справа № 380/11658/21
22 вересня 2021 року
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сакалоша В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради (80100, м. Червоноград, вул. Сокальська 1, ЄДРПОУ 25258142), з вимогами:
- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради щодо не перерахування та недоплати позивача разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році в розмірі, встановленому ч.5.ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради нарахувати та виплатити позивачу разову грошову допомогу до 5 травня у 2021 році відповідно до ч.5.ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі семи мінімальних пенсій;
- стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради на користь ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 року у розмірі 23 737 грн. 00 коп.;
- судові витрати покласти на відповідача.
При обґрунтуванні позовних вимог позивач наголошує що є особою з інвалідністю внаслідок війни 3 групи та відповідно до статті 13 Закону України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551-ХІІ) має право на отримання разової грошової допомоги, яка виплачується щорічно до 5 травня. Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 у справі №1-247/2018 (3393/18), як зазначає позивач, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України (далі - БК України) у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. На переконання позивача, з прийняттям рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 чинною є норма ст. 13 Закону №3551-ХІ, за змістом якої щорічно до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни 3 групи виплачується разова грошова допомога у розмірі семи мінімальних пенсій за віком. Відтак, позивач вважає, що виплата відповідачем допомоги за 2021 рік не в розмірі семи мінімальних пенсій за віком суперечить чинним положенням ст. 13 Закону № 3551-ХІІ та порушує його право на отримання такої допомоги у належному розмірі. Враховуючи наведене, позивач з метою відновлення порушеного права звернувся до суду з відповідним позовом.
Ухвалою судді від 19.07.2021 року відкрито провадження в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.
Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому просить відмовити у задоволені позовних вимог повністю. Зазначає, що Управління здійснює виплату щорічної разової допомоги ветеранам війни до 5 травня, але не являється головним розпорядником коштів. Відповідно до ст.22 Бюджетного Кодексу України головним розпорядником коштів являються органи Державної влади в даному випадку Міністерство соціальної політики України. Виплати проводяться згідно постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.2021р. № 325 «Деякі питання виплати у 2021 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань». Сума вищевказаної допомоги у 2021 році була перерахована управлінням соціального захисту населення за місцем військової служби отримувача допомоги для подальшої йому виплати згідно списків військової частини. Таким чином, зважаючи на викладені обставини в їх сукупності, відповідач вважає позовну заяву ОСОБА_1 необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення.
Від позивача 06.08.2021 року надійшли письмові пояснення.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 24.12.2015 року, та, відповідно, має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни.
Позивач 21.05.2021 року звернувся до відповідача із заявою про перерахунок і виплату недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2021 року виходячи з розміру такої допомоги у 7 мінімальних пенсій за віком.
Листом Управління соціального захисту населення Червоноградської районної адміністрації від 25.05.2021 року № 2096/1-8 позивача повідомлено, що виплата такої допомоги у вказаному періоді здійснювалась у розмірі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України.
Вважаючи дії відповідача щодо не нарахування та невиплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в 2021 році в розмірі семи мінімальних пенсій за віком протиправними, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Так, правовий статус ветеранів війни, питання створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них та відносини щодо соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян врегульовані Законом України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі Закон № 3551-ХІІ).
Водночас особам з інвалідністю внаслідок війни передбачені статтею 13 цього Закону.
Законом України від 25.12.1998 № 367-XIV "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" статтю 13 Закону № 3551-XII доповнено частиною четвертою такого змісту: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам війни I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком".
Пунктом 20 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 107-VI) текст вказаної вище частини статті 13 Закону № 3551-ХІІ викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 зміни, внесені Законом № 107-VI, визнані неконституційними.
Протягом 2012-2014 років, на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки, норми та положення статті 13 Закону № 3551-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28.12.2014 № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тобто вказаним змінами Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження, зокрема, щодо встановлення розміру разової грошової допомоги до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни.
На реалізацію приписів вищезазначеної норми закону, 08.04.2021 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 325, відповідно до якої особам з інвалідністю внаслідок війни виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", проводиться у 2021 році в таких розмірах: I групи - 4421 гривня; II групи - 3906 гривень; III групи - 3391 гривня.
Поряд із цим, рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-ХІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У цьому ж рішенні зазначено, що окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-ХІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 було відновлено дію частини четвертої статті 13 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня особам з інвалідністю IIІ групи внаслідок війни виплачується разова грошова допомога у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Отже, з 27.02.2020 ані приписи п. 26 розділу VI БК України у частині дії ст. 13 Закону України № 3551-ХІ, ані приписи ст. 13 Закону № 3551-ХІ у редакції п.20 Розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" об'єктивно не можуть запроваджувати правил призначення та виплати допомоги до 5 травня особам з інвалідністю IIІ групи внаслідок війни.
Тому з 27.02.2020 позивач набув суб'єктивне право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 №367-ХІV, яка передбачала допомогу до 5 травня особам з інвалідністю IIІ групи внаслідок війни у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Відповідач же, здійснюючи виплату позивачеві такої допомоги, керувався нормами Постанови № 325.
