23 вересня 2021 року м. Чернівці Справа № 717/545/21
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Лисака І.Н.,
суддів: Височанської Н.К., Перепелюк І.Б.,
секретар: Тодоряк Г.Д.,
позивач: акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,
відповідач: ОСОБА_1 ,
при розгляді справи за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 21 липня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Туржанського В.В., повний текст рішення суду виготовлено 26 липня 2021 року, -
У квітні 2021 року АТ «Державний ощадний банк України» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з останнього на свою користь заборгованість за кредитним договором станом на 06.04.2021 року в розмірі 80 870,71 грн, яка складається з наступного: 68 326,88 грн - заборгованість по кредиту; 9 888,59 грн проценти за користування кредитом/комісійна винагорода за обслуговування використаної частини кредиту відповідно до п.п.3.3.2; 14,95 грн - комісія; 594,42 грн - 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 116,14 грн - 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; 1 581,28 грн - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 348,45 грн - витрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом (а.с.41-43).
Позовні вимоги мотивовані тим, що 29.04.2019 року ОСОБА_1 подав до Банку заяву про встановлення (збільшення) відновлювальної кредитної лінії, відповідно до умов договору комплексного будівельного обслуговування фізичних осіб, а відповідно до п.3.1. заяви клієнт, підписавши її, ініціює та погоджується на одержання (збільшення) Кредиту, а також з умовами користування таким відповідно до умов Договору та умов користування кредитною лінією.
Також вказує, що згідно п.3.2. Клієнт просив встановити/збільшити наданий йому Кредит, метою якого є споживчі потреби в національній валюті шляхом Провадження №22-ц/822/967/21
надання відновлюваної кредитної лінії (Кредиту) на Картковий рахунок останнього № НОМЕР_1 у розмірі 70 000 грн.
У зв'язку із тим, що відповідач свої зобов'язання, передбачені кредитним договором, не виконував і не повертав кредит з відсотками, у нього станом на 06.04 2021 року виникла заявлена до стягнення заборгованість. На підставі наведеного Банк просив позов задовольнити, а також стягнути з відповідача судові витрати.
Рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 21 липня 2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Державний ощадний банк України» 70 502,58 грн заборгованості за кредитним договором та вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, а саме стягнення заборгованості в сумі 70 502,58 грн, в тому числі: основний борг в сумі 68 326,88 грн, 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу в сумі 594,42 грн, втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу в сумі 1 581,28 грн, суд керувався нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та виходив з того, що сторонами було узгоджено умови кредитного договору, тому вимоги банку у вказаній частині є правомірними.
Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення із відповідача на користь Банку заборгованості по відсотках за період з 28 травня 2019 року по 24 грудня 2020 року в сумі 27,75 грн, 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом та втрат від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом, суд виходив з розрахунку заборгованості, який надано позивачем, з якого вбачається, що у вказаний період відповідач сплатив в рахунок погашення процентів та комісій 28 353,47 грн, що значно перевищує розмір процентів, розрахованих як 0,001% річних за вказаний період, а залишаючи без задоволення вимогу щодо стягнення комісій керувався ЗУ «Про захист прав споживачів» та зазначив, що такі не є послугою зі споживчого кредитування та є нікчемними.
Не погоджуючись із вказаним рішенням щодо відмови в задоволенні позовних вимог АТ «Державний ощадний банк України» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове, яким вимоги задовольнити, вирішити питання про судові витрати.
Викладає обставини, якими була обґрунтована позовна заява та вказує, що договір між сторонами був укладений у формі приєднання Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб шляхом подачі клієнтом Заяви на встановлення (збільшення) відновлюваної кредитної лінії, що передбачено ст.634 ЦК України.
