вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" вересня 2021 р. Справа№ 925/1081/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Дикунської С.Я.
Тарасенко К.В.
за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.
за участю представників згідно протоколу судового засідання від 02.09.2021
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.12.2020 (повний текст рішення складено 18.01.2021)
у справі №925/1081/20 (суддя Дорошенко М.В.)
за позовом Черкаської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Круг - Будкомплект»
про стягнення 2 039 104,54 грн
У серпні 2020 року Черкаська міська рада (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Черкаської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Круг - Будкомплект» (далі - відповідач) про стягнення 2039104,54 грн безпідставно утриманих коштів (орендної плати).
В обґрунтування позову позивач зазначив, що з 09.10.2013 відповідач набув право власності на комплекс об'єктів нерухомого майна, розташований по провулку Анатолія Пашкевича (колишній провулок ХХ партз'їзду), буд. 8/10 в м. Черкаси на земельній ділянці, що належить територіальній громаді міста Черкаси в особі позивача, який своїм рішенням від 17.03.2016 №2-327 надав відповідачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 6,4151 га в оренду під вказаний комплекс будівель і споруд. Проте відповідач не оформив за собою право оренди земельними ділянками площею 50097,00 кв.м. з кадастровим номером 7110136400:05:028:0070 та площею 14054,00 кв.м. з кадастровим номером 7110136400:05:028:0069 під комплексом об'єктів нерухомого майна по провулку Анатолія Пашкевича, буд. 8/10 у м. Черкаси і не сплачував орендну плату за користування цими земельними ділянками, внаслідок чого за період з 01.08.2017 по 31.07.2020 безпідставно зберіг (утримав) у себе за рахунок позивача кошти в сумі 2039104,54 грн, які відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України він має повернути позивачу.
Заперечуючи проти позову, відповідач у своєму відзиві вказав, що:
- розроблений проект землеустрою щодо відведення відповідачу в оренду земельної ділянки по провулку Анатолія Пашкевича, 8/10 у м. Черкаси відповідач передав позивачу 08.12.2016, проте рішення про його затвердження позивач до цих пір з незалежних від відповідача причин не прийняв, що й унеможливило укладення договору оренди землі;
- позивач не подав з позовом доказів на підтвердження права власності територіальної громади міста Черкаси на земельні ділянки площею 50097 кв.м. та 14054 кв.м. по провулку Анатолія Пашкевича, 8/10 у м. Черкаси;
- твердження позивача про користування відповідачем земельними ділянками площею 50097 кв. м. та 14054 кв. м. по провулку Анатолія Пашкевича, 8/10 у м. Черкаси без достатніх правових підстав не відповідає дійсності, оскільки право користування цими земельними ділянками до відповідача перейшло від попереднього землекористувача на підставі ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України разом із правом власності на розташовані на цих земельних ділянках об'єкти нерухомого майна;
- розрахунок стягуваної суми заборгованості за відсутності укладеного між сторонами договору оренди землі і встановленого ним розміру орендної плати за землю є необгрунтованим;
- позивач обрав неправильний спосіб захисту своїх прав, оскільки за наявності встановленого Цивільним та Земельним кодексами України такого способу захисту прав громадян та юридичних осіб як відшкодування заподіяних збитків, підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 1212 Цивільного кодексу України немає, оскільки вони (правовідносини) не є кондикційними;
- відсутні докази на підтвердження користування відповідачем земельними ділянками площею 50097 кв. м. та 14054 кв. м. по провулку Анатолія Пашкевича, 8/10 у м. Черкаси, тому з урахуванням встановлених обмежень в користуванні ними і їх фактичного стану можна вести мову про користування відповідачем лише тією частиною земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти нерухомого майна.