Водночас суд наголошує, що норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанова Кабінету Міністрів України, на яку посилається відповідач, не можуть змінювати приписів закону України, і не позбавляють позивача цього суб'єктивного права.
Виходячи із визначених у частині четвертій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги до 5 травня особам з інвалідністю IIІ групи внаслідок війни у 2021 році слід застосовувати не Постанову №325, а Закон № 3551-XII, який має вищу юридичну силу.
Критерії законності волевиявлення (як рішення, так і діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч. 2 ст. 2 КАС України і обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта ч. 2 ст. 77 КАС України.
Суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб'єктом не подано доказів відповідності своїх дій закону, а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу цього волевиявлення.
Підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить висновку про те, що звернення позивача поза розумним сумнівом доводило право особи на нарахування та виплату допомоги до 5 травня з урахуванням змісту рішення Конституційного Суду України № 3-р/2020 від 27.02.2020.
Визначаючись з розміром грошової допомоги до 5 травня, що підлягає виплаті позивачеві, суд враховує правову позицію Верховного Суду, сформовану за результатами розгляду зразкової справи № 440/2722/20-а.
Так, розглядаючи вказану справу, у рішенні від 29.09.2020 Верховний Суд дійшов висновку, що з 27.02.2020 (день прийняття Конституційним Судому України Рішення від 27.02.2020 № 3-р/2020) позивач набув право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України від 25.12.1998 № 367-ХІV "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для учасників бойових дій величиною п'ять мінімальних пенсій за віком.
Велика Палата Верховного Суду з цим висновком погодилася та у пунктах 48-54 постанови від 13.01.2021 зазначила, що вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є саме мінімальний розмір пенсії за віком. При цьому мінімальний розмір пенсії за віком необхідно визначати із урахуванням ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV та Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Частиною 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Обставини цієї справи, склад її учасників, предмет спору та заявлені позовні вимоги вказують на те, що ця адміністративна справа є типовою справою, яка відповідає ознакам розглянутої зразкової справи № 440/2722/20-а.
Отже, враховуючи положення ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у цій справі суд має керуватися тими правовими висновками, що наведені Верховним Судом у рішенні за результатами розгляду зразкової справи № 440/2722/20-а.
Суд зауважує, що із запровадженням інституту зразкової справи суди першої та апеляційної інстанції зобов'язані при розгляді типових справ враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Таким чином, оскільки ключовим для вирішення цієї справи є питання щодо розміру щорічної грошової допомоги до 5 травня, яку відповідач повинен був виплатити позивачеві у 2021 році, як особі з інвалідністю ІІІ групи внаслідок війни, враховуючи висновки Верховного Суду, надані під час розгляду зразкової справи № 440/2722/20-а, суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо порушення відповідачем положень ст. 13 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-XIV, яка передбачала виплату особам з інвалідністю ІІІ групи внаслідок війни разової грошової допомога до 5 травня у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Щодо посилань відповідача на відсутність у нього бюджетного фінансування для виплати спірної допомоги у зазначеному розмірі, то суд зауважує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа "Кечко проти України", № 63134/00, рішення від 07.11.2005) реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. У межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Крім того, в п. 23 рішення у справі "Сук проти України" (№ 10972/05, від 10.06.2011) Європейський суд з прав людини зазначив, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (заява № 70297/01) та у справі "Бакалов проти України" (заява № 14201/02) також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).
На те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат, також неодноразово вказував і Верховний Суд (постанови від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі № 21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21-44а10).
Відтак, доводи відповідача в цій частині суд до уваги не бере.
Щодо позовної вимоги про стягнення недоплаченої суми разової грошової допомоги до 5 травня 2021 року в сумі 23 737 грн. суд зазначає наступне.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними ст. 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень вчинення дій чи бездіяльності.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Слід зазначити, що право не виникає внаслідок неправомірних дій (ex iniuria ius non oritur) або бездіяльності; держава не може відмовитися від виконання свого зобов'язання, посилаючись на підстави, які визнано незаконними; те, що право виникає з факту (ex facto ius oritus), не означає, що право може виникати з несправедливості (ex iniuria ius non oritur). Зазначені підходи застосовані ЄСПЛ, зокрема, у рішенні Paradiso and Campanelli v Italy (№ 25358/12), Sidabras and Others v. Lithuania (№ 50421/08), Ioannou v Turkey (№ 18364/91), Schenk v. Switzerland (№ 10862/84), Stromblad v. Sweden (№ 3684/07).
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Суд відповідно до ч.1 ст. 6 КАС України при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі менше семи мінімальних пенсій за віком та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, із урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
Відповідно до положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення позову частково.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 19-20, 22, 25-26, 73-77, 139, 241 - 246, 250, 255, 262, 295, 372 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради щодо не перерахування та недоплати позивача разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році в розмірі, встановленому ч.5.ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради нарахувати та виплатити позивачу разову грошову допомогу до 5 травня у 2021 році відповідно до ч.5.ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі семи мінімальних пенсій.
В решті позовних вимог відмовити.
Судові витрати зі сторін стягненню не підлягають.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.М. Сакалош