Справа № 133/2004/21
Ухвала
Іменем України
08.09.2021р. Калинівський районний суд Вінницької області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю: прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Калинівка Вінницької області, клопотання учасників судового провадження в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021020230000130 від 14.04.2021р., стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.187, ч.2 ст.190 КК України, та ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.190 КК України,
В провадженні Калинівського районного суду Вінницької області на розгляді перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021020230000130 від 14.04.2021р., стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.187, ч.2 ст.190 КК України, та ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.190 КК України.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні заявила клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_7 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник - адвокат ОСОБА_10 заперечували проти задоволення клопотання прокурора, оскільки останнім не доведено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Вважали за доцільне змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_11 залишив вирішення цього питання на розсуд суду.
Розглянувши заявлене клопотання, суд приходить до наступних висновків:
Судом достовірно встановлено, що згідно матеріалів кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_7 на підставі ухвали Калинівського районного суду Вінницької області від 29.07.2021р. обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном до 26.09.2021р., без визначення розміру застави.
08.09.2021р. під час проведення підготовчого судового засідання, прокурором ОСОБА_12 заявлене клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_7 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_7 будучи раніше неодноразово судимим, на шлях виправлення не став та знову вчинив умисні кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст.186, ч.2 ст.187, ч.2 ст.190 КК України, за вчинення найтяжчого з яких законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років з конфіскацією майна. Конкретні підстави, за яких було обраний найсуворіший запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого не змінились, в матеріалах кримінального провадження наявні обставини, що дають достатні підстави вважати наявність ризиків, що обвинувачений зможе переховуватися від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Згідно ст.29 Конституції України, ніхто не може бути арештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а згідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою, відповідно до ч.1 ст.197 КПК України не може перевищувати шістдесяти днів.
Судом установлено, що відповідно до матеріалів кримінального провадження, строк тримання ОСОБА_7 під вартою було обрано до 26.09.2021р. включно.
При вирішенні питання щодо продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_7 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить із наявності пред'явленого йому обвинувачення та необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України, зокрема, що обвинувачений зможе переховуватися від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд вважає такі дії цілком вірогідними з огляду на покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину.
Крім того, відповідно до рішення ЄСПЛ «Бекчієв проти Молдови» ризик переховування оцінюється також з урахуванням характеру людини, його моральних принципів, місця проживання, місця роботи, статків, сімейних стосунків, відносин з державою.
Доведений і ризик того, що обвинувачений ОСОБА_7 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки останній непрацевлаштований, а тому не має самостійного доходу для забезпечення своєї життєдіяльності.
При вирішенні питання доцільності продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 відповідно до вимог ч.1 ст.178 КПК України, судом враховуються такі обставини як вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у їх вчиненні, відсутністю сталих соціальних зв'язків та стосунків, а також вільний вибір місця знаходження та проживання, що може бути достатньою причиною разом з іншими для продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_7 обвинувачуються у скоєнні ряду тяжких злочинів, за вчинення найтяжчого з яких законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років з конфіскацією майна, а також беручи до уваги те, що у суду відсутні докази, які б свідчили про те, що ризики передбачені ст.177 КПК України, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зникли, а тому оскільки підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 не встановлено, суд приходить до висновку про необхідність продовження відносно нього дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На переконання суду, враховуючи викладені обставини, доводи щодо зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, про застосування якого просять обвинувачений та його захисник, не переважають доводів сторони обвинувачення та не зможуть запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого за допомогою більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Зазначені ризики виправдовують продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_7 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Враховуючи викладене, дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 необхідно продовжити на 60 (шістдесят) днів, до 06 листопада 2021 року включно.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Обвинувачений ОСОБА_11 заявив усне клопотання про залучення захисника, оскільки він через відсутність коштів не має можливості його залучити самостійно.
Розглянувши заявлене клопотання, вислухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступних висновків:
Відповідно до п.3 ч.3 ст.42 КПК України, обвинувачений має право на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених цим Кодексом та /або законом, що регулює надання без оплатної правової допомоги, в тому числі у зв'язку з відсутністю коштів на її оплату.
