Справа № 157/1228/21 Провадження №11-сс/802/454/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія:арешт майна. Доповідач: ОСОБА_2
21 вересня 2021 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
володільця майна - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду в режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 09 вересня 2021 року про відмову в накладенні арешту на майно (ЄРДР №12021030530000288),
Ухвалою слідчого судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 09 вересня 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання заступника СВ Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_8 , яке погоджене з прокурором Камінь-Каширської окружної прокуратури ОСОБА_9 , про накладення арешту на майно, яке було вилучене в ході проведення огляду місця події 30 серпня 2021 року по вул. Ковельська, м. Камінь-Каширського, а саме на вантажний автомобіль марки «Урал» моделі «5557», типу «самоскид - С», н.з. НОМЕР_1 , з піщаною сумішшю об'ємом 7 куб.м; вантажний автомобіль «марки «Урал» моделі «375», типу «самоскид - С», н.з. НОМЕР_2 , з піщаною сумішшю об'ємом 7 куб.м; талони про перевезення піску №1075 та №1082, в рамках досудового розслідування кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12021030530000288, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.240 КК України.
В поданій апеляційній скарзі прокурор вважає ухвалу слідчого судді незаконною. Посилається на те, що при перевезенні піщаної суміші у водіїв транспортних засобів були наявні лише талони про перевезення піску, при цьому були відсутні документи, визначені нормативними актами які регламентують видобування корисних копалин. Також зазначає, що майно, в накладенні на яке відмовив слідчий суддя, визнано речовим доказом, оскільки воно могло зберегти на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та може містити інші відомості, які можуть бути корисні як доказ фактів чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою клопотання про накладення арешту на майно задовольнити повністю.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, прокурора, який підтримував подану апеляційну скаргу та просив скасувати ухвалу слідчого судді та накласти арешт на майно, володільця майна, який заперечив апеляційну скаргу та просив рішення слідчого судді залишити без змін, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до приписів ч.2 ст.131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст.132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Згідно положень ч.ч.2, 3 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. В цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Статтею 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна, накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 КПК України); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Виходячи з вищевказаних законодавчих принципів, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді, в якому слідчий суддя з наведенням достатніх мотивів та посиланням на норми закону обґрунтував своє рішення відмовляючи у накладенні арешту на майно.
З матеріалів судового провадження вбачається, що СВ Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні ЄРДР № 12021030530000288, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.240 КК України.
30 серпня 2021 року в ході проведення огляду місця події за адресою: м. Камінь-Каширський, вул. Ковельська, в рамках даного кримінального провадження було вилучено вантажний автомобіль марки «Урал» моделі «5557», типу «самоскид - С», н.з. НОМЕР_1 , з піщаною сумішшю об'ємом 7 куб.м; вантажний автомобіль «марки «Урал» моделі «375», типу «самоскид - С», н.з. НОМЕР_2 , з піщаною сумішшю об'ємом 7 куб.м; талони про перевезення піску №1075 та №1082.
У зв'язку з чим, з метою детального огляду та встановлення відповідної інформації, яка стосується вказаного кримінального провадження та має суттєве значення для проведення повного, всебічного досудового розслідування кримінального правопорушення, та в подальшому призначення відповідних судових експертиз, слідчим вилучене під час огляду місця події майно постановою від 30.08.2021 визнано речовими доказами.
Положення ч.1 ст.167 КПК України регламентують, що тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Так, аналізуючи встановлені досудовим розслідуванням обставини кримінального провадження, відсутні підстави вважати, що вилучене майно, на яке слідчий просить накласти арешт, має доказове значення у кримінальному провадженні, та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Матеріалами клопотання не доведено, що майно, яке зазначене в клопотання, може у собі містити відомості, які у подальшому будуть використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Так, у місцевому суді власник майна ОСОБА_7 прояснив, що він на підставі договору між ним та міською радою здійснює послуги перевезення і 30 серпня 2021 року перевозив піщану суміш на підставі виданих міською радою відповідних талонів, та жодних неправомірних дій не вчиняв. Вказані обставини ОСОБА_7 підтвердив в судовому засіданні апеляційного суду.
Крім того, допитаний в суді першої інстанції представник власника майна Камінь-Каширської міської ради ОСОБА_10 пояснив, що на замовлення міської ради на виконання припису екологічної інспекції було розроблено проект рекультивації урочища «Ветенове», звідки перевозився пісок; міською радою прийнято відповідні рішення щодо надання жителям на підставі талонів піску, вивезення якого передбачено цим же проектом рекультивації, а з приватним підприємцем ОСОБА_7 укладено договір щодо надання послуг по перевезенню.
Представник власника майна ОСОБА_10 надав слідчому судді проект землеустрою щодо рекультивації земель, раніше порушених самовільною розробкою піщаного ґрунту на території Камінь-Каширської міської ради, згідно якого проведення рекультивації земельної ділянки в урочищі біля Хімскладу, звідки й перевозився вилучений пісок (а.п.32-44).
З довідки від 09 вересня 2021 № 278 вбачається, що урочище «Ветенове», що поблизу с. Підцир'я, Камінь-Каширського району, є тим же урочищем «Біля хімскладу», де проводяться роботи по рекультивації земель.