У відповіді на відзив, позивач відхилив заперечення відповідача проти позову і, крім уже вказаних у позові доводів, вказав на сформованість земельних ділянок площею 50097,00 кв.м. з кадастровим номером 7110136400:05:028:0070 та площею 14054,00 кв.м. з кадастровим номером 7110136400:05:028:0069 і їх належність на праві комунальної власності територіальній громаді міста Черкаси в особі позивача. За твердженням позивача до моменту оформлення відповідачем права оренди земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, відносини з фактичного користування земельними ділянками без укладення договору оренди та неотримання їх власником доходів у вигляді орендної плати, що є наслідком безпідставного утримання відповідачем у себе коштів, за своїм змістом є кондиційними. Також, позивач вважає, що оскільки позивач не впливає на внутрішньогосподарську діяльність відповідача щодо використання чи невикористання ним земельних ділянок площею 50097,00 кв. м. з кадастровим номером 7110136400:05:028:0070 та площею 14054,00 кв. м. з кадастровим номером 7110136400:05:028:0069, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна відповідача, то позивач вправі просити суд стягнути заявлену в позові суму безпідставно утримуваних відповідачем коштів.
У запереченнях на відповідь на відзив, відповідач відхилив доводи позивача, вказані ним у відповіді на відзив, і, крім уже вказаних у відзиві на позов пояснень, міркувань та аргументів зазначив, що Господарський суд Черкаської області ухвалю від 23.01.2018 у справі №05/925/29/13-г про банкрутство ТОВ «Нікос» визнав грошові вимоги Черкаської міської ради до боржника в сумі 4521836,08 грн, до складу яких ввійшли борги з орендної плати за землю за період з 01.02.2013 по 30.09.2017, в тому числі за договором оренди землі від 28.09.2009 за користування земельними ділянками площею 129318 кв. м. по провулку ХХ партз'їзду (нині Анатолія Пашкевича) 8/1 та 8/9, які є предметом спору у даній справі. Після ліквідації за ухвалою Господарського суду Черкаської області від 21.03.2019 у справі №05/925/29/13-г ТОВ «Нікос» борги останнього з орендної плати за користування вказаними земельними ділянками у період з 01.02.2013 по 30.09.2017 є погашеними. За умовами договору оренди землі від 28.09.2009 ТОВ «Нікос» мало сплачувати орендну плату за землю аж до державної реєстрації прав третіх осіб на користування земельними ділянками. Враховуючи відсутність державної реєстрації за відповідачем права користування спірними земельними ділянками, зобов'язання ТОВ «Нікос» зі сплати орендної плати за землю за договором оренди землі від 28.09.2009 припинилося лише з 16.04.2019 - дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про припинення ТОВ «Нікос». Твердження позивача про те, що територіальна громада міста Черкаси в особі позивача є власником спірних земельних ділянок не відповідає частинам 9, 10 та 13 ст. 791 Земельного кодексу України оскільки вони не є об'єктами цивільних прав через відсутність державної реєстрації права власності на них за позивачем, що тягне за собою скасування їх державної реєстрації і в Державному земельному кадастрі.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 18.12.2020 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Судове рішення прийнято із посиланням на ст.ст. 377, 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 79-1, 93, 116, 120, 124, 125, 141 Земельного кодексу України, ст. 14 Податкового кодексу України, ст. 7 Закону України «Про оренду землі» та мотивоване тим, що Черкаська міська рада не довела наявності державної реєстрації за нею права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 7110136400:05:028:0069 та 7110136400:05:028:0070, і, відповідно, і можливості реалізації позивачем права власності на ці земельні ділянки у вказаний в позові період.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Черкаська міська рада звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 18.12.2020 у справі №925/1081/20 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об'єктивно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, рішення суду про відмову у задоволення позову прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню. За доводами скаржника, позов підлягає задоволенню.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 7110136400:05:028:0069 та 7110136400:05:028:0070 належать органу місцевого самоврядування, яким є позивач та на яких знаходиться нерухомість ТОВ «Круг - Будкомплект» є комунальною власністю.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу у справі №925/1081/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Дикунська С.Я., Станік С.Р.
У зв'язку з перебуванням судді Станіка С.Р. з 19.02.2021 у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 23.02.2021 у справі №925/1081/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Дикунська С.Я., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.12.2020, розгляд справи призначено на 15.04.2021.
У відзиві на апеляційну скаргу та доповненні до відзиву, ТОВ «Круг - Будкомплект» заперечило проти задоволення скарги, мотивуючи тим, що доводи, викладені у апеляційній скарзі, не відповідають фактичним обставинам, суперечать вимогам чинного законодавства та ґрунтуються на припущеннях позивача, а рішення місцевого господарського суду від 18.12.2020 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з чим, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 задоволено клопотання Черкаської міської ради про відкладення розгляду справи, розгляд справи №925/1081/20 відкладено на 27.05.2021.
27.05.2021 розгляд справи №925/1081/20 не відбувся у зв'язку з перебуванням головуючого судді Тищенко О.В. 27.05.2021 у відпустці за сімейними обставинами.
Після виходу головуючого судді Тищенко О.В. з відпустки, ухвалою суду від 01.006.2021 справу №925/1081/20 призначено до розгляду на 08.07.2021.
08.07.2021 по справі оголошено перерву до 02.09.2021.
У судове засідання 02.09.2021 з'явилися представники позивача та відповідача.
Представник позивача у судовому засіданні надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, підтримав вимоги апеляційної скарги на підставі доводів, зазначених у ній, просив її задовольнити, рішення Господарського суду Черкаської області від 18.12.2020 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні також надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти доводів, викладених у апеляційній скарзі, на підставі доводів, зазначених у відзиві на скаргу та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, та перевірено судом апеляційної інстанції, 16.04.2009 четверта сесія Черкаської міської ради прийняла рішення №4-1146 «Про надання товариству з обмеженою відповідальністю «Нікос» земельних ділянок в оренду по провул. ХХ партз'їзду, 8/1 та по провул. ХХ партз'їзду, 8/9» (а.с. 60).
Вказаним рішенням Черкаська міська рада вирішила:
затвердити проект відведення земельних ділянок товариству з обмеженою відповідальністю «Нікос» по провул. ХХ партз'їзду, 8/1 та по провул. ХХ партз'їзду, 8/9;
надати товариству з обмеженою відповідальністю «Нікос» земельні ділянки по провул. ХХ партз'їзду, 8/1 та по провул. ХХ партз'їзду, 8/9 загальною площею 129318 кв.м. (в т.ч. площею 320 кв.м. - в спільне користування з ПП Бруй Ю.Т. та ПП Даниленко Т.Т.) під існуючі будівлі та споруди виробничої бази, з них: площею 92901 кв.м. - за рахунок власного землекористування в оренду на 49 років (без права передачі її в суборенду) та площею 36417 кв.м. - за рахунок земель Черкаської міської ради в оренду на 1 рік (без права передачі її в суборенду) з подальшим викупом.
28.09.2009 Черкаська міська рада як орендодавець і товариство з обмеженою відповідальністю «Нікос» як орендар уклали між собою договір оренди землі (а.с. 61-63), згідно з яким орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки площею 129318 кв.м., що за цільовим призначенням відносяться до категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, які знаходяться по провулку ХХ партз'їзду, 8/1 та по провулку ХХ партз'їзду, 8/9.
Пунктом 8 договору оренди землі від 28.09.2009 передбачено, що термін оренди земельної ділянки площею 92901 кв.м. становить 49 років з дати прийняття рішення Черкаською міською радою від 16.04.2009 №4-1146, а термін оренди земельної ділянки площею 36417 кв.м. становить 1 рік з дати прийняття рішення Черкаської міської ради від 16.04.2009 №4-1146.
У підпункті «г» пункту 31 договору оренди землі від 28.09.2009 його сторони передбачили, що орендар зобов'язаний у разі відчуження будівель та споруд (або їх часток), розташованих на земельних ділянках, наданих в оренду, повідомити про це орендодавця в 10-денний термін з дня відчуження, а також повідомити нового власника про необхідність оформлення правових документів на землю. До державної реєстрації права третіх осіб на користування земельними ділянками орендна плата вноситься орендарем у повному обсязі з урахуванням фактичного цільового використання земельної ділянки новим власником.