Згідно п.2 ч.1, ч.ч.2-3 ст.49 КПК України, суд зобов'язаний забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об'єктивних причин не може його залучити самостійно. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, суд постановляє ухвалу, якою доручає відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги, призначити адвоката для здійснення захисту за призначенням та забезпечити його прибуття у зазначені у ухвалі час і місце для участі у кримінальному провадженні. Ухвала про доручення призначити адвоката негайно направляється відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги, і є обов'язковою для негайного виконання. Невиконання, неналежне або несвоєчасне виконання ухвали про доручення призначити адвоката тягнуть відповідальність, встановлену законом.
Виходячи із зазначених вимог закону, клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 підлягає задоволенню, оскільки за відсутності грошових коштів, останній позбавлений можливості самостійно залучити захисника.
Частиною 5 статті 128 КПК України визначено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у звязку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно частини 4 статті 128 КПК України, форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються у порядку цивільного судочинства.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.
Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Загальні вимоги щодо форми та змісту позовної заяви викладені в ст.175 ЦПК України, відповідно до якої, чітко регламентовано, що позовна заява подається до суду в письмовій формі та повинна містити : 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору. У разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Крім цього, згідно ст.177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. Правила цієї статті щодо подання копій документів не поширюються на позови, що виникають з трудових правовідносин, а також про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок злочину чи каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. У разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів тощо. До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). До заяви про визнання акта чи договору недійсним додається також копія (або оригінал) оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребовування. До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
За ч.2 ст.13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
Такий обов'язок, відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України, лежить виключно на стороні, яка повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а також надати відповідні докази.
Доказами, згідно ст.76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Позивачем при зверненні до суду не дотримано зазначених вимог процесуального закону, які пред'являються до форми та змісту позовної заява.
Крім цього, як вже було зазначено вище, відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розміру, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
За ч.ч.1, 2 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ст.1 Закону України «Про судовий збір», судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом.
Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення (стаття 2 Закону України «Про судовий збір»).
Сплата судового збору особами, які звертаються до суду - це процесуальний обов'язок, який визначається нормами цивільного процесуального закону та Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно п.6 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Виходячи з буквального змісту даної норми закону, позивачі звільнені від сплати судового збору виключно щодо вимоги про відшкодування матеріальних збитків.
Як вбачається із цивільного позову, заявлено вимогу про стягнення моральної шкоди.
Згідно з п.п.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру (відшкодування моральної шкоди) ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.
Враховуючи, що правові засади справляння судового збору платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору нормами КПК України не врегульовано, суд, розглядаючи цивільний позов в кримінальному провадженні, зобовязаний керуватись нормами ЦПК України.
Всупереч вимогам ч.4 ст.177 ЦПК України, до цивільного позову заявником не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі за стягнення моральної шкоди, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
В силу положень ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали.
За наведених обставин, позовну заяву, слід залишити без руху, надавши заявнику строк для усунення її недоліків /тобто, для надання місцевому суду позовної заяви, яка за формою та змістом відповідає вимогам ст.ст.175, 177 ЦПК України, та сплатити судовий збір за вимогу про стягнення моральної шкоди, або надати документ, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, а також надання всіх наявних доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги/.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вимога суду про усунення недоліків позовної заяви не є порушенням права на справедливий судовий захист.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 315, 369-372, 376, 392 КПК України, суд, -
Клопотання сторони обвинувачення про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 - задовольнити.
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Козятин Вінницької області, українця, громадянина України, із базовою загальною середньою освітою, неодруженого, офіційно непрацевлаштованого, раніше неодноразово судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 60 (шістдесят) днів, до 06 листопада 2021 року включно, якого утримувати під вартою у слідчому ізоляторі Державної установи «Вінницька УВП (№ 1)», без визначення розміру застави.
Клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - залишити без задоволення.
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про залучення захисника для здійснення захисту в даному кримінальному провадженні - задовольнити.
Доручити Вінницькому регіональному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги призначити обвинуваченому ОСОБА_8 адвоката для здійснення захисту за призначенням.
Оплату праці захисника провести за рахунок держави відповідно до чинного законодавства.
Цивільний позов ОСОБА_14 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням - залишити без руху.
Надати заявнику строк для усунення недоліків позовної заяви, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, роз'яснив при цьому, що в разі не усунення вищевказаних недоліків в наданий строк, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.
В справі оголосити перерву до 30.09.2021р. до 11год.00хв.
Ухвала в частині продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя