Провадження № 33/821/398/21 Справа № 712/3698/21 Категорія: ст.124 КУпАПГоловуючий у І інстанції Рябуха Ю. В. Доповідач в апеляційній інстанції Ятченко М. О.
17 вересня 2021 року м.Черкаси
Суддя Черкаського апеляційного суду Ятченко М.О., з участю особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його представника - адвоката Шестакова С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Соснівського районного суду м.Черкаси від 18 червня 2021 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого: АДРЕСА_1 , пенсіонера, відомості про ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень, -
В постанові суду зазначено, що ОСОБА_1 , 30.03.2021 р. о 11 год. 45 хв. в м. Черкаси, на перехресті вул. Б.Вишневецького - вул. Хрещатик, керуючи автомобілем Ford Mondeo 1. 8 CLX д.н.з. НОМЕР_2 (власник ОСОБА_1 ), на регульованому перехресті з вул. Хрещатик, при повороті ліворуч, не надав переваги в русі автомобілю Audi A5 д.н.з. НОМЕР_3 (власник ОСОБА_2 ) під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався в зустрічному напрямку прямо та скоїв з ним зіткнення, чим порушив п.16.6 ПДР України. При ДТП автомобілі отримали механічні ушкодження з матеріальними збитками.
Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову Соснівського районного суду м.Черкаси від 18.06.2021 р. та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Також його представником - адвокатом Шкварко В.В. було подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Соснівського районного суду м.Черкаси від 18.06.2021 р., вказуючи, що під час винесення постанови ОСОБА_1 був присутнім та розписався в розписці про її ознайомлення, однак він не є фахівцем в галузі права відтак не міг зрозуміти змісту оскаржуваної постанови в момент її проголошення та всіх наслідків її прийняття, йому не було роз'яснено строків щодо апеляційного оскарження та наслідків їх пропущення. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначив, що зі змістом оскаржуваної постанови він ознайомився 22.06.2021 р., тоді коли вона була оприлюднена в ЄДРСР.
Апеляційні вимоги мотивував тим, що суд першої інстанції безпідставно визнав його - ОСОБА_1 винним у вчиненні ДТП, оскільки він не порушував ПДР. Зазначив, що на відеозаписі видно, що він під'їхав до перехрестя, на зелений колір світлофора, увімкнув поворот наліво з вулиці Б.Вишневецького на Хрещатик, дочекавшись проїзд зустрічних автомобілей та упевнившись, що не заважає транспортним засобам на перехресті почав закінчувати поворот на ліво. В той момент коли він ОСОБА_1 почав закінчувати маневр, на зустріч з правого ряду (який дозволяє рух лише на право), їхала Аudі А5 за кермом якого був ОСОБА_2 водій якого не переконавшись в безпеці дорожньої обстановки на цьому перехресті, здійснив зіткнення в праве заднє крило автомобіля Ford Mondeo, який вже закінчував маневр наліво. Отже, водій Аudі А5 виїжджаючи з правого ряду прямо та перетинаючи перехрестя на жовтий сигнал світлофору повинен був врахувати наявність на перехресті іншого автомобіля, який вже закінчував маневр.
Таким чином, основним чинником, який визначає відповідальність водія у разі створення небезпеки під час дорожнього руху, залишається його можливість вчасно виявити цю небезпеку і здійснити відповідні заходи для її уникнення чи зменшення швидкості. Причина, через яку створена небезпека для руху, не має значення, якщо встановлено, що водій мав можливість її вчасно виявити.
Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у справі № 490/10025/17 Верховного Суду від судової палати Касаційного кримінального суду.
Вивчивши матеріали адміністративної справи, перевіривши законність та обгрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його представника - адвоката Шестакова С.М., які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити, приходжу до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Порядок оскарження постанови судді у справі про адміністративні правопорушення регламентується ч.2 ст.294 КУпАП, відповідно до якої постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Матеріалами справи підтверджуються доводи апелянта ОСОБА_1 щодо причин пропуску строку апеляційного оскарження. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.
Щодо вимог апеляційної скарги апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно з вимогами ст.245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст.280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Крім того, ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, та іншими.
Відповідно до ст.252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Статтею 124 КУпАП, передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
При цьому правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, є правопорушенням із матеріальним складом, і обов'язковою ознакою його об'єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушень ПДР, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені ст.124 КУпАП, тобто тільки такі порушення ПДР, які є причиною настання цих наслідків і, отже, перебувають із ними у причинному зв'язку.