18.11.2009 договір оренди землі від 28.09.2009 був зареєстрований у Черкаській регіональній філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18.11.2009 за №0409800100024.
За актом приймання-передачі земельної ділянки від 18.11.2009 (а. с. 65) Черкаська міська рада передала товариству з обмеженою відповідальністю «Нікос», а останнє прийняло в строкове платне користування (в оренду) земельні ділянки по провулку ХХ партз'їзду, 8/1 та по провулку ХХ партз'їзду, 8/9» під існуючі будівлі та споруди виробничої бази.
Відповідач у відзиві на позов (а.с. 40-43) та у запереченні на відповідь на відзив (а.с. 86-91) визнав, що товариство з обмеженою відповідальністю «Круг - Будкомплект» і товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт» на підставі договору купівлі-продажу від 20.04.2012, додаткового договору купівлі-продажу від 16.05.2012 та договору купівлі-продажу від 29.03.2013 придбали у ТОВ «Нікос» частки у праві власності на комплекс будівель і споруд по провулку ХХ партз'їзду, 8/1 у м. Черкаси і відповідно набули право спільної часткової власності на цей комплекс.
09.10.2013 ТОВ «Юніт» як співвласник 1 і ТОВ «Круг - Будкомплект» як співвласник 2 уклали між собою договір про поділ нерухомого майна (далі - договір від 09.10.2013, а.с. 58-59), згідно з яким його сторони домовились про поділ в натурі належного їм на праві спільної часткової власності комплексу, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, провулок ХХ партз'їзду, будинок 8/1.
Згідно з п. 3 договору від 09.10.2013 співвласнику 1 належить 23/100 часток в праві власності на комплекс на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Вінніченко Ж.В. 20.04.2012 за р. №1337, додаткового договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Вінніченко Ж.В. 16.05.2012 за р. №1546, зареєстрованих в комунальному підприємстві «Черкаське обласне об'єднання бюро технічної інвентаризації» в реєстровій книзі 36 за номером запису 1561. Співвласнику 2 належить 77/100 часток в праві власності на комплекс на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Довгань О.Я. 29.03.2013 за №721, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.03.2013, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 23417271101.
У п. 4 договору від 09.10.2013 його сторони визначили конкретні об'єкти нерухомого майна поділеного комплексу, які перейшли у власність співвласнику 1 та співвласнику 2 і місцезнаходження цього нерухомого майна.
Договір про поділ нерухомого майна від 09.10.2013 був посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Старовойтовою Л.В.
Також, 09.10.2013 на підставі договору про поділ нерухомого майна від 09.10.2013 була проведена державна реєстрація за відповідачем права власності на визначене у цьому договорі нерухоме майно за реєстраційним номером 176025271101 шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису №2794418, що підтверджується інформаційною довідкою з цього реєстру від 16.07.2020 №216562032 (а. с. 17).
Наказом Департаменту архітектури містобудування та інспектування Черкаської міської ради від 17.09.2013 №117-а будівлям і спорудам, право власності на які перейшло до відповідача, був наданий окремий порядковий вуличний знак №8/10 по провулку ХХ партз'їзду.
Розпорядженням міського голови від 22.02.2016 №29-р «Про перейменування об'єктів топоніміки міста Черкаси» (а. с. 18) провулок ХХ партз'їзду був перейменований на провулок Анатолія Пашкевича.
17.03.2016 друга сесія Черкаської міської ради прийняла рішення №2-327 «Про надання товариству з обмеженою відповідальністю «Круг - Будкомплект» дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по провулку Анатолія Пашкевича, 8/10» (а. с. 23). Вказаним рішенням Черкаська міська рада вирішила надати товариству з обмеженою відповідальністю «Круг - Будкомплект» дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 6,4151 га в оренду по провулку Анатолія Пашкевича, 8/10 під комплекс будівель і споруд. Зобов'янано товариство з обмеженою відповідальністю «Круг - Будкомплект» укласти договір про відшкодування збитків (неодержаного доходу) власнику землі (міській раді) за період використання землі без правовстановлюючих документів (з дати набуття права власності на нерухоме майно) у встановленому законом порядку.
