Справа № 623/2092/21 Головуючий суддя І інстанції Одарюк М. П.
Провадження № 22-ц/818/4839/21 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: на тимчасово окупованій території України
15 вересня 2021 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Яцини В.Б.
суддів колегії Бурлака І.В., Хорошевського О.М.,
за участю секретаря судового засідання Семикрас О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 02 червня 2021 року по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особи - Ізюмський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Харків) про встановлення факту смерті,
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про встановлення факту смерті.
Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла на тимчасово окупованій території України в м. Горлівка Донецької області, причина смерті атеросклеротична хвороба серця.
07 грудня 2019 року було видано свідоцтво про її смерть № НОМЕР_1 Калінінським відділом РАЦС Горлівського міського управління юстиції.
Вказує, що отримати свідоцтво про смерть ОСОБА_2 у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт смерті відбувся в м.Горлівка Донецької області, що є тимчасово окупованою територією України, на якій неможливо отримати медичний документ, який визнається відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті відповідно до ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»,
Зазначає, що відповідно заповіту, зареєстрованого в реєстрі за №137 від 08 лютого 2014 року, складеного приватним нотаріусом Таранушенко В.М., ОСОБА_2 все своє майно заповіла ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в рівних частинах кожному.
Зауважує, що вона є спадкоємицею ОСОБА_2 та отримання свідоцтва про смерть їй необхідне для подальшого прийняття спадщини після померлої, враховуючи наявність документу про відмову органу реєстрації актів цивільного стану України в реєстрації події смерті, адже встановлення факту смерті ОСОБА_2 має для неї юридичне значення - отримання свідоцтва про смерть для подальшого прийняття спадщини після померлої.
Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 02 червня 2021 року відмовлено у відкритті провадження.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та задовольнити її заяву.
Скарга мотивована тим, що вона не має можливості отримати документ встановленої форми про смерть ОСОБА_2 , яка померла на тимчасово окупованій території України, у м .Горлівка Донецької області, оскільки на вказаній території не здійснюють повноваження органі влади України, як заклади охорони здоров'я або судово-медичні установи, які б мали можливість встановити факт смерті, так і органи реєстрації актів цивільного стану, які б мали можливість зареєструвати факт смерті та видати належне свідоцтво про смерть.
Вказує, що чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту смерті, який у даному випадку породжує юридичні наслідки для заявника, як спадкоємиці.
Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, розглянула справу за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, які не з'явилися у судове засідання, що відповідно до ст. 372 ЦПК України не перешкоджає її розгляду.
Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України колегія суддів перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Вказаним вимогам ухвала суду першої інстанції не відповідає.
Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції виходив з того, що заявник просить встановити факт з метою вступу у спадщину, тому вбачається спір про право.
Проте погодитись з таким висновком суду не можна.
З матеріалів справи вбачається, що заявник 02.08.2021 звернулась до суду із вказаною заявою, та просила встановити факт смерті ОСОБА_2 , яка померла на тимчасово окупованій території України у м.Горлівка Донецької області, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заява мотивована тим, що заявник є спадкоємицею після ОСОБА_2 за заповітом, враховуючи наявність документу про відмову органу реєстрації актів цивільного стану України в реєстрації події смерті, позбавляє її в подальшому можливості вирішити питання про прийняття спадщини після померлої.
При цьому, метою встановлення факту заявник зазначає отримання свідоцтва про смерть, виданого державними органами України та оформлення спадкових прав.
За ч.1 ст.317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
За приписами ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 1 постанови № 5 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" зі змінами, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до положень пункту п'ятого частини 2 статті 293, частини другої статті 315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факту породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, чинним законодавство не передбачено іншого порядку їх встановлення, заявник не має іншої можливості одержати або поновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення, встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Таким чином, юридичні факт можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Визначальним при розгляді заяви про встановлення певних фактів, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки, має значення наявність чи відсутність спору між спадкоємцями, ознакою якого є відсутність можливості заявника на підставі судового рішення про встановлення юридичного факту набути відповідні спадкові права у позасудовому безспірному порядку, без додаткового звернення до суду.
Як вбачається із матеріалів справи за життя ОСОБА_2 склала заповіт, та заповідала в рівних частинах ОСОБА_3 та ОСОБА_1 все своє майно, тобто ОСОБА_1 є спадкоємицею за заповітом після померлої ОСОБА_2 (а.с.8).
Відповідно до копії свідоцтва про смерть, ОСОБА_2 померла у віці 97 років ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Горлівка Донецької області, тобто на території яка є тимчасово окупованою територією України.
04.02.2020 року Ізюмським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану відмовлено у проведенні державної реєстрації смерті на підставі пред'явлених документів, які не визнаються національними державними органами.
Отже, заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, подано ОСОБА_1 до суду в порядку окремого провадження з метою отримання свідоцтва про смерть на території України для захисту своїх прав та інтересів при вирішення питання щодо оформлення спадщини в нотаріальній конторі, а не для вирішення спору про право на спадщину.
Судом першої інстанції зазначено, що із заяви ОСОБА_1 вбачається спір про право, проте не вказано між ким саме є такий спір, окрім цього, процесуальний закон вимагає встановити наявність спору про право, а не припускати його можливість. Наявність ще одного спадкоємця за заповітом не свідчить про наявність спору про право, а лише має значення для визначення належних учасників справи, кола зацікавлених осіб у розгляді заяви про встановлення юридичного факту.
Зважаючи на викладене, оскільки на момент вирішення питання про відкриття провадження у справі у суду були відсутні відомості, які б спростовували викладені заявником обставини та свідчили б про наявність між учасниками спору про право, висновок суду про відмову у відкритті провадження з підстав, передбачених ч. 4 ст. 315 ЦПК України, не можна вважати обґрунтованим,
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Встановивши, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, апеляційний суд дійшов висновку про скасування ухвали суду та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 6 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст.ст. 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 02 червня 2021 року скасувати, справу направити для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення виготовлено 21 вересня 2021 року
Головуючий В.Б. Яцина.
Судді колегії І.В.Бурлака.
О.М.Хорошевський.