Справа № 639/1559/21 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/818/620/21 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: інші скарги
16 вересня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
підозрюваного - ОСОБА_7
перекладача - ОСОБА_8 ,
захисників - ОСОБА_9 , ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційні скарги адвокатів ОСОБА_9 та ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 березня 2021 року, якою відмовлено в задоволенні скарги адвоката ОСОБА_11 поданої в інтересах громадянина Російської Федерації ОСОБА_7 на постанову Офісу Генерального прокурора від 26.02.2021 року про видачу (екстрадицію) особи,-
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 березня 2021 року відмовлено в задоволенні скарги адвоката ОСОБА_11 поданої в інтересах громадянина Російської Федерації ОСОБА_7 на постанову Офісу Генерального прокурора від 26.02.2021 року про видачу (екстрадицію) особи.
На зазначену ухвалу слідчого судді захисники ОСОБА_7 адвокати ОСОБА_9 та ОСОБА_11 подалиапеляційні скарги.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 березня 2021 року та постановити нову ухвалу, якою скасувати постанову начальника Департамента международно-правового співробітництва Офісу Генерального прокурора ОСОБА_12 від 26.02.2021 про видачу (екстрадицію) в Російськую Федерацію ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для притягнення до кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ч. «а» ч. 2 ст. 126 КК Російської Федерації.
Свої вимоги адвоката ОСОБА_9 обґрунтовує тим, що вважає ухвалу слідчого судді постановленою з істотним порушенням вимог процесуального закону, невідповідністю висновків слідчого судді обставинам справи. Зазначає, що під час проведення екстрадиційної перевірки ДУ «Харківській слідчий ізолятор» листом №12/М-73 від 30.11.2020 року на адресу ГУ ДМС України в Харківській області направлено заяву ОСОБА_7 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 26.11.2020. Відповідна заява подана ОСОБА_7 у зв'язку загрозою катувань у випадку його видачі в РФ, так як він є членом опозиційної політичної партії, у серпні 2019 року затримувався правоохоронними органами РФ, його катували, погрожували кримінальними переслідуваннями та ув'язненням за надуманими обвинуваченнями, що й стало причиною виїзду з РФ.
Листом від 16.12.2020 №6301.8.4-22240/63.2-20 ГУ ДМС України в Харківській області повідомив ОСОБА_7 , що зазначена вище заява не містить відомостей, які змусили його залишити країну походження, запропоновано виконати вимоги п. 2 ст. 7 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».
У відповідь на цей лист ОСОБА_7 надіслав відповідачу листа від 28.12.2020, у якому зазначив, що до повідомлення анкети від 26.11.2020 ним долучені пояснення від 22.10.2020 та 26.11.2020 в яких детально викладені обставини в яких він зазначив обставини, які вимусили його шукати притулок в Україні.
В подальшому ОСОБА_7 отримано лист ГУ ДМС України в Харківській області від 01.02.2021 №6301.8.4-1286/63.2-21 відповідно до змісту якого, долучені ним до заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 26 11.2020 відомості у формі окремих пояснень не відповідають вимогам ч. 2 ст. 7 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового захисту, повторно запропоновано виконати вимоги її. 2 ст. 7 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».
Однак, уповноваженим органом не вчинялося дій, передбачених законодавством України щодо розгляду цієї заяви, у зв'язку з чим було подано адміністративний позов про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язанням ГУ УМ ВС України в Харківській області вчинити певні дії. Харківським окружним адміністративним судом відкрите провадження за цим позовом 22.02.2021, тобто до прийняття оскаржуваного рішення про екстрадицію.
Зазначає, що рішення про видачу особи (екстрадицію) не може бути прийнято, якщо така особа подала заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи скористалася відповідно законодавства правом на оскарження рішення щодо зазначених статусів, до остаточного -огляду заяви, у порядку, встановленому законодавством України. Інформація про подання особою зазначених заяв або оскарження відповідних рішень не надається іноземній державі, що надіслала запит (ч. 4 ст. 590 КПК України).
Зазначені вище обставини, свідчать про подання ОСОБА_13 заяви про визнання собою, яка потребує додаткового захисту, за якою органом Державної міграційної службу країни не було прийнято рішення в порядку передбаченому Законом України «Про біженців га осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», а саме про відмову в прийнятті заяви чи прийняття та реєстрацію заяви, що в свою чергу свідчить, що на час винесення оскаржуваної постанови про екстрадицію, остаточне рішення за заявою ОСОБА_7 про визнання особою, яка потребує додаткового захисту, прийняте не було.
Отже, на думку апелянта, оскаржуваним рішенням про видачу (екстрадицію) порушено вимоги ч. 4 ст. 590 КПК України, щодо заборони екстрадиції особи у випадку подання нею заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до остаточного розгляду такої заяви, до в свою чергу осталося поза увагою слідчого судді.
Зазначене вище, свідчить про передчасність висновків органу, що проводив екстрадиційну перевірку, про відсутність обставин, які виключають видачу особи, так як у разі надання за результатами розгляду відповідної заяви ОСОБА_7 йому статусу особи, яка вимагає додаткового захисту, він, відповідно до ч. 2 ст. 589 КПК України не підлягатиме видачі до РФ.
Крім того адвокат ОСОБА_9 зазначає, що постановою про видачу (екстрадицію) та оскаржуваною хвалою слідчого судді порушуються вимоги п. 5 ч. 1 ст. 589 КПК України, відповідно до якої, у видачі особи іноземній державі відмовляється у разі якщо видача особи (екстрадиція) суперечить зов'язанням України за міжнародними договорами України.