Відповідач договір про відшкодування збитків (неодержаного доходу) власнику землі за період використання землі без правовстановлюючих документів (з дати набуття права власності на нерухоме майно) не уклав.
На підстав рішення позивача від 17.03.2016 №2-327 був розроблений проект землеустрою щодо відведення відповідачу земельної ділянки орієнтовною площею 6,4151 га в оренду по провулку Анатолія Пашкевича, 8/10 під комплекс будівель і споруд, на підставі якого були сформовані дві земельні ділянки площею 14054,00 кв. м. з кадастровим номером 7110136400:05:028:0069 і площею 50097,00 кв. м. з кадастровим номером 7110136400:05:028:0070, які 29.11.2016 були зареєстровані у Державному земельному кадастрі, що підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області від 15.09.2020 №32-23-0.2-6498/2-20 (а. с. 95).
Згідно з наданими відповідачем інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших реєстрів від 24.09.2020 №225473928 і №225472203 (а. с. 102, 103) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та інших реєстрах записи про реєстрацію права власності, іншого речового права, іпотеки, обтяження на земельні ділянки з кадастровими номерами 7110136400:05:028:0069 і 7110136400:05:028:0070 відсутні.
Розроблений проект землеустрою щодо відведення відповідачу земельної ділянки орієнтовною площею 6,4151 га в оренду по провулку Анатолія Пашкевича, 8/10 під комплекс будівель і споруд відповідач 08.12.2016 передав позивачу для затвердження згідно з описом прийняття документів №53626-З (а. с. 57).
Позивач рішення про затвердження наданого йому проекту землеустрою щодо відведення відповідачу земельної ділянки орієнтовною площею 6,4151 га в оренду по провулку Анатолія Пашкевича, 8/10 під комплекс будівель і споруд не прийняв, у зв'язку з чим і договір оренди земельних ділянок площею 14054,00 кв. м. з кадастровим номером 7110136400:05:028:0069 та площею 50097,00 кв. м. з кадастровим номером 7110136400:05:028:0070 та між позивачем і відповідачем наразі не був укладений. Відповідач плату за користування цими земельними ділянками позивачу не сплачував.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач в листопаді 2017 року звернувся до Господарського суду Черкаської області у справі №05/925/29/13-г про банкрутство ТОВ «Нікос» із заявою від 17.11.2017 №4690-01-21 (а. с. 92-94) про визнання його грошових вимог до боржника, до складу яких ввійшли борги з орендної плати за землю за період з 01.02.2013 по 30.09.2017 за договором оренди землі від 28.09.2009 за користування земельними ділянками площею 129318 кв. м. по провулку ХХ партз'їзду (нині Анатолія Пашкевича) 8/1 та 8/9, які є предметом спору у даній справі.
Господарський суд Черкаської області ухвалою від 23.01.2018 у справі №05/925/29/13-г про банкрутство ТОВ «Нікос» (а.с. 99) визнав грошові вимоги Черкаської міської ради до боржника в сумі 4521836,08 грн у тому і з орендної плати за землю за період з 01.02.2013 по 30.09.2017 договором оренди землі від 28.09.2009 за користування земельними ділянками площею 129318 кв. м. по провулку ХХ партз'їзду (нині Анатолія Пашкевича) 8/1 та 8/9, які є предметом спору у даній справі.
Ухвалою від 21.03.2019 у справі №05/925/29/13-г (а.с. 100, 101) Господарський суд Черкаської області ліквідував ТОВ «Нікос».
16.04.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі ухвали Господарського суду Черкаської області від 21.03.2019 у справі №05/925/29/13-г був внесений запис 10251170033001204 про припинення ТОВ «Нікос».
Згідно з наданими міськрайонним управлінням у Черкаському районі та м. Черкасах Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області витягами з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 17.08.2017 №448/0/25-17 і від 01.11.2019 №5083/0-25-19 (а.с. 31,32) нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 14054,00 кв.м. з кадастровим номером 7110136400:05:028:0069 становить відповідно 4929159,42 грн. і 4682625,26 грн.
Згідно з наданими міськрайонним управлінням у Черкаському районі та м. Черкасах Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області витягами з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 17.08.2017 №449/0/25-17 і від 01.11.2019 №5089/0-25-19 (а.с. 29,30) нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 50097,00 кв.м. з кадастровим номером 7110136400:05:028:0070 становить відповідно 17877615,45 грн. і 17839781,52 грн.
На підставі цих витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок з кадастровими номерами 7110136400:05:028:0069 і 7110136400:05:028:0070 Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради зробив розрахунок заборгованості відповідача за користування земельними ділянками по провулку Анатолія Пашкевича, 8/10 (а.с. 33), згідно з яким нарахував відповідачу за період з 01.08.2017 по 31.07.2020 плату за користування вказаними земельними ділянками у розмірі трьох відсотків річних від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що становить суму 431915,26 грн за земельну ділянку з кадастровим номером 7110136400:05:028:0069 і суму 1607189,28 грн за земельну ділянку з кадастровим номером 7110136400:05:028:0070, а разом - суму 2039104,54 грн, яку відповідач, за доводами позивача, мав би сплатити як орендну плату за користування цими земельними ділянками у разі укладення ним з позивачем договору оренди і державної реєстрації за відповідачем права оренди цих земельних ділянок станом на 01.08.2017.
Таким чином, нараховану Департаментом архітектури та містобудування Черкаської міської ради загальну суму плати за користування земельними ділянками з кадастровими номерами 7110136400:05:028:0069 і 7110136400:05:028:0070 в розмірі 2039104,54 грн позивач на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України пред'явив до стягнення з відповідача як безпідставно збережену останнім за рахунок позивача суму коштів.
Отже, як вірно вказав суд першої інстанції, предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача як з власника об'єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі статті 1212 глави 83 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельними ділянками, на яких ці об'єкти розміщені.
Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1212 глави 83 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15.
Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Таку правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.
Крім того, до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2017 у справі № 922/3412/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц.
Статтею 377 Цивільного кодексу України в редакції Закону України від 05.11.2009 №1702-V встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).
Частинами 1 та 2 ст. 120 Земельного кодексу України зі змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 05.11.2009 №1702-VI, передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Відповідно до пункту «е» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України зі змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 05.11.2009 №1702-VI, підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.
Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі» в редакції Закону України від 05.11.2009 р. №1702-VI до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
Враховуючи, що відповідач і ТОВ «Юніт» набули право спільної часткової власності на об'єкти нерухомомого майно по провулку ХХ партз'їзду (нині Анатолія Пашкевича), 8/1 у м. Черкаси, які до цього належали на праві власності ТОВ «Нікос» і були розміщені на орендованій останнім у позивача за договором оренди землі від 28.09.2009 земельній ділянці, в силу вказаних вище норм чинного законодавства з набуттям відповідачем і ТОВ «Юніт» права спільної часткової власності на об'єкти нерухомого майна, укладений Черкаською міською радою з ТОВ «Нікос» договір оренди землі від 28.09.2009 припинився, а відповідно припинилося і зобов'язання ТОВ «Нікос» зі сплати орендної плати за землю за цим договором.
Згідно з ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Частинами 1, 2. 3, 4, 9 ст. 791 Земельного кодексу України встановлено таке: 1. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. 2. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). 3. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. 4. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. 9. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, на час придбання у ТОВ «Нікос» відповідачем і ТОВ «Юніт» у спільну часткову власність об'єктів нерухомого майна по провулку ХХ партз'їзду (нині Анатолія Пашкевича), 8/1 у м. Черкаси земельна ділянка, на якій вони були розміщені, не була сформованою у розумінні ст. 791 Земельного кодексу України.
