Справа № 461/7644/21
Провадження № 1-кс/461/5252/21
про арешт майна
21.09.2021 року слідчий суддя Галицького районного суду міста Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУ Національної поліції у Львівській області ОСОБА_3 про арешт майна,
встановив:
У провадженні СУ ГУ НП у Львівській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12021140000000148 від 19.02.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 307 КК України, розпочатого за фактом діяльності групи осіб, яка здійснює незаконний збут наркотичного засобу «Субітекс» на території м. Львова та Львівської області.
Старший слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУ Національної поліції у Львівській області ОСОБА_3 , за погодженням прокурора Львівської обласної прокуратури, звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, яке було вилучено 15 вересня 2021 року в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 .
Клопотання мотивує тим, що вищевказані предмети, речі та документи, вилучені під час затримання є засобами вчинення кримінального правопорушення та є предметами, що зберігали на собі сліди його вчинення, тобто відповідають критеріям зазначеним у статті 98 КПК України, оскільки, в сукупності з іншими отриманими в ході досудового розслідування доказами, можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а саме обставин вчинення кримінального правопорушення, осіб, причетних до його скоєння, часу та способу його вчинення.
Учасники справи подали заяви про розгляд клопотання за їх відсутності.
Дослідивши матеріали клопотання, приходжу до наступного висновку.
У відповідності з ч. 2 ст. 131 КПК України, одним із заходів кримінального провадження є арешт майна.
Частиною 1 ст.170 КПК України, передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно вимог ст.173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому п. 1 ч.2 цієї ж статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Виходячи з положень ч.10 ст. 170 КПК України, арешт може буди накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданий кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Клопотання слідчого про арешт майна відповідає вимогам встановленим ст.170, 171 КПК України.
Згідно матеріалів клопотання, ОСОБА_4 підозрюється у тому, що діючи всупереч вимогам ст.7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» 13.08.2021 незаконно придбав за невстановлених органом досудового розслідування обставин (час, місце, спосіб) таблетки «Субітекс», які містять наркотичний засіб, обіг якого обмежено «Бупренорфін» у невстановленої досудовим розслідуванням особи, які зберігав з метою збуту та 13.08.2021 повторно вчинив незаконний збут таблеток «Субітекс», які містять наркотичний засіб, обіг якого обмежено «Бупренорфін», 2 (двох) таблеток, які знаходились у блістерному пакуванні з написами «Subutex», які згідно висновку експерта, містять наркотичний засіб, обіг якого обмежено - бупренорфін в загальній кількості 0,0158 грама.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті наркотичного засобу, вчиненому повторно, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
15 вересня 2021 року в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено:
- мобільний телефон марки «Xiaomi» з ІМЕІ №1 - НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 з встановленою сім-картою № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 ;
- мобільний телефон марки «Apple» з ІМЕІ №1 - НОМЕР_5 , ІМЕІ №2 - НОМЕР_6 з встановленою сім-картою № НОМЕР_7 ;
- ноутбук марки «НР» без наявного маркування;
- мобільний телефон марки «Samsung» з І МЕІ №1 - НОМЕР_8 , ІМЕІ №2 - НОМЕР_9 з встановленою сім-картою № НОМЕР_10 .
Постановою слідчого вищевказані речі та предмети визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Аналіз положень КПК України дає підстави для висновку, що застосування до ухвал слідчого судді про накладення арешту положень, які регламентують загальні вимоги щодо судового рішення можливо лише з врахуванням особливостей стадії досудового розслідування, яка є відмінною від судового розгляду. Розглядаючи подане клопотання, враховую положення КПК України щодо дотримання меж, які не розкривають таємницю досудового розслідування, а також практику ЄСПЛ, який у своїх рішеннях зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З матеріалів клопотання вбачаються достатні підстави вважати, що вилучене в ході проведення обшуку майно може бути використано як доказ фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України.
Таким чином, дослідження та збереження, вилучених речей має важливе значення для кримінального провадження, майно, на яке просить накласти арешт слідчий, відповідає критеріям, визначеним у ст.170 КПК України, оскільки прямо стосується предмету доказування у вказаному кримінальному провадженні.
Враховуючи правову підставу для арешту майна, достатність належних доказів, які вказують на ймовірне вчинення злочину, можливість зникнення, втрати або пошкодження вказаного майна чи настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, наслідки арешту майна, зважаючи на те, що таке обмеження права власності є розумним та виправданим, приходжу до висновку, що клопотання є обґрунтованим, у зв'язку з чим підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.131, 132, 170,172, 173, 222 КПК України, -
постановив:
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт із позбавленням права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, яке було вилучено 15 вересня 2021 року в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 , а саме:
- мобільний телефон марки «Xiaomi» з ІМЕІ №1 - НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 з встановленою сім-картою № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 ;
- мобільний телефон марки «Apple» з ІМЕІ №1 - НОМЕР_5 , ІМЕІ №2 - НОМЕР_6 з встановленою сім-картою № НОМЕР_7 ;
- ноутбук марки «НР» без наявного маркування;
- мобільний телефон марки «Samsung» з ІМЕІ №1 - НОМЕР_8 , ІМЕІ №2 - НОМЕР_9 з встановленою сім-картою № НОМЕР_10 .
Зобов'язати слідчого невідкладно повідомити всіх заінтересованих осіб (володільця) про накладення арешту на майно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_5