління контролю за обігом підакцизних товарів та адміністрування акцизного податку) печатка (не штамп) контролюючого органу відсутня.
Крім, того ні наказ, ні додаток № 27 до нього не містять періоду діяльності, що перевіряється.
В даному контексті суд звертає увагу на судову практику Верховного Суду, сформовану ним під час розгляду справи № 826/14478/17. Так, судом було встановлено, що: додаток до спірного наказу є його невід'ємною частиною, а тому до нього повинні ставитись такі ж вимоги, як і до спірного наказу; якщо наказ або витяг до наказу на податкову перевірку не містять, зокрема, періоду, який перевіряється, то він є нечинним та підлягає скасуванню; посилання в витягу з додатку на статтю 102 ПК України з метою визначення періоду діяльності товариства суд вважає недостатнім для ідентифікації цього періоду, а також створення у позивача відчуття правової визначеності при здійсненні відповідачем податкового контролю відносно нього.
Зазначені обставини зумовили висновок Верховного Суду про те, що спірний наказ не відповідає положенням Податкового кодексу України щодо його змісту.
Верховний Суду також відхилив як безпідставні доводи відповідача про те, що окремі дефекти наказу про призначення податкової перевірки не можуть мати вирішального значення, за умови допуску господарюючим суб'єктом посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки та встановлення в результаті такої перевірки порушень законодавства таким суб'єктом - оскільки видання наказу про проведення податкової перевірки є способом реалізації владних управлінських функцій, недотримання якого спростовує доводи податкового органу щодо правомірності наказу.
Крім того суд вважає за необхідне зауважити, що хоча і сам наказ про призначення фактичних перевірок винесено начальником Головного управляння ДПС у м. Києві, додаток до такого наказу винесено іншою особою, а саме начальником управління контролю за обігом підакцизних товарів та адміністрування акцизного податку.
Натомість, відповідно до змісту наказу ГУ ДПС у м. Києві від 02.09.2020 року № 5635, яким затверджено розподіл посадових (службових) осіб ДПС, уповноважених на виконання певних функцій, передбачених Податковим кодексом України, законодавством з питань сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, законодавством з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, повноваження начальника управління контролю за обігом підакцизних товарів та адміністрування акцизного податку не передбачають можливість призначення перевірок суб'єктів господарювання.
Щодо доводів позивача з приводу винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення суд зазначає наступне.
Частиною четвертою статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» визначено компетенцію органів, уповноважених застосовувати штрафні санкції за порушення норм цього Закону. Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою статті 17 Закону, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.
При цьому частиною п'ятою статті 17 Закону передбачено, що в разі невиконання суб'єктом господарювання рішення органів, зазначених у частині третій цієї статті, сума штрафу стягується на підставі рішення суду.
Приписи статті 17 Закону не встановлюють форми та вимог до рішень про застосування санкцій за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Такі норми містить Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 № 790. Зокрема, додатком до цього Порядку визначено форму рішення про застосування фінансових санкцій, яке виноситься в разі виявлення порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Разом із тим відповідно до пункту 10 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (Перехідні положення) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, Державної податкової адміністрації України та інших центральних органів виконавчої влади, прийняті до набрання чинності цим Кодексом на виконання законів з питань оподаткування, та нормативно-правові акти, які використовуються при застосуванні норм законів про оподаткування (в тому числі акти законодавства СРСР), застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу, до прийняття відповідних актів згідно з вимогами цього Кодексу.
Зважаючи на викладене, будь-які норми, що прийняті до набрання чинності Податковим кодексом України або одночасно з ним, можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам цього Кодексу.
Зазначене стосується також і норм, які регулюють повноваження контролюючих органів у розумінні Податкового кодексу України.
У свою чергу згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Наведена норма в імперативному порядку зобов'язує контролюючий орган визначити суму грошових зобов'язань за штрафними санкціями платникові податку в тому разі, якщо таким платником порушено норми законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідний орган.
Визначений аналізованою законодавчою нормою обов'язок контролюючого органу є безумовним і виникає в тому разі, коли контролюючим органом виявлено відповідні порушення, що тягнуть за собою застосування до платника податків штрафних санкцій.
Водночас статтею 113 Податкового кодексу України передбачено, що штрафні (фінансові) санкції застосовуються також і за порушення вимог іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладено на контролюючі органи.