При цьому, придбання у ТОВ «Нікос» відповідачем і ТОВ «Юніт» у спільну часткову власність нерухомого майна по провулку ХХ партз'їзду (нині Анатолія Пашкевича), 8/1 у м. Черкаси і подальший поділ його в натурі між відповідачем і ТОВ «Юніт» передбачає поділ земельної ділянки, на якій розміщені об'єкти нерухомого майна, і внаслідок такого поділу - формування нових земельних ділянок у порядку відведення земельних ділянок із земель комунальної власності.
Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що через несформованість орендованої ТОВ «Нікос» за договором оренди землі від 28.09.2009 земельної ділянки, її поділ між відповідачем і ТОВ «Юніт» і необхідність формування нових земельних ділянок автоматичної заміни орендаря - ТОВ «Нікос» у договорі оренди землі від 28.09.2009 на відповідача і ТОВ «Юніт» не відбулося.
Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Згідно з пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності
Підпунктами 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття земельний податок і орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки, на якій розміщені належні йому на праві власності об'єкти нерухомого майна, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що він не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.
Аналогічна правова позиція викладене в постанові Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 922/3208/19.
Частина 1 ст. 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Положеннями статей 116, 125 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
У даному випадку рішення про надання відповідачу в оренду земельних ділянок, на яких розміщені належні йому об'єкти нерухомого майна, позивачем не приймалося, договір оренди земельних ділянок між відповідачем та позивачем не укладався і державна реєстрація за відповідачем права оренди земельних ділянок не проводилася. В матеріалах справи такі докази відсутні.
Разом з тим, відповідач користується земельними ділянками по провулку Анатолія Пашкевича, 8/10 у м. Черкаси під його нерухомим майном за відсутності у нього належним чином оформленого і зареєстрованого права оренди на такі земельні ділянки.
Як передбачено ст. 791 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї.
Пунктом 9 розділу II. «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 №5245-VI встановлено, що право власності на земельні ділянки державної та комунальної власності, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, реалізується після державної реєстрації права власності на відповідну земельну ділянку.
Передача позивачем відповідачу земельних ділянок комунальної власності в оренду, стягнення позивачем безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельними ділянками комунальної власності за відсутності укладеного договору оренди землі і зареєстрованого за відповідачем права оренди таких земельних ділянок є формами реалізації позивачем права власності на такі земельні ділянки, що відповідно до вказаних вище норм чинного законодавства передбачає обов'язкову державну реєстрацію за позивачем права власності на сформовані земельні ділянки.
Таким чином, як вірно вказав місцевий господарський суд, позивач мав надати докази існування земельних ділянок з кадастровими номерами 7110136400:05:028:0069 та 7110136400:05:028:0070 як об'єктів цивільних прав у розумінні ст. 791 Земельного кодексу України, реальної можливості передачі позивачем цих земельних ділянок в оренду відповідно до Закону України «Про оренду землі» у зазначений у позові період, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).
Скаржником, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було надано суду доказів наявності державної реєстрації за ним права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 7110136400:05:028:0069 та 7110136400:05:028:0070, а відповідно і можливості реалізації ним права власності на ці земельні ділянки у вказаний в позові період.
На переконання колегії суддів, для встановлення факту користування спірними земельними ділянками з кадастровими номерами 7110136400:05:028:0069 та 7110136400:05:028:0070 площею відповідно 14054,00 кв.м. і 50097,00 кв.м. без достатньої правової підстави, саме позивач має належним чином довести факт користування відповідачем цими земельними ділянками.
Оскільки предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача безпідставно збережених ним сум орендної плати, яку він мав би сплачувати за фактичне користування земельними ділянками, то площа земельних ділянок, яка фактично використовується і знаходиться під нерухомим майном, має визначальне значення для розрахунку таких сум.
Отже, в даному випадку має значення площа земельних ділянок, яку фактично використовує відповідач, і підтвердження її (площі) належними доказами, а не просто факт формування земельних ділянок, які ще не передані відповідачу в оренду на що помилково посилається скаржник.
