Апеляційне провадження № 11-кп/818/3106/21 Доповідач - ОСОБА_1
Справа № 644/7221/21 Головуючий І інстанції - ОСОБА_2
Категорія: у порядку КПК України
21 вересня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові матеріали за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 14.09.2021 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12021221180000649 від 17.07.2021, за частиною 2 статті 186 КК України, -
встановила:
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 14.09.2021 призначено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021221180000649 від 17.07.2021 року відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 186 КК України, - до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, в залі судових засідань - на 24 вересня 2021 року о 15-00 год.
Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого за частиною 2 статті 186 КК України ОСОБА_7 задоволено.
Обрано щодо обвинуваченого за частиною 2 статті 186 КК України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12021221180000649 від 17.07.2021, у виді тримання під вартою, застосувавши його строком до 12 (дванадцятого) листопада 2021 року включно.
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт відмовлено.
Не погодившись з вказаною ухвалою, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що прокурор в обґрунтування свого клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 посилався на наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України та на повідомлення про підозру, при цьому не надавши суду для дослідження докази, які б підтверджували його доводи щодо існування ризиків.
На його думку, оскаржувана ухвала не відповідає положенням пункту 3 частини 2 статті 183 КПК України, так як запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований до раніше несудимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років.
Крім того, зазначає, що ОСОБА_7 необґрунтовано повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 186 КК України.
ОСОБА_7 затримано працівниками поліції одразу після заволодіння майном та він не мав реальної можливості розпорядитися чи користуватися цим майном, а тому слідчий необґрунтовано та невірно кваліфікував дії ОСОБА_7 як закінчений злочин.
Також суддею при обранні запобіжного заходу не враховану особу ОСОБА_7 , який виховує неповнолітню дитину, має постійне місце проживання разом зі своєю матір'ю та дитиною, яка має захворювання та потребує догляду, до кримінальної відповідальності не притягався.
Прокурор, повідомлений належним чином про дату та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, про причини неявки не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи або розгляду справи за його відсутності не надав.
Враховуючи стислі строки, регламентовані частиною 3 статті 422-1 КПК України, колегія судів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі прокурора, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання, так як відповідно до положень частини 4 статті 422-1 КПК України дані обставини не є перешкодою для апеляційного розгляду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на наступне.
Задовольняючи клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , суд першої інстанції дійшов висновку, що клопотання прокурора щодо обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 у виді тримання під вартою та його застосування на стадії судового розгляду у межах строку до 60 днів є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки стороною обвинувачення доведено, що наявні процесуальні підстави для обрання та застосування запропонованого прокурором запобіжного заходу до обвинуваченого, бо є наявним обґрунтоване обвинувачення за частиною 2 статті 186 КК України, а також на цей час наявні заявлені ризики, які не спростовані стороною захисту, та дають достатні підстави суду вважати, що під загрозою тяжкості покарання в разі доведеності обвинувачення, обвинувачений може спробувати ухилитися від суду, вплинути на його хід чи спробувати продовжити свою злочинну діяльність, що виключає можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо нього. Крім того, суддею враховано особу обвинуваченого, який є уродженцем м. Харкова, громадянином України, розлученим, непрацюючим, без місця реєстрації. Також суд вважав, що аргументи захисту щодо його цивільної дружини, наявності на його утриманні та вихованні неповнолітньої дитини, матері пенсійного віку, щодо того, що ОСОБА_7 до затримання займався ремонтом ювелірних виробів, - не виключають визначених прокурором ризиків, крім того утримання та виховання дитини саме батьком, працевлаштованість ювеліром не підтверджені, даних щодо надання утримання дитині, цивільній дружині, матері-пенсіонеру зі сторони обвинуваченого нема. При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 судом враховано тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується - до 6 років позбавлення волі, дані щодо віку та стану здоров'я обвинуваченого та не встановлено перешкод для застосування вказаного запобіжного заходу.
З таким висновком суду погоджується й суд апеляційної інстанції, вважає його обґрунтованим та вмотивованим.
Статтею 183 КПК України передбачено порядок застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Під час апеляційного перегляду колегією суддів встановлено, що ухвала суду першої інстанції є обґрунтованою та постановлена з дотриманням вимог чинного законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на учасників кримінального провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 186 КК України, який відповідно до частини 5 статті 12 КК України є тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Разом з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно зі сформованою практикою Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження та тих обставин, що незаконні дії, які інкримінуються ОСОБА_7 , вчинено з метою заволодіння чужим майном, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, на думку колегії суддів у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого.
При цьому, належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_7 може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що, в свою чергу, призведе до порушення розумних строків судового розгляду.
За таких обставин колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо недоведеності ризиків, передбачених пунктами 1,3,5 частини 1 статті 177 КПК України, оскільки ризик - це подія, яка ймовірно може настати за наявності певних підстав.
Посилання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 в апеляційній скарзі на недоведеність існування ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки існування ризиків, в тому числі і втечі від правоохоронних органів та суду, об'єктивно вбачається з відомостей, що є наявними у кримінальному провадженні та на час апеляційного розгляду вони не зникли та не зменшилися.
Враховуючи вищенаведені відомості, колегія суддів вважає обґрунтованими та доведеними ризики, якими прокурор обґрунтовує необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , оскільки на момент розгляду апеляційної скарги їх доведеність об'єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи обвинуваченого та обставин кримінального провадження.
З огляду на значимі для цього провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Колегія суддів вважає, що інші доводи апеляційної скарги самі по собі не можуть бути підставою для обрання обвинуваченому ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, оскільки не можуть зменшити доведені ризики та враховуються у сукупності з іншими обставинами у кримінальному провадженні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що застосування інших, більш м'яких альтернативних запобіжних заходів до обвинуваченого ОСОБА_7 не зможе забезпечити виконання ним його процесуальних прав та обов'язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та відсутності підстав для зміни чи скасування ухвали Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 14.09.2021 за доводами апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 .
Керуючись ст.ст.177, 178, 404, 405, п.1 ч.1 ст.407, 418, 419 КПК України, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 14.09.2021 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до статті 424 КПК України.
Головуючий -
Судді: