23 вересня 2021 року
м.Харків
Справа №637/513/21
Провадження №22-ц/818/5829/21
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Хорошевський О.М.
суддів Бурлака І.В., Яцини В.Б.
Учасники справи:
Заявник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз збут",
Боржник: ОСОБА_1
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду в місті Харкові
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» на ухвалу Шевченківського районного суду Харківської області від 03 червня 2021 року, постановлене суддею Островською Н.І.,
у справі за заявою стягувача товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з боржника ОСОБА_1 , заборгованості за послуги з газопостачання, з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних,
У травні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаззбут" (надалі ТОВ "Харківгаз збут") звернулося до Шевченківського районного суду Харківської області з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Харківгаз збут" заборгованості за послуги з газопостачання в розмірі 14200,07, інфляційних втрат в розмірі 616,13 коп. та 3% річних в розмірі 190,59 грн (а.с.2).
В обґрунтування заяви ТОВ "Харківгаз збут" зазначило, що ОСОБА_1 є споживачем послуг з постачання природного газу, внаслідок систематичного нехтування обов'язків щодо повної та своєчасної оплати послуг з газопостачання утворилась заборгованість за період з серпня 2020 року по травень 2021 року у сумі 14200,07 грн по особовому рахунку за адресою: АДРЕСА_1 , а також 3% річних в розмірі 190,59 грн та інфляційних втрат в розмірі 616 грн 13 коп. (а.с.2).
Ухвалою Шевченківського районного суду Харківської області від 03 червня 2021 року у видачі судового наказу за заявою ТОВ «Харківгаз збут» щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з газопостачання з урахуванням інфляційних втрат та 3%річних відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що п.4 ч.3 Розділу Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» №530-ІХвід 17 березня 2020 року визначено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги. Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» №211 від 11 березня 2020 року на усій території України з 12 березня 2020 року встановлено карантин, дію якого на підставі постанови уряду від 13 жовтня 2020 року №956 продовжено до 30 червня 2021 року. Із поданої заяви не вбачається виникнення права вимоги ТОВ "Харківгаззбут" в частині стягнення нарахованих 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за несвоєчасне здійснення платежів за послуги з газопостачання, оскільки заявлені вимоги про стягнення нарахованих 3%річних та інфляційних втрат взаємопов'язані із вимогами про стягнення заборгованості за послуги з газопостачання, їх окремий розгляд є неможливими (а.с.18).
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ТОВ "Харківгаз збут", який є заявником у справі, звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для розгляду заяви про видачу судового наказу.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування матеріального права.
Вказує, що відсутні підстави для відмови у видачі судового наказу, оскільки заявником надані належні письмові докази, якими ТОВ "Харківгаз збут" обґрунтовує вимоги заяви. Зазначає, що нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтується на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому у розумінні положень цивільного права 3% річних не є неустойкою, а проценти, передбачені ст.625 ЦК України, не є штрафними санкціями. Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утриманими грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Боржником ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Відповідно до вимог ст.367ЦПКУкраїни суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно дост.369 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що на період дії карантину, який встановлено на території України з 12 березня 2020 року та продовжено до 30 червня 2021 року, або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, а тому із заяви про видачу судового наказу не вбачається виникнення права вимоги ТОВ "Харківгаззбут" в частині стягнення нарахованих 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за несвоєчасне здійснення платежів за послуги з газопостачання, оскільки заявлені вимоги про стягнення нарахованих 3%річних та інфляційних втрат взаємопов'язані і з вимогами про стягнення заборгованості за послуги з газопостачання, їх окремий розгляд є неможливими.
Проте такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону.
Відповідно до ст.160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Приписами ст.165 ЦПК України встановлені підстави для відмови у видачі судового наказу, які є вичерпні.
Судом встановлено, що у травня 2021 року ТОВ "Харківгаззбут" звернулося до суду з заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з газопостачання, з урахуванням інфляційних витрат та 3% річних на загальну суму 15006,79 грн.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» №211 від 11 березня 2020 року на всій території України з 12березня 2020року встановлено карантин.
Пунктом 4частиною 3розділу Прикінцеві положення ЗаконуУкраїни «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби(COVID-19)»від 17 березня 2020 року, встановлено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
За змістом ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Пунктом 18 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин "роз'яснюється, що за змістом ст. 552, ч.2 ст. 625 ЦК України інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та три відсотка річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (п.2 ст.549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (п.3 ст.549 ЦК України).
Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов'язання неустойка є способом його забезпечення, а у разі невиконання зобов'язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов'язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов'язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов'язання.
Водночас передбачені ст.625 ЦК України нарахування процентів та індексу інфляції, має компенсаційний, а не штрафний характер. За змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, проценти та інфляційні витрати передбачені ст.625 ЦК України, не є штрафними санкціями.
Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково дійшов до висновку про відмову у видачі судового наказу з підстав встановлення карантину та заборони нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374,п. 4 ч.1 ст. 379, ст. ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "Харківгаззбут" - задовольнити частково.
Ухвалу Шевченківського районного суду Харківської області від 03 червня 2021 року - скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення і, на підставі ст.389 Цивільного Процесуального Кодексу України, оскарженню не підлягає.
Головуючий О.М.Хорошевський
Судді І.В.Бурлака
В.Б.Яцина
Повний текст постанови складено 23 вересня 2021 року.