справа № 156/603/21
Провадження № 2/156/356/21
рядок статзвіту 38
21 вересня 2021 року смт Іваничі
Іваничівський районний суд Волинської області
в складі: головуючого судді Федечко М.О.
за участю: секретаря судових засідань Салатюк Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Іваничі цивільну справу № 156/603/21 за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Представник АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивує тим, що 26 липня 2013 року відповідач підписала заяву з метою отримання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» (надалі АТ КБ «ПриватБанк»). Підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 користувалася картковими рахунками та використовувала кредитні кошти, чим прийняла пропозицію банку на укладення кредитного договору на визначених останнім умовах, однак зобов'язання належним чином по поверненню коштів не виконала, у зв'язку з чим, станом на 11 липня 2021 року утворилась заборгованість у розмірі 16120,82 грн., з яких: 13080 грн. - заборгованість за тілом кредита; 3040,82 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Оскільки в добровільному порядку відповідач зобов'язання не виконує, позивач змушений звернутися до суду із вказаним позовом. На підставі викладеного просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 16120,82 грн. та судові витрати у розмірі 2270 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, направив клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, без його участі, уточнені позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечив.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, про дату та час розгляду справи повідомлялася своєчасно, шляхом направлення судових повісток. Також, відповідач викликалася до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Враховуючи, що відповідно до положень ст. 128 ЦПК України, з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, а також те, що представник позивача не заперечує проти заочного вирішення справи, а відповідач відзив не подала, наявні всі умови, встановлені ст. 280 ЦПК України, які необхідні для ухвалення заочного рішення. Таким чином, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність сторін за доказами, що містяться в матеріалах справи, при заочному розгляді справи відповідно до положень ст. 281 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У зв'язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.
Дослідивши письмові докази, надані позивачем на виконання вимог ст.ст. 76, 81 ЦПК України і, які сторона вважає достатніми для обґрунтування своїх позовних вимог, та, з'ясувавши фактичні обставини, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що 26 липня 2013 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит із встановленим кредитним лімітом шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк» отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації (а.с. 19).
У заяві зазначено, що відповідач погоджується, що заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та Банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.
До кредитного договору Банк додав Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 21-51). Зазначений витяг зокрема містить пункти, які наведені судом у стислому викладі позиції позивача.
Банком у вигляді таблиць надано розрахунки заборгованості за договором від 26 липня 2013 року, укладеним між «ПриватБанк» та ОСОБА_1 станом на 11 липня 2021 року.
Банк, надавши відповідачу кредит, свої зобов'язання за договором виконав.
Факт отримання та користування відповідачем кредитними коштами підтверджується випискою по картковому рахунку та довідкою про відкриті кредитні картки (а.с. 61-81, 18).
Оскільки взяті на себе зобов'язання по кредитному договору не виконала, тому представник позивача звернувся до суду із відповідним позовом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. ст. 626, 628 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
До кредитного договору банк також додав довідку про умови кредитування з використанням кредитних карток «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold» .
Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 11 липня 2021 року відповідачу нарахована заборгованість в розмірі 16120,82 грн., з яких: заборгованість за тілом кредита 13080 грн.; заборгованість за простроченими відсотками 3040,82 грн.
Таким чином, розрахунком заборгованості підтверджується, що відповідач порушив графік погашення заборгованості, кредит вчасно не сплачував та внаслідок чого виникла заборгованість.
З урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та стосується необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Відповідно до постанови Верховного суду від 23.12.2020 року у справі № 191/2648/17 (провадження № 61-5662св19) вимоги про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом, пені та комісії за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, а також штрафів є безпідставними, оскільки наявні у матеріалах справи Умови та правила надання банківських послуг, які передбачали сплату процентів, пені, комісій не містять підпису відповідача, а отже, позивачем не доведено, що відповідач, підписуючи анкету-заяву, погодився на приєднання до цих Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, ознайомившись з ними.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «Приватбанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Укладений між сторонами кредитний договір від 26 липня 2013 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить умов про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, процентна ставка не зазначена. Дана заява-анкета не містить і строку повернення кредиту (користування ним), однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст.530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому суд приходить до переконання, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив би покладання на слабшу сторону споживача невиправданий тягар з'ясування змісту договору.
Договірні умови між сторонами нарахування процентів не передбачали, як і не встановлювали будь-яких строків виконання договору кредиту в частині сплати процентів. За таких обставин відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Інших документів, які б обумовлювали розмір і порядок нарахування відсотків за користування кредитними коштами та були підписані ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» не було надано, а тому позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитними коштами є недоведеними належними та допустимими доказами.
Відтак враховуючи вищенаведене, підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 3040,82 грн. відсутні, а тому в цій частині позову слід відмовити.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 13080 грн. заборгованості за тілом кредита.
Викладене узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду під час розгляду справи №342/180/17, провадження № 14-131цс19, висловленими в постанові від 03 липня 2019 року та від 23 грудня 2020 року у справі №191/2648/17, провадження № 61-5662св19.
Разом з тим, як підписана ОСОБА_1 анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 26 липня 2013 року у сукупності з випискою про рух коштів по рахунку, з якої вбачається користування позичальником кредитними коштами шляхом зняття готівки в банкоматах відділень банку, повернення кредитних коштів позивачу (погашення обов'язкових платежів), підтверджують факт існування між сторонами кредитних відносин.
Такий висновок відповідає правовим позиціям, викладеним у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року по справі №200/5647/18.
Відповідно до ч. 4 ст.263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З врахуванням вище викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, а саме, стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 26 липня 2013 року у розмірі 13080 грн., а в решті вимог слід відмовити.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено у сумі 3040,82 грн. (13080х100: 16120,82 = 81 %) - задоволено позов. Позивачем сплачено судовий збір в сумі 2270 грн.(2270 х 81:100= 1838,70 грн.).
Керуючись ст.ст. 12, 13, 17, 77, 78, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280 ЦПК України, ст.ст. 509, 510, 511, 525, 526, 536, 553, 554, 651, 1048, 1054, 1055 ЦК України, суд, -
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 на користь акціонерного товариства КБ «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570), місцезнаходження м. Київ вул. Грушевського 1 Д заборгованість за кредитним договором б/н від 26 липня 2013 року в розмірі 13080 (тринадцять тисяч вісімдесят) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору розмірі 1838,70 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Згідно підп. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Іваничівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя М. О. Федечко