іменем України
21 вересня 2021 рокуСправа №451/1896/20
Провадження № 2/451/415/21
Радехівський районний суд Львівської області
у складі головуючого-судді Семенишин О.З.
секретаря судового засідання Табен Л.В.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у м.Радехові в залі суду цивільну справу №451/1896/20 за позовом ОСОБА_1 до Радехівської міської ради Львівської області (Немилівський старостинський округ) про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на земельні ділянки у порядку спадкування,-
26 листопада 2020 року представник позивача ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом в інтересах ОСОБА_1 до Радехівської міської ради Львівської області (Немилівський старостинський округ) про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на земельні ділянки у порядку спадкування.
В позовній заяві зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мама позивача - ОСОБА_3 у віці 84 роки, про що зроблено відповідний актовий запис №5 та підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 , видане 03.05.1994 року Немилівською сільською радою Радехівського району Львівської області. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько ОСОБА_4 , про що зроблено відповідний актовий запис №4 08.04.1963 року та підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_2 , виданим повторно 10.07.2020 року Радехівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів). Згідно свідоцтва про народження, серії НОМЕР_3 , виданого повторно 01 жовтня 1994 року, вбачається, що позивач - ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с.Немилів, Радехівського району, Львівської області. Батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_3 . Так, після смерті мами ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадщину прийняв її син - ОСОБА_1 , як особа яка спільно проживала із спадкодавцем на момент відкриття спадщини. Тобто, після смерті матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , її син ОСОБА_1 фактично вступив у володіння та управління спадщиною та прийняв її, про що свідчить довідка Немилівської сільської ради від 10.02.2020 року № 75. Після смерті Спадкодавця - ОСОБА_3 залишилась спадщина у вигляді наступного майна, зокрема: земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,7794 га, що розташована на території Немилівської сільської ради Радехівського району Львівської області, що належить спадкодавцю на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії І-ЛВ №030045, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 11 серпня 2000 року за №10621. Після смерті спадкодавця, позивач ОСОБА_1 фактично прийняв спадщину, оскільки проживав разом з спадкодавцем та своєю мамою - ОСОБА_3 від якої прийняв спадщину, і надалі продовжує користуватись та розпоряджається майном, а саме земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,7794 га, яка відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю, серії І-ЛВ №030045, належала мамі позивача - ОСОБА_3 . Маючи намір оформити прийняття спадщини та отримати свідоцтво про право на спадщину після смерті мами - ОСОБА_3 позивач, як особа яка фактично прийняла спадщину спільно проживаючи на час відкриття спадщини із спадкодавцем звернувся до Державного нотаріуса Радехівського районного нотаріального округу Луців І.П., однак нотаріусом було в усній формі відмовлено у оформленні спадщини та у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки Держаний акту на право приватної вланості на землю, серії І-ЛВ №030045, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 11 серпня 2000 року за №10621, виданий після смерті спадкодавця - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Оскільки, відсутність правовстановлюючих документів унеможливлює реалізацію майнових прав позивача, як спадкоємця у позасудовому порядку, у позивача виникає необхідність звернутися з позовом до суду. Просить суд ухвалити рішення, яким встановити факт, що має юридичне значення, а саме: факт прийняття ОСОБА_1 спадщини шляхом вступу у володіння та користування спадковим майном, що залишилося після смерті мами ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки в порядку спадкування після смерті мами ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , якій належали земельні ділянки на праві приватної власності відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЛВ №030045, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 11 серпня 2000 року за №10261, а саме наступні земельні ділянки: земельну ділянку загальною площею 0,3590 гектарів; земельну ділянку загальною площею 0,3874 гектарів; земельну ділянку загальною площею 0,5037 гектарів; земельну ділянку загальною площею 1,5292 гектарів. Судові витрати просить покласти на позивача (а.с.4-8).
У підготовче судове засідання представник позивача не з'явився. Подав суду заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити (а.с.26).
Представник відповідача - Радехівської міської ради Львівської області - в підготовче судове засідання не з'явився, проте подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника Радехівської міської ради Львівської області. Проти задоволення позову не заперечує (а.с.21).
У відповідності до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Згідно ч.4 ст.200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст.ст.206-207 ЦПК України.
За правилами ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.
Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень ст.ст.13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
На підставі ст.ст.12,81,82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За змістом ч.ч.1-2 ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти родинних відносин між фізичними особами, належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті, а також і інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 у віці 84 роки, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 03.05.1994 року (а.с.10).
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого повторно 10.07.2020 року Радехівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (а.с.11).
Згідно із копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого повторно 01 жовтня 1994 року, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в с.Немилів Радехівського району Львівської області. Батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_3 (а.с.12).
Після смерті спадкодавця залишилась спадщина у вигляді наступного майна, зокрема: земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,7794 га, що розташована на території Немилівської сільської ради Радехівського району Львівської області та належить ОСОБА_3 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії І-ЛВ №030045, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 11 серпня 2000 року за №10621 (а.с.14-14 зворот).
З довідки №75 від 10.02.2020 року, виданої Немилівським старостинським округом Радехівської міської ради Львівської області, вбачається, що громадянка ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , на час смерті була зареєстрована і проживала: АДРЕСА_1 . Разом з нею проживав її син ОСОБА_1 , 1945р.н. (а.с.13).
Вказані вище обставини, учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому у відповідності до вимог ст.ст.12,229 ЦПК України дані докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.
Нормами п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, передбачено, що Цивільний Кодекс застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, правила книги шостої ЦК України може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм ст.529-531 УРСР.
Тобто, у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року, застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом тощо.
Відповідно до ст.524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Згідно ст. 525 ЦК УРСР, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу. У відповідності до ст. 526 ЦК УРСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.
Згідно ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
За змістом ст.548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв і прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він, окрім іншого, фактично вступив в управління або володіння спадковим майном (ч.1 ст.549 ЦК УРСР).
Оскільки у даному випадку питання про право на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з тим, що правовстановлюючий документ видано після смерті спадкодавця, тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом визнання права власності на вищевказане спадкове майно за позивачем у порядку спадкування.
Приймаючи до уваги вищенаведене, позиції з цього приводу, викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» та у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги сторони щодо встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування є законними та обґрунтованими і, відповідно такими, що підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст.12,13,81,141,200,206, 258-259,263-265,315 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Встановити факт прийняття ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , спадщини шляхом вступу у володіння та користування спадковим майном після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , право власності на земельні ділянки в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , та які належали спадкодавцю на праві приватної власності відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю, серії І-ЛВ №030045, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 11 серпня 2000 року за №10261, а саме наступні земельні ділянки: земельну ділянку загальною площею 0,3590 гектарів; земельну ділянку, загальною площею 0,3874 гектарів; земельну ділянку, загальною площею 0,5037 гектарів; земельну ділянку загальною площею 1,5292 гектарів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання через Радехівський районний суд Львівської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
ГоловуючийСеменишин О. З.
Рішення суду виготовлене в нарадчій кімнаті 21 вересня 2021 року.