Умовами договору процента ставка за кредитом визначена фіксованою і складається із двох платежів: відсотки в розмірі 0,001% річних та комісійна винагорода банку за обслуговування використаної частини; кредиту в розмірі 3,2% на місяць, а оскільки ці два платежі позичальник зобов'язаний сплатити за користування кредитними коштами, то відповідно і в розрахунку заборгованості вони відображені сумою в розмірі 9 888,59 грн, а отже, по своїй суті, відсотки та комісійна винагорода за обслуговування використаної частини кредиту є процентами за користування коштами відповідно до п.3.3. Заяви.
Також вказує, що відповідно до ч.2 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування» для обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом, на що суд першої інстанції уваги не звернув та застосував норму абз.3 ч.4 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів», якої не існує.
Оскільки при укладенні договору були дотримані всі істотні умови та заявою передбачено сплату 0,001% річних за користування кредитними коштами та 3,2% щомісячно комісійної винагороди від використаної частини встановленого кредит, отже останні підлягали стягненню.
Крім того, Банк вважає незаконною відмову у стягненні 3% річних та інфляційних нарахувань за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення 80 870,71 грн.
За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині наведеним вимогам закону не відповідає.
З матеріалів справи вбачається, що 29.04.2019 року ОСОБА_1 подав до Банку заяву про встановлення (збільшення) відновлювальної кредитної лінії (а.с.8-11).
Згідно п.3.1. Заяви її підписанням Клієнт ініціює та погоджується на одержання (збільшення) Кредиту та погоджується з умовами користування Кредитом відповідно до умов Договору комплексного банківського обслуговування, викладеними в цій Заяві (зокрема розміром Кредиту) та умовах користування кредитною лінією (Кредитом).
У відповідності до п.3.2. Клієнт просить встановити/збільшити наданий йому Кредит, метою якого є споживчі потреби в національній валюті шляхом надання відновлюваної кредитної лінії (Кредиту) на Картковий рахунок Клієнта №26201000026357 у розмірі 70 000 грн.
Пунктом 3.3. Заяви сторони передбачили, що процентна ставка за Кредитом є фіксованою і складає 0.001% річних за користування кредитними коштами на момент укладення цього Кредитного договору, та може бути змінена в порядку та на умовах визначених Договором, окрім випадку користування кредитними коштами протягом Грейс-періоду (п.п.3.3.1.).
Підпунктом 3.3.2. Заяви передбачено, що комісійна винагорода за обслуговування частини встановленого Кредиту складає 3,2% від використаної частини встановленого Кредиту та сплачується щомісячно у всіх випадках, крім випадку користування кредитними коштами протягом Грейс-періоду.
Крім того, п.п.3.3.3. Заяви встановлено 0,001% річних за користування кредитними коштами протягом Грейс-періоду у випадку безготівкового розрахунку за товари та послуги з використанням платіжної картки. Проценти за користування Кредитом сплачуються щомісячно згідно умов Договору.
Згідно п.3.4. Заяви Клієнт щомісячно здійснює часткове повернення Кредиту в розмірі обов'язкового щомісячного платежу, який складає 5% від суми заборгованості за Кредитом (сплата якої не прострочена), визначеної за звітний (білінговий) період на дату сплати обов'язкового щомісячного платежу, в порядку та на умовах передбачених Договором.
Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб визначено, а саме: п.1.17.1. Клієнт зобов'язується використати Кредит за цільовим призначенням та в повному обсязі повернути суму Кредиту, сплатити всі нараховані проценти та інші платежі, передбачені Кредитним договором;
п.1.18.1 за користування Кредитом Клієнт зобов'язаний сплачувати Банку проценти в порядку та розмірах, визначених в Умовах користування кредитною лінією (Кредитом), що застосовуються до відповідної категорії Клієнтів, в тому числі, з урахуванням змін умов кредитування згідно пункту 11.1.3. Розділу XX Договору, що мають наслідком зміну категорії, до якої відноситься Клієнт;
п.1.18.4 клієнт зобов'язаний щомісячно (у терміни, визначені цим Договором та додатками, для сплати процентів) здійснювати часткове повернення Кредиту шляхом сплати суми обов'язкового щомісячного платежу, якщо це вимагається умовами надання Кредиту, передбаченими в Умовах користування кредитною лінією (Кредитом);
п.1.18.5 сплата нарахованих процентів за користування Кредитом (в т.ч. процентів за користування Кредитом протягом Грейс періоду)/обов'язкового щомісячного платежу/процентів за Несанкціонованим овердрафтом та сплата комісійних винагород, що передбачені Заявою на встановлення відновлюваної кредитної лінії (Кредиту) здійснюється не пізніше 25 числа кожного місяця шляхом договірного списання коштів з Карткового рахунку Клієнта. У разі несплати вищезазначених платежів у визначений розрахунковий період, сума заборгованості, яка підлягала погашенню, наступного робочого дня переноситься на відповідні рахунки для обліку простроченої заборгованості, а Платіжна картка при цьому блокується;
п.1.21. передбачає, що за невиконання або несвоєчасне, не в повному обсязі виконання Клієнтом зобов'язання перед Банком у розмірі та в строки, передбачені цим Договором, в тому числі додатками, що є його невід'ємними частинами. Банк має право нараховувати на суми прострочених платежів та стягавати пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення, починаючи з дня. коли відповідна сума мала бути сплачена, до дати фактичної її сплати, але не більше 15% від суми простроченого платежу;
п.1.29. вказує, що строк повернення Кредиту є таким, що настав, і Клієнт зобов'язаний погасити заборгованість за Кредитом у повному обсязі не пізніше наступного робочого дня після настання будь-якого із наступних випадків (обставин), зокрема, прострочення виконання зобов'язань Клієнта за цим Договором щодо погашення заборгованості (у тому числі за Кредитом та/або процентами та/або комісіями та/або Несанкціонованим овердрафтом) за Кредитним договором на строк 85 календарних днів (а.с.12-17).
З розрахунку заборгованості за основним боргом, процентами, комісією, пенею, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання вбачається, що за ОСОБА_1 станом на 06.04.2021 року наявна заборгованість в розмірі 80 870,71 грн, яка складається з наступного: 68 326,88 грн - заборгованість по кредиту; 9 888,59 грн проценти за користування кредитом/комісійна винагорода за обслуговування використаної частини кредиту відповідно до п.п.3.3.2; 14,95 грн - комісія; 594,42 грн - 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 116,14 грн - 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; 1 581,28 грн - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 348,45 грн - витрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом (а.с.41-43).
Відповідно до частин 1 та 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 1 ст.1050 ЦК України визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.
Як вбачається з апеляційної скарги рішення суду оскаржується лише в частині відмови в задоволені вимог, а саме стягненні: 9 860,84 грн - комісійної винагороди банку за обслуговування використаної частини кредиту; 27,75 грн - проценти за користування кредитом; 14,95 грн - комісії; 116,14 грн - 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; 348,45 грн - витрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції у вказаній частині апеляційний суд не погоджується з його висновками, виходячи з наступного.
Як вбачається з умов кредитного договору та паспорту споживчого кредиту (а.с.69-70) Банк надав позичальнику кошти на споживчі потреби, а тому особливості регулювання відносин сторін визначаються ЗУ «Про захист прав споживачів» та ЗУ «Про споживче кредитування».
Проте, з 10.06.2017 року ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» викладена в новій редакції, зокрема, у ній зазначено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить ЗУ «Про споживче кредитування», а редакція ст.11 Закону, що діяла до вказаної дати, припинила свою дію, на що суд першої інстанції при застосуванні цієї норми матеріального права уваги не звернув.
У даній справі встановлено, що 26.04.2019 між Банком та ОСОБА_1 укладено договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб шляхом підписання заяви на встановлення (збільшення) відновлювальної кредитної лінії (кредиту), а також кредитної заяви №339482607 від 02.05.2019 року (а.с.8-11).