Україною ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, згідно зі ст. З якої нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.
Також Україною ратифіковано Конвенцію проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання (надалі Конвенція ООН проти катувань). Стаття 3 цієї Конвенції наголошує, що жодна держава-сторона не повніти висилати звертати чи видавати будь-яку особу іншій державі, якщо є серйозні підстави вважати. що їй нам може загрожувати застосування катувань. Для визначення наявності таких підстав компетентні власті беруть до уваги всі обставини, що стосуються справи, включаючи, у відповідних випадках, існування в даній державі постійної практики брутальних і масових порушень людини.
Крім цього, зазначає, що відповідно до ч. 1 та 2 ст. З Європейської конвенції про видачу правопорушників видача не здійснюється, якщо правопорушення, у зв'язку з яким вона запитується, розглядається запитуваною Стороною як політичне правопорушення або правопорушення, пов'язане з політичним правопорушенням. Таке ж правило застосовується, якщо запитувана Сторона має достатньо підстав вважати, що запит про видачу правопорушника за чинення звичайного кримінального правопорушення був зроблений з метою переслідування або покарання особи на підставі її раси, релігії, національної приналежності чи політичних переконань або що становище такої особи може бути зашкоджене з будь-якої з цих причин.
Отже, відповідно до положень зазначених вище міжнародних договорів, які ратифіковані Україною, видача (екстрадиція) особи не здійснюється у випадку, якщо є серйозні підстави вважати, що у іншій державі їй може загрожувати застосування катувань, а також у випадку, якщо запит про видачу за вчинення звичайного кримінального правопорушення був зроблений з метою переслідування або покарання особи у зв'язку з політичними переконаннями.
Стверджує, що з моменту затримання та в ході судового розгляду його підзахисний пояснював, що він разом з його братами Едуардом та Маратом є опозиційними політиками, членами політичної партії Комуністи Росії». Він раніш обирався депутатом Думи Карачаївського міського округу, як і його брати, один з яких був мером. Останнім часом вони були в опозиції до діючої влади, піддавали її етиці, оприлюднювали факти, які свідчать про порушення прав людини в КЧР, у т. ч. катуваннях, зловживаннях місцевої влади, її бездіяльності та непрофесіоналізмі. Це стало причиною переслідування його родини. Відносно нього та його родичів за надуманими підставами були порушені кримінальні справи з метою переслідування за критику влади. 13.08.2019 йому були скинуті працівниками поліції наркотичні засоби та зброя, а його самого затримано за вчинення адміністративного правопорушення. З 13 по 18 серпня 2019 року з ІТТ його майже кожного дня вивозили працівники ФСБ та піддавали катуванням, вимагаючи, щоб він надав покази, які викривають його братів ОСОБА_14 та ОСОБА_15 у вчиненні ряду злочинів, зокрема вбивства, яке мало місце багато років тому. Щоб припинити катування, він вимушений був під час перебування в ІТТ спричинити собі різану рану живота, що призвело до його госпіталізації та припиненню тортур. Враховуючи погрози, які надходили до нього від представників влади, він вимушений був у лютому 2020 року виїхати до України. Про порушену в РФ проти нього кримінальну справу за викрадення людини, обрання стосовно нього запобіжного заходу та оголошення у міжнародний розшук він узнав під час його затримання в аеропорту м. Харкова 05.10.2020.
Адвокат ОСОБА_9 посилається на те, що ним під час судового розгляду скарги на рішення про видачу (екстрадицію) надавалися докази на підтвердження опозиційної політичної діяльності ОСОБА_7 та його рідних, а також їх переслідування в РФ за політичними мотивами, також надавались матеріали екстрадиційного запиту, які походять з РФ та підтверджують політичне переслідування ОСОБА_7 , також надавались докази на підтвердження катувань ОСОБА_7 під час затримання правоохоронними органами РФ в серпні 2019 року. Отже, висновки слідчого судді про не підтвердження політичного характеру переслідувань ОСОБА_7 вважає такими, що не відповідають фактичним обставинам, встановленим під час судового розгляду скарги на постанову Офіса Генерального прокурора про видач) екстрадицію). Доказам, які підтверджують загрозу катувань його підзахисного у випадку його екстрадиції, слідчий суддя взагалі проігнорував та не надав їм оцінки як доказам, на яких базуються аргументи захисту проти екстрадиції ОСОБА_7 в РФ.
Щодо запевнень офіційних посадових осіб РФ про гарантії незастосування тортур у випадку екстрадиції ОСОБА_7 , адвокат ОСОБА_9 зазначає, що практика ЄСПЛ критично відноситься до такого роду гарантій та не вважає їх достатніми (див.п. п. 73, 74 цитованого вище рішення ЄСПЛ у справі «Солдатенко проти України»). Подібні висновки щодо гарантій містяться у рішенях ЄСПЛ у справах «Чахал проти Великої Британії», «Хайдаров проти РФ», «Хаджоєв проти РФ», «Ісмаїлов проги РФ», «Рябікін проти РФ».
В своїй апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_11 просить також скасувати ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 16.03.2021 та скасувати Постанову Офісу Генерального прокурора про видачу (екстрадицію) ОСОБА_7 ( ОСОБА_16 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Російської Федерації від 26.02.2021.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом не у повному обсязі досліджено усі докази, надані захисниками ОСОБА_7 та їм не надано належну правову оцінку, обставини, викладені в оскаржуваній ухвалі суду не відповідають матеріалам справи.