Правова позиція щодо необхідності підтвердження розміру земельної ділянки, якою фактично користується особа, до якої подано позов про стягнення неодержаних доходів у розмірі орендної плати, зокрема, актом обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки зазначена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 та у постанові від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, а також Верховним Судом у постанові від 20.12.2019 року у справі №917/266/19.
На необхідності достеменного встановлення розміру земельних ділянок, які використовується відповідачем (чи користується відповідач земельними ділянками лише у межах належних йому об'єктів нерухомого майна або більшою площею, а отже, чи не ґрунтується на припущеннях площа, яку покладено в основу обрахунку заявленої до стягнення суми), також, наголосив Верховний Суд у постанові від 05.02.2020 року у справі № 924/196/19.
Крім того, у постанові від 20.12.2019 у справі № 917/266/19 Верховний Суд звернув увагу на необхідність підтвердження розміру земельної ділянки, якою фактично користується особа, до якої подано позов органом місцевого самоврядування про стягнення неодержаних доходів у розмірі орендної плати, зокрема, актом обстеження земельної ділянки з доданими до нього фото матеріалами або іншої інформації про площу земельної ділянки.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у даній справі Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради нарахував відповідачу до стягнення грошові кошти на площі земельних ділянок з кадастровими номерами 7110136400:05:028:0069 та 7110136400:05:028:0070 в розмірі відповідно 14054,00 кв.м. і 50097,00 кв.м., проте, доказів фактичного використання відповідачем цих земельних ділянок саме в таких розмірах їх площ матеріали справи не містять. Тобто позивач не довів суду факт користування відповідачем цими земельними ділянками саме в такому розмірі.
Рішення позивача від 17.03.2016 №2-327 «Про надання товариству з обмеженою відповідальністю «Круг - Будкомплект» дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по провулку Анатолія Пашкевича, 8/10» і розроблений на підставі цього рішення проект землеустрою щодо відведення відповідачу земельної ділянки орієнтовною площею 6,4151 га в оренду по провулку Анатолія Пашкевича, 8/10 під комплекс будівель і споруд, на підставі якого були сформовані дві земельні ділянки площею 14054,00 кв. м. з кадастровим номером 7110136400:05:028:0069 і площею 50097,00 кв. м. з кадастровим номером 7110136400:05:028:0070, свідчать лише про намір відповідача отримати в користування ці земельні ділянки у вказаному розмірі станом на момент звернення відповідача до позивача за одержанням дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо їх відведення, однак не доводять фактичного користування відповідачем земельними ділянками саме в таких розмірах.
Акт обстеження спірних земельних ділянок, яким би були встановлені та зафіксовані дійсні розміри земельних ділянок, які фактично використовує відповідач, матеріали справи не містять та скаржником до суду апеляційної інстанції не подано.
Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем не було доведено розмір площ спірних земельних ділянок якими користується відповідач та на які нараховано до стягнення безпідставно утриманих коштів.
Одночасно у апеляційного господарського суду відсутня можливість самостійно встановити розміри використовуваних відповідачем площ земельних ділянок, оскільки вони можуть бути більшими, ніж у межах належних відповідачу об'єктів нерухомого майна.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, про відмову у задоволенні позову щодо стягнення з відповідача 2039104,54 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.08.2017 по 31.07.2020.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23.06.1993).
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред'явлення таких роз'яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.
Обов'язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» від 27.10.1993).
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції позивачем не було подано належних та переконливих доказів на підтвердження заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі позивача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Черкаської області від 18.12.2020, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.
Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Черкаської міської ради слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду Черкаської області від 18.12.2020 - залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.12.2020 у справі №925/1081/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 18.12.2020 у справі №925/1081/20 залишити без змін.
3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на Черкаську міську раду.
4. Матеріали справи №925/1081/20 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст підписано 20.09.2021
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді С.Я. Дикунська
К.В. Тарасенко