ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
22 вересня 2021 року м. Київ № 320/6777/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., за участю секретаря судового засідання Рябого І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до про Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скасування постанови,
за участю:
від позивача - ОСОБА_2
від відповідача - Кушнір Л.В.
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд:
- скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення виконавчого збору № 41386995 від 04.03.2014;
- скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження ВП № 63152996 від 28.09.2020.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2021 адміністративну справу № 320/6777/21 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанов передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2021 адміністративну справу № 320/6777/21 передано на розгляд судді Катющенку В.П.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з моменту отримання вказаної ухвали.
Відповідно до ухвали суду від 11.08.2021 визнано неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з даним позовом в частині позовних вимог про скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення виконавчого збору № 41386995 від 04.03.2014.
Також, ухвалою суду від 11.08.2021 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 в частині позовних вимог про скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження ВП № 63152996 від 28.09.2020, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 320/6777/21 та призначено справу до судового розгляду у судове засідання на 16.09.2021.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на незаконність постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення виконавчого збору № 41386995 від 04.03.2014 та у зв'язку з цим вважав наявними і підстави для скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження ВП № 63152996 від 28.09.2020.
15.09.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив суд залишити позов без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду. Так, у частині постанови про стягнення виконавчого збору № 41386995 від 04.03.2014 відповідач зазначив, що про існування вказаної постанови позивачу було достеменно відомо, позаяк останній неодноразово ознайомлювався з матеріалами виконавчого провадження № 41386995, що підтверджується розписками представників Білого А.П. про хід виконавчого провадження, а саме: 04.02.2014, 21.10.2014, 17.11.2015, 20.11.2018. У частині позовних вимог про скасування постанови від 28.09.2020 про відкриття виконавчого провадження ВП № 63152996 відповідач зазначив, що позивачем не зазначено обґрунтувань щодо її протиправності й оскільки постанова про стягнення виконавчого збору не скасована, відсутні і підстави для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, що підтверджується позицією Великої Палата Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.05.2020 справі № 0340/1792/18.
У судовому засіданні 16.09.2021 представником позивача надано додаткові пояснення у справі, у зв'язку з чим відкладено судове засідання на 22.09.2021.
Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, у судовому засіданні 22.09.2021 замінено неналежного відповідача у справі - Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на належного - Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Також у судовому засіданні 22.09.2021 ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки ухвалою суду від 11.08.2021 визнано неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з даним позовом в частині позовних вимог про скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення виконавчого збору № 41386995 від 04.03.2014, отже, вказане питання вирішено судом, а клопотання відповідача не містить будь-якого обґрунтування в частині позовних вимог про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 63152996 від 28.09.2020 та не надано жодних доказів, які б спростовували визнання судом поважними причин пропуску строку позивачем у цій частині.
У судовому засіданні 22.09.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав з викладених у позові підстав.
Представник відповідача у судовому засіданні 22.09.2021 заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов.
Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
30.12.2013 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Думанською А.Л. відкрито виконавче провадження № 41386995 з виконання виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва № 2-27211 від 13.11.2013 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та Відкритого акціонерного товариства "Агромаш" на користь Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" 45411984,35 грн.
Постановою вказаного державного виконавця від 04.03.2014 у ВП № 41386995 стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави виконавчий збір у розмірі 4541198,43 грн.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 06.06.2016 у справі № 2-2725/2011 замінено стягувача у виконавчому провадженні № 41386995 з ПАТ "Кредитпромбанк" на ПАТ "Дельта Банк".
Відповідно до постанови від 15.09.2020 у ВП № 41386995 на підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 14.08.2020 у справі № 2-2725/2011 замінено стягувача у виконавчому провадженні № 41386995 з ПАТ "Дельта Банк" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕЛІОС".
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка С.В. від 28.09.2020 у виконавчому провадженні № 41386995 на підставі листа стягувача та відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ (виконавчий лист Дніпровського районного суду м. Києва від 13.11.2013 № 2-2725/11) повернуто стягувачу.
У мотивувальній частині вказаної постанови зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 4541198,43 грн відповідно до постанови, а також про часткове виконання рішення суду в рахунок погашення заборгованості - 13826,52 грн та виконавчого збору - 1382,65 грн.
Також постановою вказаного старшого державного виконавця від 28.09.2020 відкрито виконавче провадження № 63152996 з примусового виконання постанови № 41386995 від 04.03.2014 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 4541198,43 грн, залишок не стягнутого виконавчого збору - 4539815,78 грн.
Не погодившись з постановою відповідача від 28.09.2020 № 63152996, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За визначенням статті 1 Закону України від 02.06.2016 N 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон N 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Як уже зазначалось, ухвалою суду від 11.08.2021 визнано неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з даним позовом в частині позовних вимог про скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення виконавчого збору № 41386995 від 04.03.2014 та повернуто позовну заяву у вказаній частині позовних вимог позивачу.
В обґрунтування позовних вимог в частині скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження ВП № 63152996 від 28.09.2020 представником позивача у позовній заяві зазначено, що з урахуванням того, що підставою для прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження № 63152996 була постанова про стягнення виконавчого збору від 04.03.2014, постанова про відкриття виконавчого провадження також є протиправною і її належить скасувати.
Пунктом 5 частини першої статті 3 Закону N 1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Пунктом 1 частини першої статті 37 Закону N 1404-VIII визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
Відповідно до частини третьої статті 40 наведеного Закону у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Постанова відповідача від 04.03.2014 № 41386995 про стягнення виконавчого збору є чинною, доказів зворотного суду не надано.
Отже, постанова відповідача від 04.03.2014 № 41386995 про стягнення виконавчого збору є окремим самостійним виконавчим документом, рішенням суб'єкта владних повноважень, який не скасований та підлягає виконанню.
Частиною першою статті 26 Закону N 1404-VІІІ передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.
Відповідно до частини п'ятої вказаної вище статті Закону N 1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Виходячи з аналізу норм Закону N 1404-VІІІ порядок відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчих документів щодо стягнення виконавчого збору регулюється загальними нормами цього Закону щодо порядку примусового виконання рішення на підставі виконавчих документів.
Як уже зазначалось, позивач в обґрунтування позовних вимог в частині скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження ВП № 63152996 від 28.09.2020 зазначив, що з урахуванням того, що підставою для прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження № 63152996 була постанова про стягнення виконавчого збору від 04.03.2014, постанова про відкриття виконавчого провадження також є протиправною і її належить скасувати.
Отже, позивач не обґрунтовує протиправність постанови від 28.09.2020 ВП № 63152996 про відкриття виконавчого провадження, а фактично наводить доводи щодо незгоди з постановою від 04.03.2014 ВП № 41386995 про стягнення виконавчого збору, яка у даній справі не є предметом розгляду.
Таким чином, позивачем не наведено порушення відповідачем вимог Закону N 1404-VІІІ при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 63152996 від 28.09.2020.
Не встановлено таких порушень і судом.
Крім того, як вбачається з постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 63152996 від 28.09.2020, виконавцем і враховано суму, яка уже була стягнута в рахунок часткового погашення виконавчого збору у розмірі 1382,65 грн.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) відмовити.
Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).
Суддя В.П. Катющенко