Ухвалою слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова у справі №641/7831/20 задоволено клопотання прокурора та застосовано тимчасовий арешт щодо ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Російської Федерації, який знаходився у розшуку, строком на 40 (сорок) діб до надходження запиту про його видачу.
Офісом Генерального прокурора отримано запит Генеральної прокуратури Російської Федерації про видачу ОСОБА_7 для притягнення до кримінальної відповідальності за злочин, передбачений пунктом «а» частиною 2 статті 26 КК Російської Федерації.
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 13.11.2020 клопотання начальника відділу міжнародно-правового співробітництва Харківської обласної прокуратури ОСОБА_17 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (екстрадиційний арешт) у відношенні громадянина Російської Федерації щодо ОСОБА_7 задоволено та застосовано до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (екстрадиційний арешт) строком на 12 місяців, до вирішення Офісом Генерального прокурора питання про його видачу та фактичну передачу компетентним органам Російської Федерації. Зобов'язано утримувати громадянина Російської Федерації ОСОБА_7 в ДУ «Харківський слідчий ізолятор».
Проведення екстрадиційної перевірки стосовно ОСОБА_7 . Офісом Генерального прокурора в порядку статті 587 КПК України доручено Харківській обласній прокуратурі.
За результатами екстрадиційної перевірки встановлено, що ОСОБА_7 не є громадянином України, статусу біженця не має, може утримуватися під вартою та епатуватися без шкоди для здоров'я, до кримінальної відповідальності в України не притягується, його не включено до реєстру волонтерів антитерористичної операції на сході України, відсутні дані щодо його перебування у складі добровольчих батальонів, які брали участь у проведенні антитерористичної операції на сході України, за політичними або релігійними мотивами на території запитуючої держави не переслідується.
Оскільки, як на думку Харківської обласної прокуратури, у ході екстрадиційної перевірки обставин, які можуть перешкоджати видачі ОСОБА_7 до Російської Федерації не встановлено, тож Офісом Генерального прокурора 26.02.2021 прийняторішення про видачу ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого п. «а» ч. 2 ст. 126 КК Російської Федерації, що оформлено Постановою про видачу (екстрадицію) особи.
Вказану Постанову про видачу (екстрадицію) особи від 26.02.2021 ОСОБА_18 вручено 02.03.2021 в ДУ «Харківський слідчий ізолятор».
З рішенням Офісу Генерального прокурора про видачу ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого п. «а» ч. 2 ст. 126 КК Російської Федерації, що оформлено Постановою про видачу (екстрадицію) особи від 26.02.2021 - не згодні, вважають його незаконним та таким, що порушує вимоги ст. З Європейської конвенції про задачу правопорушників 1957 р., ст. З Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та винесеним із порушенням порядку його прийняття, передбаченого ч. 4 ст. 590 КПК України. В обґрунтування рішення про видачу (екстрадицію) особи покладено відомості, які не відповідають дійсності.
Зазначає, що рішення про видачу особи (екстрадицію) не може бути прийнято, якщо така особа подала заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи скористалася відповідно до законодавства правом на оскарження рішення щодо зазначених статусів, до остаточного розгляду заяви, у порядку, встановленому законодавством України. Інформація про подання особою зазначених заяв або оскарження і відповідних рішень не надається іноземній державі, що надіслала запит, (ч. 4 ст. 590 КПК і країни).
Стверджує, що ОСОБА_7 неодноразово особисто та через своїх представників звертався до органів Державної міграційної служби України в Харківській області із детальним викладенням обставин щодо залишення країни походження, а також проханням надати статус біженця або особи, що потребує додаткового захисту. У відповідь на звернення, ГУ ДМС України в Харківській області повідомляли, що заявником не були виконані формальні умови ст. 7 Закону України «Про біженців та осіб, що потребують додаткового або тимчасового захисту», а саме - звернення не було викладено на бланку заяви-анкети, і особа не прибула особисто.
ОСОБА_7 дізнався про своє переслідування в Російській Федерації тільки з момент його затримання в аеропорті 05.10.2020. Він вже був позбавлений вільно пересуватися, був арештований, на підставі ухвали Комінтернівського районного суду м. Харкова від 08.10.2020 утримувався у С13О, і дійсно не мав можливості з'явитися до органів ДМС особисто і оформити свою заяву про надання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, як того вимагалося, і органи ДМС в порушення вимог Конвенції про захист прав людини, не вжили ніяких заходів щодо сприянню особі, яка потребує допомоги, оформити звернення належним чином. Тим більше, що листом від 15.03.2021, яке міститься в матеріалах справи ГУ ДМС України повідомляє, що звернення від ОСОБА_7 з ДУ «Харківській слідчий ізолятор» надходили тричі, і вони отримали дозвіл на побачення із ОСОБА_7 , однак до цього часу його не реалізували.
Таким чином, фактично звернення ОСОБА_7 про надання статуту біженця або особи, що потребує додаткового захисту від 23.10.2020, від 26.11.2020 та від 28.12.2020 не були зареєстровані та розглянуті по суті, що стало предметом оскарження протиправної бездіяльності суб'єкта владних повноважень до Харківського адміністративного суду.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2021 у справі № 520/2596/21 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_7 до ГУ ДМС України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Під час розгляду слідчими суддями клопотань начальника відділу міжнародно правового співробітництва Харківської обласної прокуратури ОСОБА_17 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (екстрадиційний арешт) у відношенні громадянина Російської Федерації щодо ОСОБА_7 та інших клопотань прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_19 , захисником надавались документи, які підтверджують політичний характер переслідування ОСОБА_7 в РФ та підтверджують загрозу застосування до нього тортур у випадку його видачі (екстрадиції) та які відповідно були відсутні під час розгляду клопотання прокурора про тимчасовий арешт.
