Іменем України
23 вересня 2021 року м. Кропивницький
справа № 398/4907/20
провадження № 22-ц/4809/1077/21
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Письменного О.А.,
суддів - Голованя А.М., Дьомич Л.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області у складі судді Нероди Л.М. від 23 березня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
У грудні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернулося в суд із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву № б/н від 04.05.2012 року, чим підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Зазначав, що банком на підставі укладеного між ними договору було відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а також надано відповідачу у користування кредитну картку, тобто надана можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов'язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений договором.
Банк вказує, що свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, проте відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконує, у зв'язку з чим, утворилася заборгованість, яка станом на 27.10.2020 року становить 14 693,58 грн., з яких: 13 648,58 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 0, 00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 13 648,58 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, 1 045 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 0,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625, 0,00 грн. - нарахована пеня, 0, 00 грн. - нараховано комісії.
Посилаючись на ці обставини, позивач просив стягнути зазначену суму боргу.
Заочним рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 березня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення вимог. Зокрема вказує, що сторони при укладенні кредитного договору домовилися про усі істотні умови договору, оскільки відповідач повідомлений про умови кредитування, процентну ставку за користування кредитними коштами й інші санкції за порушення умов договору. Крім того, банк зазначив, що відповідач користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення боргу фактично погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг. Позову про визнання недійсним кредитного договору в частині обв'язку сплати заборгованості за тілом кредиту, процентів та неустойки відповідачем не заявлялось. При цьому позивач зазначив, суд першої інстанції безпідставно відмовив не лише у стягненні відсотків за кредитним договором, а й у стягненні заборгованості за тілом кредиту, чим порушено формування єдиної правозастосовної практики.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що 04 травня 2012 року ОСОБА_1 підписав анкету - заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку. /а.с.11/.
Згідно наданого банком розрахунку заборгованості, відповідач має заборгованість за договором станом на 27.10.2020 року становить 14 693,58 грн., з яких: 13 648,58 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 0, 00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 13 648,58 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, 1 045 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 0,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625, 0,00 грн. - нарахована пеня, 0, 00 грн. - нараховано комісії /а.с.6-8/.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Звертаючись до суду з позовом, банк зазначив, що на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил, яка підписана сторонами, й Умов та Правил, які погоджені з відповідачем, між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 04 травея 2012року укладено кредитний договір б/н у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
Наявні у матеріалах справи Умови та Правила, які передбачали сплату відсотків, пені, комісій не містять підпису позичальника, таким чином позивач не довів, що відповідач, підписуючи анкету-заяву, погодилась на приєднання до цих Умов та Правил, ознайомившись з ними.
Позивач не надав належних і допустимих доказів, що відповідач розумів саме ці умови та погодився з ними, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили Умови та Правила, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Тому у цій справі не можна вважати Умови та Правила складовою частиною укладеного між сторонами договору.
Анкета-заява позичальника від 04 травня 2012 року не містить ні визначеного розміру процентної ставки, ні - неустойки (пені, штрафів), отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Такі висновки застосування норми права у подібних правовідносинах, узгоджуються із позицією постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено розрахунком заборгованості, банк у період з 23.03.2017 по 27.10.2020 нараховував відповідачу відсотки, які не передбачені укладеним між сторонами договором. Кошти, які сплачував відповідач на погашення кредитної заборгованості, перераховувалися на погашення відсотків, у зв'язку з чим збільшувалася заборгованість за тілом кредиту. Відповідач фактично отримав кредитні кошти в розмірі 16 134,93 грн., однак повернув банку витрачену суму кредитного ліміту у більшому розмірі, а саме в сумі 27672,66 грн.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність кредитної заборгованості, яка виникла внаслідок нарахування банком відсотків, які не передбачені договором.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення.
Заочне рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 березня 2021року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Судді:
О.А.Письменний А.М. Головань Л.М. Дьомич