Провадження № 22-ц/803/7740/21 Справа № 191/767/21 Суддя у 1-й інстанції - Бондаренко Г. В. Доповідач - Макаров М. О.
Категорія 27
21 вересня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.
при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -
У березні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
У квітні 2021 року позивач надав суду заяву про забезпечення позову, в якій просив забезпечити позов шляхом заборони вчиняти дії щодо реєстрації, перереєстрації права власності, відчуження чи у будь-який спосіб передачі в чуже володіння земельної ділянки (паю) площею 5,11 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Синельниківський район, Славгородська селищна рада та яка належить ОСОБА_1 ..
Вказана заява ОСОБА_2 мотивована тим, що він звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості у розмірі 251 272, 71 грн. Зазначена заборгованість виникла внаслідок порушення укладеного у письмові формі договору позики від 19 березня 2012 року між ним та ОСОБА_1 . У зазначений строк, що визначений у договорі і погоджений сторонами договору, до теперішнього часу, відповідачкою борг не повернуто, чим взяті на себе зобов'язання не виконано.
Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2021 року задоволено заяву ОСОБА_2 та заборонено державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо вчинення реєстраційних дій, вчинення дій, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна - земельної ділянки (паю) площею 5,11 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Синельниківський район, Славгородська селищна рада, що належить ОСОБА_1 ..
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з її обґрунтованості, так як невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм процесуального права просила ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції не переконався у співмірності позовних вимог та не пересвідчився у існуванні реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволенні позовних вимог.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних підстав.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з її обґрунтованості, так як невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, так як він суперечить нормам процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України встановлено, що позов може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.
Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
З матеріалів справи вбачається, що предметом даного спору є стягнення заборгованості за договором позики.
У своїй заяві про забезпечення позову позивач не обґрунтував та не навів правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову, саме, шляхом заборони вчинення реєстраційних дій, вчинення дій, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна - земельної ділянки (паю) площею 5,11 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Синельниківський район, Славгородська селищна рада, що належить ОСОБА_1 ...
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, колегія суддів виходить з її необґрунтованості та недоведеності можливого відчуження земельної ділянки третім особам та вчинення будь-яких дій, спрямованих на ускладнення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
На вказане суд першої інстанції уваги не звернув, в зв'язку із чим дійшов помилкового висновку про задоволення заяви про забезпечення позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала як така, що суперечить нормам процесуального права підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2021 року - скасувати.
В задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді Е.Л. Демченко
Т.Р. Куценко