Адвокат ОСОБА_11 зазначає, що після затримання ОСОБА_7 13.08.2019 його з приміщення ІТТ регулярно забирали працівники ФСБ та катували, вимагаючи щоб він оговорив свого брата у вчинені вбивства з корисливих мотивів, яке мало місце в 2009 році та визнав свою співучасть у цьому злочині.
14.08.2019 постановою мирового судді судової дільниці №1 судового рай Карачаївська ОСОБА_7 визнаний винним в скоєні адміністративного правопорушення та йому призначене покарання у вигляді адміністративного арешту строком на 10 діб. В ході проведення 18.09.2019 співробітниками УФСБ РФ по КЧР слідчих дій за участю ОСОБА_7 , останній спричинив собі різану рану живота. Військовим слідчим відділом по Ставропольському гарнізону Військового слідчого управління Слідчого комітету РФ по Південному військовому округу з приводу спричинення ОСОБА_13 тілесних ушкоджень проводилася перевірка.
Вказує, що за вироком Черкеського міського суду КЧР від 23.03.2012, який залишений без змін ухвалою апеляційного суду від 15.05.2012, двоюрідний брат її підзахисного захисного ОСОБА_20 , засуджений за ч. 1 ст. 108 КК РФ (вбивство при перевищенні меж необхідної оборони) та звільнений від покарання у зв'язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності.
Ухвалою Верховного Суду КЧР від 16.09.2020 задоволено висновок заступника прокурора КЧР про необхідність поновлення провадження з огляду на нові обставини, передбачені ч.4 ст. 413 КПК РФ (інші обставини).
Пояснює, що такою обставиною є заява потерпілої ОСОБА_21 про те, що вбивство її чоловіка ОСОБА_22 , яке мало місце 13.01.2009 вчинено з метою викрадення грошових коштів (400 000руб.), які знаходилися при ОСОБА_22 під час його зустрічі з братами Маршанкуловими Маратом та Едуардом, після вбивства зазначені грошові кошти при трупі її чоловіка та в його автомобілі знайдені не були, тому вона вважає, що ОСОБА_22 вбили з корисливих мотивів. Раніш, тобто на протязі більше 11 років, вона про ці обставини не повідомляла, тому що була морально пригнічена відомостями про вбивство чоловіка та не могла думати про гроші, що сходилися при ньому.
Ця обставина підтверджує показання її підзахисного про непричетність його до скоєння злочину, передбаченого п. а) ч. 2 ст. 126 КК Російської Федерації та можливого і передбачуваного, у незаконний та нелюдський спосіб отримання від нього показань з метою оговорити його брата та зізнатися самому у вбивстві з корисливих мотивів.
Вважає, що сама підстава щодо відновлення кримінального провадження свідчить про переслідування ОСОБА_7 за надуманих підстав.
Щодо положень п. 3 ч. 4 ст. 413 КПК РФ щодо інших обставин відновлення кримінального провадження за новими та знов відкритими обставинами, зазначає, вони не відповідають принципу верховенства права.
Вважає, що підставою оголошення ОСОБА_7 в міжнародний розшук та відновлення кримінального провадження по вбивству стала саме його діяльність, пов'язана з критикою влади. ОСОБА_7 неодноразово зазначав, що також переслідується правоохоронними органами РФ за розповсюдження в соціальній мережі «Instagram» на порталі «Политика 09», який висвітлює суспільно-політичну обстановку в регіоні, в т. ч. щодо боротьби з короновірусною інфекцією, інформації про відсутність відповідних тестів в медичних закладах, відмови пацієнтам в проведенні томографічних досліджень легень, публікації 04.06.2020 критичних зауважень відносно замміністра охорони здоров'я КЧР.
З цього приводу структурним підрозділом Слідчого комітету РФ також розслідується кримінальна справа за ч. 1 ст.207.1 КК РФ.
Зазначає, що до Офісу Генерального прокурора компетентними органами Російської Федерації надано постанову про притягнення ОСОБА_7 у якості обвинуваченого від 29.07.2020, яка винесена заочно, без повідомлення самого ОСОБА_7 та його захисника, доказів направлення цього документу особі не надано, підстав для винесення такого рішення у заочному порядку також не надано, мається підпис захисника, особисті дані якого невідомі, що дає підстави ставити під сумнів вручення цієї постанови захиснику, тож ОСОБА_7 був позбавлений навіть права на обізнаність про висунуте обвинувачення та оскарження цієї процесуальної дії, що є порушенням права на захист. На підставі цієї явно незаконної постанови ОСОБА_7 було оголошено і у міжнародний розшук, що вважає також незаконним обмеженням прав і свобод людини і громадянина.
Тобто, за викладених обставин, об'єктивної інформації щодо порушення прав і свобод громадянина Російської Федерації ОСОБА_7 та тяжкі, не людські умови при перебуванні під адміністративним арештом у 2019 році, а також побоювання самого ОСОБА_7 щодо здійснення відносно нього розправи з боку прибічників опозиції, які переслідували його на території КЧР, виникають реальні ризики зазнання нелюдського чи такого, що принижує гідність поводження в державі запитувача та, як наслідок порушення з боку держави - Україна ст. З Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прав ОСОБА_7 .