Таким чином, обов'язком контролюючих органів у розумінні Податкового кодексу України є визначення суми грошових зобов'язань у вигляді штрафних санкцій за порушення норм іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладений на контролюючі органи.
Зазначене поширюється також і на санкції за порушення норм законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, оскільки контроль за дотриманням відповідних норм покладено на органи доходів і зборів України.
При цьому відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
З наведеного визначення випливає, що поняття грошового зобов'язання охоплює всі суми коштів, які підлягають сплаті як штрафні санкції за порушення вимог законодавства, дотримання якого контролюють контролюючі органи. Не є винятком і штрафні санкції за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі, коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Зазначена норма чітко встановлює, що в разі, коли контролюючий орган діє на підставі статті 54 цього Кодексу (тобто коли він зобов'язаний визначити, зокрема, суму штрафу за порушення вимог законодавства, дотримання якого ним контролюється), такий орган приймає податкове повідомлення-рішення.
При цьому в пункті 58.1 статті 58 Податкового кодексу України безпосередньо зазначено, що податкове повідомлення-рішення приймається в разі визначення суми грошового зобов'язання, у тому числі за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідні органи.
Зазначене цілком стосується органів доходів і зборів України, які контролюють дотримання вимог законодавства щодо обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
З огляду на аналіз викладених законодавчих приписів контролюючий орган у разі виявлення порушення вимог законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо таке порушення тягне за собою визначення грошових зобов'язань у вигляді адміністративно-господарських санкцій, зобов'язаний прийняти податкове повідомлення-рішення.
Тому прийняття будь-яких інших рішень контролюючим органом у розумінні Податкового кодексу України в разі виявлення порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, суперечитиме Податковому кодексу України.
Приписи статті 17 Закону у розглядуваному контексті можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам Податкового кодексу України. Тому форма та порядок направлення відповідних рішень визначаються нормами Податкового кодексу України.
Зазначене стосується також і норм зазначеного раніше Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів". Форма рішення про застосування фінансових санкцій, передбачена цим підзаконним нормативно-правовим актом, не може застосовуватися контролюючими органами в розумінні Податкового кодексу України, оскільки відповідні норми Порядку в цій частині суперечать приписам Податкового кодексу України, який має вищу юридичну силу та підлягає застосуванню до цих правовідносин з урахуванням Перехідних положень до Кодексу.
Також не знайшли свого підтвердження доводи позивача з приводу відсутності у заступника начальник відділу контролю за виробництвом та обігом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів управління контролю за обігом підакцизних товарів та адміністрування акцизного податку ОСОБА_1 повноважень на підписання податкового повідомлення-рішення за формою «С».
Як вбачається із змісту наказу ГУ ДПС у м. Києві від 02.09.2020 року № 5635, яким затверджено розподіл посадових (службових) осіб ДПС, уповноважених на виконання певних функцій, передбачених Податковим кодексом України, законодавством з питань сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, законодавством з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, окрім іншого, до повноважень заступника начальник відділу контролю за виробництвом та обігом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів управління контролю за обігом підакцизних товарів та адміністрування акцизного податку ОСОБА_1 , окрім іншого віднесено прийняття податкових повідомлень-рішень про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафів (ст. 17 Закону № 481) у разі встановлення порушень у сфері виробництва та/або обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів (https://kyiv.tax.gov.ua/dfs-u-regioni/upovnovajeni-osobi-/73192.html)
При цьому визначення обмежень щодо підписання таких податкових повідомлень-рішень за їх формою такий наказ не містить, лише, що такі приймаються на підставі ст. 17 Закону № 481.
Поряд із цим, враховуючи висновки суду щодо незаконної проведеної перевірки не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню й прийняте за наслідком такої перевірки податкове повідомлення-рішення.
Згідно з частиною 1 статті 9, статті 72, частин 1, 2, 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 4540,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 4540,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Азербайджану» до Головного управління ДПС у м. Києві визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.09.2020 № 0006920901.
3. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Азербайджану" (адреса: 04214, м. Київ, проспект Оболонський, буд. 54) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 4540, 00 грн (чотири тисячі п'ятсот сорок гривень) 00 копійок).
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.
Суддя Н.В. Клочкова