Частинами 1-3 ст.5 ЦК України встановлено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії в часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Ст.58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Отже, за загальним правилом закон зворотної сили не має. Це правило надає визначеності і стабільності суспільним відносинам. Це означає, що закони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. ЗУ від 01 грудня 2005 року № 3161-IV «Про внесення змін до ЗУ «Про захист прав споживачів» не містить вказівки про надання йому (або окремим статтям) зворотної сили, а також не скасовує й не пом'якшує цивільної відповідальності особи, а отже, не має зворотної дії в часі.
Тому, в даному випадку, підлягає до застосування нова редакція ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів», яка була чинною на момент укладення договору.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.12 ЗУ «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит.
Відповідно до п.2, 4 ч.1 ст.1 вказаного Закону загальна вартість кредиту для споживача - це сума загального розміру кредиту та загальних витрат за споживчим кредитом.
Загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
У ч.2 ст.8 зазначеного Закону вказано, що для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.
До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов'язковими для укладення договору про споживчий кредит.
В силу ч.1-3 ст.9 Закону кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.
Інформація, що надається кредитодавцем споживачу, зазначена у частині другій цієї статті, має містити відомості про: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та його структурного підрозділу, через який надається споживчий кредит, реквізити ліцензії та/або свідоцтва про внесення кредитодавця до Державного реєстру банків чи Державного реєстру фінансових установ; 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо); 3) суму кредиту, строк кредитування, мету отримання та спосіб надання кредиту; 4) тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, а також індекси, що застосовуються для розрахунку змінюваної процентної ставки. Індекс, що застосовується для розрахунку змінюваної процентної ставки, повинен відповідати вимогам, встановленим Цивільним кодексом України; 5) види забезпечення за кредитом, необхідність проведення оцінки предмета забезпечення за кредитом та про те, за чий рахунок така оцінка проводиться; 6) реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача на дату надання інформації виходячи з обраних споживачем умов кредитування. Якщо кредитодавець пропонує різні способи надання кредиту, надана споживачу інформація має містити застереження про те, що використання інших способів надання кредиту може мати наслідком застосування іншої реальної річної процентної ставки. Якщо платежі за послуги кредитодавця, пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, є періодичними, надана споживачу інформація має містити застереження про те, що витрати на такі послуги можуть змінюватися протягом строку дії договору про споживчий кредит;
7) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, які є обов'язковими для отримання кредиту, перелік осіб, яких кредитодавець визначив для надання відповідних послуг (за наявності). Споживач має бути письмово проінформований про те, що вартість послуг третіх осіб установлюється виключно такими особами, відповідно кредитодавець не здійснює інформування про розмір відповідних витрат та/або їх зміну протягом строку дії договору про споживчий кредит і не включає їх до розрахунку реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту для споживача; 8) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 9) попередження про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов'язання за договором про споживчий кредит; 10) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 11) порядок дострокового повернення кредиту; 12) у разі укладення договору про споживчий кредит у формі кредитування рахунку - відомості про те, що від споживача може вимагатися повне повернення суми кредиту в будь-який час, строк попередження про таку вимогу.
А згідно ч.6 ст.12 зазначеного Закону споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит.
У заяві на встановлення відновлюваної кредитної лінії (Кредиту) від 26.04.2019 року зазначено, що ОСОБА_1 усвідомлює та погоджується з умовами і тарифами зазначеними в останній.
Кредитний договір передбачає комісійну винагороду за обслуговування використаної частини встановленого кредиту, що складає 3,2% від використаної частини встановленого кредиту та сплачується щомісячно у всіх випадках, крім випадку користування кредитними коштами протягом Грейс-періоду.
Саме комісійну винагороду за обслуговування використаної частини встановленого кредиту (3,2%), крім іншого, просив стягнути позивач.
