Дата документу 21.09.2021
Справа № 937/3415/21
Провадження № 2/937/2380/21
21 вересня 2021 року м. Мелітополь
Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого - судді: Іваненко О.В.,
за участю секретаря: Захарової І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 13.09.2012 року ОСОБА_2 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 7100,00грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. ОСОБА_2 , в порушення законодавства та умов договору не сплатила заборгованість за кредитом, яка станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 становить - 9504,55грн. Спадкоємцем померлої ОСОБА_2 є ОСОБА_1 яка прийняла спадщину після померлої, оскільки проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. 17.04.2020 року було направлено претензію кредитора до Мелітопольської державної нотаріальної контори та 01.08.2020 року до спадкоємця було направлено лист претензію, згідно яких позивач пред'явив свої вимоги, але ніяких дій не було виконано. Тому позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість в сумі 9504,55грн. за кредитом, та судові витрати, понесені ним при зверненні до суду.
В судове засідання представник позивача не з'явився, але надав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримав в повному обсязі та просив розглянути справу в заочному порядку.
Відповідач в судове засідання не з'явився по невідомій суду причині, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином поштовим повідомленням за зареєстрованим останнім місцем проживання. До Мелітопольського міськрайонного суду повернулися конверти з відміткою листоноші «по закінченню терміну зберігання» так як адресата не було дома та він не отримує поштове повідомлення. Згідно ч.3 ст.131 ЦПК України, причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності та відзиву не надійшло. Суд вважає причини неявки відповідача в судове засідання неповажними.
Відповідно до ч.3 ст. 211, ч.4 ст.223, ч.1 ст.280, ст.281 ЦПК України, суд ухвалив розглядати справу за відсутності сторін на підставі наявних у ній даних і доказів та ухвалити заочне рішення.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.5 ст.263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні..
Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Як встановлено у судовому засіданні згідно позовної заяви, 13.09.2012 року між банком та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 був укладений договір у вигляді заяви № б/н, згідно якого відповідачу був наданий кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 7100,00грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с.21-22).
Згідно з наданим банком розрахунком та довідками, заборгованість ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 за вказаним договором станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 складає 9504,55грн., з яких: 4687,10грн. - заборгованість за тілом кредиту; 0,00грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 0,00грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 4817,45грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України; 0,00грн. - нарахована пеня; 0,00грн. - нарахована комісія (а.с.13-20).
Згідно матеріалів справи ІНФОРМАЦІЯ_1 боржник ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла, що підтверджується витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть (а.с.54).
Згідно ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ч.1 ст.1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Згідно ч.1 ст. 1222 ЦПК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно ст. 1261 ЦПК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
У позові позивач зазначає, що спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно вимог ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Посилаючись у позові на вищевказану статтю, позивач зазначає, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 постійно проживали разом із спадкодавцем ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 на час відкриття спадщини, і даний факт підтверджується копіями їх паспортів, де зазначено адресу реєстрації: АДРЕСА_1 (а.с.52-53).
Згідно ст.2 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Згідно ст.2, 6 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Проаналізувавши вищевказані норми, суд критично ставиться до посилань позивача та зазначає, що не залежно від місця реєстрації, особа може вибрати будь-яке місце проживання, а тому факт реєстрації спадкоємців за однією адресою із спадкодавцем не є беззаперечним доказом простійного проживання на час відкриття спадщини, інших доказів на підтвердження факту проживання позивачем не надано.
Згідно ч.1, 2 ст.1281 ЦК України, спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
Згідно ст.1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Так у позові позивач зазначив, що на виконання вимог ст.1281 ЦК України, ним 17.04.2020 року було направлено претензію кредитора до Мелітопольської державної нотаріальної контори та 12.05.2020 року отримано відповідь (а.с.56).
Крім того позивач зазначив, що 01.08.2020 року до спадкоємця ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 було направлено лист претензію, згідно яких позивач пред'явив свої вимоги згідно ст.1282 ЦК України (а.с.58-62).
Згідно листа Мелітопольської державної нотаріальної контори Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 22.04.2020р. №53/2020/523/02-14, на підставі претензії АТ КБ «Приватбанк» до спадкоємців померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 відкрито спадкову справу. Заяви про прийняття спадщини від спадкоємців ОСОБА_2 до нотаріальної контори не надходили (а.с.71).
Згідно копії спадкової справи після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 Мелітопольської державної нотаріальної контори Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 23.06.2021р., спадкову справу відкрито на підставі претензії АТ КБ «Приватбанк» до спадкоємців померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Заяви про прийняття спадщини від спадкоємців ОСОБА_2 до нотаріальної контори не надходили.
Враховуючи викладене, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об'єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, забезпечуючи права людини і основоположні свободи сторін, враховуючи принципи справедливості та неупередженості, суд дійшов до висновку, що позивачем не надано жодних доказів того, що відповідач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 прийняла спадщину та отримала свідоцтво про право на спадщину на все майно або його частину після ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню оскільки не доведені допустимими і належними доказами.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, не можна тлумачити як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, а може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року, SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 11, 509, 526, 530, 610, 611, 625,631, 1054 ЦК України, суд
У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 - відмовити в повному обсязі.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Мелітопольського
міськрайонного суду О. В. Іваненко