Крім того, адвокат ОСОБА_11 посилається на те, що органи прокуратури та суд не звернули уваги, що за 13 років з моменту скоєння злочину слідчі дії з ОСОБА_7 взагалі не проводились, ОСОБА_7 був оголошений у розшук ще не маючи статусу обвинуваченого. Також постанова про притягнення ОСОБА_7 , як обвинуваченого, була винесена заочно. ОСОБА_7 або його родичам, або його захиснику вона не була вручена, що позбавило особу права на захист. В цій постанові міститься підпис у графі «защитник», однак відсутні дані захисника, який начебто з нею ознайомлений. І в один день ОСОБА_7 став і обвинуваченим, і оголошеним у міжнародний розшук, що вочевидь повинно викликати сумніви у дійсному кримінальному переслідуванні, і наявність інших мотивів для примусового повернення ОСОБА_7 до Російської Федерації.
Ця обставина повинна утримувати державні органи України від прийняття рішень, наслідком яких може бути видача ОСОБА_7 до держави запитувача. При цьому, посилання на вищевикладені обставини не повинні розцінюватись, як спробауникнути відповідальності, але повинні розцінюватись як спроба отримати допомогу на території держави, яка є учасником Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Офісом Генерального прокурора та Харківською обласною прокуратурою під час проведення екстрадиційної перевірки фактично було проігноровано клопотання захисника про перевірку переслідування ОСОБА_7 за політичними мотивами, а також задля підтримання обвинувачення у скоєнні злочину його братів. Не враховано було при проведені екстрадиційної перевірки також відомості щодо наявності підстав для відмови у його видачі, викладені у цій скарзі.
Стан здоров'я ОСОБА_7 , виходячи з медичних висновків, є задовільним для його етапування, однак лікарям не надано було інформації у який спосіб буде проводитись етапування, та чи має він задовільні медичні показники після перенесених оперативних втручань та наявних хронічних захворювань.
Вважає, що екстрадиційна перевірка була проведена поверхнево та формально, на момент прийняття Офісом Генерального прокурора постанови про видачу (екстрадицію) особи 26.02.2021, ОСОБА_7 звертався до ГУ ДМС України в Харківській області із заявою про надання статусу біженця і вже на розгляді у Харківському окружному адміністративному суді перебувала справа за позовом ОСОБА_7 про оскарження протиправної бездіяльності органу міграційної служби щодо розгляду заяви про надання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, що відповідно до імперативних вимог ч. 4 ст. 590 КПК України, виключає можливість прийняття відповідного рішення про видачу особи на запит іноземної держави.
Таким чином, оскаржувана постанова Офісу Генерального прокурора була прийнята з порушенням процедури її прийняття, що також є додатковою підставою для її скасування.
Крім того, адвокатом ОСОБА_9 до апеляційного суду були подані додаткові пояснення до апеляційної скарги в яких він зазначив про порушення вимог міжнародних договорів, зокрема ст. З Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і ст. З Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що приніжують гідність, видів поводження і покарання. Порушення цих норм міжнародного права полягає в тому, що у випадку видачі ОСОБА_7 до РФ існує реальна загроза застосування до нього катувань, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ визнається порушенням ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, державою, яка здійснила таку екстрадицію.
Також зазначив про порушення постановою про екстрадицію та оскаржуваною ухвалою слідчого судді вимог ч. 4 ст. 590 КПК України, відповідно до якої рішення про видачу особи (екстрадицію) не може бути прийнято, якщо така особа подала заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи скористалася відповідно до законодавства правом на оскарження рішення щодо зазначених статусів, до остаточного розгляду заяви, у порядку, встановленому законодавством України.
Також послався на те, що 26.04.2021 ОСОБА_7 ГУ ДМС України в Харківській області було видано довідку про звернення за захистом в Україні, строк дії якої продовжено до 19.11.2021, тобто уповноваженим органом до 19.11.2021 проводитиметься перевірка щодо наявності підстав для надання ОСОБА_7 статусу біженця або особи, яка звернулася за додатковим захистом на підставі заяви від 26.11.2020 року.
В судове засідання апеляційного суду адвокат ОСОБА_11 , яка була належним чином повідомлена про місце, дату та час розгляду апеляційної скарги, не з'явилися. Надала до суду заяву, в якій просить розглядати подану нею апеляційну скаргу без її участі, у зв'язку з необхідністю приймати участь у Київському апеляційному суді та відрядженням до м. Києва.
Враховуючи вимоги ст. 405 ч. 4, ст. 422 ч.2 КПК України, колегія суддів вважає за можливим проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутності захисника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_11 , але за участю інших його захисників - адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Під час апеляційного перегляду в суді апеляційної інстанції ОСОБА_7 пояснив, що під час перебування під вартою на території Російської Федерації до нього застосовувались не дозволені методи, його били током, виламували руки, чотири дні він терпів такі тортури та не витримав порізав собі живіт, оскільки таку біль вже терпіти не міг. Це він зробив для того, щоб його припинили тортури. Після того, як він наніс собі пошкодження його відвезли в лікарню, зашили живіт і повернули назад в м. Джегути. Вказав, що вони йому вказували, щоб він давав конкретні показання проти братів. Зазначив, що якщо його буде повернуто до РФ, то не знає наслідків, які можуть бути. Досудове розслідування стосовно родичів триває і зараз, там катують його двоюрідних братів, вивозять в Чечню і там піддають тортурам.