Рішенням Камінь-Каширської міської ради від 28 травня 2014 року № 46/10 затверджено проект землеустрою щодо рекультивації земель, раніше порушених самовільною розробкою піщаного ґрунту на території Камінь-Каширської міської ради Волинської області.
Згідно рішення Камінь-Каширської міської ради від 11 липня 2014 року № 47/5, встановлено механізм відпуску піщаного ґрунту громадянам із резерву піщаного ґрунту, що отримується внаслідок проведення робіт по рекультивації земель в урочищі «Ветенове» с. Підцир'я, а саме, вирішено встановити, що відпуск піщаного ґрунту громадянам, фізичним та юридичним особам із резерву піщаного ґрунту, що отримується внаслідок проведення робіт по рекультивації земель в урочищі «Ветенове» с. Підцир'я проводиться виконавцем робіт по рекультивації для потреб будівництва, ремонту індивідуальних житлових будинків, господарських будівель і споруд, підсипку понижень на присадибних земельних ділянках, будівництва, ремонту, безпечного утримання комунальних доріг та інших комунальних об'єктів по талонах, виданих міською радою на підставі їх заяв або клопотань, зареєстрованих належним чином у міській раді.
Цим же рішенням затверджено форму талона на безоплатне отримання зазначеного піщаного ґрунту і передбачено здійснення реєстрації талона у міській раді в Журналі видачі талонів на безоплатне отримання піщаного ґрунту для потреб будівництва, ремонту індивідуальних житлових будинків, господарських будівель і споруд, підсипку понижень на присадибних земельних ділянках, будівництва, ремонту безпечного утримання комунальних доріг та інших комунальних об'єктів із резерву піщаного ґрунту, що отримується внаслідок проведення робіт по рекультивації земель в урочищі «Ветенове» с. Підцир'я, виконавцю робіт по рекультивації зобов'язано надати на чергову сесію міської ради для ознайомлення калькуляцію на послуги з навантаження піщаного ґрунту та на транспортні послуги.
Талони затвердженого зразка були представлені працівникам поліції під час огляду місця події (а.п.10).
З матеріалів клопотання вбачається, що між Камінь-Каширською міською радою в особі міського голови ОСОБА_11 та приватним підприємцем ОСОБА_7 укладено договір на виконання робіт від 18 червня 2014 року, згідно з яким останній як виконавець на власний ризик, власними силами та засобами, в тому числі з використанням власних паливо-мастильних матеріалів, за завданням міської ради зобов'язався безоплатно виконати роботи з рекультивації земельної ділянки під водойму згідно з проектом землеустрою щодо рекультивації земель, раніше порушених самовільною розробкою піщаного ґрунту на території Камінь-Каширської міської ради Волинської області (крім будівництва водовипускної споруди), а міська рада гарантувала, що перевезення піщано-ґрунтових сумішей буде здійснюватися виключно ОСОБА_7 як виконавцем, для чого взяла на себе зобов'язання впровадити систему відпускних талонів, якими буде супроводжуватися кожен вантаж; міська рада як замовник послуг приймає виконану роботу згідно з актом приймання-передачі виконаних робіт (а.п.13-14).
Відмовляючи у задоволенні клопотання, слідчий суддя виходив з тих обставин, що слідчим не наведено жодних даних та не надано доказів, які вказували б на те, що було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.240 КПК України, і майно, на яке він просить накласти арешт відповідає критеріям, визначеним ст.98 КПК України.
У клопотанні про арешт майна слідчий зазначив, що вилучене в ході огляду місця події майно є речовим доказом та може бути використано як доказ факту вчинення кримінального правопорушення, а тому з метою забезпечення кримінального провадження шляхом його збереження вважає за необхідне накласти арешт на вказане майно.
Відповідно до положень ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Вимогами п.п.2, 3 ч.2 ст.131 КПК України визначено, що арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст.132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя, відповідно до вимог ст.ст.94, 132, 173 КПК України повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та спів розмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані повинні міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно приписів п.1 ч.2 ст.171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.
Апеляційний суд, перевіривши клопотання вважає, що воно не відповідає вказаним вимогам кримінального процесуального закону, оскільки воно складається з викладення скороченого змісту фактичних обставин кримінального правопорушення (фабули), встановлених органом досудового розслідування та посилання на положення 170 КПК без належного обґрунтування співвідношення вказаних положень процесуального закону з фактичними обставинами даного кримінального провадження.
Таким чином, слідчого будь-яких даних на обґрунтування законності підстав накладення арешту на майно, які би відповідали меті та завданням арешту, воно не містить.
Аналіз клопотання про накладення арешту на майно та долучені до нього матеріали кримінального провадження дають підстави для висновку, що клопотання не відповідає вимогам закону, слідчим не було надано доказів, які б в достатній мірі підтверджували існування підстав для накладення арешту на це майно.
Доводи прокурора не заслуговують на увагу, оскільки в самому клопотанні про арешт майна належним чином не мотивовані підстави для його задоволення.
Враховуючи викладені обставини у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що підстави для скасування ухвали слідчого судді та постановлення нової ухвали з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 09 вересня 2021 року про відмову в накладенні арешту на майно - без змін.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: