справа№380/7261/21
22 вересня 2021 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Карп'як О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу у справі за позовом Головного управління Держпраці у Львівській області до Товариство з обмеженою відповідальністю "Швидкий Світ" про застосування заходів реагування ,-
встановив:
Головне управління Держпраці у Львівській області (місцезнаходження: 79000, м.Львів, пл.Міцкевича, 8, код ЄДРПОУ 39778297) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Швидкий Світ” (79040, Львівська обл., м. Львів, вул. Конюшинна, 4, ЄДРПОУ 39497430) в якому просить суд застосувати до Товариства з обмеженою відповідальністю “Швидкий Світ” заходи реагування у сфері державного нагляду, а саме, заборонити: виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації устаткування підвищеної небезпеки Товариства з обмеженою відповідальністю “Швидкий Світ” , а саме: АЗС за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна,4 - до усунення зазначених у акті перевірки порушень.
Ухвалою суду від 05 травня 2021 позовну заяву залишено без руху. Встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 31 травня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами у справі.
Ухвалою від 26.07.2021 прийнято відмову Головного управління Держпраці у Львівській області від позову до Товариство з обмеженою відповідальністю "Швидкий Світ" про застосування заходів реагування, закрито провадження в адміністративній справі №380/7261/21.
12.08.2021 на адресу суду надійшла заява представника відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі, яким просить компенсувати відповідачу понесені витрати на правову допомогу за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Розглянувши заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до ч.5 ст.139 КАС України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення (частина друга статті 252 КАС України).
За частинами першою, другою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За положеннями частини десятої статті 139 КАС України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За правилами цієї статті стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат у разі закриття провадження у справі можливе саме у випадку необґрунтованості дій позивача.
Ухвала про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову загалом не є тим видом судового рішення, в основі якого лежать безпідставні чи необґрунтовані дії, оскільки, як правило, під час ухвалення такого рішення суд не формулює висновків про обґрунтованість і слушність доводів позивача.
Звертаючись із заявою про компенсацію витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідач, як видно зі змісту заяви, наведеного не врахував, будь-яких доводів на підтвердження необґрунтованості дій позивача не навів, відповідних доказів не надав.
В той же час, слід звернути увагу на те, що підставою для відмови позивача від позову, було те, що відповідач у повній мірі усунув порушення, які стали підставою для звернення до суду із позовною заявою, після відкриття провадження у справі.
Суд наголошує, що сам по собі факт закриття провадження у справі не підтверджує ні відсутність спору позивача з відповідачем, ні відсутність предмета спору, ні вчинення необґрунтованих дій позивачем та не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачу. Аналогічний за змістом висновок містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 640/1029/18 (провадження № 14-443цс19).
Також судом враховано правову позицію ВП Верховного Суду, викладену в ухвалі від 08.07.2020 у справі №810/3711/18.
Ураховуючи викладене, а також те, що, закриваючи провадження в цій справі, суд факт зловживання позивачем його процесуальними правами не встановлював, підстави для покладення на позивача витрат, пов'язаних з розглядом спору й, зокрема, понесених на професійну правничу допомогу на підставі частини 10 статті 139 КАС України, відсутні, а тому заява відповідача задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.4 ст.252 КАС України, про відмову в ухвалені додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 134, 139, 243, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
У задоволенні заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу у справі відмовити .
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається через Львівський оружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення (проголошення).
Повне судове рішення складено 22 вересня 2021 року.
Суддя Карп'як Оксана Орестівна