Крім того, ОСОБА_7 пояснив, що на території РФ у нього був туристичний бізнес, а з 2012 року по 2017 рік він був депутатом Думи Карачаївського міського округу, тобто його обирали мешканці його містечка і якщо у нього була б репутація бандита, то за нього на виборах не голосували б. Зазначив, що до цього, до кримінальної відповідальності він ніколи не притягувався.
Вважає, що метою кримінального переслідування в Російській Федерації є його громадська та політична діяльність.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_7 , доводи захисників ОСОБА_7 - адвокатів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які підтримали вимоги апеляційний скарг, а також прокурора, який заперечував щодо їх задоволення, дослідивши відомості судового провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до положень ст. 7 КПК України, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень, змагальність сторін, диспозитивність та розумність строків розгляду справи.
Згідно зі ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають змісті спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У відповідності до ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 573 КПК України, запит про видачу особи (екстрадицію) направляється за умови, якщо за законом України хоча б за один із злочинів, у зв'язку з якими запитується видача, передбачено покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк не менше одного року або особу засуджено до покарання у виді позбавлення волі і не відбутий строк становить не менше чотирьох місяців. Запит компетентного органу іноземної держави про видачу особи може розглядатися лише у разі дотримання вимог, передбачених частиною першою цієї статті.
Згідно з ч. 4 ст. 573 КПК України, центральний орган України має право відмовити в направленні запиту до іноземної держави, якщо існують передбачені цим Кодексом або міжнародним договором України обставини, які можуть перешкоджати видачі.
За змістом положень ст. 587 КПК України, прийняттю рішення про видачу (екстрадицію) особи іноземній державі передує екстрадиційна перевірка обставин, що можуть перешкоджати видачі особи, яка проводиться центральним органом України або за його дорученням чи зверненням відповідною регіональною прокуратурою.
Положеннями ч. 1 ст.590 КПК України передбачено, що після вивчення матеріалів екстрадиційної перевірки центральний орган України приймає рішення про видачу особи (екстрадицію) або відмову у видачі (екстрадиції) іноземній державі. Рішення виноситься керівником центрального органу України або уповноваженою ним особою.
При цьому перелік підстав, з яких іноземній державі може бути відмовлено у видачі особи, передбачений ст. 589 КПК України.
Відповідно до частини першої вказаної статті, у видачі особи іноземній державі відмовляється у разі, якщо: особа, стосовно якої надійшов запит про видачу, відповідно до законів України на час прийняття рішення про видачу (екстрадицію) є громадянином України; злочин, за який запитано видачу, не передбачає покарання у виді позбавлення волі за законом України; закінчилися передбачені законом України строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності або виконання вироку за злочин, за який запитано видачу; компетентний орган іноземної держави не надав на вимогу центрального органу України додаткових матеріалів або даних, без яких неможливе прийняття рішення за запитом про видачу (екстрадицію); видача особи (екстрадиція) суперечить зобов'язанням України за міжнародними договорами України; є обґрунтовані підстави вважати, що видача особи (екстрадиція) суперечить інтересам національної безпеки України; наявні інші підстави, передбачені міжнародним договором України.
Також, згідно з ч. 2 ст. 589 КПК України, особа, якій надано статус біженця, статус особи, яка потребує додаткового захисту, або їй надано тимчасовий захист в Україні, не може бути видана державі, біженцем з якої вона визнана, а також іноземній державі, де її здоров'ю, життю або свободі загрожує небезпека за ознаками раси, віросповідання (релігії), національності, громадянства (підданства), приналежності до певної соціальної групи або політичних переконань, крім випадків, передбачених міжнародним договором України.
Відповідно до ч. 4 ст. 590 КПК України рішення про видачу особи (екстрадицію) не може бути прийнято, якщо така особа подала заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи скористалася відповідно до законодавства правом на оскарження рішення щодо зазначених статусів, до остаточного розгляду заяви, у порядку, встановленому законодавством України.
Як вбачається з наданих матеріалів, постановою Офісу Генерального прокурора від 26.02.2001 року прийнято рішення про видачу до Російської Федерації ОСОБА_7 для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого п. «а» ч.2 ст. 126 КК Російської Федерації.
Відповідно до постанови про видачу (екстрадицію) особи вбачається, що в провадженні слідчого управління Слідчого комітету Російської Федерації по Карачаєво-Черкеській Республіці перебуває кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні злочину, передбаченого п. «а» ч. 2 ст. 126 (викрадення людини, вчинене групою осіб за попередньою змовою) КК Російської Федерації.
У зв'язку з ухиленням від органу досудового розслідування 25.07.2020 підозрюваного ОСОБА_7 оголошено в розшук, а 29.07.2020 органом досудового розслідування винесено постанову про притягнення його в якості обвинуваченого у вчиненні вказаного злочину.
Черкеським міським судом Карачаєво-Черкеської Республіки 30.07.2020 ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
До Офісу Генерального прокурора 28.10.2020 надійшов запит Генеральної прокуратури Російської Федерації про видачу згаданої особи для притягнення до кримінальної відповідальності.
Запит російської сторони та інші документи про видачу відповідають вимогам Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 року (ETS 024), Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 року, якими врегульовано відносини між Україною та Російською Федерацією з питань екстрадиції. Згідно із запитом ОСОБА_7 є громадянином Російської Федерації.
Діяння, вчинення якого інкримінується ОСОБА_7 , не належить до військових злочинів і не має політичного характеру.
