Справа № 161/16503/21 Провадження №11-сс/802/456/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія:запобіжний захід. Доповідач: ОСОБА_2
20 вересня 2021 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 вересня 2021 року щодо ОСОБА_8 (ЄРДР за №42020030000000102),
Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області з клопотанням про зміну запобіжного заходу з домашнього арешту на тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого, який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст.240-1 КК України, у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 42020030000000102.
Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 вересня 2021 року в задоволенні клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_8 з домашнього арешту на тримання під вартою відмовлено.
В поданій апеляційній скарзі прокурор вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою. Посилається на те, що ОСОБА_8 порушив обов'язки, визначенні ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 липня 2021 року. Зазначає, що підозрюваний упродовж 15 днів не виконував покладеного обов'язку щодо здачі на зберігання до відповідних державних органів паспорти для виїзду за кордон. Крім того, ОСОБА_8 порушив обраний йому запобіжний захід, оскільки був відсутній 04.08.2021 за місцем свого проживання. Також вказує на те, що 13.08.2021 підозрюваний намагався знищити речовий доказ у кримінальному провадження, а саме свій автомобіль, шляхом облиття транспортного засобу рідиною схожою на бензин. Вважає, що ОСОБА_8 може здійснити дії, передбачені ст.177 КПК України, а тому лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного. Просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою змінити ОСОБА_8 запобіжний захід у виді домашнього арешту на тримання під вартою.
Заслухавши суддю-доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та основні доводи апеляційної скарги, прокурора, який підтримував подану апеляційну скаргу і просив скасувати ухвалу слідчого судді та застосувати щодо ОСОБА_8 винятковий запобіжний захід, підозрюваного та його захисника, які заперечували доводи апеляційної скарги і просили залишити ухвалу слідчого судді без змін, пояснення слідчого, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
В силу статей 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Відповідно до положень ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування чи/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно норм ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Як убачається із практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Одним із видів запобіжних заходів у кримінальному провадженні відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.176 КПК України є домашній арешт.
Зі змісту ст.181 КПК України вбачається, що домашній арешт, як вид запобіжного заходу, може бути застосований до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі та полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби на підставі ухвали слідчого судді, суду.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Дані вимоги закону при розгляді клопотання про зміну запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_8 слідчим суддею були дотримані.
Як вбачається зі змісту оскарженої ухвали, відмовляючи в задоволенні клопотання про зміну підозрюваному запобіжного заходу у вигляді домашнього на арешту на тримання під вартою слідчий суддя правильно встановив, що прокурором не доведено наявність реальних ризиків, визначених ст.177 КПК України, які б слугували підставою для зміни підозрюваному запобіжного заходу.
Клопотанням прокурора та наданими до нього матеріалами підтверджено, що СУ ГУНП у Волинській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, яке внесене до ЄРДР під № 42020030000000102 від 06.08.2021, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст.240-1 КК України.
26 липня 2021 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст.240-1 КК України.
Під час судового розгляду слідчий суддя встановив, що надані стороною обвинувачення у кримінальному провадженні докази доводять обставини, передбачені ч.1 ст.194 КПК України, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч ч.ч.1, 2 ст.240-1 КК України;
Відповідно до норм ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду.
Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
В ході розгляду клопотання слідчий суддя перевірив відповідність змісту клопотання вимогам закону та з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав для застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відмовляючи у задоволенні клопотання, слідчий суддя встановив, що прокурором не доведено наявність реальних ризиків, визначених ст.177 КПК України, які б слугували підставою для зміни підозрюваному запобіжного заходу з домашнього арешту на взяття під варту.
ЄСПЛ у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
Згідно з п.88 рішення Європейського суду з прав людини від 05 лютого 2013 року у справі «Мхітарян проти Російської Федерації» на національній владі лежить обов'язок встановити існування конкретних фактів, які можуть стати підставою для продовження строку тримання під вартою. Перекладання на затриману особу тягаря доведення цих аргументів рівносильно скасуванню правила сталі 5 Конвенції, яка оголошує взяття під варту винятком з права на свободу, яке допустимо тільки в суворо визначених обставинах.
Не може утримання підозрюваного під вартою бути застосовано і з тієї причини, що у справі, на думку обвинувачення, очікується призначення покарання у вигляді позбавлення свободи - рішення ЄСПЛ «Панченко проти Росії», «Ілійков проти Болгарії», «Летіли проти Франції», «Худойоров проти Росії», «Рохліна проти Росії».
Обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п.4 ст.5 Конвенції (п. 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).
Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти, тяжкість обвинувачення не може сама по собі служити виправданням тривалого попереднього ув'язнення особи (рішення ЄСПЛ «Ідалов проти Росії», «Гарицький проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Вирішуючи питання про запобіжний захід, суд повинен враховувати вимоги ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема справи «Харченко проти України», «Комарова проти України», «Калашніков проти Росії», в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання осіб під вартою, а саме:
- тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі;
- у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.
Під час судового розгляду в суді першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_8 має постійне місце проживання та реєстрації, за яким характеризується позитивно, на його утриманні перебуває троє малолітніх дітей, що свідчить про міцність соціальних зв'язків.
Доводи апеляційної скарги про те, що підозрюваний не здав документи для виїзду за кордон не знайшли свого підтвердження, оскільки як убачається із довідки Ковельського відділу ДМС України, ОСОБА_8 здав до вказаного відділу свої паспорти громадянина України та паспорт для виїзду за кордон (а.п.12).
Під час апеляційного розгляду встановлено, що транспортний засіб, який підозрюваний ніби мав намір спалити, так і залишився у володінні підозрюваного. Жодних кримінальних проваджень за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.194 КК України, на момент розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу та апеляційного розгляду, розпочато не було.
З урахування наведених обставин, апеляційний суд вважає, що запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту зможе належним чином забезпечити необхідні процесуальні обов'язки підозрюваного та запобігти доведеним прокурором ризикам.
З огляду на викладене, слідчий суддя при розгляді клопотання повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість зміни запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на тримання під вартою, а тому зазначені в клопотанні прокурора підстави, в яких він просить застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою, не знайшли свого підтвердження.
Ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, і підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 376, 405, 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 вересня 2021 року щодо ОСОБА_8 - без зміни.
Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: