ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
21 вересня 2021 року м. Київ № 640/1957/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу:
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління Держпраці у Київській області
провизнання протиправною та скасування постанов
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася фізична особа-підприємець ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Держпраці у Київській області, в якому просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу №КВ1176/59/АВ/П/ТД/ФС-447 від 16.07.2019, визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу №КВ1176/59/П/МГ/ФС-448 від 16.10.2019.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Так, позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №КВ 1176/59/АВ від 21.06.2010; 20.06. 2019 та 21.06.2019, інспектором праці Пащенко Богданом Івановичем відповідно до ст.259 Кодексу законів про працю України, ч. 3 ст. 34 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», п.п.19,31 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 у присутності довіреної особи Гаркавенко Романа Володимировича проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , в результаті якого винесено оскаржувані постанови про накладення штрафу №КВ1176/59/АВ/П/ТД/ФС-447 від 16.07.2019 року на суму 250 380,00 грн. та №КВ1176/59/П/МГ/ФС-448 від 16.10.2019 року на суму 83 460,00 грн. На переконання позивача, відповідачем було порушено правову процедуру інспекційного відвідування, оскільки таке не погоджене в установленому порядку із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, або відповідного державного колегіального органу на здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю); видані посадовим особам відповідача на проведення інспекційного відвідування. Крім того, на момент проведення такої перевірки була відсутня уніфікована форма акту перевірки, оскільки з моменту визнання нечинною Постанови КМУ від 26.04.2017 №295 були відсутні законні підстави для проведення інспекційного відвідування. Разом з тим, законодавством України не передбачено такої форми позапланової перевірки, як інспекційне відвідування. Крім того, перевірка була проведена на підставі звернення гр. ОСОБА_2 , який не є працівником ФОП ОСОБА_1 . Також, у порушення вимог законодавства, позивачка не отримувала повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу.
У відзиві на позовну заяву, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що відповідно до наказу Головного управління Держпраці у Київській області «Про проведення інспекційного відвідування Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 » від 20.06.2019 № 3060, направлення про проведення інспекційного відвідування від 20.06.2019 № 1176, на підставі звернення громадянина ОСОБА_2 від 25.04.2019, було проведено інспекційне відвідування. В порушення вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, ФОП ОСОБА_3 не укладено трудовий договір з громадянкою ОСОБА_4 , натомість, укладено цивільно-правовий договір від 15.06.2019, який містить ознаки трудового. Також, відповідачем встановлено, що позивачем, як роботодавцем не проводилася оплата роботи у нічний час працівникам: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , чим допущено порушення вимог статті 108 Кодексу законів про працю України. Враховуючи вищезазначені порушення, інспектором в межах наданих повноважень складено акт інспекційного відвідування від 21.06.2019 № KB 1176/59/АВ, винесено припис суб'єкту господарювання про усунення виявлених порушень від 21.06.2019 № KB 1176/59/АВ/П. та постанови від 16.07.2019 про накладення штрафу, а саме: № КВ 1176/59/АВ/П/ТД/ФС-447 та № КВ 1176/59/АВ/П/ТД/ФС-448. На момент проведення інспекційного відвідування, відповідач здійснював свої повноваження на підставі Конвенції Міжнародної організації праці про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 08.09.2004 № 1985-IV та Конвенції про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 08.09.2004 № 1986-IV, Положення про Головне управління Держпраці у Київській області, затвердженим наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2018 № 84 та згідно Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Як встановлено судом згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснює свою господарську діяльність у сфері прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі звернення громадянина ОСОБА_2 від 25.04.2019, наказом Головного управління Держпраці у Київській області №3062 прийнято рішення про проведення в період з 20.06.2019 по 21.06.2019 інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1
20.06.2019 Головним управлінням Держпраці видано направлення №1176 на проведення інспекційного відвідування.
21.06.2019 на підставі ст.259 Кодексу законів про працю України, ч. 3 ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п.п.19,31 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 інспектором праці Пащенко Б.І. складено акт інспекційного відвідування №КВ1176/59/АВ , яким встановлено порушення вимог ч.3 ст. 24 Кодексу законів про працю України в частині допущення працівників до роботи без укладення трудового договору, а саме ФОП ОСОБА_1 використовувала працю найманих працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , без належного оформлення трудового договору та порушення вимог ст. 108 Кодексу законів про працю України в частині відсутності підтвердження оплати праці працівникам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у нічний час за травень 2019 року.
21.06.2019 на підставі акту перевірки, державним інспектором винесено припис про усунення виявлених порушень №КВ 1176/59/АВ/П, яким зобов'язано ФОП ОСОБА_1 усунути виявлені порушення.
02.07.2019 листом Головного управління Держпраці у Київській області №43/3119/10391 надіслано на адресу ФОП ОСОБА_1 повідомлення про розгляд справи щодо накладення штрафу, однак згідно довідки про вручення поштового відправлення, останнє повернулося за закінченням терміну зберігання.
16.07.2019 на підставі акту інспекційного відвідування від 21.06.2019 , Головним управлінням Держпраці у Київській області винесено оскаржувану постанову про накладення штрафу №КВ1176/59/АВ/П/ТД/ФС-447 від 16.07.2019, якою накладено на ФОП ОСОБА_1 за порушення вимог ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України штраф у сумі 250 380, 00 грн.
16.10.2019 на підставі акту інспекційного відвідування від 21.06.2019 , Головним управлінням Держпраці у Київській області винесено оскаржувану постанову про накладення штрафу №КВ1176/59/П/МГ/ФС-448, якою накладено на ФОП ОСОБА_1 за порушення вимог ст. 108 Кодексу законів про працю України штраф у сумі 83 460, 00 грн.
Вважаючи вказані постанови протиправними, позивачка звернулася із даним позовом до суду.
Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, визначено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Згідно з Пунктом 7 Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (далі - Закон №877-V).
Відповідно до статті 1 Закону №877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Відповідно до статті 2 Закону №877-V дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, державного експортного контролю, контролю за дотриманням бюджетного законодавства, банківського нагляду, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення, державного нагляду (контролю) за дотриманням суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг.
Відповідно до абзаців 4, 5 статті 2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.
Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
Згідно з частинами першою, третьою, одинадцятою та п'ятнадцятою статті 4 Закону №877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.
Планові та позапланові заходи здійснюються в робочий час суб'єкта господарювання, встановлений його правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Плановий чи позаплановий захід щодо суб'єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником. Плановий чи позаплановий захід щодо фізичної особи - підприємця має здійснюватися за його присутності або за присутності уповноваженої ним особи.
При здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов'язані використовувати виключно уніфіковані форми актів.
За змістом статті 6 Закону №877-V підставою для здійснення позапланових заходів є, поміж іншого, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.
У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки.
Суб'єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред'явили документи, передбачені цим абзацом; неподання суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів; доручення Прем'єр-міністра України про перевірку суб'єктів господарювання у відповідній сфері у зв'язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави; настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.
Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).
Проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.
Суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).
Строк здійснення позапланового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - двох робочих днів.
Згідно з частинами 1, 2, 3, 4, 5 статті 7 Закону №877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою.
У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім'я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий захід); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).
Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.
Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб'єкта господарювання.
Суб'єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили документів, передбачених цією статтею.
Частинами шостою та сьомою статті 7 Закону №877-V визначено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.
Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.
Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).
У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.
Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).
На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Відтак, відповідно до приписів Закону №877-V контролюючий орган, у даному випадку Головне управління Держпраці у Київській області, уповноважений на здійснення планових та позапланових заходів нагляду за суб'єктами господарської діяльності.
Як встановлено судом, Головним управлінням Держпраці у Київській області проведено інспекційне відвідування позивача з питань додержання вимог законодавства про працю.
Проведення інспекційних відвідувань на підприємствах передбачалось Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі №826/8917/17 визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Так, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов правового висновку про те, що Порядком, затвердженими оскаржуваною постановою безпідставно поширено норми міжнародних Конвенцій на відносини, які такими Конвенціями не регулюються. Не розмежовано коло суб'єктів господарювання, на яких розповсюджуватиметься зазначений порядок контролю, з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості і торгівлі, ратифікованою Законом №1985-IV від 08 вересня 2004 року та Конвенцією Міжнародної організації праці №129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві №129, та коло суб'єктів господарювання, під час перевірки яких не застосовуватимуться такі особливості, а перевірки здійснюватимуться відповідно до вимог Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .
Натомість Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №823, яка набрала чинності з 30.08.2019 року.
Разом із тим, колегія суддів наголошує, що посадові особи відповідача зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та, як уже було встановлено судом вище, спірні правовідносини врегульовані виключно положеннями Закону України «Про основні засади державного нагляду (контрою) у сфері господарської діяльності».
Відповідно до приписів частини першої статті 235 Кодексу адміністративного судочинства України вказана постанова суду набрала законної сили з дати її прийняття, тобто з 14.05.2019.
Згідно частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Отже, починаючи з 14.05.2019, Головне управління Держпраці у Київській області, втратило правові підстави для проведення інспекційних відвідувань у зв'язку зі скасуванням порядку, яким передбачались такі заходи.
Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823, яка набрала чинності з 30.08.2019.
Таким чином, у період часу з 14.05.2019 по 30.08.2019 був відсутній нормативно-правовий акт, який передбачав можливість здійснення органами Держпраці такого контролюючого заходу як інспекційне відвідування та визначав порядок його проведення.
Зважаючи на викладене, Головне управління Держпраці у Київській області здійснило захід контролю у вигляді інспекційного відвідування в той час, коли проведення такого заходу та його порядок не передбачалося законодавством України, в тому числі Законом №877-V.
При цьому і наказ на проведення цього інспекційного відвідування, і направлення на його проведення також були видані в указаний період.
За наведених обставин суд дійшов висновку про протиправність проведення відповідачем інспекційного відвідування позивача, у зв'язку з чим акт інспекційного відвідування, складений за наслідками такого інспекційного відвідування позивача, не може породжувати для нього будь-які правові наслідки, в тому числі застосування штрафу, у зв'язку з виявленими порушеннями, зафіксованими в такому акті.
Оскільки на підставі акту інспекційного відвідування від 21.06.2019 №КВ1176/59/АВ уповноваженою особою Головного управління Держпраці у Київській області винесено оскаржувані постанови про накладення штрафу №КВ1176/59/АВ/П/ТД/ФС-447 від 16.07.2019 та №КВ1176/59/П/МГ/ФС-448 від 16.10.2019, то такі постанови є протиправними та такими, що підлягають скасуванню судом.
При цьому, за висновком суду, встановлених вище порушень щодо здійснення відповідачем інспекційного відвідування позивача достатньо для визнання протиправними та скасування оскаржуваних постанов про накладення на позивача штрафу, тому суд не вважає за доцільне оцінювати решту доводів позивача, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги щодо визнання цієї постанови протиправною та її скасування, що пояснюється таким.
Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд, у цій справі враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У відповідності до п. 1,3 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірність свого рішення.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , іпн. НОМЕР_1 ) задовольнити.
Визнати протиправною і скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області (04060, м. Київ, вул. Вавілових, 10, код ЄДРПОУ 39794214) про накладення штрафу від 16.07.2019 №КВ1176/59/АВ/П/ТД/ФС-447 на суму 250 380, 00 грн.
Визнати протиправною і скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області (04060, м. Київ, вул. Вавілових, 10, код ЄДРПОУ 39794214) про накладення штрафу від 16.10.2019 №КВ1176/59/П/МГ/ФС-448 на суму 83 460, 00 грн.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , іпн. НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області (04060, м. Київ, вул. Вавілових, 10, код ЄДРПОУ 39794214) понесені витрати зі сплати судового збору у сумі 3338 (три тисячі триста тридцять вісім) грн. 41 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.С. Мазур