Злочин, за який запитується видача, відповідає ч. 2 ст. 146 КК України і є екстрадиційним, оскільки передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк не менше одного року.
ОСОБА_7 затримано на території Харківської області 05.10.2020 у зв'язку розшуком російськими правоохоронними органами.
Комінтернівським районним судом м. Харкова 08.10.2020 до нього застосовано тимчасовий арешт, а Жовтневим районним судом м. Харкова 13.11.2020 - екстрадиційний арешт строком до 12 місяців. Цим же судом 13.01.2021 визнано наявність підстав для його подальшого тримання під вартою.
За повідомленням уповноважених органів України, ОСОБА_7 не є громадянином України, статусу біженця не має, може утримуватися під вартою та етапуватися без шкоди для здоров'я, до кримінальної відповідальності на території України не притягується.
Згідно з інформацією ДПС України ОСОБА_7 не включено до Реєстру волонтерів антитерористичної операції на сході України. Також відповідно до відомостей Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України та Служби безпеки України, дані щодо перебування ОСОБА_7 у складі добровольчих батальйонів, які брали участь у проведенні антитерористичної операції на сході України відсутні. За політичними або релігійними мотивами на території запитуючої держави ОСОБА_7 не переслідується.
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 28.04.2021 року стосовно ОСОБА_7 змінено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (екстрадиційного арешту) на домашній арешт з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.
Рішенням слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 березня 2021 року відмовлено у задоволенні скарги на постанову про видачу (екстрадицію) особи, яке мотивоване тим, що в ході екстрадиційної перевірки не встановлено обставин для відмови у видачі ОСОБА_7 , не підтверджено наявність переслідування у Російській Федерації за політичними мотивами, а також відсутністю рішень про визнання/відмову надання ОСОБА_7 статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками слідчого судді виходячи з наступного.
Як було встановлено в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_7 було подано позовну заяву до Харківського окружного адміністративного суду про визнання протиправною бездіяльності ГУ ДМС України в Харківській області та зобов'язання вчинити певні дії, яку рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2021 року задоволено частково та зобов'язано ГУ ДМС в Харківській області вирішити питання щодо прийняття заяви від 26.11.2020 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту громадянина Російської Федерації ОСОБА_7 відповідно до пункту 2.1. Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України №649 від 07.09.2011.
На зазначене судове рішення ГУ ДМС України в Харківській області подано апеляційну скаргу, яку ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2021 року призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 06.09.2021 року без виклику осіб, які беруть участь у справі.
Таким чином, рішення щодо вирішення вимог апеляційної скарги ГУ ДМС України в Харківській області на цей час Другим апеляційним адміністративним судом не прийнято, що не зупиняє дії рішення Харківського окружного адміністративного суду.
Крім того, 12.04.2021 року захисник ОСОБА_9 звернувся до Європейського суду з прав людини з клопотанням про застосування Правила 39 регламенту ЕСПЛ, в якому він посилався на порушення Офісом Генерального прокурора та слідчим суддею ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якості аргументації порушень мною наводилися доводи та додавалися документи, аналогічні викладеним в письмових поясненнях, наданих мною слідчому судді та в апеляційній скарзі.
Клопотання захисника було задоволено, ЕСПЛ відкрив провадження у справі Маршанкулов проти України та 19.04.2021 року застосував правило 39 Регламенту ЄСПЛ за результатами розгляду скарги ОСОБА_7 та зазначено не застосувати до заявника процедуру екстрадиції упродовж одного тижня після закінчення провадження на національному рівні.
Вказані обставини прокурором при апеляційному розгляді не оскаржувались.
Також відповідно до відповіді заступника начальника управління екстрадиції та співробітництва департаменту міжнародно-правового співпробітництва Офісу Генерального прокурора ОСОБА_23 від 26.04.2021 року за результатами розгляду листа ЄСПЛ Офіс Генерального прокурора гарантував, що навіть за умови залишення Харківським апеляційним судом без змін ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 16.03.2021 року, рішення про фактичну передачу ОСОБА_7 до РФ не буде прийнято на час дії правила 39 Регламенту ЄСПЛ.
Отже, постанова про видачу (екстрадицію) особи є передчасною, оскільки на цей час остаточно не вирішено питання про задоволення або відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_7 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, що суперечить вимогам ч.4 ст. 590 КПРК України, відповідно до якої, рішення про видачу особи (екстрадицію) не може бути прийнято, якщо така особа подала заяву про визнання її біженцем, або особою, яка потребує додаткового захисту чи скористалася відповідно до законодавства правом на оскарження рішення щодо зазначених статусів, до остаточного розгляду заяви, у порядку, встановленому законодавством України.
Разом з цим, з урахуванням сукупності наведених ОСОБА_7 побоювань щодо переслідування та жорстокого поводженню на території РФ і нерозглянутих по суті заяв про надання останньому статусу біженця в Україні, колегія суддів вбачає наявність об'єктивних підстав для задоволення апеляційних скарг.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що на час апеляційного розгляду виникла обставина, яка відповідно до ч. 4 ст. 590 КПК України виключає можливість прийняття рішення про екстрадицію ОСОБА_7 до остаточного вирішення по суті заяви останнього про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Крім того, оскільки згідно ч. 2 ст. 589 КПК України надання особі статусу біженця, або особи, яка потребує додаткового захисту, або надання їй тимчасового захисту в Україні, виключає можливість видання державі, біженцем з якої вона визнана, а також іноземній державі, де її здоров'ю, життю або свободі загрожує небезпека за ознаками раси, віросповідання (релігії), національності, громадянства (підданства), приналежності до певної соціальної групи або політичних переконань, крім випадків, передбачених міжнародним договором України, - звернення особи за наданням такого статусу, з урахуванням положень гл. 44 КПК України, належить вважати формою реалізації права такої особи на захист у кримінальному процесі.