ОСОБА_1 проставленням власноруч свого підпису під вказаною заявою засвідчив підписання Паспорту споживчого кредиту та таблиці сукупної вартості кредиту, а також підтвердив, що банк надав йому, як споживачу, а він ознайомився із загальною вартістю кредиту, реальною річною процентною ставкою та загальними витратами по кредиту.
Враховуючи вищезгадані норми ЗУ «Про споживче кредитування» у даному випадку не можна говорити про незаконність дій банку щодо встановлення в кредитному договорі обов'язку боржника сплачувати щомісячну плату за обслуговування кредитної заборгованості, оскільки із вказаного Закону вбачається можливість банків визначати у кредитному договорі нарахування та сплату комісії, яку позичальник зобов'язаний сплатити банку за умови, що він обізнаний про необхідність сплати таких платежів та надав свою згоду на це при укладенні договору.
Оскільки умова щодо сплати комісії міститься в заяві на встановлення (збільшення) відновлюваної кредитної лінії, яка підписана ОСОБА_1 , колегія суддів приходить до висновку, що позичальник був обізнаний про необхідність сплати таких платежів та погодився з такою сплатою.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц зазначено, що ст.204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
З моменту укладення кредитного договору у відповідача виник обов'язок щодо виконання умов такого договору, в тому числі і щодо сплати комісійної винагороди банку.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 міститься висновок, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: 1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; 2) розірванні договору в судовому порядку; 3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; 4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; 5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Колегія суддів враховує, що між сторонами було досягнуто згоди за істотними умовами кредитного договору, стаття 204 ЦК України створює презумпцію правомірності правочину, у зв'язку з чим цей договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним відповідно до ст. 526 ЦК України мають виконуватись належним чином відповідно до закону та умов договору.
Положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати комісію ОСОБА_1 в судовому порядку не оспорював, і такі відомості в матеріалах справи відсутні.
Крім того, усталена судова практика свідчить про те, що попри подібність правової природи ч.3 ст.549 ЦК України (щодо сплати неустойки) та ст.625 цього Кодексу (щодо сплати трьох процентів річних), які в обох випадках застосовуються як відповідальність за порушення грошового зобов'язання, ці правові норми є різними за своєю правовою природою. Формулювання ст.625 ЦК України коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.
За змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 06 червня 2012 року у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 року у справі № 6-38цс11). Отже, проценти, передбачені ст.625 ЦК України не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 року у справі 6-42цс11).
Ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» в редакції до виникнення спірних правовідносин помилково застосована судом першої інстанції до останніх, отже, колегія суддів вважає, що є всі підстави для стягнення з відповідача на користь позивача комісійної винагороди за обслуговування використаної частини встановленого кредиту, яка передбачена умовами договору у розмірі 9888,59 грн, де: 9 860,84 грн сума заборгованості по комісійній винагороді Банку за обслуговування використаної частини кредиту та 27,75 грн сума процентів за користування кредитом, а також 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом - 116,14 грн, комісії 14,95 грн та втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом 348,45 грн.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України).
Згідно з п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки судом першої інстанції при ухваленні рішення в оскарженій частині неправильно застосовано норми матеріального права (застосування закону, який не підлягає застосуванню), колегія суддів доходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягненні комісії підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позову в цій частині.
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовні вимоги Банку задоволені в повному обсязі, рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат слід змінити та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2270 грн, а також судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3405 грн.
Керуючись ст.367, 374, 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити.
Рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 21 липня 2021 року в частині незадоволених позовних вимог та розподілу судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованість по комісійній винагороді Банку за обслуговування використаної частини кредиту, процентів за користування кредитом, 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом, комісії та втрат від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом у розмірі 10 368,13 грн.
Здійснити перерозподіл судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 675 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту в порядку визначеному п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України
Головуючий - підпис /І.Н. Лисак/
Судді - підписи /Н.К. Височанська, І.Б. Перепелюк/