Об'єктивна сторона даного складу правопорушення включає такі обов'язкові елементи: діяння (дія або бездіяльність); обстановку; наслідки (пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна); причинний зв'язок між діянням та наслідками, який має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху допущене винуватою особою, неминуче зумовлює наслідки, передбачені ст.124 КУпАП.
Під час розгляду справи суд зобов'язаний встановити чи дійсно порушення ПДР України, які ставляться в провину особі, стали причиною настання наслідків, передбачених ст.124 КУпАП, тобто перебували у причинному зв'язку з ними, а які з цих порушень виконали лише функцію умов, що їм сприяли.
Отже, склад правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, утворює не будь-яке недотримання особою, котра керує транспортним засобом, вимог ПДР, а лише таке, що безпосередньо призвело до зазначених у цій статті наслідків.
Відповідно п.24 Постанови Пленуму «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 р. за №14 слід звернути увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників. При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких грунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, висловлених останнім доводів.
Проте, як видно з матеріалів справи, наведені вимоги закону при розгляді справи в суді та винесенні суддею постанови відносно ОСОБА_1 дотримані не були.
Так, апеляційним судом встановлено, що судом першої інстанції не встановлено причинного зв'язку між діями особи, яка притягується до відповідальності, і наслідками, що виключає його адміністративну відповідальність за вказаною правовою кваліфікацією.
Зі змісту постанови, випливає, що суддя не встановив фактичних обставин дорожньо-транспортної події, не виклав їх у судовому рішенні, не надав оцінки діям особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на предмет дотримання п.16.6 ПДР України, тобто фактично справу про адміністративне правопорушення не розглянув, а лише послався на протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 та додані до нього письмові докази, не надавши при цьому їм будь-якого аналізу та оцінки.
Також, для встановлення істини, усунення будь-яких сумнівів та прийняття законного та справедливого рішення, суд мав би викликати та безпосередньо допитати в судовому засіданні іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди водія ОСОБА_2 , проаналізувати та надати оцінку події від 30.03.2021 р. за участю водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 що відображена на диску, однак цього не зробив.
Отже, докази, наявні у матеріалах справи, у відповідності з вимогами ст.252 КУпАП судом першої інстанції перевірені не були, внаслідок чого суд першої інстанції дійшов до необґрунтованого висновку, про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
В судовому засіданні апеляційної інстанції був переглянутий диск з відеозаписом дорожньо-транспортної події від 30.03.2021 р., однак із його змісту не можливо встановити, хто з учасників дорожньо-транспортної пригоди дотримався ПДР, а хто їх порушив, оскільки, як вбачається з відеозапису розмітка дороги на місці дорожньо-транспортної пригоди на момент ДТП відсутня. Також неможливо встановити на яке світло світлофора рухалися водії автомобілів Ford Mondeo та Аudі А5, а в справі відсутня експертиза, щодо встановлення посекундної роботи світлофора під час ДТП і про її проведення учасники судового провадження клопотання не заявляли.
За наведених обставин апеляційний суд вбачає про неможливість встановлення винуватості ОСОБА_1 на підставі наявних у справі документів та пояснень учасників ДТП, ОСОБА_1 та письмових пояснень ОСОБА_2 , оскільки вони є зацікавленими особами, і їх пояснення протирічать один одному і нікому з них неможна віддати перевагу. Експертиза у даній справі не призначалась, а тому стверджувати, що саме дії водія ОСОБА_1 стали причиною ДТП не можна.
Отже, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції, дійшов передчасного висновку про винуватість у вказаній вище ДТП водія ОСОБА_1 .
Відповідно до п.7 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Згідно ч.2 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладене не пізніше як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніш як через 3 місяці з дня його виявлення.
Таким чином, підсумовуючи все вищевказане, необхідно зазначити, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції знайшли своє підтвердження, а відтак свідчать про незаконність винесеної постанови місцевого суду, яка за таких обставин, не може залишатись в законній силі і підлягає до скасування, а провадження про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 необхідно закрити на підставі ст.38 КУпАП за закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 38, 247, 294 КУпАП, -
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Соснівського районного суду м.Черкаси від 18 червня 2021 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Соснівського районного суду м.Черкаси від 18 червня 2021 року, про визнання винуватим ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП скасувати, а провадження у справі стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя М. О. Ятченко