Відповідно до п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини від 23.01.2009 року у справі «Солдатенко проти України», зазначено, що «16 лютого УВКБ ООН та міжнародна спільнота рішуче засудили примусову депортацію 10 узбецьких шукачів притулку. УВКБ ООН звернулося до органів влади з проханням надати гарантії того, що жодного з шукачів притулку не буде примусово вислано до Узбекистану, доки не буде визнано, що вони не є біженцями, і доки не буде завершено процедуру розгляду заяви про надання притулку, включаючи процедуру оскарження».
В контексті ст. 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Байсаков та інші проти України» зазначив, що екстрадиція особи Договірною державою може стати підґрунтям для порушення питання про застосування статті 3 і, отже, про відповідальність цієї держави за Конвенцією, якщо доведено наявність суттєвих підстав вважати, що в разі екстрадиції така особа наразиться в державі, якій її видають, на реальний ризик поводження, забороненого статтею 3 (див. рішення у справі Солдатенка (Soldatenko), п. 66). Керуючись своєю практикою, Суд має з'ясувати чи існує реальний ризик поганого поводження із заявниками в разі їх екстрадиції до Казахстану (п.п 46-52).
Колегія суддів вбачає, що можливість реалізації ОСОБА_7 права на захист у цій частині вичерпана не була, зважаючи на те, що він, будучи іноземним громадянином, подав особисто заяву про визнання його біженцем, яка не була вирішена по суті до теперішнього часу.
Прокурором в судовому засіданні апеляційного суду не оспорювався початок процедури, яку розпочато органом ДМС України в Харківській області з приводу визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту внаслідок переслідування державою-агресором - РФ.
Крім того, відповідно пояснень, які були надані ОСОБА_7 прокурору відділу міжнародно-правового співробітництва Харківської обласної прокуратури ОСОБА_24 під час проведення екстрадиційної перевірки вбачається, що ОСОБА_7 залишив територію РФ в лютому 2020 року, оскільки у відношенні нього застосовувались політичні переслідування зі сторони правоохоронних органів РФ за те, що він перебуває в опозиційній партії «Коммунисты России» і займався правозахисною діяльністю, викривав корупцію. Проти нього та його родичів порушували кримінальні справи, знищували його бізнес, його катували ( т.2 а.с. 108-110).
Наявність таких відомостей прокурором під час апеляційного перегляду спростовані не були.
Крім того, звернення ОСОБА_7 з позовом до Харківського окружного адміністративного суду щодо оскарження бездіяльності ГУ ДМС України в Харківській області, свідчить про те, що його екстрадицію до вирішення цього питання належить вважати порушенням його права на захист у контексті практики правозастосування Європейським судом з прав людини положень ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає право особи на ефективний засіб юридичного захисту у національному органі.
Вказані обставини свідчать про передчасність, як судового рішення суду першої інстанції так і постанови прокурора про видачу (екстрадицію) особи, оскільки на момент прийняття цих процесуальних рішень ані прокурор, ані суд не врахував наявність політичних мотивів з приводу переслідування правоохоронними органами РФ ОСОБА_7 .
На ці обставини слушно звернув увагу в своєму запиті представник Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини у Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Харків) перший заступник начальника ОСОБА_25 посилаючись на наявність відкритого провадження з цього приводу в Європейському суді з прав людини.
Слід зазначити, що, на час апеляційного розгляду судом стосовно ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, зокрема, щодо здачі на зберігання відповідному державному органу паспорту для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.
Зазначене свідчить про неможливість для ОСОБА_7 перетину кордону України з метою переховування від правоохоронних органів, оскільки особа ні в якому разі не може перетнути кордон без документів.
Крім цього, належить врахувати і те, що немає відомостей про порушення ОСОБА_7 покладених на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України внаслідок обраного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
За наведених обставин, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, з постановленням нової ухвали про задоволення апеляційних скарг та скасування постанови начальника Департамента міжнародно-правового співробітництва Офісу Генерального прокурора ОСОБА_12 від 26.02.2021 року про видачу (екстрадицію) в Російську Федерацію ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для притягнення до кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого п. «а» ч.2 ст. 126 КК Російської Федерації.
Крім того, колегія суддів зазначає, що у разі відмови ОСОБА_7 у наданні статусу біженця прокурор не позбавлений процесуального права повторно винести нову постанову про видачу (екстрадицію) в Російську Федерацію ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для притягнення до кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого п. «а» ч.2 ст. 126 КК Російської Федерації.
Апеляційні скарги адвокатів ОСОБА_9 та ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_7 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 березня 2021 року- скасувати та постановити нову ухвалу.
Скаргу адвоката ОСОБА_11 на постанову про видачу (екстрадицію) ОСОБА_7 задовольнити.
Скасувати постанову начальника Департамента міжнародно-правового співробітництва Офісу Генерального прокурора ОСОБА_12 від 26.02.2021 року про видачу (екстрадицію) в Російську Федерацію ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для притягнення до кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого п. «а» ч.2 ст. 126 КК Російської Федерації.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді